Розглянуто проблеми активізації пізнавальних інтересів учнів-випускників загальноосвітніх шкіл. Досліджено процес розвитку особистості за умов випускного класу загальноосвітньої школи. Узагальнено особливості пізнавального інтересу. Розроблено та апробовано діагностичну процедуру, спрямовану на вивчення динаміки пізнавальних інтересів. Обгрунтовано уточнення понять "інтерес", "стимул" та сформульовано їх визначення. Виділено та описано умови, шляхи активізації пізнавальних інтересів учнів-випускників. Систематизовано стимули активізації, на їх основі виділено системотвірні стимули - новизну інформації та емоційний тон, здійснено експериментальну перевірку їх дії. Виявлено критерії та показники інтересу, пізнавального інтересу та їх активізації в учнів випускних класів. Запропоновано технологію активізації пізнавальних інтересів.

Розглянуто особливості економічної освіти школяра та обгрунтовано доцільність упровадження в роботу експериментального майданчика "Основи ринкової економіки: регіональний аспект". Визначено мету навчання економіки в загальноосвітній школі. Зазначено, що основою вивчення курсу "Основи ринкової економіки: регіональний аспект" є чітке розуміння добре сформованих базових економічних понять і закономірностей. Узагальнено, що основи економічної освіти повинні вчити школярів економічно обгрунтованої поведінки в суспільному житті, що підвищить рівень їх економічної культури.

Рассмотрены особенности экономического образования школьника и обоснована целесообразность внедрения в работу экспериментальной площадки "Основы рыночной экономики: региональный аспект". Определены цели обучения экономики в общеобразовательной школе. Указано, что в основу изучения курса "Основы рыночной экономики: региональный аспект" возложено четкое понимание хорошо сформированных базовых экономических понятий и закономерностей. Обобщенно, что основы экономического образования должны учить школьников экономически обоснованного поведения в общественной жизни, что повысит уровень их экономической культуры.

The features of the economic education of schoolchildren and the expediency of introducing the work of the experimental platform "Fundamentals of the market economy: a regional perspective. " Defined learning objectives of economy in secondary school.Indicated that the basis of the course, "Fundamentals of the market economy: a regional perspective, "charged a well-formed understanding of basic economic concepts and relationships. Generally, that the foundations of economic education should teach students economically sound behavior in public life, thereby increasing their economic culture.

Проаналізовано використання Produkt Placement у рекламних кампаніях. Висвітлено психолого-економічні особливості та психологічні меанізми Produkt Placement. Наведено результати дослідження щодо впливу Produkt Placement через засоби масової комунікації на свідомість споживача.

Вивчено соціально-психологічні особливості ціннісних орієнтацій сучасного споживача та його зв'язку з довірою до реклами. Концепт довіри до рекламного звернення бачимо як універсальний інструмент для вивчення цієї теми, оскільки довіра аудиторії рекламному повідомленню і його джерелу - один із основних показників успішності комунікації. Уточнено особливості формування довіри до рекламних звернень з огляду на наукові дані; запропоновано спосіб дослідження цього явища з огляду на ціннісно-смислові особливості особистості як важливі детермінанти під час оцінювання рекламного звернення. Наведено результати соціально-психологічного дослідження щодо психологічних особливостей взаємозв'язку ціннісних орієнтацій на формування довіри до рекламного звернення. Для виявлення деяких особистісних детермінант довіри/недовіри особистості рекламним зверненнями авторка провела цикл досліджень із використанням методичного інструментарію різної спрямованості. Визначено особливості ціннісно-смислових структур особистості. Наведено результати соціально-психологічного дослідження щодо взаємозв'язку довіри особистості й ціннісних орієнтацій; особливостей довіри до рекламних повідомлень у представників різних типів ставлення до світу, себе та інших людей; перевірки твердження про існування взаємозв'язку характеристик довіри й недовіри особистості іншим людям і її особливостей довіри рекламним персонажам; визначення особливості ставлення та довіри до рекламних звернень у людей із різними ціннісними орієнтаціями. Узагальнені результати дослідження засвідчують, що з безлічі важливих чинників, які детермінують формування довіри до реклами, можна назвати ціннісні орієнтації. Вони виступають певним орієнтиром, а також фільтром, що пропускає лише ту інформацію, яка прийнятна, корисна й потрібна конкретній людині.

Cучасний стрімкий розвиток суспільства й економіки зумовлює потребу розв'язання наукових завдань, у центрі яких - людина як суб'єкт економічної діяльності. Одне із таких завдань - саме дослідження споживчої поведінки та чинників, які впливають на неї. Поведінка споживача не зводиться лише до максимізації корисності, раціональних оцінок і розрахунків. Оскільки, крім функціонального попиту на товар, є і не функціональний попит, зумовлений різними, у тому числі психологічними чинниками. Робота присвячена дослідженню індивідуально-психологічних характеристик особистості як одного із чинників споживчої поведінки особистості. Обгрунтовано актуальність, проаналізовано дослідження із цієї проблематики, визначено методи та методики вивчення індивідуально-психологічних характеристик особистості й особливостей споживчої поведінки. Наведено кількісний і якісний аналіз результатів діагностики, здійснено інтерпретацію даних емпіричного дослідження означеної проблеми, які демонструються і графічно, і описово. Виявлено індивідуально-психологічні характеристики особистості з використанням "Багатофакторного опитувальника" Р. Б. Кеттела. Результати діагностики представлені за шістнадцятьма показниками. Представлено результати дослідження психологічних типів споживчої поведінки за методикою "Психологічний профіль споживача" О. С. Посипанової. Визначено й описано сім видів профілів споживачів: інноватор, модник, традиціоналіст, консерватор, індивідуаліст, ситуаціоніст, байдужий. За результатами діагностики з допомогою кореляційного аналізу встановлено особливості взаємозв'язку індивідуальних психологічних характеристик особистості й елементів споживчої поведінки, які визначено в типології психологічних профілів споживачів.

Вивчено соціально-психологічні особливості взаємозв'язку моральної свідомості особистості та ставлення до грошей. Наростання нестабільності в суспільстві, погіршення економічної ситуації, зростання залежності незаможних верств населення від економічної політики висуває підвищені вимоги до моральних чинників у діловій та особистій активності. Саме це й зумовило вибір теми дослідження. Узагальнено та систематизовано поняття моральної свідомості, моралі, етики; описано та узагальнено зміст грошової поведінки, психології грошей та ставлення до грошей; обгрунтовано проблему взаємозв'язку моральної свідомості особистості та ставлення до грошей. Надано результати соціально-психологічного дослідження стосовно вимірювання рівня моральної свідомості особистості; визначення значущості і реалізації зовнішніх і внутрішніх цінностей особистості; виявлення грошових настанов особистості та визначення логічного й психологічного значення слова "гроші". Для визначення значущих статистичних зв'язків між показниками грошової поведінки, ціннісної сфери, етичних ставлень та особливостей моральної свідомості особистості обчислено кореляційну матрицю та проведено якісний аналіз значущих кореляційних зв'язків. Узагальнені результати дослідження свідчать, що існує взаємозв'язок між показниками грошової поведінки, ціннісної сфери, етичних ставлень та особливостей моральної свідомості особистості.

Розкрито проблему цілепокладання як основу коучингу. Сучасна людина постійно стикається з необхідністю зміни й вибору цілей, виконання особистісних завдань, пов'язаних із кризою цінностей, пошуку власної ідентичності та осмислення життєвого шляху. Часто індивід не досягає поставленої мети або простежується проблема її постановки й визначення основних життєвих стратегій. У такому випадку одним із видів практичної допомоги є коучинг. Дослідження має теоретико-методологічний характер. Зроблено аналіз теорій цілепокладання провідних вітчизняних і зарубіжних психологів, таких як Л. Виготський, Дж. Келлі, К. Левін, О. Леонтьєв, Е. Лок, С. Рубінштейн, Т. Титаренко, О. Тихомирова, Ю. Швалб та ін. Встановлено, що цілепокладання виступає конструктивним чинником людської діяльності, займає одне з провідних місць як у структурі роботи, так і безпосередньо в процесі її реалізації; цілепокладання є визначальним чинником становлення особистості та запорукою успішної життєдіяльності й суб'єктивного благополуччя; у єдиному процесі цілепокладання виокремлюємо лінії співвідношень "мотив-ціль", "ціль-спосіб", "ціль-умови", центральним із-поміж них є зіставлення цілі та способів. На основі результатів теоретико-методологічного аналізу проблеми цілепокладання особистості й зіставлення їх із поняттям коучингу констатовано, що цілепокладання - це провідний процес коучингового підходу в терапевтичній діяльності психолога. Для збільшення ефективності в процесі коучингу запропоновано дотримуватися базових етапів коучингу. Це постановка цілі, перевірка її реальності, окреслення способів досягнення цілі, формування самомотивації й підтримки та дії досягнення.

Теоретично розглянуто проблему харчової поведінки особистості (Л. Пономарьова, Р. Комер, О. Самойлова, Т. Яблонська та ін.), яка визначає не лише вподобання, схильності, цінності, установки особистості, а й культурну, етнічну та релігійну приналежність, відтворює психологічний портрет індивіда, несе приховану інформацію про його індивідуальні характеристики. Ризик порушень харчової поведінки особистості пов'язаний із низькою соціальною адаптацією, труднощами в налагодженні міжособистісних взаємин, сімейною ситуацією тощо (А. Занозін, В. Сутчук, В. Шебанова й ін.). Емпірично з'ясовано, що підлітки групи ризику вирізняються емоційною та екстернальною харчовою поведінкою. У ставленні до себе в них превалюють закритість, певний рівень самокерівництва, внутрішня конфліктність і схильність до самозвинувачення. Школярі цієї групи визначили ставлення батьків до них як диктаторське, вороже та непослідовно-деструктивне. Отже, підліткам групи ризику складно переробляти емоції, не вдаючись за допомогою до їжі, і стримуватися при її вигляді, вона виконує для них психотерапевтичну функцію. Вони схильні "заїдати" свої проблеми та компенсувати таким чином власні недоліки, про що свідчать кореляційні зв'язки емоційної харчової поведінки з ворожим ставленням батьків і закритістю; екстернальної харчової поведінки з диктаторським ставленням та самозвинуваченням. Харчова поведінка підлітків групи норми характеризується здатністю обмежувати себе в їжі, прагненні харчуватися раціонально. Вони вирізняються самовпевненістю, самоприйняттям, очікуванням позитивного ставлення з боку інших та усвідомленням власної цінності. Підлітки визначили ставлення до себе батьків як автономно-відсторонене та позитивно-гармонійне. Тобто, з одного боку, наявна довіра та позитивний інтерес у батьків до своєї дитини, її повне психологічне прийняття; з іншого - відсутність тенденцій до заступництва й певне відмежування від проблем дітей, їх оцінка як цілком дорослих осіб. Установлено кореляційні зв'язки обмежувальної харчової поведінки з автономно-відстороненим і позитивно-гармонійним ставленням батьків та із самовпевненістю; екстернальної харчової поведінки із самоприйняттям.

Узагальнено результати досліження цінностей і духовного розвитку особистості. Розглянуто методологічні проблеми вивчення особистості та динаміку ціннісних орієнтацій громадян України та Польщі. Проаналізовано проблему часової орієнтації людини та її ціннісне ставлення до процесів глобалізації. Простежено зміни в преференціях цінностей у польської молоді після 1989 р. Досліджено чинники формування духовних цінностей людини. Наведено результати дослідження впливу життєвих сценаріїв на спрямованість особистості в юнацькому віці. Представлено узагальнені положення щодо системогенезу структурно-функціональної організації професійної безпеки особистості на різних етапах професіоналізації, зазначено синергетичні ефекти самоуправління професійною безпекою особистості. Теоретично обгрунтовано й емпірично вивчено особливості батьківсько-дитячих взаємин підлітків із суїцидальними намірами. Описано причини формування дитячих неврозів, наведено їх класифікацію.

Розглянуто основні підходи до поняття та структури психічного здоров'я особистості. Застосовано комплексний підхід до поняття концептуалізації психічного здоров'я як психологічного феномену. Особливу увагу зосереджено на зарубіжному досвіді впровадження заходів щодо профілактики, діагностики та проведення корекційних програм із покращення психічного здоров'я особистості на робочому місці. Поняття психічного здоров’я в організаціях у цьому контексті розглянуто як цілеспрямовану політику Європейського Союзу. Запропоновано рекомендації щодо розробки національної програми розвитку психічного здоров'я в організаціях України. Обгрунтовано основні критерії та методики дослідження психічного здоров'я особистості в цілому. Проаналізовано результати емпіричного дослідження особливостей показника якості життя як фактора психічного здоров'я працівників у державних установах і суб'єктивного благополуччя як показника психічного здоров'я особистості.

Викладено результати теоретичних та емпіричних досліджень, що стосуються вивчення соціально-психологічної компетентності персоналу у сфері публічного управління. Здійснено теоретичний аналіз концептуалізації понять "компетентність" і "компетенція" у психологічній літературі. Запропоновано структурно-функціональну модель соціально-психологічної компетентності публічних службовців, яка дає можливість виокремити інтегральні компетенції на психологічному та соціальному рівнях, потрібні для успішного виконання професійних обов'язків. Обґрунтовано основні критерії та методики дослідження психологічної складової компетентності, зокрема шляхом вивчення аксіологічних аспектів діяльності публічних службовців, їх акмеологічної орієнтації та ресурсного потенціалу. Представлено результати емпіричного вивчення командних ролей як предиктора професійної успішності особистості, показників ефективної комунікації та копінг-стратегії у міжособовій взаємодії представників публічної служби. Додатково наведено методичний інструментарій, застосований у дослідженні соціально-психологічної компетентності публічних службовців, а також апробовані тренінгові програми для підвищення рівня сформованості вищеозначених компетенцій.

Розкрито сучасні напрями, форми та методи впровадження світоглядної освіти. Розглянуто методологічні проблеми дослідження світоглядної освіти, осмислено філософсько-культурологічні та психолого-педагогічні аспекти становлення й розвитку світоглядної освіти в Україні. Простежено процес формування життєвих цінностей вихованців закладів освіти з використанням історичної освітньої традиції. Висвітлено тенденції осмислення проблеми самовизначення людини в історії філософської думки. Здійснено соціокультурний аналіз творчої спадщини Р. А. Арцишевського. Досліджено соціально-психологічні особливості побудови життєвих планів і професійних орієнтацій сучасної молоді. Виокремлено та проаналізовано психодіагностичні засоби виявлення шкільної тривожності у процесі психоконсультативної та психокорекційної практики.

Професійна діяльність є однією із найважливіших сфер життя сучасної людини. Це не лише джерело матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення її базових потреб, а й підгрунтя для самореалізації, самоствердження особистості, задоволення амбіцій і прагнень. Синдром професійного вигорання займає одне з ключових місць серед широкого спектра суспільних проблем. Дослідження стосується проблемі взаємозв'язку рівня сформованості синдрому професійного вигорання особистості та особливостей прояву агресії. Cистематизовано й узагальнено сукупність наукових поглядів із проблематики професійного вигорання та агресії. Професійне вигорання визначено як відносно стійку властивість особистості, що зумовлена специфікою професійної діяльності й виступає відхиленням від соціальної норми, що призводить до негативних змін у поведінці. Агресію розглянуто як будь-яку форму поведінки, націлену на образу, чи заподіяння шкоди в процесі суб'єктно-об'єктних відносин. Емпіричне дослідження грунтувалося на методиці О. Рукавішнікова "Визначення психічного вигорання", опитувальнику Басса-Дарки, та опитувальнику легітимізованої агресії М. Хогбен в адаптації С. М. Єніколопова та М. П. Цибульського. Установлено, що у вибірці осіб із яскраво вираженим професійним вигоранням (перша группа), порівняно з працівниками, не схильними до нього (друга группа), частіше фіксуються загальні індекси агресивності та ворожості, що перевищують допустиму норму. Диференціація представників обох груп виявлена й за схильністю до виявлення різних видів агресивної поведінки, зокрема опосередкованої агресії, роздратування, образи, підозрілості. У результаті дослідження також проаналізовано схильність представників двох указаних груп до легітимізації агресії в різних сферах життя.

Розкрито особливості когнітивно-стильових характеристик та креативності в публічних службовців. У межах розгляду теми виконано детальний теоретико-методологічний аналіз і систематизацію підходів до вивчення поняття когнітивного стилю й креативності особистості, а також здійснено емпіричне дослідження особливостей когнітивно-стильових характеристик і креативності в публічних службовців із різним стажем професійної діяльності. Когнітивний стиль у цій роботі розглянуто як індивідуальну відмінність у процесах переробки інформації та визначення особливостей організації когнітивної сфери особистості. Креативність потрактовано як особистісну характеристику, що виявляється в здатності породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації тощо. Методи. Для реалізації мети дослідження використано теоретичні, організаційні, емпіричні методи (комплекс психодіагностичних методик), а саме: "Словесний лабіринт", "Фігури Готтшальдта", методику фігурної форми А тесту творчого мислення Е. П. Торренса (в адаптації О. Тунік), опитувальник Дж. Джонсона (в адаптації О. Тунік). Результати. В емпіричній частині дослідження виявлено відмінності в когнітивно-стильових характеристиках та креативності в публічних службовців із різним стажем професійної діяльності: 6 - 10 років - високий рівень креативності, поленезалежність і гнучкість; зі стажем 11 - 20 років - помірний рівень вираженості креативності, поленезалежність та ригідність мислення; понад 20 років - полезалежність і ригідність мислення. У всіх виокремлених групах установлено статистично значущі прямі зв'язки креативності з поленезалежністю та гнучкістю мислення, швидкістю виконання завдань і розробленістю, а також зв'язок креативності зі стажем професійної діяльності. Висновк: результати проведеного емпіричного дослідження можна застосовувати в розробці циклу професійних програм із метою підвищення кваліфікації публічних службовців, у тому числі й для формування їхніх професійних компетенцій.

Розглянуто матеріал, що дає змогу отримати уявлення про загальні теоретичні положення соціально-психологічного тренінгу, а також про різні види групової психологічної роботи. Визначено теоретичні основи соціально-психологічного тренінгу: поняття, мета, завдання; основні принципи та норми групової роботи; основні тренінгові методи та форми організаційної роботи учасників. Наведено питання практикуму з організації та проведення соціально-психологічного тренінгу: тренінг самопізнання та самопрезентації, тренінг командоутворення, тренінг громадського лідерства, тренінг переговорів, тренінг тайм-менеджменту, психічне здоров'я особистості на робочому місці.

Мета роботи - дослідити особливості прояву соціальних навичок та рівня розвитку емоційного інтелекту у дітей, що мають особливі освітні потреби. Теоретичний аналіз, систематизація наукових джерел дозволила констатувати наступне: емоційна сфера, емоційний інтелект дітей з особливими потребами має свої особливості - зниження можливостей довільної регуляції поведінки, підвищена збудливість, або навпаки загальмованість; до структури емоційного інтелекту входять самосвідомість, самоконтроль, мотивація та соціальні навички; соціальні навички - це сукупність орієнтирів і сформованих дій, що дозволяють дитині успішно соціалізуватися (прояв почуттів та емоцій, навички міжособистісної взаємодії, ситуативне регулювання емоцій, тощо). Методи. Емпірична частина дослідження грунтувалася на методиках: "Діагностика емоційного інтелекту" Н. Холла; "Опитувальник Емін" Д. Люсіна та "Опитувальник соціальних навичок" А. Гольштейна. Результати. У результаті дослідження розвитку емоційного інтелекту та соціальних навичок дітей з особливими освітніми потребами вдалося встановити наступне. Інтегративний показник емоційного інтелекту дітей з особливими освітніми потребами має переважно низький рівень сформованості. Досліджуваним притаманні низький рівень самоконтролю емоцій та усвідомленні емоцій. Показники внутрішньоособистісного емоційного інтелекту демонструють, що в більшості вибірки дослідження переважає середній рівень розвитку, що характеризується розумінням власних емоцій та здатністю управління ними. Респонденти мають певні здібності до контролю експресії, здатності контролювати зовнішні прояви своїх емоцій. Дослідження міжособистісного емоційного інтелекту дозволило констатувати низький рівень розвитку цього показника. Досліджувані мають складності у розумінні почуттів і намірів інших людей. Дослідження соціальних навичок опитаних продемонструвало високий рівень розвитку цього показника, який характеризується початковими навичками, навичками реакції на думку іншої людини, навичками планування майбутніх дій, навичками альтернатив агресивної поведінки. Водночас, навички самовираження у спілкуванні у досліджуваних мають показники низького рівня розвитку. Висновки: здійснене дослідження дало можливість визначити особливості емоційного інтелекту та соціальних навичок у дітей з особливими освітніми потребами. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні динаміки змін структурних компонентів емоційного інтелекту та у розробленні психокорекційних програм, спрямованих на розвиток емоційного інтелекту та соціальних навичок.