Проанализирована система общественных отношений в их взаимосвязи и взаимообусловленности.

Проаналізовано особливості класичного мистецтва у формуванні естетичного досвіду особливості.

Проаналізовано меценатство як вид естетичної діяльності у контексті соціокультурних трансформацій сучасного українського суспільства. Зі встановленням радянської влади меценатство було заборонене, як явище, що не вписувалося в соціально-економічні, ідеологічні реалії нового суспільства; меценати пішли у забуття. Соціально-економічні зміни, які відбуваються у нашій країні з 1991 р., призвели до трансформації усіх сфер життя, торкнулися й такого культурного феномена, як меценатство. Формування нової соціально-економічної системи, заснованої на приватній власності надало можливість відродити цю сферу, створити умови для появи особистостей, яких можемо назвати меценатами. Головний лікар Клініки лазерної медицини Інституту дерматології та косметології Ольга Богомолець свою меценатську діяльність спрямовує на організацію благодійних концертів, є засновником музею домашньої ікони в м. Радомишль на Житомирщині, проте не ідентифікує себе як мецената. Однак її діяльність, її переконання в тому, що завдяки такій діяльності вона "намагається зберегти духовність", а не одержати прибуток, говорять самі за себе. В Україні меценатство лише почало відроджуватись, іноді набуваючи спотворених форм, які продукуються превалюванням суто споживацьких потреб і інтересів як от одноразові акції одарювання дітей цукерками на день Святого Миколая та продуктовими наборами перед виборами. У багатьох випадках у так званих сучасних меценатів, особисті інтереси й потреби не співпадають з потребами й інтересами українського суспільства. Меценатство перебуває у нас ще в ембріональному стані. Отже, яким виросте це дитя, на що перетвориться, залежить від нашого сучасного суспільства, від усвідомлення важливості цього соціокультурного чинника як на рівні державних інституцій, законодавчого забезпечення діяльності меценатів, уваги засобів масової інформації до них, суспільної думки, так і самого об'єкта меценатської діяльності - сфери науки і мистецтва.

Здійснено аналіз місця й ролі естетичного у системі соціальних відносин інформаційного суспільства. Кожна нова історична епоха, яка є діалектичним запереченням попередньої, висуває перед соціумом свої специфічні проблеми, питання, ставить завдання. Інформатизація як тотальний процес нашого соцільного простору і часу детермінує зародження культури інформаційного суспільства, яка визначається, з одного боку, тенденціями розвитку інформаційно-комунікативних технологій, а з іншого - активною участю людини в розвитку культури під впливом і з використанням цих технологій. У суспільстві інформаційної доби, як і на попередніх стадіях суспільного розвитку, зберігається і залишається субстанційна його суть, яка полягає в тому, що людська діяльність, конкретні її види і форми - це насамперед соціальна діяльність, яка є "матеріалом", фундаментом соціальних відносин. Разом із тим, естетична діяльність, естетичні відносини як прояв соціальної діяльності і соціальних відносин мають свою специфіку і форми прояву. Соціальний зміст і соціальна орієнтованість естетичних оцінок виступають не у вигляді надособистісних принципів і нормативів, а через сприйняття і переживання конкретної особистості, які детермінуються естетичним ідеалом. Це і пояснює особливу роль суб'єктивного фактора в естетичній сфері, який діє тут у всій своїй повноті і в діалектичній єдності соціально-загального, колективно-особливого та індивідуально-особистісного.

Проаналізовано естетичну функцію сакрального мистецтва, його місце та роль за умов трансформації сучасного українського суспільства. "З майстерно і канонічно розмальованим храмом не може зрівнятися жоден палац чи замок. У християнському храмі сконцентровано найвищі досягнення архітектурного і мистецького генія людства", - підкреслює Д. Степовик. З цією думкою неможливо не погодитися. Це мистецтво, народжене у стародавніх часах становлення православної віри на нашій землі, належить не тільки минулому, але й сьогоденню. Ті острівці священного, які встояли під навалою часу, війн, революцій, людської духовної сліпоти й глухоти, нагадують нам сьогодні, що в нашому житті має знайти своє місце священне, сакральне, інакше "тваринне" в людині дійсно остаточно здобуде перемогу. Подвижник російської культури, академік Д. Лихачов писав про моральну екологію: "Екологію не можна обмежувати тільки завданнями збереження природного біологічного середовища. Для життя людини не менш важливим є середовище, створене культурою його предків й ним самим. Збереження культурного середовища - завдання не менш суттєве, ніж збереження навколишньої природи. Якщо природа необхідна людині для її біологічного життя, то культурне середовище настільки ж є необхідним для її духовного, моральнісного життя, для її "духовної осілості", для її прихильності до рідних місць, для її моральної самодисципліни, соціальності".

Здійснено аналіз концепції духовності у творчому доробку видатного вітчизняного філософа С. Б. Кримського.

Здійснено естетичний аналіз місця й ролі садово-паркового мистецтва у системі духовних цінностей сучасного інформаційного суспільства.

Здійснено аналіз естетичної природи дизайну як явища духовної культури і виду мистецтва інформаційного суспільства.

Зроблено аналіз мистецтва як дієвого, духовно-практичного чинника, що сприяє формуванню, розвитку та становленню усвідомленого відношення соціальних суб'єктів до феномена національного.

Здійснено аналіз й обгрунтування аксіологічних засад екологічної свідомості як засадничого й визначального складника екологічної культури особистості і суспільства, уточнюється поняття "екологічна свідомість". Проаналізовано ті цінності-концепти, які в сучасних умовах буття постіндустріального суспільства виходять на перший план і мають сприяти формуванню сучасної екологічної культури людини глобалізованого світу, виконувати організуючу функцію у систематизації знань, навичок, цілей людської діяльності в реальному процесі гармонізації відносин "людина - природа - суспільство".

Здійснено аналіз діалектичного зв'язку цивілізаційних процесів сучасного глобалізованого світу і культури, їхня взаємообумовленість, специфічні риси, притаманні сучасній цивілізації і культурі, тенденції, шляхи і місце культури в процесі подолання антропологічної кризи сучасності. Розкрито зміст понять "цивілізація", "культура", "ментальність". Дихотомія "цивілізація - культура" розглядається як дві діалектично пов'язані сторони соціально-історичного процесу. Де одна з них - цивілізація - репрезентує соціальну організацію суспільного життя індивідів, їхній спільносвіт на основі відтворення суспільного багатства, яке дозволяє і забезпечує їхнє існування і розвиток. А друга сторона, - культура - репрезентує притаманний цивілізації екзистенційий досвід, інваріантні структури і неминущі загальнолюдські цінності. Досліджено роль міжкультурного діалогу в системі сучасних цивілізаційних процесів.

Мета роботи - спроба проаналізувати та визначити чинники й соціально-культурні механізми, які в сучасній агресивній дійсності, породженій війною, сприяють зберіганню, культивуванню, активному прояву одного із засадничих принципів моральності - людяності. Виявляються найбільш актуальні духовно-моральнісні форми соціальних зв'язків, через які людяність проявляє і маніфестує себе в людській спільноті і здатна бути дієвим культурно- цивілізаційним засобом єднання соціуму у протистоянні сучасному варварству. Під цим кутом досліджується спроможність і налаштованість такої сфери соціального управління, як соціальне проєктування, яке свою мету визначає як сприяння модернізації, підтриманню в суспільстві не тільки матеріальної сфери, а й духовної. Теоретичним підгрунтям дослідження стали роботи вітчизняних дослідників у галузі філософської антропології, соціальної філософії, етики, філософії культури, соціології, психології. Здійснений аналіз показує, що у соціумі, в якому засадничі інститути управління, аналізу, прогнозування соціальними процесами закладають у свою проєктну діяльність морально-етичні параметри людяності гарантовано знаходять оптимальні рішення соціальних проблем, реально сприяють гармонізації соціальних відносин.