У результаті дослідження особливостей експресії білка p53 в 12 поліпах і 35 спостереженнях колоректального раку встановлено пряму залежність між рівнем експресії цього біомолекулярного маркера в епітеліальних клітинах і ступенем морфологічної злоякісності новоутворень. Показано, що у родоводах більшості осіб з p53-позитивними злоякісними пухлинами товстої кишки спостерігається сімейний раковий синдром I типу.

Проведено клініко-генеалогічний аналіз 328 родоводів хворих на колоректальний рак з метою встановлення частки внеску спадкових чинників та факторів навколишнього середовища у виникнення цих новоутворень. Частка генетичної компоненти у загальну схильність до захворювання на колоректальний рак становить (74,8 +- 4,8) %, випадкової - (25,2 +- 4,8) %. На основі одержаних даних розроблено таблиці рекурентного ризику розвитку колоректального раку у родичів хворих залежно від типу шлюбу (здорові батьки чи хворі на рак), кількості хворих на рак родичів і порядкового номеру пологів.

Досліджено особливості мітотичного режиму та рівень експресії PCNA в клітинах епітелію слизової оболонки товстої кишки, враженої поліпами (18 спостережень) та раком (35 спостережень). Показано, що у хворих на аденопапілярні поліпи та колоректальний рак особливості прояву та кількісні показники проліферативної активності перебувають у прямому зв'язку з морфологічним ступенем злоякісності новоутворень та обтяженістю родоводів з онкопатології.

Надано комплексну оцінку проліферативного потенціалу пухлинних клітин 46-ти серозних новоутворень яєчника на підставі імуногістохімічного визначення в них експресії антигену ядер проліферуючих клітин (PCNA) та мітотичного режиму. За рівнем експресії PCNA, особливостями її прояву у пухлинних клітинах, частотою і спектром патології мітозів виділені дві форми пограничних серозних пухлин: проліферуючі цистаденоми та проліферуючі цистаденоми з атипією епітелію. За цими ж показниками встановлено три рівні градації проліферативної активності у злоякісних серозних новоутвореннях яєчника, які відображають різний ступінь їх злоякісності. Отримані дані є інформативними показниками проліферативного потенціалу різних за морфологією серозних пухлин яєчника, які можуть бути використані у випадку диференціальної діагностики новоутворень та призначення адекватного лікування хворим, особливо у разі проведення хіміотерапії.

Проведено порівняльний аналіз клінічного перебігу пухлинного процесу у 450 хворих на рак товстої кишки з урахуванням спадкових факторів. Установлено, що в осіб з обтяженим сімейним онкоанамнезом у порівнянні з хворими без обтяженості родоводів найбільш характерними клінічними особливостями виникнення та маніфестації раку товстої кишки є більш молодий вік, переважно низький ступінь диференціювання пухлин, домінування кількості виявлених метастазів до початку лікування та після оперативного втручання, гірші показники трирічної виживаності. Підкреслено, що це особлива категорія хворих, які потребують індивідуального спостереження та виваженого ставлення до вибору методів лікування.

На операційному матеріалі хворих на рак яєчника (РЯ) після курсу неоад'ювантної поліхіміотерапії (цисплатин + циклофосфамід) проведено комплексне визначення проліферативної активності пухлинних клітин, яке включало імуногістохімічне дослідження експресії PCNA та показників мітотичної активності (мітотичний індекс, співвідношення фаз мітотичного поділу, кількість патологічних мітозів). Виявлено різний ступінь лікувального патоморфозу РЯ, а також тенденцію до зниження проліферативної активності пухлинних клітин після проведеної поліхіміотерапії, яка проявляється у переросподілі клітин за якісними особливостями експресії PCNA.

Виконано ретроспективну оцінку клінічного значення рівня експресії PCNA та білка р53, визначеного у пухлинах 26-ти хворих на колоректальний рак із обтяженим та необтяженим онкологічною патологією сімейним анамнезом, які померли внаслідок генералізації пухлинного процесу. Доведено, що усереднені групові рівні експресії цих біомолекулярних маркерів не дають уявлення про відмінності біологічних властивостей новоутворень у пацієнтів і тому не можуть слугувати критеріями ступеня їх агресії. За індивідуалізованого порівняння частоти експресії PCNA та білка р53 у пухлинах і тривалістю життя хворих обох груп встановлено паралелізм між ними. В той же час виявлено, що в осіб з онкологічними захворюваннями в сімейному анамнезі генеалогічний фактор більше позначається на біологічній активності новоутворень, що зумовлює тяжчий клінічний перебіг захворювання.

На підставі аналізу даних літератури та результатів власних експериментальних досліджень зроблено припущення, що наночастинки, які є присутніми у повітрі робочої зони, можуть сприяти підвищенню захворюваності та смертності від патології органів дихальної і серцево-судинної систем. Зокрема, високий рівень захворюваності електрозварників може бути обумовлений не тільки власне токсичністю компонентів зварювальних аерозолів, а й здатністю до глибокого проникнення в тканини їх найбільш дрібних частинок. На підставі експериментальних досліджень підтверджено припущення щодо збільшення біологічної активності речовин, що знаходяться у вигляді наночастинок. Зокрема, встановлено, що патогенна дія малотоксичних речовин (аморфні кремнеземи) суттєво зростає, якщо вони знаходяться у вигляді ультрадисперсних частинок.

Досліджено та проаналізовано зв'язок між електрокінетичними властивостями і структурою хроматину інтерфазних ядер клітин букального епітелію у жінок зі злоякісними та доброякісними неоплазіями молочної залози з урахуванням віку пацієнток, ступеня злоякісності та розповсюдженості пухлинного процесу. У хворих на рак молочної залози (РМЗ) у порівнянні із доброякісними неоплазіями органа встановлено перерозподіл ядер букального епітелію за електрокінетичними властивостями: зниження кількості електронегативних ядер (ЕнЯ) з одночасним зростанням в них кількості гетерохроматинових гранул та збільшення кількості електропозитивних ядер (ЕпЯ). Зазначені зміни найбільш характерні для хворих на РМЗ III ступеня злоякісності з метастазами у лімфатичні вузли. У букальному епітелії хворих на інфільтруючий протоковий РМЗ виявлено ЕпЯ, які відсутні у хворих з доброякісними процесами молочної залози. У хворих на дольково-протоковий фіброаденоматоз кількість ЕнЯ у букальному епітелії достовірно зменшується у випадках з наявністю проліферації епітелію протоків.

Проаналізовано зв'язок між кількістю мікроядер, структурою хроматину інтерфазних ядер клітин букального епітелію та рівнем гомоцистеїну у плазмі крові жінок з новоутвореннями молочної залози. Зроблено висновок про пряму кореляційну залежність між кількістю мікроядер та концентрацією гомоцистеїну у плазмі крові хворих на рак молочної залози та пацієнток з фіброаденомою. Виявлено зворотню кореляційну залежність між вмістом гетерохроматинових гранул у ядрах букального епітелію та рівнем гомоцистеїну у групах хворих. Показано достовірне збільшення кількості мікроядер у букальному епітелії хворих на рак молочної залози у порівнянні з такою у пацієнток з фіброаденомою.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1-3

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що необхідність пошуку нових підходів до лікування онкологічних хворих зумовлена високою токсичністю протипухлинних препаратів і резистентністю пухлин до їх дії. Перспективним є створення нанокомпозитів спрямованої доставки лікарських засобів до пухлинних клітин з використанням наноферомагнетиків і ліпосомальних носіїв. Обговорено вимоги до керованих зовнішнім магнітним полем наносистем і труднощі, які виникають у процесі конструювання їх складових: феромагнетиків і ліпосомальних наносистем. Висвітлено роль і перші досягнення фундаментальних досліджень як важливий крок на шляху до створення лікарських наноконструкцій. Окреслено коло перспективних напрямків удосконалення наносистем спрямованої доставки протипухлинних препаратів до мішені та очікувані переваги у разі їх впровадження.

Досліджено можливості світлооптичної візуалізації, а також особливості розподілу, локалізації та динаміки накопичення ліпосомної форми феромагнетику в клітинах раку молочної залози людини лінії MCF-7, чутливих та резистентних до цисплатину та доксорубіцину, після різних термінів їх культивування із наночастинками заліза. На підставі аналізу одержаних даних висловлено припущення, що найбільш ймовірним шляхом надходження наночастинок заліза у клітини всіх досліджених субліній є рецептор-опосередкований ендоцитоз, оскільки через 24 год після інкубації інкорпороване залізо переважно виявляється у вигляді відокремлених гранул, локалізованих біля цитоплазматичної мембрани. Разом з цим показано, що через 48 та 72 год поряд із збільшенням кількості залізопозитивних клітин зростає відсоток пухлинних клітин із великим вмістом феромагнетику за рахунок утворення щільних структур із цитоплазматичною та навколоядерною локалізацією. Доведено, що динаміка накопичення та вивільнення феромагнетику із клітин пов'язані з їх чутливістю до протипухлинних препаратів та тривалістю інкубації з наночастинками заліза.

Розглянуто сучасні уявлення про механізми взаємодії постійного магнітного поля (ПМП) з клітинами та клітинними структурами, та проаналізовано дані щодо можливих біотропних ефектів цього фактора. Проаналізовано результати досліджень, у яких використовувались середні (0,1 - 1 Тл) ПМП, оскільки поля з такими характеристиками застосовуються для адресної доставки магнітокерованих нанокомпозитів під час таргетної терапії злоякісних новоутворень. Зроблено висновок, що першопричиною індукованих зовнішнім ПМП змін у клітинах є порушення обміну вільних радикалів і зростання їх кількості, що призводить до розвитку оксидативного стресу, порушення функціонування іонних каналів, зміни морфології клітин, експресії деяких генів і білків, а також викликає зміни у процесах апоптозу та проліферації.

Проведено порівняльне дослідження цито- та генотоксичних ефектів дії різних концентрацій наночастинок феромагнетика (ФМ), постійного магнітного поля (ПМП) та їх поєднаного впливу через певні часові інтервали на клітини асцитної карциноми Ерліха, клітини еритроїдного ряду кісткового мозку і лімфоцити периферичної крові. Мікроядерний тест та метод "ДНК-комет" використано як маркери генотоксичного впливу. Встановлено, що межею незначно вираженої зміни цитоархітектоніки клітин асцитної карциноми Ерліха під впливом ФМ є концентрація 3 мг/кг. Зі зростанням концентрації ФМ у пухлинних клітинах з'являються виражені ознаки блеббінгу цитоплазматичної мембрани, збільшується кількість мікроядер та "% ДНК у хвості комет" у клітинах асцитної карциноми Ерліха, клітинах кісткового мозку та лімфоцитах периферичної крові. Показано, що магнітне поле як самостійний чинник не спричиняє цито- та генотоксичні ефекти на досліджені клітини. У разі поєднаної дії ПМП з ФМ спостерігається феномен індукції наночастинками ФМ дії ПМП, що проявляється у зростанні сумарного впливу цих чинників на клітини. Мікроядерний тест та метод "ДНК-комет" можуть бути використані для визначення стабільності геному як пухлинних клітин, так і соматичних немалігнізованих за умов тестування генотоксичного впливу наноматеріалів під час створення векторних наносистем. Зазначено, що більшу чутливість щодо оцінки генотоксичної дії досліджених чинників має метод "ДНК-комет".

Проведено порівняльне дослідження гено- та цитотоксичного ефекту наночастинок золота (НЧЗ) діаметром 5 нм у концентрації 30 та 60 мг/кг маси тіла тварини на еритроїдний ряд клітин кісткового мозку (КМ) та пухлинні клітини мишей з асцитною карциномою Ерліха (АКЕ). Паралельно у цих тварин оцінювали зміни трансмембранного мітохондріального потенціалу пухлинних клітин внаслідок дії обраних концентрацій НЧЗ. Як маркери генотоксичного впливу використано мікроядерний тест, для оцінки трансмембранного мітохондріального потенціалу пухлинних клітин - мітохондріальний флуоресцентний зонд JC-1. Показано достовірне зниження співвідношення поліхроматофілів/нормохроматофілів у КМ тварин на фоні одночасного зростання кількості мікроядер (МЯ) лише через 48 год після введення НЧЗ у концентрації 30 мкг/кг. Доведено, що найбільш суттєвий гено- та цитотоксичний ефект на еритроцити КМ призводять НЧЗ у концентрації 60 мкг/кг, і він більш виражений у разі подовження часової експозиції. Поряд з цим виявлено зміни стабільності геному та мітохондріального трансмембранного потенціалу пухлинних клітин тварин з АКЕ внаслідок впливу НЧЗ у концентраціях 30 та 60 мкг/кг. Зазначено найбільш достовірне зростання кількості МЯ на фоні одночасного зниження трансмембранного потенціалу мітохондрій у разі використання НЧЗ у концентрації 60 мкг/кг та подальше їх збільшення з подовженням терміну дії. Одержані дані свідчать про те, що НЧЗ розміром 5 нм здатні в системі in vivo спричиняти гено- та цитотоксичні ефекти як у пухлинних клітинах, так і клітинах еритроїдного ряду КМ, тому за високих концентрацій та тривалої дії цей чинник є небезпечним для застосування у медико-біологічних цілях.

Мета роботи - проаналізувати зміни спектра металовмісних протеїнів та окремих факторів їх епігенетичної регуляції у сироватці крові (СК) та пухлинній тканині (ПТ) тварин у динаміці росту чутливої та резистентної карциноми Герена (КГ). Дослідження проведено на щурах із вихідною та резистентною до доксорубіцину та цисплатину КГ. УПТ та СК за допомогою імуноферментного аналізу та низькотемпературного електронного парамагнітного резонансу визначено рівні феритину, трансферту, церулоплазміну та комплексів вільного заліза. За допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі оцінено ступінь метилування генів fth1 та tfr1, а також рівні експресії мікроРНК-122, -133а, -200b та -320а. Показано, що у динаміці росту КГ відбуваються суттєві зміни показників обміну та епігенетичної регуляції металовмісних білків як у ПТ, так і у СК. Визначено низку відмінностей, які характерні для чутливих і резистентних до доксорубіцину та цисплатину пухлин, а також для різних стадій їх росту. Висновки: одержано дані, які свідчать про важливу роль металовмісних білків та їх регуляції у процесі росту пухлин та розвитку резистентності до протипухлинних препаратів. Ці результати можуть бути використані для покращання диференційної діагностики новоутворень та оцінки чутливості пухлин до цитостатиків.

В огляді узагальнено інформацію про генетичні та молекулярно-біологічні зміни на рівні пухлини та організму у випадку раку молочної залози (РМЗ) і клінічну гетерогенність цього захворювання. Показано сучасні вектори досліджень щодо діагностики та прогнозу РМЗ, які базуються на даних фундаментальних досягнень згенетики та молекулярної біології. Розглянуто наступні питання: молекулярно-генетична класифікація РМЗ як підсумок вивчення гетерогенності пухлин за молекулярно-біологічними характеристиками; внесок генетичної компоненти у клінічну гетерогенність РМЗ; обгрунтування генетичного походження внутрішньопухлинної морфологічної гетерогенності РМЗ; металовмісні протеїни: властивості, що зумовлюють вплив на особливості перебігу пухлинного процесу.

Розширення можливостей об'єктивної оцінки інвазивного потенціалу пухлинних клітин (ПК) первинного осередку у хворих на рак молочної залози (РМЗ) для персоналізованого прогнозування перебігу пухлинного процесу є одним із першочергових завдань клінічної онкології. Мета дослідження - вивчити особливості архітектоніки первинного осередку пухлин хворих на інвазивний протоковий РМЗ з урахуванням паренхіматозно-стромальних співвідношень і організації просторових структур в інвазивному компоненті та зі-ставити із показниками експресії у ПК лактоферину (ЛФ) та інших маркерів біологічної активності пухлин, зокрема антигену проліферації Ki-67, рецептора естрогенів (ER) та маркера адгезії E-кадгерину. Дослідження проведено на клінічному матеріалі 116 хворих на РМЗ (T2N0M0-T2N1M0; II стадія) із верифікованим патоморфологічним діагнозом інвазивного протокового раку, G2. У 17 хворих виявлено метастази у регіонарні лімфатичні вузли (поодинокі або більшу їх кількість). Імуногістохімічні дослідження експресії ЛФ та маркерів Ki-67, ER, E-кадгерину проведено з використанням специфічних МкАТ із дотриманням стандартних алгоритму та вимог. У межах однієї гістологічної форми РМЗ - інвазивного протокового раку - поряд із гетерогенністю загальної будови, клітинного складу та цитоархітектоніки пухлини визначено гетерогенність молекулярного профілю новоутворень за показниками експресії Ki-67, ER, E-кадгерину, яка асоційована із різними рівнями експресії у ПК ЛФ. Висновки: одержані дані є фундаментальним підгрунтям для використання морфологічних характеристик інвазивного компонента первинного осередку інвазивного протокового РМЗ у поєднанні із дослідженими показниками молекулярного профілю як об'єктивних чинників під час розробки алгоритму персоналізованого прогнозу перебігу пухлинного процессу.