Розглянуто основні розділи біотехнології, досягнення яких використовуються в фармації та медицині. Це стосується методів одержання промислових штамів мікроорганізмів, моноклональних антитіл, іммобілізованих білків та ферментів, вітамінів, антибіотиків, вуглеводів, гормонів, органічних кислот та амінокислот.

Рассмотрены основные разделы биохимии, касающиеся белков, ферментов, нуклеиновых кислот, витаминов, углеводов, липидов и гормонов. Освещены строение и свойства характерных для живых организмов молекулярных структур, с функционированием которых связаны нормальные процессы жизнедеятельности организма, а также их биологическая роль. Особое внимание уделено вопросам биосинтеза и обмена белков, углеводов и липидов. Рассмотрены основные лекарственные препараты, использующиеся при нарушении обмена веществ и ответственные за биосинтез физиологически активных соединений.

Висвітлено проблему розробки та вивчення трансдермальних систем для введення лікарських препаратів. Описано будову шкіри. Визначено шляхи та механізми проникнення активних речовин через непошкоджений шкірний кордон. Викладено фармакологічні аспекти дії лікарських речовин після трансдермального введення.

Рассмотрены сущность фундаментальных понятий генетики, вариабельность различных ферментных систем детоксикации лекарственных препаратов. Описаны основные генные заболевания и обоснованы возможности их коррекции. Предложены методы генной терапии и молекулярно-диагностические методы для оптимизации лекарственной терапии. Проанализированы особенности трансплантации фетальных клеток, раскрыты генетические аспекты патогенеза сердечной недостаточности.

Изучены вопросы усиления проникновения лекарственных веществ через кожные слои и в структуры кожи с помощью разных физико-химических средств. Доказано, что увеличение сквозькожного проникновения может быть достигнуто с помощью как химических веществ, имеющих взаимодействие с роговым слоем, так и путём применения физических методов, нарушающих кожный барьер (электрический ток, ультразвук, электропорация).

Сформулированы критерии фармакометаболического профиля лекарственных средств (мягкие, жесткие, активные метаболиты, пролекарства). Установлены общие закономерности их фармакокинетики (всавывание, распределение, метаболизм, элиминация) и возможности эффективного моделирования. Большое внимание уделено использованию принципов и подходов метаболизма лекарств в конструировании пролекарств. Определены цели такого синтеза и методы его реализации, обобщены основные положения по оптимизации физико-химических и биофармацевтических свойств препаратов путем преобразования их в пролекарства. Изложены основные сведения о направленной пролекарственной терапии (антитело-направленной фермен пролекарственной терапии, генно-направленной пролекарственной терапии, ген-пролекарство активирующей терапии, лектин-направленной фермент активирующей пролекарственной терапии). Дана характеристика ферментных систем, использующихся для биоактивации пролекарств.

Вивчено стан периферичного кровотоку у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) з супутньою гіпертонічною хворобою в динаміці застосування верапамілу тривалої дії. В дослідження включали тільки хворих зі стабільною стенокардією напруги І - ІІ ФК. Хворі були розподілені на дві групи: 1-ша група одержувала базову терапію, що включала інгібітори АПФ, статини, нітрати, бета-блокатори; 2-га група - комбіновану терапію - ті ж базові препарати та вератард-180. Встановлено, що підвищення швидкості кровотоку після компресії плечової артерії та збільшення її діаметра спостерігалося у хворих з базовою терапією і у разі застосування вератарду-180. Зауважено, що основний показник, який відображає функцію ендотелію та визначає потокозалежну дилатацію судини, у хворих, які вживали Вератард-180, був вище на 1,7 %.

Освещены физико-химические свойства лекарственных препаратов (ЛП) для интраназального введения. Описаны лекарственные формы для перорального введения, механизмы всасывания ЛП в желудочно-кишечном тракте, способы введения ЛП в глаз. Определены типы трансдермальных систем для доставки ЛП, пути проникновения лекарственных веществ через кожу, физические усилители проницаемости. Раскрыты функции гематоэнцефалического барьера, в частности ферментативного - эндотелиальных клеток, выстилающих кровеносные сосуды головного мозга и препятствующих поступлению определеннных веществ из крови. Проанализирована роль конъюгатов с трансферрином для направленной доставки лекарств. Изучено влияние состава дозированной формы и поступления ЛП из прямой в толстую кишку.

Ключ. слова: натурная тензо- и термометрия, напряженно-деформированное состояние, коллектор, патрубок парогенератора
Індекс рубрикатора НБУВ: Ж820.51с + З361-047

Рубрики:

Парові котли.Котлобудування

Шифр НБУВ: Ж61773 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены методика и основные результаты уточненной оценки напряженно-деформированного состояния узла сварного соединения "горячего" коллектора с патрубком парогенератора реактора ВВЭР-1 000 АЭС при более полном учете реальных условий погружения при эксплуатации. При расчетах учитывались напряжения, вызванные некомпенсированным термическим расширением элементов энергетической установки. Согласно результатам расчетов методом конечных элементов с использованием трехмерной модели уровень локальных напряжений в области узла превышает предел текучести металла. Расчетные напряжения на внешней поверхности патрубка удовлетворительно согласуются с результатами натурной тензометрии.

Наведено методику розрахунку довговічності зварного з'єднання колектора з патрубком парогенератора, що базується на врахуванні витрати ресурсу пластичності матеріалу в процесі повторно-статичних циклів пружно-пластичного навантаження, умов експлуатації, локальної концентрації напружень і залишкових напружень після зварювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-29

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведен ретроспективный анализ результатов лечения 115-ти больных с синдромом Марфана, оперированных по поводу аневризмы восходящей части аорты (ВЧА). У 100 больных осуществлено полное замещение ВЧА и клапана аорты (КА) с использованием клапансодержащего кондуита с перемещением отверстий венечных артерий в сосудистый протез (операция Bentall - De Bono), у 62-х из них - в нашей модификации; у 6-ти - протезирование КА (ПКА) и аневризмография; у 7-ми - ПКА и резекция аневризмы с наружным окутыванием ВЧА сосудистым протезом (операция Robicsek); у 2-х - клапансохраняющая операция на КА с замещением ВЧА сосудистым протезом. Общая госпитальная летальность составила 13 %, в том числе после аневризмографии - 50 %, операции Robicsek - 14,3 %, Bentall - De Bono - 11 %. Отдаленные результаты (в сроки от 1 до 17,5 года) изучены у 84-х больных. Операцию предложено считать Bentall - De Bono методом выбора при аневризме ВЧА у больных с синдромом Марфана, внедрение предложенной им модификации способствует предупреждению геморрагии в ближайшем послеоперационном периоде.

Проведен ретроспективный анализ лечения 23-х последовательных больных, которым, помимо коррекции аневризмы восходящей части аорты, выполнено протезирование дуги аорты в условиях глубокой гипотермии, остановки кровообращения с ретроградной церебральной перфузией через верхнюю полую вену. Оперированы в неотложном порядке 16 (69,6 %) больных по поводу острого расслоения или разрыва аорты с тампонадой перикарда или возникновения гемоторакса. Госпитальная летальность составила 21,7 % в том числе после неотложного выполнения операции - 25 %, планового - 14,3 %.

Предложены постановка и численный метод решения задачи о гидродинамическом и тепловом взаимодействии химически реагирующего факела пускового воспламенителя с воздушным потоком внутри жаровой трубы камеры сгорания ГТД. Выполнен численный расчет для двухгорелочного отсека. Результаты расчета сопоставлены с данными стендовых испытаний. Выявлены закономерности, которые необходимо учитывать при проектировании камер сгорания и их доводке по пусковым характеристикам.

Проведено дослідження проміжних реакцій процесу окиснення атмосферного азоту за температури 1 800 К і показано, що у реакційному механізмі відсутня реакція утворення атомарного азоту. Удосконалення технології зв'язування молекулярного азоту до оксидів за знижених температур зводиться до отримання важливого продукту - закису азоту та подальшої його переробки.

Дослідженнями визначено вплив неточності розрахункових параметрів рівняння перехідного стану на вірогідність розрахункової константи швидкості реакції. Показано, що значення розрахункових констант швидкостей простих реакцій знаходяться в межах прогнозованої похибки. Емпіричні рівняння теоретичного розрахунку констант швидкості реакцій можна застосовувати для встановлення механізмів складних реакцій та для прогнозування результатів експериментів.

Розкрито сутність стеричного множника бімолекулярної реакції як коефіцієнта, що враховує частку зіткнень реагентів, які призводять до реакційної взаємодії за наявності неузгоджених рухів частинок у перетворенні активного комплексу. Встановлені емпіричні рівняння теоретичного розрахунку стеричних множників бі-, три- і мономолекулярних реакцій можна застосовувати для кількісної оцінки констант швидкостей.

Висвітлено питання впливу лосартану на стан ендотеліальної дисфункції (ЕД), вазозалежну дилатацію, яку оцінено за допомогою ультразвуку високої частоти. Стандартна терапія хронічної серцевої недостатності (ХСН) з використанням диуретиків, серцевих глікозидів та інгібіторів АПФ призвела до вірогідного поліпшення стану ЕД, яку оцінювали за динамікою показників плазмових концентрацій ЕТ-1 і цГМФ та ендотелійзалежної вазодилатації плечової артерії. Встановлено, що у пацієнтів, які приймали лосартан, рівень плазмової концентрації ЕТ-1 вірогідно більше змінюється з прогресуванням ступеня тяжкості серцевої недостатності. Концентрація цГМФ у плазмі крові під впливом терапії лосартаном змінювалась у всіх пацієнтів без зв'язку зі стадією серцевої недостатності. Підвищення швидкості кровотоку після компресії плечової артерії та зростання її діаметра спостережено як у хворих, яким проводили стандартну терапію ХСН, так і у тих, хто вживав лосартан, без істотних розбіжностей.

Вивчено вплив на функцію ендотелію препарату з групи антагоністів кальцію третього покоління "Дуактину" у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) та артеріальну гіпертензію (АГ). У 41-го пацієнта з ІХС та АГ вивчали рівень ендотелійзалежної дилатації плечової артерії (проба з реактивною гіперемією), а також показники едотеліну-1 в сироватці крові на тлі лікування "Дуактином" у дозі 5 - 10 мг раз на добу протягом 4 тижнів. Встановлено, що після терапії "Дуактином" значно поліпшується клінічний перебіг хвороби пацієнтів, показники ендотеліальної функції, що супроводжується достовірним зниженням рівня ендотеліального вазоконстриктора ендотеліну в крові у хворих на ІХС та АГ.