Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.418.120.161

Рубрики:

Інфекційні неспецифічні (ревматоїдні) артрити і поліартрити у дітей

Шифр НБУВ: Ж16621 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані впливу латентного дефіциту вітаміну D на фізичну працездатність дітей молодшого шкільного віку. Визначено вітамін-D-залежні особливості метаболізму у молодших школярів, які здатні впливати на рівень їх фізичної працездатності, що потребує корекції навіть у здорових дітей.

Розглянуто роль вітаміну D в організмі людини, зокрема зв'язок між його рівнем та ризиком виникнення патології серцево-судинної системи. На підставі аналізу даних зроблено висновок, що забезпеченість організму вітаміном D повинна бути важливою задачею охорони здоров'я людини протягом всього її життя.

Наведено сучасні дані щодо утворення, механізму дії, застосування вітаміну D і його біоактивних похідних як лікувальних препаратів у педіатрії.

У 74 дітей молодшого шкільного віку з нейроциркуляторною дистонією вивчено особливості перебігу вегетативних дисфункцій, стан церебральної геодинаміки та вегетативного гомеостазу. Проведено корекцію виявлених порушень.

Встановлено, що у здорових дітей молодшого шкільного віку виявляється поєднання порушення адаптаційних можливостей та забезпеченості організму вітаміном D, що обгрунтовує необхідність виділення групи дітей з дефіцитом кальцію та вітаміну D до групи ризику за розвитком остеопорозу в подальшому та проведення їм своєчасної корекції цих порушень. Визначено, що у всіх здорових дітей молодшого шкільного віку з D-гіповітамінозом виявляються зміни ліпідного спектру крові на фоні синдрому вегетативної дисфункції, порушення функції провідності та ритму серця, підвищення середніх показників систолічного та діастолічного артеріального тиску, що може стати загрозою розвитку атеросклерозу та серцево-судинних захворювань у майбутньому. Доведено ефективність комплексної корекції, яка складається з раціонального харчування та медикаментозної корекції, що сприяє нормалізації функції вегетативно-нервової та серцево-судинної систем організму, кальцій-фосфорного гомеостазу, вітамін-D-забезпеченості, ліпідного обміну та підвищує рівень адаптаційних можливостей організму.

Мета дослідження - виявити рівень обізнаності з біобезпеки та ставлення батьків до вживання їх дітьми генетично модифікованих продуктів. Проведено опитування батьків, діти яких знаходились на стаціонарному лікуванні у відділенні для дітей раннього віку Вінницької міської лікарні "Центру матері та дитини". 46 дітей віком від 3 місяців до 1 року (20 хлопчиків і 16 дівчаток) перебували на штучному або змішаному вигодовуванні та мали різну патологію органів дихання: 50,0 % - пневмонію, 30,4 % - гострий бронхіт, 19,6 % - гостре респіраторне захворювання. Для постановки діагнозу основного захворювання ретельно збирали скарги, анамнез, проводили загальноклінічне лабораторне обстеження, а для підтвердження діагнозу - рентгенографію органів грудної клітки, у разі потреби діти були оглянуті суміжними спеціалістами. Виявлено недостатній рівень обізнаності батьків про склад дитячого харчування та відмінності між дитячими сумішами. Встановлено, що 32,6 % респондентів використовують під час вигодовування дітей 2 та більше сумішей, керуючись у разі вибору переважно рекомендаціями лікаря й (рідше) ціновою політикою. Опитані батьки не мають достовірної інформації щодо негативних впливів ГМО на організм людини. Лише третина батьків висловлює побажання, щоб продукти харчування, в яких використовуються трансгени (навіть у малих кількостях), були обов'язково промаркованими, а суспільство - більш поінформованим стосовно біобезпеки продуктів харчування. Висновки: подальше вивчення результатів світового досвіду застосування продуктів харчування з вмістом ГМО та проведення власних досліджень у цьому напрямі надасть змогу створити інформаційне поле для формування певного ставлення суспільства до ГМО та усвідомлення їх потенційних ризиків. Це забезпечить свідомий вибір споживача, оскільки дослідження й моніторинг біобезпеки ГМО та одержаних із них продуктів харчування мають випереджати їх широкомасштабне комерційне використання.

Мета роботи - оцінити сексуальну активність сучасних підлітків; вивчити рівень знань щодо статевого розвитку, транссексуальних захворювань, видів контрацепції; розробити можливі кроки для збереження репродуктивного здоров'я молоді. Проведено анкетування серед підлітків - учнів Х - ХІ-х класів чотирьох загальноосвітніх шкіл м. Вінниця та студентів Вінницького медичного коледжу. Вибірка респондентів становила 295 осіб, із них було 124 (42,04 %) хлопці та 171 (57,96 %) дівчина віком 15 - 17 років. Середній вік юнаків дорівнював (16 ± 1,5) року, дівчат - (16 ± 1,1) року. Анкети були повністю анонімними, гарантувалось збереження таємниці одержаних даних. Доступ до одержаних результатів мали тільки дослідники. Опитування проводилось після одержання інформованої згоди батьків учнів та адміністрації навчального закладу. У випадку небажання відповідати на відверті запитання підлітки мали право відмовитися від заповнення опитувальника або окремих його питань. Репродуктивна поведінка сучасних підлітків характеризується раннім початком статевого життя, зміною сексуальних партнерів, недостатнім використанням засобів контрацепції, високим рівнем підліткових вагітностей та абортів, що впливає на загальний стан репродуктивного здоров'я. Інформованість підлітків про статевий розвиток, захворювання, які передаються статевим шляхом, види контрацепції є недостатніми для формування мотивації для збереження репродуктивного здоров'я в підлітків. Висновки: бажаним вважаємо впровадження спеціальних занять зі статевого виховання за умов середньої школи з поширенням спеціальних інформаційних листів в електронному або друкованому варіантах для самостійного опрацювання, залучення Інтернет-ресурсів за тематикою статевого виховання, створення молодіжних проектів для комплексної роботи з підлітками, здійснення доступної медико-профілактичної допомоги в державних медичних закладах із широким інформуванням про наслідки раннього початку статевого життя, абортів і необхідність використання методів контрацепції.

В Україні антивакцинаторство є надзвичайно актуальною проблемою, тому метою даного наукового пошуку було встановити основні причини відмов від щеплень та надати факти, які їх заперечують. Проведено анкетування 225 батьків дітей 2010 та 2011 рр. народження, трьох дільниць м. Вінниця, під час якого виявлено основні причини відмов від вакцинації. Результати дослідження обгрунтовано з огляду на відомі наукові факти. Усі наведені причини відмов від щеплень тією чи іншою вакциною є науково необгрунтованими і безпідставними. Висновки: детальний аналіз причин відмов від вакцинації та доказ необхідності та доцільності проведення щеплень надасть змогу охопити масовою вакцинацією більшу кількість населення та захистити значну кількість людей від тяжких інфекційних хвороб.

Спадкові гемолітичні анемії (ГЛА) (спадковий сферо- та овалоцитоз) - найбільш поширені мембранопатії еритроцитів у країнах Північної Європи та Америки. Консервативне лікування полягає в контролі та адекватному лікуванні гемолітичних та апластичних кризів, а також ранньому виявленні холелітіазу. Радикальним методом для лікування гемолітичної анемії є спленектомія, яка повинна проводитись після ретельної оцінки ризику та користі для хворого. Незважаючи на позитивну динаміку перебігу хвороби, після спленектомії існує високий ризик інфекційних ускладнень. Основним напрямком профілактики інфекцій є вакцинація. У Вінницькій області на обліку знаходиться 19 дітей із ГЛА. Імунізацію за умов стаціонару протягом 2014 - 2015 років проведено трьом дітям (двом дівчаткам та одному хлопчику) зі спадковими ГЛА. Після щеплення оцінено гематологічні та біохімічні показники крові. Зважаючи на можливість виникнення ускладнень в поствакцинальному періоді, дітям зі спадковими ГЛА доцільно проводити щеплення за умов стаціонару.

Мета роботи - вивчити частоту виникнення екстрапірамідних порушень у дітей при застосуванні метоклопраміду. Проаналізовано випадки побічних дій метоклопраміду у вигляді екстрапірамідних порушень, зафіксовані в документації різних відділень Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні та амбулаторних картах хворих за 2016 р. Усього - 6 епізодів побічних дій метоклопраміду в дітей старшого віку (10 - 15 років). Під час збору анамнезу звернуто увагу на кратність призначення, дозування, шлях введення метоклопраміду, дату та форму випуску, а також показання, якими керувалися лікарі при виборі даного препарату. Проведено комплексні обстеження дітей: загальноклінічні аналізи крові та сечі, біохімічне дослідження з визначенням загального, прямого та непрямого білірубіну, трансаміназ, білкового та електролітного спектру, глюкози в плазмі крові, дослідження копроцитограми, аналіз калу на наявність яєць гельмінтів, аналіз випорожнень на приховану кров. Серед інструментальних методів - УЗД серця, органів черевної порожнини та заочеревинного простору, ЕКГ, МРТ для виключення об'ємно-вогнищевих захворювань головного мозку. Дітей консультовано суміжними спеціалістами, зокрема, нейрохірургом, неврологом та окулістом. Враховуючи часті виникнення екстрапірамідних порушень у дітей старшого віку, доцільно зменшити частоту застосування метоклопраміду в амбулаторних умовах та застосовувати альтернативні препарати відповідно до рекомендацій протоколів МОЗ України при лікуванні захворювань, які супроводжуються нудотою та блюванням. Висновки: розуміння особливостей роботи нейротрансмітерів, втягнутих у різні типи нудоти, підвищення інформованості лікарів про неврологічні порушення, пов'язані із застосуванням метоклопраміду, мають життєво важливе значення та можуть вплинути на частоту призначень даного препарату в дітей, зробити лікування безпечним та ефективним.

Мета дослідження - оцінювання ставлення населення України до проведення вакцинації проти грипу. Проведено он-лайн опитування 220 осіб за допомогою Google Forms на тему "Вакцинація від грипу" у соціальних мережах серед людей різних груп, які активно цікавляться питаннями вакцинації. Було встановлено, що 27,7 % опитаних проводять вакцинацію від грипу щороку, така сама кількість провела щеплення в сезоні 2017 - 2018 р. вперше, 23,2 % жодного разу не проводили вакцинацію від грипу. Решта обрали наступні опції: проводили такий захід захисту раніше, щеплювалися від грипу всього один раз в житті, інша відповідь. Основними причинами відмови від вакцинації серед респондентів були сумнів в якості вакцини (31,1 %) та брак знань про вакцинацію (23 %). Після проведення щеплення від грипу 60,6 % опитаних не спостерігали жодних побічних реакцій, 22,8 % відчували головний біль, 10 % - біль у м'язах. Вивчено статистичні дані проведення вакцинації від грипу у різних країнах світу та Україні за допомогою світових інформаційних служб та Системи охорони здоров'я України. Заключення: підвищення рівня обізнаності населення стосовно щеплень зумовлює до збільшення відсотка вакцинованих. Основними причинами відмов від щеплення є сумніви в якості вакцин та брак знань щодо їх використання.

Встановлено, що ротавірусна інфекція займає велику частку серед інфекційних гастроентеритів у дітей раннього віку з підвищенням захворюваності в зимово-весняний період. Вивчені основні клініко-діагностичні характеристики ротавірусного гастроентериту. Серед клінічних проявів у дітей переважали диспептичні прояви, симптоми інтоксикації та дегідратації. Встановлено, що жоден із госпіталізованих пацієнтів не отримував специфічної профілактики даної інфекції, тоді як найбільш ефективним і безпечним методом профілактики є вакцинація. Саме тому мають бути розглянуті шляхи впровадження вакцинації проти ротавірусної інфекції в Україні.

Профілактика вірусного гепатиту А у країнах із середніми рівнями ендемічності залишається актуальним питанням сьогодення. Найбільш ефективними методами профілактики у світі є вакцинація у поєднанні з дотриманням задовільних санітарно-гігієнічних умов. Доведено, що щеплення проти вірусного гепатиту А забезпечують тривалий та ефективний захист, добре переносяться та не викликають серйозних побічних реакцій. У регіонах із середніми рівнями ендемічності по вірусному гепатиту А має бути розглянута можливість вакцинації, особливо категорій населення, що належать до груп ризику.

Мета роботи - проаналізувати структуру захворюваності, особливості клінічних проявів та ендоскопічної картини захворювань органів травлення у дітей. Проведено ретроспективний аналіз 230 історій хвороб дітей (96 хлопчиків (40,5 %) і 134 дівчинки (59,5 %)), які пройшли стаціонарне обстеження та лікування у педіатричному відділенні N 1 КУ "Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня" та у педіатричному відділенні N 2 КУ "Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня" у період 2018 - 2019 рр. У структурі захворюваності дітей, що перебували на лікуванні з гастроентерологічними захворюваннями, перше місце з ураженням верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) посідає гастродуоденіт (ГД) - 35,2 %, функціональна диспепсія - 19,5 %, виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки - 7,7 %, ГЕРХ - 2,7 %, езофагіт - 1,8 % випадків; інші захворювання ШКТ склали 51,1 %. За допомогою фіброезофагогастродуоденоскопічного дослідження виділено ендоскопічні форми ГД, що посідає перше місце у структурі захворюваності обстежуваних дітей: еритематозний - 61,2 %, нодулярний - 22,6 %, ерозивний - 16,2 % випадків. У обстежених дітей переважав больовий синдром - понад 90,0 % випадків. Диспептичний синдром виявлено у понад 50,0 % випадків, астеновегетативний - у третині випадків. Встановлено, що захворювання органів травлення частіше зустрічаються у дітей віком від 12 до 17 років (62,7 %). Серед синдромів ураження ШКТ у дітей домінує больовий синдром - понад 90,0 % випадків, а захворювання у них часто асоційовані з H. pylori-інфекцією (56,0 % випадків), у понад 15,9 % випадків виявляли повторне інфікування. Подальше вивчення особливостей клінічного перебігу захворювань органів травлення у дітей різних вікових груп сприятиме вдосконаленню профілактичних, діагностичних і лікувальних заходів у педіатрії. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано поінформовану згоду батьків дітей (або їхніх опікунів). Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Мета роботи - проаналізувати структуру захворюваності, особливості клінічних проявів та ендоскопічної картини захворювань органів травлення у дітей. Проведено ретроспективний аналіз 230 історій хвороб дітей (96 хлопчиків (40,5 %) і 134 дівчинки (59,5 %)), які пройшли стаціонарне обстеження та лікування у педіатричному відділенні N 1 КУ "Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня" та у педіатричному відділенні N 2 КУ "Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня" у період 2018 - 2019 рр. У структурі захворюваності дітей, що перебували на лікуванні з гастроентерологічними захворюваннями, перше місце з ураженням верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) посідає гастродуоденіт (ГД) - 35,2 %, функціональна диспепсія - 19,5 %, виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки - 7,7 %, ГЕРХ - 2,7 %, езофагіт - 1,8 % випадків; інші захворювання ШКТ склали 51,1 %. За допомогою фіброезофагогастродуоденоскопічного дослідження виділено ендоскопічні форми ГД, що посідає перше місце у структурі захворюваності обстежуваних дітей: еритематозний - 61,2 %, нодулярний - 22,6 %, ерозивний - 16,2 % випадків. У обстежених дітей переважав больовий синдром - понад 90,0 % випадків. Диспептичний синдром виявлено у понад 50,0 % випадків, астеновегетативний - у третині випадків. Встановлено, що захворювання органів травлення частіше зустрічаються у дітей віком від 12 до 17 років (62,7 %). Серед синдромів ураження ШКТ у дітей домінує больовий синдром - понад 90,0 % випадків, а захворювання у них часто асоційовані з H. pylori-інфекцією (56,0 % випадків), у понад 15,9 % випадків виявляли повторне інфікування. Подальше вивчення особливостей клінічного перебігу захворювань органів травлення у дітей різних вікових груп сприятиме вдосконаленню профілактичних, діагностичних і лікувальних заходів у педіатрії. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом всіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень було отримано поінформовану згоду батьків дітей (або їхніх опікунів). Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.