Проаналізовано морфологічні та біологічні особливості польових і кормових сільськогосподарських культур. Розглянуто сучасні інтенсивні технології вирощування, показано особливості обробітку та удобрення грунту та встановлено господарське значення основних сільськогосподарських культур, а також корене- та бульбоплодів, баштанних, олійних, ефіроолійних, прядивних, наркотичних та проміжних культур, хмелю та кормових трав. Висвітлено питання підготовки насіння до сівби, догляду за посівами, збирання врожаю. Розкрито теоретичні основи насіннєзнавства. Визначено роль насінного матеріалу в підвищені врожайності сільськогосподарських культур. Показано вплив екологічних та агротехнічних умов на якість насіння, розглянуто питання його обробки, чистоти, зберігання, довговічності. Розроблено документацію на посівні якості насіння.

Проанализированы морфологические и биологические особенности полевых и кормовых сельскохозяйственных культур. Рассмотрены современные интенсивные технологии выращивания, показаны особенности обработки и удобрения почвы и установлено хозяйственное значение основных сельскохозяйственных культур, а также корне- и клубнеплодов, баштанных, маслянных, эфиромаслянных, прядильных, наркотических и промежуточных культур, хмеля и кормовых трав. Освещены вопросы подготовки семян к посеву, агротехнологического ухода и сбора урожая. Раскрыты теоретические основы семеноводства. Определена роль семенного материала в повышении урожайности сельскохозяйственных культур. Показано влияние экологических и агротехнических условий на качество семян, рассмотрены вопросы его обработки, чистоты, хранения и долговечности. Разработана документация на посевные качества семян.

Мета роботи - з'ясувати можливість діагностики гібернації кардіоміоцитів за ішемічної хвороби серця людини на світлооптичному рівні за використання біоптатів і експрес-некроптатів міокарда та застосування ШИК-реакції. Встановлено, що для діагностики гібернації кардіоміоцитів, яка представляє собою вуглеводну дистрофію, можна застосувати ШИК-реакцію, хоча "золотим стандартом" для її діагностики є електронномікроскопічне дослідження. У випадках виходу гранул глікогену в інтерстицій, ШИК-реакція дає змогу констатувати некроз кардіоміоцитів, на основі червоно-рожевого забарвлення строми міокарда.

Цель работы - выяснить возможность диагностики гибернации кардиомиоцитов при ишемической болезни сердца человека на светооптическом уровне при использовании биоптатов и експрес-некроптатов миокарда и применении реакции ШИКА. Установлено, что для диагностики гибернации кардиомиоцитов, которая представляет собой углеводную дистрофию, можно применить Шик-реакцию, хотя "золотым стандартом" для ее диагностики является электронномикроскопическое исследование. В случаях выхода гранул гликогена в интерстиций, Шик-реакция дает возможность констатировать некроз кардиомиоцитов, на основе красно-розовой расцветки стромы миокарда.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11 + Р415.160.23

Рубрики:

Ішемічна хвороба серця

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Концепція про діабетичну кардіоміопатію вперше була запропонована С. Рублер та співавт. понад 100 років тому, але цей діагноз рідко використовується клініцистами через існування, переважно в пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД), таких коморбідних захворювань, як ішемічна хвороба серця (ІХС) і гіпертонічна хвороба. Різноманітні механізми спричинюють патогенез діабетичної кардіоміопатії, але її специфічні ознаки досі остаточно не встановлені. Мета дослідження - з'ясувати ультраструктурні особливості ремоделювання кардіоміоцитів, характерні для діабетичної кардіоміопатії, за наявності коморбідної ІХС та артеріальної гіпертензії (АГ). Порівняно результати клінічного обстеження та ультраструктурного дослідження експрес-некропсій та періопераційних біопсій міокарда в 25 пацієнтів із ЦД 2-го типу за наявності супутньої АГ та ІХС. Виявлено ультраструктурні особливості гібернації кардіоміоцитів, характерні для ЦД 2-го типу, відмінні від їх гібернації за наявності ІХС та АГ. З'ясовано, що гібернація кардіоміоцитів за ЦД виникає вже на ранніх стадіях захворювання, ще до розвитку АГ та ІХС, тобто за відсутності гіпертрофії кардіоміоцитів та їх оглушеності, характерних для серцево-судинних захворювань. Висновки: діабетична кардіоміопатія виникає в результаті дисметаболічних і мікроциркуляційних розладів, що призводить до гібернації кардіоміоцитів. Тригерами розвитку діабетичної кардіоміопатії є декомпенсація ЦД і серцево-судинні захворювання. Гіберновані кардіоміоцити гинуть шляхом апоптозу або вторинного некрозу, що обумовлює трансформацію діастолічної дисфункції лівого шлуночка в систолічну.

Згідно з міжнародними реєстрами, частка пацієнтів на цукровий діабет 2-го типу в когорті пацієнтів з гострим коронарним синдромом коливається від 22,0 до 34,0 %. Перші симптоми гострого коронарного синдрому виникають у хворих на діабет у середньому на 14,6 року раніше, ніж у пацієнтів без цього ендокринного захворювання. Мета роботи - з'ясувати клініко-функціональні особливості перебігу гострого коронарного синдрому за наявності коморбідного цукрового діабету 2-го типу. Обстежено 102 пацієнтів (49 чоловіків і 53 жінки, вік від 54 до 75 років). Залежно від клінічного варіанта гострого коронарного синдрому і наявності чи відсутності супутнього діабету, хворі були стратифіковані на групи. До I групи включено 60 пацієнтів з нестабільною стенокардією, а також з інфарктом міокарда без ST, з них 33 хворіли на цукровий діабет і 27 не мали діабету; до II групи увійшли 42 пацієнти на інфаркт міокарда з ST, серед яких були 24 хворі на цукровий діабет - 18 і без діабету. У пацієнтів із гострим коронарним синдромом та коморбідним цукровим діабетом 2-го типу зафіксовано пізню шпиталізацію у профільне відділення, що вимагає проведення діагностичної коронарографії для уточнення діагнозу, підвищену частоту серцевих скорочень і більшу кількість епізодів синусової тахікардії, вищі показники систолічного та діастолічного артеріального тиску, більші розміри лівого передсердя, підвищений рівень глюкози в крові, а також характерні ознаки атерогенної дисліпідемії. Для пацієнтів із нестабільною стенокардією та інфарктом міокарда без елевації сегмента ST, за наявності коморбідного цукрового діабету 2-го типу, характерні нижчі показники фракції викиду лівого шлуночка та дещо більша поширеність ознак гострої серцевої недостатності. Висновки: у хворих на інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST та з коморбідним діабетом спостерігаються збільшена товщина міжшлуночкової перегородки, задньої стінки лівого шлуночка, подовжений інтервал QT та дещо вища схильність цих пацієнтів до шлуночкової тахікардії і фібриляції шлуночків, порівняно з пацієнтами без діабету.

Гібернація міокарда належить до "нових ішемічних синдромів", які за останні роки щораз частіше привертають увагу кардіологів і кардіохірургів. Мета роботи - з'ясувати патофізіологічні механізми виникнення і ультраструктурні ознаки гібернації кардіоміоцитів у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) та інфаркт міокарда (ІМ), а також роль гібернації у виникненні серцевої недостатності (СН). Визначити залежність сегментарних розладів скоротливості міокарда лівого шлуночка (ЛШ) (гіпокінезія, акінезія, дискінезія) від наявності гібернованих кардіоміоцитів і розкрити тривалість їх життя. Обстежено 36 хворих на АГ та ішемічну хворобу серця (ІХС), у яких досліджено ультраструктуру біоптатів міокарда (n = 10), отриманих під час аортокоронарного шунтування (АКШ) та аневризмектомії, а також експрес-некроптати ЛШ (n = 26) у померлих від інфаркту. Біопсії міокарда отримували під час виконання АКШ з приводу стенокардії (n = 10) або вентрикулопластики у поєднанні з АКШ (n = 6). Ультраструктурно досліджено 10 біопсій міокарда під час АКШ і вентрикулопластики, а також 26 експрес-некропсій міокарда померлих від ІМ, які хворіли на АГ. З'ясовано, що гіпертрофія та гібернація кардіоміоцитів корелює з важкістю АГ, ІМ, окрім некрозу, викликає оглушення, гібернацію, апоптоз і некроз кардіоміоцитів переважно у навколоінфарктних та інтактних ділянках ЛШ. Уперше виявлено гепатизовані кардіоміоцити (незворотно змінені гіберновані кардіоміоцити, що містять alpha-глікоген). Виявлено кореляцію між відсотком ремодельованих клітин (від 50,0 до >> 75,0 %) і появою сегментарних розладів скоротливості ЛШ (гіпо-, акі-, дискінезія), що призводить до виникнення гострої іхронічної СН. Висновки: гібернація міокарда є клінічно важливим синдромом, який часто супроводжується, за певних обставин минущою, дисфункцією ЛШ. Його важливо враховувати у клінічній практиці, оскільки гібернація є у хворих із майже всіма формами ІХС і вимагає як медикаментозного, так і хірургічного лікування.

Гострий тромбоз стента (ТС) є нечастим, але грізним ускладненням при стентуванні вінцевих артерій. Він виникає під час черезшкірних коронарних втручань або впродовж 24 годин після цієї процедури. Мета дослідження - з'ясувати причини та проаналізувати фактори, що призвели до гострого ТС при гострому коронарному синдромі і цукровому діабеті (ЦД) 2-го типу, для уникнення подібних ускладнень. Обстежено 119 пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST, які лікувалися в інфарктному відділенні комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львів". Усім пацієнтам проводили коронарографію та стентування вінцевих артерій, ультраструктурні дослідження тромбоцитів венозної крові за допомогою електронної мікроскопії. Пацієнти із ЦД 2-го типу мають вищий кардіоваскулярний ризик розвитку серцево-судинних ускладнень, що пов'язано з ендотеліальною дисфункцією, схильністю до гіперкоагуляції і, як наслідок, тенденцією до вазоконстрикції, запальних реакцій та порушень гемостазу. У цієї категорії пацієнтів спостерігається підвищена адгезивність тромбоцитів і збільшена концентрація тканинного активатора плазміногену. В експрес-некроптатах і періопераційних біоптатах міокарда пацієнтів із ЦД виявлено домінування процесів гіперкоагуляції в мікросудинах міокарда в результаті активності системи згортання крові за відсутності безпосередньої участі тромбоцитів, оскільки частина з них була кальцифікована (осміофільні) і мала знижену функціональну здатність, в результаті чого відмічається резистентність до аспірину. В осіб із ЦД 2-го типу виникає зазвичай тяжкий і більш генералізований коронаросклероз, що призводить до погіршення перебігу гострого коронарного синдрому і частішого виникнення ТС, що робить доцільним додаткове призначення ривароксабану цій категорії пацієнтів. Висновки: враховуючи виявлені нами ознаки зниженої реактивності тромбоцитів і домінування активації системи згортання крові у хворих на ЦД і з підвищеним ризиком коронаротромбозу, вважаємо, що застосування нових пероральних антикоагулянтів є актуальним і заслуговує подальших досліджень.

Досліджено особливості клінічних проявів, функціональних показників роботи серця, а також стан коронарної артерії (КА) та клітинне ремоделювання міокарда у пацієнтів з різними формами гострого коронарного синдрома (ГКС) і коморбідним цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. Виявлено часті випадки атипового клінічного перебігу різних форм ГКС за наявності ЦД 2-го типу з появою у пацієнтів задишки, як еквівалента ангінозного болю у грудній клітці, що утруднює діагностику ішемічної хвороби серця (ІХС) і відбувається за наявності багато судинних уражень КА та супроводжується достовірно підвищеною частотою серцевих скорочень (ЧСС), зниженими часовими показниками варіабельності серцевого ритму та циркадного індексу ЧСС, а також подовженням інтервалом коригованого інтервалу QT (QTc) і підвищеної активності прозапальних цитокінів інтерлейкіна (ІЛ-6, ІЛ-8), фактора некрозу пухлин-⍺ (ФНП-⍺). Констатовано наявність у цих хворих кореляційної залежності між показниками глікованого гемоглобіна (НbА1с) і ЧСС, тривалістю інтервалу QTc та основними показниками варіабельності серцевого ритму (ВРС). Уперше доведено, що характерною ультраструктурною ознакою ураження міокарда у хворих на ГКС за наявності коморбідного ЦД 2-го типу є гібернація кардіоміоцита (КМЦ), що виявляється високими показниками інтенсивності накопичення гранул глікогену за наявності деструктивних змін компонентів саркоплазми й є причиною тяжчого перебігу ІХС у цієї категорії хворих.