Досліджено еволюційні процеси розпланувально-композиційної структури середмістя від XVII ст. до сьогодення. Визначено головні розпланувальні та композиційні елементи, які формували середмістя від періоду закладення до сучасного стану. З'ясовано головні закономірності розвитку розпланувально-композиційної структури середмістя, установлено етапність його розвитку. Визначено містоформувальні фактори, які впливали на розвиток середмістя. Розроблено модель розвитку розпланувальної, композиційної та функціональної структур середмістя. Запропоновано методичні рекомендації щодо збереження історичного центру міста, а також програму регенерації історичного середмістя.

На прикладі Івано-Франківська розкрито питання збереження історичного силуету забудови центральної частини міста.

Висвітлено проблеми дослідження та інвентаризації замків Івано-Франківської області. Здійснено огляд усіх фортифікаційних об'єктів та замкових комплексів з різних частин світу, які занесено в Список світової спадщини ЮНЕСКО. Проаналізовано містобудівний розвиток Белза та запропоновано гіпотезу локалізації його міських укріплень у ХІІ - XVII ст. Викладено гіпотезу графічної реконструкції замку в м. Кременець за описами XVI ст. Розкрито проблему експонування залишків історичних фортифікацій, подано концепт-ідею влаштування музею "Станіславівська фортифікація XVIII ст." із застосуванням новітніх інформаційних технологій. Проаналізовано стан, цілісність, використання та структуру кварталів центральних частин містечок Західної України на прикладі Рогатина, Комарно та Підгайців.

У дослідженні на прикладі м. Микулинців розглянуто композиційно-просторові традиції розвитку західноукраїнських міст у період XVII - XVIII ст., які є відображенням ренесансно-барокового містобудування Європи.

Представлено маловідомий фортифікаційний об'єкт "Окопи Святої Трійці", який був зведений у XVII ст. на території сучасного с. Окопи, Борщівського району, Тернопільської області. Унікальність об'єкта полягає у його розташуванні на вузькому перешийку зі стрімкими скелястими берегами, у межиріччі, недалеко від впадіння р. Збруч у р. Дністер. Розкрито особливості колишнього стратегічного військового об'єкта, наведено його етапи розвитку від періоду закладення до сучасного стану. Проведено ідентифікацію збережених цінних елементів колишньої фортеці та виконано теоретичну реконструкцію її первісної планувальної структури. Запропоновано ідеї щодо представлення, охорони та збереження існуючих фрагментів історичної фортеці.

Досліджено містобудівні процеси Західної України барокової доби. Визначено вплив традицій європейського містобудування та історичні передумови формування західноукраїнської містобудівної культури. Розкрито особливості історико-містобудівного розвитку та оцінено збереженість міст, оборонних, палацово-паркових, сакральних комплексів Західної України, які досягли найбільшого розквіту у період середини XVII - кінця XVIII ст. Виявлено два головні шляхи розвитку містобудування - це закладення нових міст та проведення реконструкцій, модернізацій, розбудов існуючих містобудівних комплексів у бароковий період. Визначено риси функціональної програми міст та ідеологічне підгрунтя формування містобудівних комплексів барокової епохи, розроблено типологію містобудівних утворень досліджуваного періоду. Розкрито особливості розпланування нових міст та закономірності проведення реконструкцій, модернізацій та перебудов містобудівних комплексів у бароковий період. У результаті аналізу процесу містобудування Західної України барокової доби визначено періодизацію розвитку та розроблено теоретичні схеми реконструкцій розпланувальних структур історичних міст та ансамблів, шо відповідають трьом етапам розвитку. Виявлено містобудівну спадщину епохи бароко Західної України та розкрито її європейський контекст. Розроблено загальні положення регенерації західноукраїнських цінних історичних містобудівних комплексів.

Висвітлено результати наукових досліджень українських фахівців з проблем збереження і регенерації історичного міського середовища. Тема регенерації і відтворення втрачених історичних містобудівних комплексів постійно була актуальною в Україні ще від часу завершення Другої світової війни, коли руйнувань зазнали центральні частини багатьох українських міст і громадськість активно просувала ідеї про необхідність відтворення втраченого архітектурного середовища у Жовкві, Бережанах, Тернополі, Бучачі, Кременці, Кам'янці-Подільському та інших містах. Увагу приділено регенерації та ревіталізації просторово-функціональних комплексів середмість в історичних містах України. Зазначено, що сьогодні тема знову стала актуальною у зв'язку із навалою нової фашистської орди вже зі сходу, коли знову руйнуються будівлі у центрах міст, а десятки міст Сходу України взагалі стираються з лиця землі. Висвітлено історико-архітектурний опорний план та оцінено історичну містобудівну структуру міста, як основу для науково-проектних робіт з регенерації його заповідної території.

Досліджено методика визначення меж зон охорони пам’яток нерухомої культурної спадщини. Визначено зони охорони для різних типів пам’яток та об’єктів культурної спадщини. Увагу приділено проблематиці охорони історичного середовища житлових комплексів 1920-1930-х років в Україні (партисипаційний аспект). Охарактеризовано архітектуру курортів початку XX ст. в Українських Карпатах (шляхи збереження та використання архітектури, що зникає). Проаналізовано особливості та завдання збереження, визначення території пам’ятки та зон охорони фортифікаційних об’єктів австрійського часу в Галичині (на прикладі Львова, Миколаєва-Мозвадова, Заліщик). Розглянуто проблеми атрибуції, оцінки та збереження пам’яток народної архітектури. Досліджено творчість народного майстра-будівничого Василя Турчиняка.

Висвітлено проблемні питання реалізації комплексних наукових досліджень при реставрації пам’яток архітектури. Консерваційні та реставраційні роботи на пам’ятках архітектури засновано на передпроектних дослідженнях, завданням яких є поглиблене вивчення пам’яток і отримання повної інформації про їх технічний стан, конструкції і матеріали, їх ціннісні характеристики, автентичні та додані субстанції та інші складові. Визначено, що розроблення проекту реставрації пам’ятки завжди є дуже складним завданням, в якому архітектор мусить працювати і як дослідник і як творець. Акцентовано, що проводячи дослідження, реставратор повинен "зрозуміти" суть пам’ятки, а це часто вимагає від архітектора великої інтелектуальної праці скерованої не лише на пам’ятку, але й на ширші горизонти - виявлення історико-містобудівної специфіки дільниці, реконструкції всіх етапів розвитку пам’ятки та її оточення, вивчення історії міста загалом та ін. Виокремлено аспекти інвентаризації та обліку монументальних пам'яток історичних цвинтарів Галичини. Розкрито проблемні питання проведення як стандартних, усталених методів комплексних досліджень пам’яткових об’єктів, так і проаналізовано ситуації, коли існує потреба в ширшому погляді на обєкт та в новітніх методах його ідентифікації й оцінки.

Досліджено конфлікт інформації письмових джерел з даними археології про населення Закарпаття VI-X ст. Висвітлено відкриття залишків раніше невідомої апсиди XI ст. Софійського собору в м. Києві. Проаналізовано технології пізньосередньовічних шкіряних виробів з Тустані. Розглянуто кришечки флаконів венеціанських “ліків від усього” (Тherica) на території України. Досліджено правове регулювання видобування та торгівлі сіллю в середньовічному Угорському королівстві. Увагу приділено першим писемним згадки про Тустань та околиці. Проаналізовано збереження Манявського скиту в Карпатах шляхом музеєфікації пам’ятки. Висвітлено участь Філарета Колесси в роботі науково-апробаційних підрозділів Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Досліджено специфічні риси дахових конструкцій у житлобудівництві бойків.