Рассмотрена возможность использования теории игр при решении задач реализации проектов экологической направленности. На конкретном примере (создание автоматической станции контроля гидроэкосистемы) проанализированы этапы развития проекта, предложен его жизненный цикл.

Розглянуто питання розробки методів і засобів поліпшення якості контролю випадкових процесів екологічних об'єктів на прикладі гідроекосистеми за умов дії антропогенного навантаження. Обгрунтовано вибір узагальненого показника якості водного об'єкта як середній квадрат концентрації розчиненого кисню у воді, поданий у вигляді лінійної комбінації спектральних складових. Запропоновано реалізований алгоритм декомпозиції узагальненого показника за впливовими факторами. Досліджено вірогіднісні критерії якості дискретного виміру безперервного випадкового процесу, в яких ознака точності відрахунків поєднується з ознакою інформативності. Наведено рекомендації щодо вибору критеріїв якості цільової функції автоматизації контрольованого об'єкту залежно від економічних витрат. Розроблено структурно-функціональні схеми контролю гідроекосистеми за умов антропогенного навантаження.

Изучены значение и место функционального контроля в общей классификационной схеме технического контроля. Предложено теоретическое обоснование методов и структуры алгоритмов его построения в системах контроля непрерывных объектов. Разработаны аналитические зависимости критериев качества контроля, позволяющие существенно повысить быстродействие, достоверность и экономичность функционального контроля экологических объектов.

Описана математическая модель параметрического тестирования случайных нестационарных временных рядов, составленных из результатов периодических измерений параметров газообразных выбросов теплоэлектростанции. Доказана возможность статистически значимого обнаружения локальных периодических трендов контролируемых параметров на фоне прогрессирующих изменений их нестационарности по математическому ожиданию.

Предложено использовать в процессе экологического контроля газообразных выбросов и жидких сбросов энергоемких предприятий в качестве критерия среднюю частоту выбросов контролируемых параметров. Рассмотренная математическая модель контроля в виде суммы амплитудной и фазовой составляющих позволит сформулировать требования к выбору ее оптимальных параметров для минимизации ошибок, повысить достоверность, чувствительность контроля.

Проаналізовано методологічні аспекти локальних ризиків. Одержано їх аналітичні вирази для аналізу й інженерних розрахунків.

Розглянуто суть і причини виникнення проблеми дедуктивного підходу до дослідження контролю як наукової дисципліни. Запропоновано шляхи її розв'язання.

Увагу приділено проблемі підвищення достовірності контролю складу речовин, що забруднюють довкілля відходами. Розроблено методи підвищення інформаційного забезпечення результатів багатовимірних, багатократних і групованих вимірів процесів багатокомпонентного забруднення. Набули подальшого розвитку методи планування контролю підвищеної достовірності на основі моделей прогнозування з корекцією на апріорну нестаціонарність процесів та з використанням розроблених критеріїв. Показано, що надлишкова інформація при порівняно неточних методах непрямого та дистанційного виміру забезпечить задані мінімальні ризики контролю не тільки першого, але і другого роду. Запропоновано моделі та схеми контролю та керування процесом повітроочищення одночасно від композиції фенолу, формальдегіду та метанолу в аспіраційному повітрі ливарного та схожих за викидами підприємств.

Рассмотрены математические модели вейвлет-преобразования дискретизированных процессов случайного изменения параметров экологического контроля и мониторинга на примере выбросов тепловых электростанций. Получены трехмерные вейвлет-изображения контролируемых процессов для пяти показателей загрязнения. Проанализированы локальные спектральные особенности изображений с оценкой частоты возможных превышений норм ПДВ.

Рассмотрены математические модели процедур принятия статистических решений при контроле параметров процессов загрязнения воздушной среды. Показаны возможности однофакторного дисперсионного анализа группированной реализации контролируемого нестационарного процесса, когда последний представлен вероятностной моделью компонент дисперсий. Получены расчетные соотношения для планирования группированных многократных измерений с учетом заданных рисков контроля первого и второго рода, что позволило максимизировать достоверность контроля экстремальных выбросов в процессах загрязнения. Проведено экспериментальное оценивание параметров плана контроля составляющих дымовых газов для проверки чувствительности модели компонент дисперсий к кратковременным выбросам. Предлагаемая модель контроля, основанная на использовании дисперсионного анализа группированных результатов измерительного мониторинга, может дополнять существующие процедуры допускового контроля превышений норм ПДВ, повышая их чувствительность и надежность.

Рассмотрена возможность применения методов локализованного спектрального анализа для оценки неопределенности случайных амплитудных изменений в гармонических неслучайных составляющих многокомпонентного процесса загрязнения атмосферы энергетическим предприятием. Дана сравнительная оценка вероятностей выбросов (раздельно по компонентам загрязнения) на основе анализа дисперсий вейвлет-коэффициентов гармонических составляющих контролируемых во времени компонент.

Розглянуто питання можливості вирішення задачі інтегрованого керування якістю контролю землі з метою виконання норм природокористування та прогнозованого вирішення завдань одержання максимального урожаю, стратегічного керування технологічними процесами для зменшення дегуміфікації. Стратегічний напрямок використання земельних ресурсів у перспективі визначає його подальший характер використання, вибір сівозмін, застосування оптимальних технологічних процесів, строків висіву та збору урожаю, тощо... Необхідною ланкою для цього є контроль якості проведених польових робіт, фізичних, хімічних та біологічних показників антропогенного впливу. Запропоновано математичну модель для можливості діагностики об'єкту контролю та одержанням у подальшому узагальнюючих показників його якості (грунту). Розглянуто діагностичну цінність ознак (показники хімічного та фізичного стану землі, результати оцінки якості обробітку, хімічної меліорації, якості робіт по удобренню, проведеної сівби, застосування гербіцидів, проведення перевірки якості заходів боротьбі із шкідниками, збиральних робіт тощо), розробка аналітичних залежностей критеріїв, із можливістю діагностики об'єкту та одержанням у подальшому узагальнюючих показників якості контролю. Експериментальні дані одержують згідно нормативним вимогам у визначені строки. Проведено постановку діагнозу при вірогіднісних методах розпізнавання наступна. Побудоване вирішальне правило, за допомогою якого, сукупність ознак, що діагностується, віднесена до одного із можливих станів (діагнозів). Оцінено вірогідність прийнятного рішення та ступінь ризику помилкового рішення. Кількісне визначення діагностичної цінності окремої ознаки, комплексу ознак або узагальнюючих ознак проведено на основі теорії інформації. Діагностична цінність ознак визначається долею кількості інформації, що привнесена цією ознакою в систему розпізнавання стану. Більшість ознак (складні) при оцінюванні стану грунтів визначають наявність ряду градацій - діагностичні інтервали, так як завжди можливо кількісно чітко з'ясувати, як пороги. Одержані результати дослідження можливо використати для формалізації оцінки стану грунтів з метою впорядкування землеустрою і кадастру, вирішення загальних діагностичних задач стратегічного та поточного корегування і поліпшення якості землі для одержання ефективних і оптимальних рішень покращання урожайності.

Запропоновано застосувати метод розпаралелювання навчального процесу інформаційно-вимірювальних та розрахункових операцій під час підготовки інженерно-педагогічних кадрів. Розглянутий метод також суттєво розширює можливості та якість контролю навчального процесу, особливо за умови дефіциту аудиторного часу.

Работа посвящена планированию и прогнозированию контроля дымовых газов крупных энергоемких предприятий. Появление случайных технологических нарушений провоцирует случайность выбросов, нарушение норм природопользования, экономические санкции и штрафы, ведет к деградации окружающей среды. Разработана математическая модель планирования и прогнозирования экстремальных выбросов в случайных процессах загрязнения дымовых газов энергетических предприятий с коррекцией на нестационарность процессов. Описана процедура параметрического тестирования многокомпонентного процесса загрязнения при многопараметрическом контроле с учетом его экстраполированных значений. Использование скорректированной, в сторону увеличения математического ожидания, модели экстраполяции 2-го порядка, снижает риск контроля 2-го порядка, при параметрическом тестировании результатов многомерной экстраполяции. Уменьшение риска контроля повышает мощность правила принятия решений и делает применение описанной скорректированной процедуры экстраполяции статистически обоснованным и более предпочтительным по отношению к другим процедурам экстраполяции. Целесообразно при планировании и прогнозировании контроля выбросов и сбросов энергоемких предприятий использовать тестирование с учетом правила принятия решений на основе разработанного критерия, что обеспечивает заданную достоверность. Оценка стационарности и спектральных особенностей исследуемых процессов загрязнения позволит уменьшить априорную неопределенность и даст возможность усовершенствования процедуры контроля дымовых газов. Выбор правила принятия решений на основе критерия, обеспечивающего заданную достоверность контроля, позволит исследовать корреляционную связность контролируемого процесса и разработать статистически обоснованный метод выбора интервала его дискретизации. Данный подход гарантирует минимизацию тех его рисков, которые определяют уровень экономических потерь при появлении нарушений стационарности. Предложенная модель контроля может быть использована при экологическом мониторинге выбросов в атмосферу энергоемких предприятий.

Работа посвящена планированию и прогнозированию контроля дымовых газов крупных энергоемких предприятий. Появление случайных технологических нарушений провоцирует случайность выбросов, нарушение норм природопользования, экономические санкции и штрафы, ведет к деградации окружающей среды. Разработана математическая модель планирования и прогнозирования экстремальных выбросов в случайных процессах загрязнения дымовых газов энергетических предприятий с коррекцией на нестационарность процессов. Описана процедура параметрического тестирования многокомпонентного процесса загрязнения при многопараметрическом контроле с учетом его экстраполированных значений. Использование скорректированной, в сторону увеличения математического ожидания, модели экстраполяции 2-го порядка, снижает риск контроля 2-го порядка, при параметрическом тестировании результатов многомерной экстраполяции. Уменьшение риска контроля повышает мощность правила принятия решений и делает применение описанной скорректированной процедуры экстраполяции статистически обоснованным и более предпочтительным по отношению к другим процедурам экстраполяции. Целесообразно при планировании и прогнозировании контроля выбросов и сбросов энергоемких предприятий использовать тестирование с учетом правила принятия решений на основе разработанного критерия, что обеспечивает заданную достоверность. Оценка стационарности и спектральных особенностей исследуемых процессов загрязнения позволит уменьшить априорную неопределенность и даст возможность усовершенствования процедуры контроля дымовых газов. Выбор правила принятия решений на основе критерия, обеспечивающего заданную достоверность контроля, позволит исследовать корреляционную связность контролируемого процесса и разработать статистически обоснованный метод выбора интервала его дискретизации. Данный подход гарантирует минимизацию тех его рисков, которые определяют уровень экономических потерь при появлении нарушений стационарности. Предложенная модель контроля может быть использована при экологическом мониторинге выбросов в атмосферу энергоемких предприятий.

Запропоновано використання вірогіднісного методу виміру узагальнюючого показника якості грунту в задачах екологічного контролю. Розрахунок кроку опитування якісних показників грунту під час контролю (оптимальна дискретизація) в загальному випадку вирішує питання між економічними витратами на виконання контрольних операцій та їх обробку та максимально необхідний рівень вірогідності. Розглянуто основні підходи для мінімізації похибок та підвищення достовірності під час виконання завдань екологічного моніторингу.

Приведены результаты использования последовательного числового контроля качества сельскохозяйственной продукции с целью повышения ее конкурентоспособности. Проанализированы первоочередные задачи при построении статистической модели измерительного контроля, представлены типовая контролирующая система, структура последовательного контроля и даны ее характеристики. Предложенный вид контроля существенно снижает долю брака в общей массе продукции. Полученный результат аналитических зависимостей удобен при инженерных расчетах других видов числового контроля.

Досліджено можливість вирішення задачі інтегрованого керування якістю землі при організації його контролю з метою виконання норм природокористування та прогнозованого вирішення завдань отримання максимального урожаю, стратегічного керування технологічними процесами для зменшення дегуміфікації, організації земельного кадастру та впорядкуванню землі за умов сільськогосподарського впорядкування. Стратегічний напрямок використання земельних ресурсів у перспективі визначає його подальший характер використання, вибір сівозмін, застосування оптимальних технологічних процесів, строків висіву та збору урожаю, тощо. Необхідною ланкою для цього є контроль якості проведених польових робіт, фізичних, хімічних і біологічних показників антропогенного впливу. Запропоновано математичну модель для можливості діагностики об'єкта контролю та отриманням у подальшому узагальнювальних показників його якості (грунту). Розглянуто діагностичну цінність ознак (показники хімічного та фізичного стану землі, результати оцінки якості обробітку, хімічної меліорації, якості робіт щодо удобрення, проведеної сівби, застосування гербіцидів, проведення перевірки якості заходів боротьбі зі шкідниками, збиральних робіт тощо), розробка аналітичних залежностей критеріїв, із можливістю діагностики об'єкта та отриманням у подальшому узагальнювальних показників якості контролю. Експериментальні дані отримано згідно з нормативними вимогами у визначенні строки. Проведена постановка діагнозу за вірогіднісних методів розпізнавання наступна. Побудовано вирішальне правило, за допомогою якого, сукупність ознак, що діагностується, віднесена до одного із можливих станів (діагнозів). Оцінено вірогідність прийнятного рішення та ступінь ризику помилкового рішення. Кількісне визначення діагностичної цінності окремої ознаки, комплексу ознак або узагальнювальних ознак проведено на базі теорії інформації . Діагностичну цінність ознак визначено долею кількості інформації, що привнесена цією ознакою в систему розпізнавання стану. Більшість ознак (складні) при оцінюванні стану грунтів визначають наявність ряду градацій - діагностичні інтервали, так як завжди можливо кількісно чітко з'ясувати, як пороги. Отримані результати дослідження можливо використати для формалізації оцінки стану грунтів з метою впорядкування землеустрою та кадастру, вирішення загальних діагностичних задач стратегічного та поточного корегування і поліпшення якості землі для отримання ефективних та оптимальних рішень покращання урожайності за умови виконання екологічного законодавства.