Проаналізовані зрушення у характеристиках функціонування вегетативних та соматичних сегментарних рефлекторних механізмів у різних категорій людей, які зазнали опромінення внаслідок ядерної катастрофи на Чорнобильській АЕС. Показано, що тривалий вплив опромінення навіть при його незначній інтенсивності зумовлює появу серйозних уражень центральних структур (насамперед гіпоталамуса), які контролюють вегетативні функції. Це призводить до розвитку автономної (вегетативної) дисфункції з домінуванням розладів симпатичної системи, що виявляється у різкому зменшенні амплітуди, збільшенні тривалості і модифікації фазової структури викликаних шкірних симпатичних потенціалів у всіх досліджених групах. Кардіоваскулярні та нейротрофічні порушення є провідними чинниками у розвитку патологічних змін у соматичній рефлекторній сфері (падіння амплітуди сенсорних викликаних потенціалів та зниження швидкості проведення у периферичних нервах, зменшення амплітуди М-відповідей у м'язах кінцівок при відносній інтактності синаптичних переключень сегментарних рефлекторних дуг).

Розроблено та доповнено об'єктивні критерії вестибулярної дисфункції (ВД) в оцінці трьох ступенів тяжкості дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕП) у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Встановлено взаємозв'язок між ступенем прояву ДЕП і ступенем вираженості ВД. Зазначено про наявність дозозалежності порушень у разі гострого іонізуючого опромінення (ІО). Зауважено, що в динаміці післяаварійного періоду ступінь прояву ДЕП і ВД у разі хронічного ІО більша за однаково малих доз, ніж у разі підгострого ІО.

Установлены и дополнены объективные критерии вестибулярной дисфункции (ВД) в оценке трех степеней тяжести дисциркуляторной энцефалопатии (ДЭП) у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС. Установлена взаимосвязь между степенью проявления ДЭП и степенью выраженности ВД. Отмечена дозозависимость нарушений при остром ионизирующем облучении (ИО), однако в динамике послеаварийного периода степень проявлений ДЭП и ВД при хроническом ИО больше при одинаковых малых дозах, чем при подостром.

Предложена формула определения жизнеспособности (ЖС) организма больного с учетом его календарного возраста и коэффициентов риска летального исхода по каждому из диагнозов. Уровень ЖС является критерием темпа старения и может быть использован для прогнозирования предстоящей продолжительности жизни при определении группы риска и начала реабилитационных мероприятий, связанных с потерей здоровья, при планировании трудоустройства и в работе страховых компаний.