Вперше у теоретичному аспекті проаналізовано широкий театральний масив вистав, що в своїй сукупності можна визначити як пошуковий український театр кінця ХХ ст. На перетині мистецтвознавства, соціальної психології театру, культурології, елементів фізико-математичних і синергетичних підходів розглянуто парадокси та конструкції інтелектуального карнавалу 1980 - 90-х рр., соціокультурну драму українського театру, неоритуал як механізм історичної та національної ідентифікації.

Розглянуто питання технологічного радикалізму сучасної музики у контексті мистецької автономії. Проаналізовано маргінес новітньої української драматургії як діагностичну модель сучасного соціуму, досвід радикальної інтерпретації текстів у сучасній постмодерністичній культурі. Висвітлено взаємовплив сценографії та сучасного образотворчого мистецтва, проблеми естетичної мови сучасної архітектури і містобудування.

Рассмотрены вопросы технического радикализма современной музыки в контексте художественной автономии. Проанализированы маргинес новейшей украинской драматургии как диагностическая модель современного социума, опыт радикальной интерпретации текстов в современной постмодернистической культуре. Изучено взаимовлияние сценографии и современного изобразительного искусства, проблемы эстетического языка современной архитектуры и градостроения.

Вперше досліджено важливі проблеми українського театру ХХ ст. новітніми методами з використанням семіотичних, культурологічних, філософських, соціально-психологічних та герменевтичних підходів, елементів синергетики та екзотерики. Охарактеризовано три великі художньо-естетичні масиви театральних текстів - модернізм, соціалістичний реалізм, постмодернізм.

Впервые исследованы важные проблемы украинского театра ХХ в. новыми методами с использованием семиотических, культурологических, философских, социально-психологических и герменевтических подходов, элементов синергетики и экзотерики. Охарактеризованы три большие художественно-эстетические массивы театральных текстов - модернизм, социалистический реализм, постмодернизм.

Розглянуто історію музею Ханенків у 1920-х рр. на матеріалах його архіву. Описано античну колекцію, колекції предметів сакрального мистецтва, гравюри. Висвітлено долю кращих творів східної колекції Ханенків у 1920 - 1930 рр., охарактеризовано атрибуції розписної скриньки-релікварії з колекції музею.

Рассмотрена история музея Ханенко в 1920-х гг. на материалах его архива. Описаны античная коллекция, коллекции предметов сакрального искусства, гравюры. Освещена судьба лучших произведений восточной коллекции Ханенко в 1920 - 1930 гг., охарактеризованы атрибуции расписной шкатулки-реликварии из коллекции музея.

Розглянуто історію створення відділу східного мистецтва Музею мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків, особливості формування колекції творів мистецтва Тибету, Монголії, Бурятії та Калмикії в музеї. Наведено результати техніко-технологічних досліджень буддійського живопису, висвітлено семантику образів рослин і тварин в іконографії Іранської торевтики XII - XIV ст. Описано східні тканини в Національному музеї у Кракові.

Рассмотрены история создания отдела восточного искусства Музея искусств им. Богдана и Варвары Ханенко, особенности формирования коллекции произведений искусств Тибета, Монголии, Бурятии и Калмыкии в музее. Приведены результаты технико-технологических исследований буддийской живописи, освещена семантика образов растений и животных в иконографии Иранской торевтики XII - XIV вв. Описаны восточные ткани в Национальном музее в Кракове.

Розглянуто проблеми театру, викладено новітні підходи до художньої культури, визначено механізми її саморегуляції та сегменти ресурсної бази. Проаналізовано проблему театральних текстів в аспекті інтертексту. Висвітлено роль сучасної української драматургії в контексті теорії поколінь. Описано акторські технології європейського експериментального театру як етичний вимір культури ХХ ст.

Рассмотрены проблемы театра, изложены новейшие подходы к художественной культуре, определены механизмы её саморегуляции и сегменты ресурсной базы. Проанализирована проблема театральных текстов в аспекте интертекста. Освещена роль современной украинской драматургии в контексте теории поколений. Описаны актерские технологии европейского экспериментального театра как этическое измерение культуры ХХ ст.

Розглянуто питання філософії театру Л.Курбаса, розкрито витоки ідеї інтертекстуальності філософського світогляду. Проаналізовано проблему синергії в театрі Л.Курбаса, семіотику театральності у його теоретичних роботах, особливості звертання до архетипів культури в контексті модернізації театрального буття в творчості. Висвітлено історію педагогічної практики Л.Курбаса у мистецькому об'єднанні "Березіль", експресивний реалізм у сценографічній практиці даного об'єднання та культурну "контрреформацію" наприкінці 1920 - на початку 1930-х рр. в Україні, співробітництво Л.Курбаса та М.Куліша у контексті діалогічної моделі творчості.

Рассмотрены вопросы философии театра Л.Курбаса, раскрыты истоки идеи интертекстуальности философского мировоззрения. Проанализированы проблема синергии в театре Л.Курбаса, семиотика театральности в его теоретических работах, особенности обращения к архетипам культуры в контексте модернизации театрального бытия в творчестве. Освещены история педагогической практики Л.Курбаса в художественном объединении "Березиль", экспрессивный реализм в сценографической практике данного объединения и культурная "контрреформация" конца 1920 - начала 1930-х гг. в Украине, сотрудничество Л.Курбаса и Н.Кулиша в контексте диалогической модели творчества.

Висвітлено життєвий і творчий шлях видатного українського режисера світового рівня Л.Курбаса, чиє ім'я стоїть поряд з такими видатними іменами, як Г.Крег, К.Станіславський, В.Мейерхольд, Б.Брехт, А.Арто. Відкриваючи фундаментальні закони театру та мистецтва загалом, режисер упередив багато естетичних надбань з експериментів А.Арто й Є.Гротовського, Ф.Фелліні й І.Бергмана. Розглянуто його театр як високі футуротексти культури ХХ ст., які не вичерпалися і у ХХІ ст.

Освещен жизненный и творческий путь известного украинского режиссера мирового уровня Л.Курбаса, чье имя стоит рядом с такими известными именами, как Г.Крег, К.Станиславский, В.Мейерхольд, Б.Брехт, А.Арто. Открывая фундаментальные законы театра и искусства в целом, режиссер опередил множество эстетических приобретений из экспериментов А.Арто и Е.Гротовского, Ф.Феллини и И.Бергмана. Рассмотрен его театр как высокие футуротексты культуры ХХ в., которые не исчерпались и в ХХІ в.

Описано садибу Рєпніних у контексті історичної топографії Яготина, наведено архівні та джерелознавчі матеріали про малярські твори Т.Шевченка, виконані у даному місті. Висвітлено питання щодо збірки Рєпніних у національному художньому музеї України, місце портретів родини в колекції Національного музею Т.Шевченка.

Описана усадьба Репниных в контексте исторической топографии Яготина, приведены архивные и историковедческие материалы о художественных произведениях Т.Шевченко, выполненных в данной местности. Освещены вопросы о собрании Репниных в национальном художественном музее Украины, место портретов семьи в коллекции Национального музея Т.Шевченко.

Творчу діяльність Л. Курбаса висвітлено у контексті практик визначних режисерів першої третини XX ст. Вс. Мейєрхольда, Є. Вахтангова, Ол. Грановського, С. Ахметелі, Л, Шиллера, Ю. Остерви, а також у соціокультурному просторі Європи та України зазначеного періоду. Основну увагу приділено режисерським методам Л. Курбаса, його художньому світогляду та розробці моделі модерного національного театру, що є актуальним і до сьогодення. Розглянуто ідеї Л. Куррбаса у контексті розвитку сучасного російського театру, театральну реформу Л. Курбаса у контексті польських пошуків. Проаналізовано ритм, простір і час у виставі Л. Курбаса "Диктатура". Охарактеризовано Леся Курбаса як пророка у європейській культурі XX ст., окреслено нові шляхи дослідження творчої діяльності великого митця.

Розкрито суть психологічних аспектів педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського.

Раскрыты психологические особенности педагогического наследия В. А. Сухомлинского.

Psychological peculiarities of V. O. Sukhomlyns’kyi’s Pedagogical Heritage have been revealed in the article.

Запропоновано структурно-функціональну модель планування та виконання видаткової частини бюджету за програмно-цільовим методом, яка базується на інтеграції цілей та завдань соціально-економічного розвитку країни на довгострокову перспективу у процес планування бюджетних видатків. Розроблено методологічні засади моніторингу виконання й оцінювання рівня ефективності програм державного бюджету на основі застосування системи критеріїв визначення ступеня досягнутої результативності з використанням запропонованого показника ефекту. Узагальнено та систематизовано досвід планування бюджетних видатків за програмно-цільовим методом у країнах з розвиненою та трансформаційною економікою. Розвинуто підходи до визначення економічної сутності програмно-цільового методу, положення до визначення особливостей становлення бюджетного механізму програмно-цільового методу у вітчизняній системі планування видатків державного бюджету. Вдосконалено положення щодо інституційних засад програмно-цільового методу бюджетного планування, підходи до формування бюджетних програм, переліку результативних показників, складання паспортів і бюджетних запитів, методологічні засади середньострокового планування видатків бюджету та стратегічного планування діяльності головних розпорядників бюджетних коштів.

Предметом роботи є дослідження теоретико-методологічних питань застосування перспективного бюджетного планування видатків у системі економічного розвитку країни. Мета роботи - розкриття теоретико-методологічних засад перспективного планування видаткової частини бюджету та визначення пріоритетних напрямів розвитку бюджетного планування на середньо- та довгостроковий період. Застосовано сукупність методів, такі як діалектичний та структурний логічний та історичний, методи наукового абстрагування та синтезу. За результатами проведеної роботи досліджено сутність перспективного бюджетного планування у системі економічного розвитку, виявлено особливості вітчизняної системи стратегічного планування та прогнозування соціально-економічного розвитку країни, розвинуто інституційні підходи впровадження перспективного бюджетного планування на середньо- і довгостроковий період; запропоновано інституційну модель та методологічні засади запровадження перспективного бюджетного планування видатків. Результати дослідження є науково обгрунтованими пропозиціями та можуть бути використані у галузі державні фінанси під час формування бюджетної політики. Висновки: перспективне прогнозування видатків бюджету є одним із вагомих елементів державного регулювання сталого розвитку та економічного зростання. Розвиток перспективного бюджетного планування видатків дозволить суттєво підвищити рівень якості і керованості системи фінансово-бюджетного регулювання соціально-економічного розвитку держави. Важливим є забезпечення поглиблення удосконалення підходів до перспективного бюджетного планування видатків на середньо- та довгостроковий період з метою його запровадження.

Зроблено спробу навести варіанти періодизацій політики США щодо України з 1991 р. - по сьогодення. Виокремлено певні критерії, за якими розглянуто декілька видів періодизацій. Особливо детально проаналізовано вплив президентів США на формування американської політики США щодо України. Наведено основні характеристики кожного з періодів та форму зміни політики США стосовно нашої держави. Проаналізовано основні виміри американських зовнішньополітичних інтересів та окреслені причини вибраного курсу Сполученими Штатами щодо України.

Показано оцінки з боку США щодо перебігу українських виборчих кампанії 1990-х рр. Для аналізу були взяті узагальнення американських експертів з приводу всеукраїнських президентських (1991, 1994, 1999 рр.) та парламентських (1994, 1998 рр.) виборів, оприлюднені у провідних наукових та публіцистичних виданнях, аналітичних матеріалах дослідницьких та громадсько політичних центрів США. Найбільш характерні риси політичного життя українського електорату показані з точки зору американської сторони.

Розкрито роль гендерного аспекту планування та виконання бюджету як вагомої складової реалізації ефективної бюджетної політики за умов інституційних перетворень з метою забезпечення прискорення розвитку соціальної та економічної сфери. Проаналізовано зарубіжний досвід розвитку та застосування гендерного підходу у процесі формування та виконання бюджету. Досліджено передумови та обгрунтовано напрями запровадження гендерної складової у систему бюджетного планування.

Індекс рубрикатора НБУВ: В374.7 + В371.21

Рубрики:

Спектроскопія твердих тіл

Наноструктури

Шифр НБУВ: Ж26618 Пошук видання у каталогах НБУВ