В огляді розглянуто актуальну проблему профілактики та лікування серцево-судинних захворювань і пов'язаних з ними основних ускладнень - інфаркту міокарда та інсульту - за допомогою нової концепції, так званої поліпілюлі (polypill). Згідно з результатами мета-аналізу численних міжнародних, рандомізованих, багатоцентрових досліджень, тривале застосування поліпілюлі, що містить фіксовану комбінацію антиагреганту (аспірин 75 мг), статину (симвастатин 40 мг або аторвастатин 10 мг) і препаратів для зниження артеріального тиску (beta-адреноблокатор, інгібітор АПФ і діуретик) у половинних дозах, забезпечить зниження ризику ішемічної хвороби серця на 88 %, інсульту - на 80 %.

В огляді розглянуто актуальну проблему профілактики та лікування серцево-судинних захворювань і пов'язаних з ними основних ускладнень - інфаркту міокарда та інсульту - за допомогою нової концепції, так званої поліпілюлі (polypill). Згідно з результатами мета-аналізу численних міжнародних, рандомізованих, багатоцентрових досліджень, тривале застосування поліпілюлі, що містить фіксовану комбінацію антиагреганту (аспірин 75 мг), статину (симвастатин 40 мг або аторвастатин 10 мг) і препаратів для зниження артеріального тиску (beta-адреноблокатор, інгібітор АПФ і діуретик) у половинних дозах, забезпечить зниження ризику ішемічної хвороби серця на 88 %, інсульту - на 80 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.09 + Р415.160.23

Рубрики:

Серцево-судинна недостатність

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Гіпертонічна хвороба (ГХ) є основним фактором захворюваності та смертності, пов'язаної з серцево-судинними захворюваннями. Артеріальний тиск не контролюється добре в більшості пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) і гіпертензією, а ЦД збільшує частоту розвитку несприятливих подій в цієї категорії хворих. Тому метою дослідження є розробка моделі прогнозування несприятливих подій та оцінка ефективності лікування хворих на ГХ із серцевою недостатністю зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка та ЦД 2-го типу.

Хронічна серцева недостатність (ХСН) залишається вагомою причиною інвалідизації та летальності в Україні та світі, тому питання її вчасної діагностики та ефективного лікування є дуже актуальними. У 2016 р. Європейським товариством кардіологів видано рекомендації з діагностики та лікування серцевої недостатності (СН), згідно з котрими крім СН зі зниженою (СНзнФВ) та збереженою фракціями викиду лівого шлуночка (СНзбФВ) відокремлена СН із проміжною фракцією викиду лівого шлуночка - 40 - 49 % (СНпрФВ). Цю групу виділено у зв'язку з різницею фенотипів з точки зору демографії, клінічних проявів, етіології та ін. Наразі немає чітких рекомендацій щодо лікування пацієнтів з СНпрФВ, а спостереження за ними виявило значну лабільність фракції викиду, а саме: фракція викиду ЛШ у групі з СНпрФВ через 1 рік у 44 % випадків зросла до групи СНзбФВ, а в 16 % випадків зменшилась до групи СНзнФВ. Через 3 роки зміни складали 45 та 21 % відповідно. Таким чином, вже через рік з цієї групи виходить 60 % пацієнтів, а через 3 роки 66 % хворих. Тому ведеться постійний пошук методів діагностики та прогнозування перебігу СН. Одним із дієвих методів прогнозування перебігу СН є визначення NT-proBNP, але за даними досліджень точність цих діагностичних тестів складає 75 - 85 %. Актуальним є розробка більш точних методів прогнозування. Розглянуто про ХСН, наведено її визначення та класифікація за фракцією викиду лівого шлуночка згідно з рекомендаціями української та європейської асоціацій кардіологів, проведений огляд публікацій про особливості СНпрФВ. Надано стислий опис натрійуретичної пептидної системи, особливостей її функціонування та чинників, котрі впливають на секрецію активних натрійуретичних пептидів. Розглянуто результати досліджень натрійуретичної пептид-конвертази - коріна, її властивостей та потенційної ролі в діагностиці та прогнозуванні перебігу ХСН. Продемонстровано більшу інформативність визначення рівня коріна в порівнянні з рівнем NT-proBNP для прогнозування перебігу ХСН, особливо на початкових стадіях захворювання. Продемонстровано можливість збільшення концентрації активних натрійуретичних пептидів шляхом посилення експресії коріна.

Препарати, які є представниками нового класу лікарських засобів - інгібіторів натрійзалежного переносника глюкози 2 типу (SGLT2, гліфлозини), з'явилися в клінічній практиці відносно недавно. Нині з ними пов'язують великі надії у лікуванні хронічної серцевої недостатності (СН) як у хворих на супутній цукровий діабет (ЦД) 2 типу, так і без нього. Стисло розглянуто основні механізми дії гліфлозинів, які надали змогу активно застосовувати їх у клінічній практиці, зокрема мова йде про здатність гліфлозинів впливати на розміри і функціональну активність епікардіальної жирової тканини, а також на стан симпатичної нервової системи, запобігаючи тим самим розвитку СН. Наведено основні результати великомасштабних рандомізованих клінічних досліджень CANVAS, CREDENCE, EMPA-REG OUTCOME, DECLARE-TIMI 58, що аналізували вплив канагліфлозину, емпагліфлозину, дапагліфлозину на різні кардіоваскулярні події: кардіоваскулярну смерть, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт, СН, частоту госпіталізацій, зумовлену погіршенням перебігу СН. Представлено сучасні уявлення про ймовірні механізми кардіопротекторної дії гліфлозинів. Проаналізовано результати мета-аналізів, які розкривали можливість включення гліфлозинів у схеми лікування хворих з СН, ЦД 2 типу, а також досліджено кардіоваскулярну безпеку цієї групи препаратів. Розглянуто результати нещодавно опублікованого міжнародного дослідження DAPA-HF, яке вивчало кардіопротекторні властивості дапагліфлозину щодо розвитку СН. Унікальні плейотропні кардіоваскулярні властивості інгібіторів SGLT2 (дапагліфлозину), їх здатність запобігати прогресуванню СН, знижувати кардіоваскулярну летальність надають змогу сподіватись на наявність у цих препаратів специфічної кардіопротекторної активності в лікуванні СН зі зниженою та збереженою фракцією викиду лівого шлуночка. Припускається, що гліфлозини, зокрема дапагліфлозин, можуть стати п'ятим класом лікарських засобів, рекомендованих для лікування СН зі зниженою ФВЛШ, незалежно від наявності чи відсутності у пацієнтів супутнього ЦД 2-го типу. Висновки: очікується, що результати нових досліджень продемонструють додаткові переваги інгібіторів SGLT2 у пацієнтів з ССЗ, СН з ЦД 2-го типу та без нього і допоможуть краще зрозуміти механізми їх дії, змінити підходи до лікування багатьох хворих.

Хронічна серцева недостатність (ХСН) залишається вагомою причиною інвалідизації та летальності в Україні та світі, тому питання її вчасної діагностики та ефективного лікування є дуже актуальними. У 2016 р. Європейським товариством кардіологів видано рекомендації з діагностики та лікування серцевої недостатності (СН), згідно з котрими крім СН зі зниженою (СНзнФВ) та збереженою фракціями викиду лівого шлуночка (СНзбФВ) відокремлена СН із проміжною фракцією викиду лівого шлуночка - 40 - 49 % (СНпрФВ). Цю групу виділено у зв'язку з різницею фенотипів з точки зору демографії, клінічних проявів, етіології та ін. Наразі немає чітких рекомендацій щодо лікування пацієнтів з СНпрФВ, а спостереження за ними виявило значну лабільність фракції викиду, а саме: фракція викиду ЛШ у групі з СНпрФВ через 1 рік у 44 % випадків зросла до групи СНзбФВ, а в 16 % випадків зменшилась до групи СНзнФВ. Через 3 роки зміни складали 45 та 21 % відповідно. Таким чином, вже через рік з цієї групи виходить 60 % пацієнтів, а через 3 роки 66 % хворих. Тому ведеться постійний пошук методів діагностики та прогнозування перебігу СН. Одним із дієвих методів прогнозування перебігу СН є визначення NT-proBNP, але за даними досліджень точність цих діагностичних тестів складає 75 - 85 %. Актуальним є розробка більш точних методів прогнозування. Розглянуто про ХСН, наведено її визначення та класифікація за фракцією викиду лівого шлуночка згідно з рекомендаціями української та європейської асоціацій кардіологів, проведений огляд публікацій про особливості СНпрФВ. Надано стислий опис натрійуретичної пептидної системи, особливостей її функціонування та чинників, котрі впливають на секрецію активних натрійуретичних пептидів. Розглянуто результати досліджень натрійуретичної пептид-конвертази - коріна, її властивостей та потенційної ролі в діагностиці та прогнозуванні перебігу ХСН. Продемонстровано більшу інформативність визначення рівня коріна в порівнянні з рівнем NT-proBNP для прогнозування перебігу ХСН, особливо на початкових стадіях захворювання. Продемонстровано можливість збільшення концентрації активних натрійуретичних пептидів шляхом посилення експресії коріна.

Препарати, які є представниками нового класу лікарських засобів - інгібіторів натрійзалежного переносника глюкози 2 типу (SGLT2, гліфлозини), з'явилися в клінічній практиці відносно недавно. Нині з ними пов'язують великі надії у лікуванні хронічної серцевої недостатності (СН) як у хворих на супутній цукровий діабет (ЦД) 2 типу, так і без нього. Стисло розглянуто основні механізми дії гліфлозинів, які надали змогу активно застосовувати їх у клінічній практиці, зокрема мова йде про здатність гліфлозинів впливати на розміри і функціональну активність епікардіальної жирової тканини, а також на стан симпатичної нервової системи, запобігаючи тим самим розвитку СН. Наведено основні результати великомасштабних рандомізованих клінічних досліджень CANVAS, CREDENCE, EMPA-REG OUTCOME, DECLARE-TIMI 58, що аналізували вплив канагліфлозину, емпагліфлозину, дапагліфлозину на різні кардіоваскулярні події: кардіоваскулярну смерть, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт, СН, частоту госпіталізацій, зумовлену погіршенням перебігу СН. Представлено сучасні уявлення про ймовірні механізми кардіопротекторної дії гліфлозинів. Проаналізовано результати мета-аналізів, які розкривали можливість включення гліфлозинів у схеми лікування хворих з СН, ЦД 2 типу, а також досліджено кардіоваскулярну безпеку цієї групи препаратів. Розглянуто результати нещодавно опублікованого міжнародного дослідження DAPA-HF, яке вивчало кардіопротекторні властивості дапагліфлозину щодо розвитку СН. Унікальні плейотропні кардіоваскулярні властивості інгібіторів SGLT2 (дапагліфлозину), їх здатність запобігати прогресуванню СН, знижувати кардіоваскулярну летальність надають змогу сподіватись на наявність у цих препаратів специфічної кардіопротекторної активності в лікуванні СН зі зниженою та збереженою фракцією викиду лівого шлуночка. Припускається, що гліфлозини, зокрема дапагліфлозин, можуть стати п'ятим класом лікарських засобів, рекомендованих для лікування СН зі зниженою ФВЛШ, незалежно від наявності чи відсутності у пацієнтів супутнього ЦД 2-го типу. Висновки: очікується, що результати нових досліджень продемонструють додаткові переваги інгібіторів SGLT2 у пацієнтів з ССЗ, СН з ЦД 2-го типу та без нього і допоможуть краще зрозуміти механізми їх дії, змінити підходи до лікування багатьох хворих.

Серцева недостатність (СН) залишається актуальною проблемою в сучасній системі охорони здоров'я, оскільки вона є причиною госпіталізації, інвалідизації та смертності населення. Одним з основних критеріїв, який надає змогу розподілиті пацієнтів із СН на групи і від якого залежить тактика спостереження та лікування, є фракція викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ). Європейське кардіологічне товариство виділяє СН зі збереженою ФВ, СН з проміжною ФВ та СН зі зниженої ФВ. Останнім часом для оцінки ризиків виділяють такі фенотипи за ФВ ЛШ: стійка СН зі збереженою ФВ, стійка СН зі зниженою ФВ, СН зі збільшенняі ФВ та СН зі зменшенням ФВ. Доведено, що найменша смертність - у групі Сі зі збільшенням ФВ (17 %), а найбільша - у групі СН зі зменшенням ФВ (43 %). Варта уваги група СН з проміжною ФВ, оскільки ФВ ЛШ у пацієнтів цієї груп: змінюється активніше, ніж в інших групах (за даними досліджень, через 1 рік у 44 % пацієнтів ФВ ЛШ зросла, а у 16 % - зменшилась). Для прогнозування змін ФВ ЛШ перспективним є визначення рівня біомаркерів у крові. Відоме що найбільш дослідженим та інформативним кардіобіомаркером є кількість N-термінального фрагмента мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP). Його рівень у плазмі крові корелює з ФВ ЛШ, але використовуючи лише це показник неможливо спрогнозувати зміни ФВ ЛШ. Більш того, точність визначення вмісту NT-proBNP у діагностиці та прогнозуванні перебігу СН становит 75 - 80 %. Інші найбільш досліджені біомаркери, такі як галектин-3, sST-2, GDF-15 та високочутливі тропоніни, поодинці виявилися неефективними для прогнозування змін ФВ ЛШ. Тому поширення набуває мультимаркерна модель прогнозування перебігу СН. Надано визначення хронічної серцевої недостатності та класифікацію за ФВ ЛН. Проведено огляд сучасних досліджень, які демонструють актуальність прогнозування змін ФВ ЛШ. Наведено дані щодо перспективних кардіобіомаркерів (натрійуретичний пептид, галектин-3, sST-2, GDF-15 та високочутливі тропоніни), їх переваг і недоліків у діагностиці та стратифікації ризиків у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, зокрема результати досліджень фурину, яки є pro-BNP-конвертaзою та перспективним кардіобіомаркером як компонент мультимаркерної моделі прогнозування перебігу СН.

Протягом останніх десятиріч триває активний науковий пошук лікарських засобів, здатних збільшити скоротливість міокарда та поліпшити перебіг серцевої недостатності (СН). Очолював перелік претендентів на клінічне застосування препарат з групи активаторів серцевого міозину - омекамтиву мекарбіл. Нині доведено здатність омекамтиву мекарбілу зв'язуватися лише з голівками молекул серцевого міозину без суттєвого впливу на міозин гладеньких або скелетних м'язів. Омекамтиву мекарбіл стабілізує передкрокову конформацію міозину, надаючи змогу більшій кількості його голівок взяти участь у робочому кроці під час систоли. Наведено результати декількох рандомізованих клінічних досліджень, у яких вивчали ефективність та безпечність омекамтиву мекарбілу при СН, ключовими з них є ATOMIC-AHF, COSMIC-HF та GALACTIC-HF. У дослідженні ATOMIC-AHF відзначено тенденцію до зниження ризику погіршення перебігу гострої СН протягом 7 днів, розвитку суправентрикулярних і шлуночкових аритмій. У дослідженні COSMIC-HF доведено здатність омекамтиву мекарбілу підвищувати якість життя пацієнтів із СН зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка. Дослідження GALACTIC-HF може стати поворотним моментом у медикаментозному лікуванні СН: вперше одержані клінічні докази здатності селективного активатора серцевого міозину омекамтиву мекрабілу поліпшувати скоротливу функцію міокарда, зменшувати виразність симптомів СН та знижувати ризик серцево-судинної смерті у хворих зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка. Остаточні висновки щодо доцільності призначення омекамтиву мекарбілу при СН робити ще рано. Результати нових порівняльних рандомізованих клінічних досліджень, систематичних оглядів і метааналізів, можливо, змінять стандарти лікування цієї патології.

Мета дослідження - вивчити вплив цукрового діабету (ЦД) 2 типу на показники якості життя, клініко-біохімічні та ультрасонографічні параметри у пацієнтів із серцевою недостатністю з помірно зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка. У дослідження було залучено 68 пацієнтів із серцевою недостатністю (СН) з помірно зниженою ФВ, з них 36 із супутнім ЦД 2 типу та 32 без ЦД 2 типу, та 18 практично здорових осіб. Усім учасникам дослідження проведено антропометричні (зріст, маса тіла, індекс маси тіла), лабораторні (клінічний аналіз крові, біохімічний аналіз крові з визначенням рівня аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, креатиніну, глюкози, калію, натрію та магнію, ліпідного спектра, імуноферментний аналіз з визначенням вмісту глікованого гемоглобіну та N-термінального фрагмента мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP), інструментальні (ехокардіоскопія (ЕхоКС), електрокардіографія) обстеження та опитування для оцінки якості життя (EQ-5D-5L). Статистичну обробку одержаних результатів здійснювали за допомогою пакета статистичних програм SPSS 19.0. Пацієнти із СН з помірно зниженою ФВ та супутнім ЦД 2 типу у порівнянні з хворими без ЦД мали статистично значущо гірші показники вуглеводного обміну, значно вищу середню концентрацію NT-proBNP у сироватці крові, більшу масу міокарда лівого шлуночка (ММЛШ) та величину індексу ММЛШ (ІММЛШ) за результатами трансторакальної ЕхоКС, гіршу якість життя за результатами опитувальника EQ-5D-5L за відсутності статистично значущої різниці за віком та фракцією викиду лівого шлуночка між групами. Виявлено сильніший кореляційний зв'язок між NT-proBNP та ІММЛШ у пацієнтів без ЦД 2 типу та відсутність кореляційного зв'язку між NT-proBNP та ММЛШ у пацієнтів із супутнім ЦД 2 типу, що може бути наслідком певного впливу ЦД 2 типу на процес конверсії pro-BNP. Висновки: між групою пацієнтів із СН з помірно зниженою ФВ та супутнім ЦД 2 типу і групою із СН з помірно зниженою ФВ без ЦД 2 типу виявлено статистично значущу різницю за якістю життя, показниками вуглеводного обміну, вмістом NT-proBNP, індексом маси тіла і даними ЕхоКС.

Висвітлено актуальну проблему сучасної медицини - підвищення ефективності лікування блокаторами ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) та покращення прогнозування перебігу серцевої недостатності зі збереженою фракцією викиду (СНзберФВ) лівого шлуночка (ЛШ) у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу. Вивчено розповсюдженість генотипів поліморфного локусу M235T (rs699) гена ангіотензиногена (АТГ) у хворих із СНзберФВ ЛШ та ЦД 2 типу. Встановлено асоціацію носійства Т алелю поліморфізму М235Т з розвитком порушень ліпідного обміну, рівнем маркера фіброзу міокарда ST2 у пацієнтів з СН на тлі ЦД 2 типу. Отриманоі дані щодо прогностичної ролі біомаркера ST2 та поліморфізму М235Т гена АТГ при коморбідності СН та ЦД 2 типу. Шляхом побудування моделі прогнозування ризику розвитку несприятливих подій генотипи ТТ та МТ поліморфізму М235Т гена АТГ та підвищений рівень ST2 визначено як незалежні предиктори розвитку несприятливих подій у хворих з СНзберФВ ЛШ та ЦД 2 типу. Обґрунтовано ефективність диференційованого використання блокаторів РААС у хворих з СН та ЦД 2 типу.