Ключ. слова: хлопчики, гіпоталамічний синдром пубертатного періоду, прогноз перебігу
Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.645.024.15

Шифр НБУВ: Ж24353 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.1-4

Рубрики:

Хвороби ендокринної системи у дітей

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучены особенности продукции пролактина (ПРЛ) у подростков с диффузным нетоксическим зобом (ДНЗ). Полученные при исследованиях результаты свидетельствуют об изменениях в продукции ПРЛ, характер которых определялся полом и особенностями полового созревания обследуемого. Доказано, что независимо от течения пубертата, у девушек уровень ПРЛ достоверно превышал значения показателей, зарегистрированных у подростков мужского пола. Выявлена тесная взаимосвязь между состоянием тиреоидной системы и уровнем ПРЛ у больных с ДНЗ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.120.26

Рубрики:

Зоб у дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено клініко-гормональні особливості хлопців-підлітків з затримкою статевого розвитку (ЗСР). Визначено клінічні варіанти захворювання, наведено їх клініко-гормональну характеристику. Виявлено відхилення психологічного статусу хлопців зі ЗСР. На підставі одержаних результатів розроблено та апробовано реабілітаційні комплекси для даних підлітків, які включають медикаментозні, немедикаментозні методи лікування та психокорекцію. Доведено ефективність застосування перитолу у разі початково підвищеного рівня серотоніну в крові та доцільність використання точкового масажу в комплексному лікуванні ЗСР. З метою прогнозування віддалених результатів лікування встановлено порівняльне прогностичне значення вихідних клініко-анамнестичних та гормональних показників у випадку ЗСР в хлопців, а також складено дві прогностичні таблиці цих підлітків віком 14-ти та 15 - 16-ти років.

На підставі оцінки рівня статевого розвитку 1569 хлопців 10 - 17 років - учнів загальноосвітніх шкіл м. Харків, і 1159 однолітків - мешканців сіл Харківської області визначено особливості перебігу статевого дозрівання в сучасному соціумі. Доведено, що вже в 10-річному віці у 20,5 % хлопців-харків'ян і 42,9 % мешканців села реєструється первинне збільшення яєчка, а в 7,4 % і 13,1 % відповідно - оволосіння лобка, що значно частіше, ніж 2 - 3 десятиріччя тому. Випередження статевого дозрівання сучасних хлопців зберігається в середньому до 13 - 14 років, після чого темпи дозрівання уповільнюються, і в 16 - 17 років рівень статевого розвитку хлопців за показниками індексу маскулінізації сьогодні є нижчим, ніж на початку 90-х років минулого сторіччя. Порушення статевого розвитку незалежно від місця мешкання встановлено в 5,5 - 5,7 % хлопців - учнів загальноосвітніх середніх шкіл, що в 1,5 рази частіше, ніж два десятиріччя тому. Установлено залежність між рівнем статевого розвитку хлопців, терміном його початку, темпами дозрівання та збільшенням маси тіла. Одержані результати свідчать про певне погіршення репродуктивного потенціалу хлопців і необхідність заходів щодо своєчасного виявлення підлітків із порушеннями статевого дозрівання.

Визначено характер фізичного і статевого розвитку 83 дівчаток і 87 хлопчиків віком 10 - 13 років, у яких вперше був діагностований дифузний нетоксичнии зоб (ДНЗ). Доведено, що у дівчат з ДНЗ в ранньому пубертатному віці частіше, ніж у хлопців, відбувається прискорення темпів статевого дозрівання та збільшується відсоток хворих із надлишковою масою тіла. Натомість у хлопчиків з ДНЗ частіше реєстрували уповільнення темпів статевого дозрівання, що супроводжується зменшенням росто-вагових показників.

З метою визначення особливостей соматостатевого розвитку хлопців, що мешкають у сільській місцевості, оглянуто 1188 хлопців віком 10 - 18 років. У результаті дослідження було встановлено залежність показників статевого дозрівання від індексу маси тіла підлітків. Для хлопців з недостатньою масою тіла та ожирінням характерний більш пізній початок статевого розвитку та відставання показників статевого розвитку у 13 - 15-річному віці, коли при фізіологічному перебігу пубертату спостерігаються найвищі темпи дозрівання. У підлітків з надлишковою масою тіла зміни з боку розвитку статевих органів та вторинних статевих ознак менш виражені. Одержані результати розкривають ще один шлях профілактики порушень статевого розвитку - нормалізація росто-вагових співвідношень.

Надано аналітичний огляд літератури за останніх 20 років щодо проблеми статевого дозрівання хлопців, підходів до його оцінки, визначення факторів, які впливають на перебіг пубертату, та діагностики порушень статевого розвитку. Наведено результати епідеміологічних досліджень вікових нормативів ступеня статевого розвитку хлопців 10 - 17-річного віку та технологію діагностики патології статевого дозрівання.

Зазначено, що у регіонах з легким йододефіцитом поряд з первинною йодною профілактикою слід приділяти увагу дітям зі схильністю до формування дифузного нетоксичного зоба (обтяжена спадковість, шкідливі звички в батьків, патологічний перебіг пологів, народження у стані асфіксії, емоційний стрес, висока захворюваність). Розрахунок прогнозу перебігу дифузного нетоксичного зоба має бути обов'язковим етапом в алгоритмі обстеження хворої дитини, що надасть змогу своєчасно прийняти правильне рішення щодо подальшого спостереження, обстеження та лікування й уникнути прогресування захворювання та формування ускладнень.

Встановлено, що вплив інсулінорезистентності (ІР) на показники фізичного розвитку спостерігається як у хлопців, так і в дівчат з ожирінням та виявляється схильністю до прискореного росту переважно на початку пубертатної перебудови. Хоча хлопцям з ожирінням під час пубертатної перебудови притаманна більш рання поява початкових ознак статевого дозрівання (СД) та досягнення дефінітивних стадій розвитку, у юнаків також спостерігається значна поширеність затримки СД і синдрому інвертованого пубертату. На відміну від хлопців у дівчат ожиріння, ускладнене ІР, у кожному 5-му випадку зумовлює інвертований перебіг пубертату, що підвищує ризик формування розладів менструальної функції в майбутньому.

Мета роботи - проаналізувати динаміку показників інсулінорезистентності на тлі застосування метформіну в дітей, хворих на ожиріння, залежно від статі. Обстежено 115 дітей з ожирінням віком 8 - 16 років, розподілених на 2 групи за видом застосованої терапії: основну групу (n = 64; 30 дівчат і 34 хлопця) і хворі, які на тлі базової терапії ожиріння протягом 3 міс одержували лікування метформіном, групу порівняння (n = 51; 26 дівчат і 25 хлопців) і хворих, які одержувли тільки базову терапію. У всіх пацієнтів оцінювали фізичний і статевий розвиток, визначали показники глікемії, інсулінемії та обчислювали показник інсулінорезистентності НОМА. Статистичну обробку одержаних результатів здійснювали за допомогою пакетів прикладних програм Microsoft Excel та SPSS 17.0. Під час первинного обстеження в більшої половини дітей з ожирінням незалежно від статі відзначали підвищення апетиту, який через 4 - 6 міс після лікування зменшився у 83,3 % хлопців та в 75,0 % дівчат основної групи, що було вірогідно вище відповідних показників групи порівняння (50,0 % хлопців і 57,1 % дівчат). Позитивний ефект застосування метформіну через 4 - 6 міс підтверджувався зниженням рівня інсулінемії (на 25,8 % у хлопців - на 29,5 % у дівчат) поряд зі зменшенням показника НОМА (на 36,8 % у хлопців і на 38,6 % у дівчат). Натомість у групі порівяння відзначено погіршення чутливості до інсуліну у хлопців за показником HOMA, який підвищився на 52,0 %. У віддалені строки спостереження після лікування відзначено негативну динаміку чутливості до інсуліну зі збільшенням показників інсулінемії (в основній групі у хлопців на 47,8 %, у дівчат на 29,5 %, у групі порівняння у хлопців на 43,2 %, у дівчат - на 22,6 %) та HOMA (в основній групі у хлопців на 48,2 %, у дівчат на 45,1 %, а в групі порівняння у хлопців - у 2,5 разу, а в дівчат лише на 17,0 %). Висновки: призначення метформіну дітям, хворим на ожиріння, із супутньою інсулінорезистентністю сприяло нормалізації інсулінемії та покращанню чутливості до інсуліну за показником НОМА (у 66,7 % пацієнтів) протягом перших 4 - 6 міс спостереження з подальшим погіршенням цих показників протягом наступних 6 міс спостереження. Динаміка чутливості до інсуліну має певні гендерні особливості з помітнішим зниженням ефективності терапії метформіном у віддалені строки спостереження у хлопців у порівнянні з дівчатами.

Мета роботи - вивчити вплив метформіну на показники ліпідного профілю в дітей та підлітків із ожирінням. Обстежено 115 дітей із ожирінням віком 8 - 16 років. Залежно від лікування пацієнтів поділили на основну групу (n = 64; 30 дівчат і 34 хлопці), в якій на тлі базисного лікування хворим призначали метформін протягом 3 міс, та групу порівняння (n = 51; 26 дівчат і 25 хлопців), в якій застосовували лише базисну терапію. Хворі обстежені з оцінкою антропометричних та клінічних параметрів, показників ліпідного спектра крові, глікемії, інсулінемії та розрахунком індексу інсулінорезистентності НОМА. Статистичну обробку одержаних результатів здійснено з використанням пакетів прикладних програм Microsoft Excel та SPSS17.0. Призначення метформіну сприяло поліпшенню показників ліпідного спектра у хлопців та дівчат основної групи, що зумовило зменшення коефіцієнта атерогенності (КА) відповідно на 22,84 і 21,13 %, на відміну від групи порівняння, у представників якої, навпаки, відбулося помірне погіршення ліпідного профілю зі збільшенням КА відповідно на 12,26 і 14,21 %. Через 9 - 12 міс в обох групах хворих на ожиріння із супутньою інсулінорезистентністю відзначено відновлення негативних зсувів показників ліпідного профілю незалежно від статі. У групі порівняння погіршення показників ліпідного спектра крові відзначали лише у хлопців, що супроводжувалося прогресуванням інсулінорезистентності. Висновки: застосування метформіну в дітей із ожирінням, яке супроводжувалось інсулінорезистентністю, зумовлювало позитивну динаміку показників ліпідного спектра крові протягом перших 4 - 6 міс спостереження з подальшим погіршенням цих показників протягом наступних 6 міс із більш помітним зниженням ефективності терапії метформіном у віддалені терміни у хлопців у порівнянні з дівчатами.

Мета роботи - оцінити ефективність монотерапії препаратами калію йодиду (КЙ) дифузного нетоксичного зоба (ДНЗ) з урахуванням прогнозу його перебігу в підлітковому віці. Обстежено 124 підлітки (73 хлопці та 51 дівчина) 10 - 17 років із ДНЗ, які протягом 6 міс одержували терапію препаратами КЙ ("Йодомарин") у вікових дозах. У динаміці спостереження проведено УЗД щитоподібної залози (ЩЗ), у сироватці крові визначено рівень тиреотропіну, вільних фракцій тиреоїдних гормонів та антитиреоїдних автоантитіл імуноферментним методом. Залежно від індивідуального прогнозу перебігу захворювання хворих розподілено на дві групи: 1-ша група - сприятливий прогноз, 2-га група - несприятливий прогноз. Визначено достовірні відмінності в розмірах ЩЗ та гормонопродукувальної функції тиреоїдної системи на тлі монотерапії препаратами КЙ залежно від прогнозу перебігу ДНЗ у пубертатний період. Позитивну динаміку зареєстровано у 82,4 % підлітків 1-ї групи зі сприятливим прогнозом і лише у 26,9 % - 2-ї групи (несприятливий прогноз). Висновки: ефективність застосованої терапії залежить від прогнозу перебігу захворювання, а саме: при сприятливому прогнозі у 62,6 % обстежених реєстрували нормалізацію об'єму ЩЗ, у 19,8 % визначено зменшення ступеня зоба, у решти позитивної динаміки не відмічали. При несприятливому прогнозі нормалізацію об'єму ЩЗ або зменшення ступеня зоба спостерігали лише у 26,9 %. Монотерапія препаратами КЙ зумовлює позитивну динаміку гормонопродукувальної функції тиреоїдної системи в підлітків зі сприятливим перебігом ДНЗ і супроводжується подальшим зростанням частоти субклінічного гіпотиреозу в підлітків із несприятливим прогнозом. При визначенні терапевтичної тактики необхідно розраховувати прогноз перебігу ДНЗ у підлітковому віці, що сприятиме своєчасному призначенню адекватного лікування.

З метою визначення місця захворювань органів травлення в структурі соматичної патології у підлітків із дифузним нетоксичним зобом обстежено 145 дівчаток і 177 хлопчиків 10 - 17 років із зобом. Проведено ультразвукове дослідження щитоподібної залози, вивчено концентрацію тиреотропіну та вільних фракцій тиреоїдних гормонів. Для діагностики супутньої соматичної патології проведено розширене комплексне обстеження з визначенням показників ліпідного спектра крові. Встановлено, що більшість підлітків (87,0 %) мали 2 та більше супутніх соматичних захворювання. Хронічну патологію травної системи визначено у 81,5 % обстежених, серед яких переважали функціональні розлади жовчного міхура за гіпотонічним типом (76,3 %). У підлітків із зобом діагностовано патологічні зміни в ліпідному спектрі внаслідок збільшення концентрації бета-ліпопротеїдів (51,9 %), загального холестерину (39,9 %) та холестерину ліпопротеїдів низької щільності (23,7 %), що були найбільш притаманними хворим із несприятливим прогнозом перебігу тиреопатії. Підтверджують тісний зв'язок між показниками ліпідного спектра та тиреоїдного профілю.

Мета роботи - вивчити зміни екскреції мелатоніну в підлітків, хворих на ожиріння, із різною ефективністю диференційованої терапії. Під динамічним спостереженням перебували 132 підлітки (57 дівчат і 75 хлопців) віком 14 - 18 років, хворих на ожиріння, котрі одержували диференційовану терапію, характер якої був зумовлений наявністю ускладнень і супутніх захворювань. Стан печінки вивчали клініко-лабораторними та інструментальними методами. Досліджували ліпідний спектр крові, визначали ознаки інсулінорезистентності, інтенсивність окиснювального стресу та загальну антиоксидантну активність. Показники добової екскреції мелатоніну оцінювали з урахуванням сезонної вікової норми та статі підлітка. Незалежно від характеру одержаної терапії у хворих із вираженою позитивною клінічною та метаболічною динамікою вже під час первинного обстеження статистично значуще частіше реєстрували нормальні показники гормона. Прогресування клінічних та метаболічних ознак захворювання (формування дисліпопротеїдемії, інсулінорезистентності та збільшення інтенсивності окиснювального стресу) супроводжувалося зменшенням рівня мелатоніну. Позитивна динаміка від лікування, навпаки, відбувалася на тлі вищих показників мелатоніну. Висновки: зменшення рівня мелатоніну під час первинного обстеження - прогностична ознака недостатньої ефективності лікування ожиріння в підлітків. Позитивні зміни у клінічних і метаболічних показниках під час лікування незалежно від його характеру відбуваються на тлі збільшення продукції мелатоніну. У підлітків із вихідним низьким рівнем екскреції мелатоніну доцільне застосування препаратів і методів, спрямованих на збільшення його продукції, для підвищення ймовірності ефективного лікування.

Мета роботи - вивчити стан гепатобіліарної системи у хлопчиків/юнаків із затримкою статевого дозрівання. На базі відділення ендокринології ДУ "Інститут охорони здоров'я дітей та підлітків НАМН України" обстежено 37 хлопчиків та юнаків віком від 13 до 18 років з гіпоандрогенією. Хворих було розподілено на 3 групи: перша (n = 18) - затримка темпів росту та статевого дозрівання, друга (n = 10) - ожиріння та затримка статевого дозрівання, третя (n = 9) - затримка статевого дозрівання. Клініко-лабораторне дослідження передбачало визначення антропометричних параметрів, індексу маси тіла, стадії розвитку чоловічих статевих органів та статевого оволосіння за Marshall і Tanner та індексу маскулінізації, оцінку структурно-функціонального стану печінки за допомогою ультразвукового дослідження (УЗД), визначення біохімічних показників (рівня трансаміназ, лужної фосфатази, альбумінів, загального білірубіну та його фракцій), ліпідного спектра крові (тригліцеридів, загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів високої та низької густини, коефіцієнта атерогенності). На підставі комплексного обстеження (клінічні, біохімічні, інструментальні методи) виявлено особливості виявів гепатобіліарної патології у хлопців із затримкою статевого дозрівання. Встановлено наявність ознак дисфункціональних розладів біліарного тракту в усіх хлопців з гіпоандрогенією, а у 41 % хворих - ознаки стеатогепатозу за результатами УЗД. Зміни ліпідного профілю поглиблювались за збільшення ступеня затримки статевого розвитку за рахунок зростання рівня проатерогенних та зниження вмісту антиатерогенних фракцій ліпідів, що може свідчити про вплив ступеня гіпоандрогенії на метаболізм ліпідів. Висновки: результати досліджень свідчать про необхідність включення до діагностичного алгоритму в юнаків із гіпоандрогенією показників ліпідограми, УЗД печінки і жовчновивідних шляхів, а також розробки протоколів профілактики виникнення та прогресування гепатобіліарної патології.

Мета роботи - визначити особливості ліпідного профілю у хлопців-підлітків з гіпоандрогенією (ГА). Під спостереженням перебували 44 хлопці віком 13 - 17 років з ознаками андрогенної недостатності (затримка статевого розвитку). Хворих обстежено з оцінкою антропометричних і клінічних параметрів, зокрема проведено дослідження ліпідного спектра крові: визначення загального холестерину (ЗХС), beta-ліпопротеїдів (betaЛП), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ) у сироватці крові з розрахунком холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) та коефіцієнта атерогенності (КА). Створення бази даних та статистичну обробку результатів проведено з використанням пакетів прикладних програм Microsoft Excel та SPSS 17.0. Більше ніж у половини юнаків з ГА (61,4 %) спостерігаються патологічні зміни рівня ліпідів атерогенної спрямованості. Аналіз середніх показників ліпідного профілю у хлопців-підлітків з ГА виявив зміни, характерні для атерогенної спрямованості, оскільки в цілому по групі середні показники ЗХС, (ЗЛП, ТГ та ХС ЛПНЩ достовірно перевищували нормативні. Аналіз кореляційних зв'язків між клінічними та біохімічно-гормональними параметрами за ГА показав існування достовірних від'ємних зв'язків між вмістом ЗХС, ХС ЛПНЩ та індексом маскулінізації, рівнем фолікулостимулюючого гормона, які ставали міцнішими зі зростанням ступеня затримки статевого розвитку. Висновки: відхилення показників ліпідного профілю у підлітків з ГА, переважно за рахунок зростання проатерогенних та зниження антиатерогенних фракцій ліпідів, може свідчити про вплив дефіциту андрогенів на метаболізм ліпідів у хлопців, що має важливе значення для ранньої діагностики порушень метаболізму ліпідів, профілактики розладів серцево-судинної та гепатобіліарної систем у юнаків, майбутніх чоловіків.

Мета роботи - вивчення морфофункціонального стану печінки та процесів вільнорадикального окиснення у хлопців з гіпоандрогенією. Хворих з гіпоандрогенією було розподілено на групи залежно від індексу маскулінізації. Математичну обробку результатів обстеження підлітків проведено за допомогою пакетів програм SPSS Statistics 17,0, Excel. Встановлено, що скарги на біль у животі та диспепсичні вияви спостерігались у 62 %. Загальноприйняті біохімічні дослідження функцій печінки визначили, що середні рівні загального білірубіну та печінкових ферментів перебували у межах норми, що свідчить про те, що у юнаків з гіпоандрогенією значущих порушень функціонального стану печінки, ймовірно, ще не було. Аналіз показників ліпідного спектра крові у дітей та підлітків з гіпоандрогенією показав, що у 75 % хворих виявляються патологічні зміни рівня ліпідів, у тому числі у 85 % - підвищення рівня загального холестерину, у 34 % - зниження вмісту холестерину лшопротеїдів високої щільності та підвищення рівня тригліцеридів, у 34 % - підвищення вмісту холестерину ліпопротеїдів низької щільності та у 36 % - підвищення коефіцієнта атерогенності. Зміни у ліпідограмі атерогенної спрямованості наростали з віком. Дослідження показників процесу вільнорадикального окиснення встановило, що у юнаків з гіпоандрогенією рівень кінцевого продукту перекисного окиснення ліпідів і вмісту малонового діальдегіду залишався на рівні контрольної групи, а вміст карбонільованих білків мав тенденцію до зниження в міру зростання ступеня затримки статевого дозрівання. Виявлено достовірне зниження вмісту глутатіонпероксидази відповідно до дефіциту андрогенів. Таким чином, у підлітків з гіпоандрогенією виявлено тенденцію щодо формування стану оксидативного стресу, що підтверджується підвищенням інтегрального коефіцієнта оксидативного стресу. Зниження активності найбільш потужної ланки антиоксидантної системи, а саме ферментативної, може призвести до "другого удару" у формуванні неалкогольної жирової хвороби печінки та сприяти трансформації стеатозу печінки у стеатогепатит. Результати УЗД свідчили про наявність функціональних розладів біліарного тракту у всіх юнаків з гіпоандрогенією, у третини хворих мали місце чіткі ознаки стеатогепатозу та жовчнокам'яної хвороби. Висновки: результати проведених досліджень свідчать про формування коморбідної патології з боку гепатобіліарної системи у юнаків з гіпоандрогенією. У 30 % хворих виявлено УЗД-ознаки стеатогепатозу, дисліпідемії атерогенної спрямованості та пригнічення антиоксидантного захисту у вигляді достовірного зниження активності глутатіонпероксидази. Результати досліджень свідчать про необхідність включення до діагностичного алгоритму у юнаків з гіпоандрогенією показників ліпідограми, УЗД печінки і жовчовивідних шляхів, а також розробки протоколів профілактики гепатобіліарної патології, зокрема застосування дієтологічної корекції, призначення гепатопротекторів з антиоксидантною активністю, жовчогінних препаратів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.698 + Р733.410

Рубрики:

Статеві розлади у хлопців

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу у дітей

Шифр НБУВ: Ж100779 Пошук видання у каталогах НБУВ