Робота присвячена проблемі формування навичок читання та письма у старших дошколят. Проведена діагностика зорового, рухового, слухового та інших аналізаторів у дітей 6-7 року життя. Науково обгрунтовані висновки цієї діагностичної методики.

Наведено оцінку мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку як важливої складової особистісного зростання. Розглянуто систему критеріїв комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини та методику дослідження мовної комунікації.

Приведена оценка развития речи ребенка дошкольного возраста как важной составной части личностного роста. Рассмотрены система критериев коммуникативно-речевого развития ребенка и методика исследования коммуникации речи.

С учетом личностных изменений в развитии дошкольника рассмотрены проблемы коммуникативно-речевого онтогенеза, а также основные подходы к исследованию его речи. Предложена методика критериальной оценки уровня речевого развития ребенка. Проанализированы базовые основания коммуникативно-речевого развития ребенка во взаимосвязи составляющих характеристик конативного, когнитивно-лингвистического и личностного уровня. Обобщены возрастные закономерности в процессе появления и развития необходимых качеств, характеризующих целостное явление. Приведены модель психолого-педагогического проектирования взаимодействия педагога с детьми, а также программа и методические рекомендации профессиональной подготовки воспитателей по изучению проблемы формирования речевого общения и коммуникативно-речевого развития детей. Определены факторы оптимизации процесса становления возрастных достижений в сфере речевой коммуникации.

Розглянуто процес освоєння дитиною української мови й оволодіння мовленнєвими уміннями та навичками. Систематизовано й узагальнено сучасні психолінгвістичні погляди на мову й мовлення, аудиювання та спілкування дитини. Проаналізовано висловлення дітей в психологічному та лінгвістичному аспектах, а також сучасні підходи щодо розвитку мовлення дітей і шляхи його удосконалення.

Рассмотрен процесс освоения ребёнком украинского языка и овладения речевыми умениями и навыками. Систематизированы и обобщены современные психолингвистические взгляды на язык и речь, аудирование и общение ребёнка. Проанализированы высказывания детей с психологической и лингвистической позиций, а также современные подходы к развитию языка детей и пути его усовершенствования.

Наведено загальну характеристику мовленнєвої діяльності як категорії психолінгвістики. Розкрито психологічну природу тексту, визначено особливості висловлювання як одиниці мовленнєвої діяльності й комунікації. Висвітлено процесуальні аспекти текстоутворення на дошкільному етапі онтогенезу. Проаналізовано взаємозв'язок психологічного свідомого та несвідомого у дитячій і лінгвопедагогічній психології та рефлексивній психолінгвістиці. Обгрунтовано психолого-педагогічні умови розвитку в дошкільників функціонально-смислової організації мовлення. Описано семантико-синтаксичну структуру психолінгвістичних одиниць висловлювань дошкільників. Розглянуто психодидактичну систему формування мовленнєвої діяльності у дітей старшого дошкільного віку.

Дана общая характеристика речевой деятельности как категории психолингвистики. Раскрыта психологическая природа текста, определены особенности высказывания как единицы речевой деятельности и коммуникации. Освещены процессуальные аспекты текстообразования на дошкольном этапе онтогенеза. Проаназирована взаимосвязь психологического сознательного и бессознательного в детской и лингвопедагогической психологии и рефлексивной психолингвистике. Обоснованы психолого-педагогические условия развития у дошкольников функционально-смысловой организации речи. Описана семантико-синтаксическая структура психолингвистических единиц высказываний дошкольников. Рассмотрена психодидактическая система формирования речевой деятельности у детей старшего дошкольного возраста.

Досліджено проблему розвитку активного мовлення дітей третього року життя у процесі художньо-предметної діяльності. Науково обгрунтовано визначення категоріальних і сутнісних ознак понять "художньо-предметна діяльність", "мовленнєві жанри", "дитячий персональний дискурс" стосовно дітей третього року життя. Визначено критерії та показники розуміння (ступінь узагальнення та інтерес до мовлення) та активного мовлення (самостійність, ініціативність та адекватність) дітей третього року життя. Встановлено особливості прояву мовленнєвої активності дітей у даний віковий період. Підтверджено ефективність реалізації таких педагогічних умов розвитку активного мовлення дітей третього року життя у процесі художньо-предметної діяльності: поступове збагачення мовленнєвих жанрів дитячого мовлення (від елементарних етикетних моделей до участі у розмові з дорослим, іншою дитиною, іграшкою) у процесі художньо-предметної комунікації; поетапне формування персонального дискурсу дітей третього року життя методом застосування спонукальних мовленнєвих дій педагога; стимулювання мовленнєвої активності дітей засобами художнього слова.

На підставі використання діалогічного підходу щодо вивчення творчих практик дитини здійснено інтегрований аналіз їх образної основи та розвитку різних форм мовлення та мислення. Доповнено існуючі уявлення про розвиток мовлення та мислення. Встановлено зв'язок між здатністю створювати образи, яку дитина демонструє у своїх творчих практиках, та її інтелектуальним розвитком. Конкретизовано значення образних компонентів у процесі становлення писемного мовлення. Обгрунтовано методику розвитку його змістового аспекту з використанням образної основи творчих практик дитини.

Вперше визначено стан сформованості у дошкільників із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ), які перебувають в інтернатних установах, операцій смислової організації висловлювання та структурно-мовленнєвого оформлення. Уточнено зміст понять "комунікативна депривація" та "комунікативне ядро дитини-сироти". Досліджено особливості розвитку усного зв'язного мовлення у дітей-сиріт і встановлено причини затримки оволодіння мовленнєвими навичками. Охарактеризовано складові комунікативного ядра особистості дитини-сироти старшого дошкільного віку та виявлено стан їх сформованості у даної категорії дітей. З'ясовано залежність рівня розвитку усного зв'язного мовлення від стану сформованості комунікативного ядра особистості. Розроблено комплексну систему заходів психолого-педагогічного впливу на формування та розвиток усного зв'язного мовлення дітей-сиріт з ЗНМ, які перебувають в інтернатній установі закритого типу.

У дисертації розглядається проблема формування навичок писемного мовлення у дітей старшого дошкільного віку. Експериментальні дослідження довели ефективність системи підібраних методик при формуванні навичок писемного мовлення шляхом інтеграції міжаналізаторних зв'язків.

Досліджено комунікативно-мовленнєвий розвиток дитини дошкільного віку, здійснено інтеграційний підхід до оцінки стану особистісної активності та самореалізації дитини шляхом вивчення генезису мовлення. Розглянуто онтогенетичні та психолого-педагогічні аспекти проблеми, представлено критеріальні оцінки, зроблено діагностичну експертизу рівня мовленнєвого розвитку дитини у комунікативному аспекті. Запропоновано методику поєднаного обстеження емоційно-вольових, когнітивних, творчих якостей мовлення дитини. Докладно розглянуто базові основи комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини у взаємозв'язку складових характеристик конативного, когнітивно-лінгвістичного, особистісного рівнів, узагальнено вікові закономірності у розвитку компетентності дитини у сфері мовної комунікації. Наведено модель психолого-педагогічного проектування взаємодії вихователя з дітьми, програму та методичні рекомендації професійної підготовки педагога до вирішення завдань мовленнєвого розвитку дошкільників за умов особистісно орієнтованої взаємодії з вихованцями, сформульовано чинники оптимізації процесу становлення вікових досягнень комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей молодшого, середнього, старшого дошкільного віку.

Визначено діалогічні якості пізнавальної діяльності особистості: толерантність по відношенню до інших, навіть протилежних точок зору; здатність обгрунтовувати свою позицію; здатність до співпраці з партнерами по спілкуванню в процесі розв'язання завдань; здатність аналізувати свої судження, порівнювати їх з точкою зору партнера по спілкуванню; здатність до творчого розв'язання проблемних завдань. Доведено, що педагогічний вплив учителя на старшокласників сприяє діалогічному наповненню мотиваційної, змістової, операційної сторін пізнавальної діяльності через заохочення суб'єкт-об'єктної взаємодії партнерів по спілкуванню, постановку творчих завдань і проблемних ситуацій; стимулювання пізнавальної активності учнів у процесі організації навчальних дискусій. З'ясовано характеристики пізнавальної ситуації, які активізують мислення особистості та розвиток діалогічних якостей пізнавальної діяльності: проблемність, що спричинюється неоднозначністю умов творчого завдання і, таким чином, активізує мисленнєву діяльність учня; когнітивний дисонанс, який виникає у разі виникнення проблеми, розв'язати яку за допомогою вже існуючого засобу-стереотипу неможливо. Визначено основні засоби змістових, дискретних, інтелектуально-рефлексивних, особистісно-рефлексивних впливів на розвиток діалогічних якостей пізнавальної діяльності старшокласників. Визначено психолого-педагогічні умови ровитку в старшокласників діалогічних якостей пізнавальної діяльності: активізацію завдяки відповідним педагогічним впливам учителя мислення школярів, удосконалення їх мислительних операцій, розвиток критичного ставлення

Досліджено психологічні особливості розуміння старшими дошкільниками нових для них інформаційних структур в аудіо- та візуальних формах (віршів, понять, байок, оповідань, репродукцій картин, малюнків). Здійснено теоретичний аналіз проблеми розуміння, визначено основні психологічні індикатори та детермінанти його проявів. Виявлено характеристики процесу розуміння старшими дошкільниками нової для них інформації, що відбувається шляхом визначення ними суб'єктивних орієнтирів та конструювання нових образів-понять, які складають основу розуміння. Показано роль аналогізування та комбінування як головних механізмів формування нових смислових конструкцій. Розроблено експериментальну систему для навчання дітей вмінню аналізувати нові інформаційні структури.

Доведено можливість здійснення у повному обсязі за умов початкової школи задуму Л.С.Виготського щодо розвитку в молодшого школяра писемного мовлення за допомогою гри та малювання. Виявлено евристичний потенціал уявлень, запропонованих Л.С.Виготським, Е.Еркіним про розбудову дитиною удаваної ситуації гри та дитяче малювання як процеси побудови текстів своєрідними засобами. Розкрито роль діалогу молодшого школяра за наявних та уявних співрозмовників у становленні його як суб'єкта писемного мовлення. Показано, що створення молодшим школярем вихідних засобів знакового опосередкування власної поведінки та послідовна трансформація ним цих засобів обумовлена наявністю та розв'язанням суперечностей власного самовизначення у загальнолюдській та національній культурі.

Наведено результати комплексного зіставного аналізу американсько-європейських підходів до вивчення гіперактивного розладу з дефіцитом уваги (ГРДУ). Запропоновано визначення та встановлено мовленнєвий портрет дітей дошкільного віку з такими психологічними розладами та проаналізовано його особливості, які характеризуються специфічним проявом лінгвістичних (фонетичних, лексичних, граматичних), психологічних (когнітивних та особливостей реалізації мовленнєвих функцій), психолінгвістичних (сприймання, розуміння та породження мовлення) закономірностей. Виокремлено психологічний, лінгвістичний і психолінгвістичний підходи з конкретними рівнями зіставного аналізу мовлення дітей з ГРДУ та дітей групи норми. Запропоновано програму психолінгвістичного дослідження мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку з такими проблемами, встановлено особливості їх асоціативного простору й усного зв'язного мовлення.

Дисертаційне дослідження присвячене проблемі мовленнєвої діяльності дітей з гіперактивним розладом та дефіцитом уваги, в основу вивчення якої покладено такі підходи: лінгвістичний (лексичний, граматичний та фонетичний рівні), психологічний (діяльнісний та когнітивний рівні) та психолінгвістичний (рівні сприймання, розуміння та породження мовлення). Систематизовано та узагальнено сукупність поглядів на поняття мовленнєвої діяльності. Запропоновано авторське визначення поняття мовленнєвого портрету дошкільника та встановлено його основні структурні компоненти. Проаналізовано особливості мовленнєвого портрету дошкільника з ГРДУ. Встановлено значущі кореляційні зв'язки між показниками мовленнєвої діяльності та особливостями пізнавальної сфери дошкільників, що засвідчило необхідність розробки програми, спрямованої на розвиток мовлення та усіх психічних процесів загалом. Обгрунтовано, розроблено та апробовано авторську програму психокорекційного впливу на розвиток мовленнєвої діяльності дітей з гіперактивний розладом та дефіцитом уваги. Аналіз результатів впровадження програми формувального впливу засвідчив її ефективність та можливість широкого використання у роботі практичних психологів дошкільних навчальних закладів.

Виділено компоненти комунікативно-мовленнєвого розвитку дошкільника (КМРД), визначено його рівні та типи родинного спілкування. Встановлено взаємозв'язок між типом родинного спілкування та рівнем КМРД. Доведено, що система формувальної роботи, спрямована на покращання типу родинного спілкування, позитивно впливає на КМРД. Визначено, що успішний КМРД відбувається завдяки встановленню контакту та довірливих стосунків батьків з дітьми, формуванню у дітей потреби в мовному спілкуванні, виконанню спільних завдань з батьками, гармонізації типу сімейного спілкування.

Вивчено роль автономної нервової системи в адаптації до навчального процесу (НП) моно- та білінгвалів молодшого шкільного віку. Зазначено, що двомовність (за умови навчання на першій мові для учня та готовності дітей до школи) сприяє оптимальній адаптації першокласників до НП. Показано, що білінгвали в українській школі й угорці в угорській школі характеризуються більш стабільною регуляцією автономних функцій протягом року у спокої порівняно з іншими групами першокласників з тенденцією до наростання симпатичних впливів до кінця навчального року (НР). Доведено, що незалежно від моно- та білінгвізму НП протягом НР забезпечує до нівелювання відмінностей у швидкості реакції та якісної обробки простої інформації; на відміну від монолінгвалів, білінгвали в українській та угорській школах збільшують швидкість обробки великих об'ємів складної інформації.

Розглянуто на підставі результатів психологічного дослідження мовленнєву діяльність як психолінгвістичне та металінгвопсихологічне утворення мовленнєвої особистості, а також як багатовимірний феномен, що має ієрархічну структуру та фазну будову, містить мотиваційний, інтенційний, цілеутворювальний, внутрішньопрограмувальний та лексико-граматичний компоненти. Вона поєднана з поняттями "висловлювання", "текст", "дискурс", "комунікація", "спілкування" та "суб'єкт публічного мовлення". Теоретично обгрунтовано й емпірично підтверджено потребу в системному підході до формування дитини як суб'єкта усної мовленнєвої діяльності. Згідно з цим підходом розвиток мовленнєвої діяльності здійснюється в єдності її внутрішніх і зовнішніх операцій та дій з орієнтацією на розвиток дошкільника як мовленнєвої особистості, зокрема, на становлення його смислоформувальних і смислоформулювальних мотивів-цілей як надійного підгрунтя для розвитку суб'єкта публічного висловлювання, його мовленнєвих і навчальних навичок, умінь і комунікативних якостей.

Исследована проблема понимания слова в структуре устной речи. Выявлены психологические особенности процесса понимания слова, динамика, факторы, которые влияют на успешность условий, содействующих его оптимизации. Разработана система лексико-семантических заданий, где отбор и систематизация учебного материала строились с учётом общедидактических принципов, компонентов обучения (содержательного, мотивационного, операционального), сочетания учебных и игровых действий. Предложена модель поэтапного усвоения семантического анализа слова.

Розглянуто психологічні аспекти діалогічного контексту художньо-словесного самовираження учнів, що актуалізує в них здатність до самопізнання.