Проведено дослідження економічної етики як нової галузі соціально-гуманітарного знання. Охарактеризовано соціокультурний контекст її становлення, обгрунтовано теоретичні засади та показано відповідність сучасним процесам раціоналізації господарства. На підставі вивчення матеріалів етико-філософського та економічного дискурсів розглянуто морально-етичну проблематику господарства. Виявлено специфіку функціонування моралі у сфері економіки в конкретному соціокультурному вимірі. На основі результатів аналізу морально-етичних інтенцій політичної економії у дослідженні онтології господарства доведено принципову можливість кореляції етичної та економічної теорії. Встановлено, що економічна етика сприяє пошуку орієнтирів етизації економічної діяльності.

Вперше виявлено та запропоновано напрям у теорії муніципального й освітнього менеджменту - менеджмент методичної діяльності як соціально-адекватна до ринкових умов складова механізму місцевого самоврядування й інноваційної моделі соціальної самоорганізації освітян. Визначено теоретичні та практичні передумови трансформації освітніх суб'єктів і механізмів місцевого самоврядування в елементи інфраструктури ринкової економіки освіти. Обгрунтовано необхідність моніторингу надання муніципальних послуг і доцільність проектування освітнього методичного центру територіальної громади як суб'єкта місцевого самоврядування. Запропоновано механізм покращення управління освітньою сферою - менеджмент методичної діяльності, який є одночасно складовим компонентом муніципального й освітнього менеджменту.

Розкрито теоретичні та соціокультурні передумови виникнення прикладної етики. Висвітлено практичність етичної теорії в політиці, економіці, медицині, біології й екології. Показано морально-етичне підгрунтя діяльності юриста та соціолога. Розглянуто імперативно-ціннісні засади конкретних професійних відносин, моральні колізії різних спеціальних практик у світлі нагальної потреби сьогодення.

Розглянуто систему категорій філософії та її категоріальний апарат. Досліджено філософію історії досвіду українського націєтворення. Увагу приділено біоетичним принципам та їх ролі у реалізації незалежності наукових досліджень. Розглянуто академічну свободу та незалежність оновленої вищої школи Німеччини як центральну ідею освітнього проєкту Макса Шелера. Досліджено специфіку "експертності" й експертної оцінки наукової роботи в Україні. Розглянуто гуманітарну безпеку в концептуальних вимірах незалежності. Проаналізовано шлях становлення української ідентичності: методико-філософський контекст. Розглянуто динаміку секуляризації як процес взаємного навчання філософії та релігії. Увагу приділено місцевим виборам і раціональному вибору. Розкрито функціональне значення понять "успіх" та "удача" в сучасній бізнес-культурі. Досліджено різновиди ліберальної традиції відповідно до класифікації Фрідріха Гаєка. Акцентовано на специфіці розуміння людини у Київській школі філософії (періоду з 1960-х років до кінця 20 ст.) тощо.

Розглянуто дискурс війни в сучасній практичній філософії, переваги і недоліки поведінкового підходу до тлумачення війни. Висвітлено молодіжні проекції темпорального руху українського суспільства у філософських осягненнях І. Бойченка, вчення Канта про природу людини перед сучасними викликами. Розкрито роль християнських цінностей в процесі подолання аномії українського суспільства, особливості функціонування біоетики під час війни. Охарактеризовано цивілізаційний вимір російсько-української неоімперської війни, викладено проблеми та перспективи інституалізації націєтворення і державотворчості. Досліджено теми пантеїзму, війни і пацифізму у неоведантистській та західній релігійно-філософських традиціях. Визначено практики дегуманізації у російській пропаганді як основу геноциду українців в умовах російсько-української війни, комунікативну парадигму гуманітарної політики в Україні у добу соціальної тубулентності. Розкрито принцип неповного осягнення об'єкта та його евристичний потенціал у ситуації невизначеності.

Здійснено комплексне етико-філософське дослідження ідеї спільного блага в контексті інституціалізації соціальних практик. Систематизовано етико-нормативні концепції моралі, сутнісним складником якої є ідея блага та спільного блага, зокрема. Зазначено, що специфіка спільного блага та його основні характеристики виявляються в послідовному аналізі нормативних програм доброго та гідного життя, що пропонують етика чесноти, етичний консеквенціалізм та деонтологічна етика. Увагу зосереджено на етичних проблемах дій заради спільного блага, що виникають у зв'язку із необхідністю узгоджувати різні моральні вимоги (спільне благо та моральні права; альтруїзм та егоїзм; турбота про себе та про інших; діяння та бездіяльність; спільне благо та "інституційне зло"; захист життя та застосування сили; автономія індивіда та патерналістський примус; власне й суспільне благополуччя). Продемонстровано колізійність реалізації спільного блага в політичній, економічній та соціокультурній практиках. Конкретні етико-прикладні проблеми розглянуто на прикладах функціонування інститутів, покликаних реалізовувати спільне благо (інститути правопорядку та безпеки, пенітенціарна система, економічні підприємства, благодійні організації, культурні інститути, університети). Наголошено, що результати дослідження закладають методологічні засади для подальших досліджень суспільної моралі, соціальних практик і соціальних інститутів крізь призму ідеї спільного блага.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю703.13

Рубрики:

Влада і моральність. (Розуміння "загального блага", моральний фанатизм, моральний аспект корупції влади та ін.)

Шифр НБУВ: РА442878 Пошук видання у каталогах НБУВ