Здійснено теоретичне вивчення етичного виміру концепції ноосфери. Проаналізовано ідейні та теоретичні джерела вчення про ноосферу та відзначено їх належність до філософського та природничо-наукового знання. Детально досліджено погляди стосовно ноосфери В. Вернадського (реконструйовано їх етичний зміст) та досягнення його наступників. Значну увагу приділено аналізові етичних аспектів сучасних цивілізаційних процесів у контексті концепції ноосфери. Висвітлено етичний зміст екологічної кризи, подолання якої вимагає: переосмислення традиційного типу раціональності; актуалізації моральних чеснот, а саме, поміркованості, принципу відповідальності, а також інших норм екологічної етики. Досліджено значення категорії етичного виміру глобалізації (наголошено на необхідості універсальної етики). Висвітлено аспект дослідженого питання стосовно становища людини в процесі еволюції ноосфери (відзначено виняткову роль моральних регуляторів у діяльності вчених та осіб планетарного значення).

Висвітлено основні ідеї буддійської філософії, увагу приділено філософії хінаяни та махаяни. Проаналізовано особливості християнської релігійної філософії, розкрито витоки її зародження, філософське підгрунту ісихазму, особливості російської релігійної філософії В. Соловйова, М. Бердяєва, С. Булгакова, М. Лосського. Розглянуто головні напрямки становлення та розвитку західної християнської філософії в контексті філософського вчення св. Августина, Т. Аквінського, наведено відомості про неотомізм та неоавгустинізм. Викладено основи філософсько-теологічного вчення протестантизму як головного напряму розвитку християнства, описано етапи розвитку ортодоксальної, ліберальної, діалектичної та новітньої теології. Висвітлено релігійно-філософські ідеї представників ісламського аристотелізму, розкрито філософські засади суфізму.

Викладено результати дослідження суспільної моралі з використанням основних ідей і принципів синергетики. Досліджено структуру та основні ознаки суспільної моралі як відкритої складної системи, що саморозвивається. Надано загальну характеристику керуючих факторів системи суспільної моралі, розглянуто основні етапи її розвитку. Розкрито особливості морального хаосу. Проаналізовано основні зміни моралі сучасного українського суспільства та їх причини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю703.1

Рубрики:

Мораль і політика

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження специфіки відкритості системи суспільної моралі до різних явищ природного та суспільного буття. Для досягнення мети необхідно виявити керуючі фактори системи суспільної моралі та описати особливості їх взаємодії з системою. Представлене дослідження грунтується на використанні синергетичної методології, відповідно до якої суспільна мораль трактується як відкрита складна система, яка самоорганізується. Відкритість та нелінійність постають основними методологічними принципами синергетики, які були використані в дослідженні. Вперше було проведено всебічний аналіз ідеї відкритості системи суспільної моралі до впливів різних явищ природного та суспільного буття, і, насамперед, тих, які можна назвати її керуючими факторами. Зауважено нелінійність зв'язку системи суспільної моралі та її керуючих факторів, існування між ними циклічної причинності, різницю в інтенсивності впливу різних керуючих чинників на мораль. Відкритість системи суспільної моралі передбачає, що на неї мають вплив зовнішні чинники. З поміж них є фактори, вплив яких є найбільшим. Єх ми називаємо керуючими факторами системи суспільної моралі та поділяємо на дві основні групи: до першої належать ті, які мають соціальне походження, а до другої - біологічне. Макрорівень моралі (моральна свідомість) є новою якістю в порівнянні з керуючими факторами. Він не є їх лінійним продовженням, адже хоча й формується за їх впливу, проте безпосередньою причиною його появи є механізми самоорганізації. Керуючі фактори відрізняються за інтенсивністю свого впливу на систему суспільної моралі. Є серед них такі, які можуть вважатись засадничими, оскільки структури, сформовані за їх впливу, знаходяться в основі моралі. Вплив інших є, як правило, меншим, хоча й на певних періодах розвитку системи вага того чи іншого фактора може зростати або ж спадати. Взаємодія між системою суспільної моралі та її керуючими факторами характеризується циклічною причинністю: керуючі фактори впливають на мораль і, в свою чергу, зазнають її впливу.

Проведено комплексний етико-філософський аналіз системи суспільної моралі в контексті основних принципів синергетики. Висвітлено теоретико-методологічні засади дослідження та ступінь наукового опрацювання проблеми. Описано структуру суспільної моралі (макрорівень моральної свідомості та мікрорівень моральної практики) і її основні ознаки як відкритої складної системи (складність, нелінійність, відкритість, самоорганізація). Проаналізовано специфіку зв'язку системи суспільної моралі з тими факторами зовнішнього щодо неї середовища, які мають найбільший вплив на її розвиток і функціонування (керуючі фактори). Висвітлено основні етапи розвитку системи суспільної моралі та специфіку морального хаосу та біфуркацій. Виявлено основні способи впливу на розвиток і функціонування системи суспільної моралі. Досліджено можливості застосування синергетичного підходу для аналізу тих процесів, які відбуваються в системах суспільної моралі сучасного світу (проблема формування універсальної етики, стану суспільної моралі країн західного світу й українського суспільства).

Досліджено співвідношення емоційних та раціональних чинників у процесі прийняття людиною моральних рішень. Прийняття характеризується різними типами взаємодії між емоціями та раціональними міркуваннями. Вплив емоційних та раціональних чинників на моральне рішення має нелінійний характер: таке рішення не є пропорційним тим емоціям чи міркуваннями, які йому передують чи однозначно ними детермінованим. Процес прийняття моральних рішень включає в себе взаємодією емоційного та раціонального чинників, яка має складний різнотипний характер. По-перше, міркування можуть бути раціоналізацією первинної емоційної реакції; по-друге, існують випадки, коли міркування передують емоційній реакції та визначають її; по-третє, у взаємодії між даними чинниками можлива циклічна причинність.

Робота грунтується на методологічній установці емпіричної етики, що передбачає використання результатів емпіричних досліджень у міркуваннях на етичну тематику та прийнятті моральних рішень. Виділено основні види інтуїтивних моральних рішень: інтуїтивно-емоційні рішення (тобто рішення, прийняті під впливом емоцій, які супроводжують процес прийняття моральних рішень), рішення прийняті під впливом морально-ризикових психологічних схильностей (це схильності, які не усвідомлюючись людиною, примушують її міркувати у визначеному напрямку та приймати рішення, які часто є неприйнятними з точки зору логіки й етики) та інтуїтивно-нормативні рішення (рішення, прийняті під впливом інтеріоризованих через соціокультурне навчання норм, які викликають автоматичне оціночне відчуття "добре-погане", без свідомого процесу міркувань). Встановлено, що всі названі види інтуїтивних моральних рішень можуть призводити до помилок в моральному житті. З огляду на те, що інтуїція систематично приводить до помилкових моральних рішень, інтуїтивні реакції не можуть бути єдиним джерелом для прийняття таких рішень. Компенсувати недоліки інтуїції можуть свідомі раціональні міркування. В такому випадку виникає потреба в теоретичній моделі, яка б структурувала знання про взаємодію інтуїтивних та раціональних чинників у прийнятті моральних рішень і стала підставою для вироблення порад, які б допомогли приймати морально правильні рішення.