Обгрунтовано шляхи зменшення частоти акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних жінок з хронічною плацентарною недостатністю та затримкою розвитку плода. Встановлено взаємозв'язок між біохімічними, імунологічними, морфологічними та доплерометричними порушеннями та розвитком плацентарної недостатності. Виявлено, що посилення процесів перекисного окиснення ліпідів і зниження активності антиоксидантного захисту, дисбаланс цитокінового профілю відбувались за наявності виражених гістологічних та електрономікроскопічних змін у плаценті, що призвело до підвищення резистентності судин фетоплацентарного комплексу та погіршення внутрішньоутробного стану плода. Обгрунтовано доцільність застосування препарату "Коензим композитум". Розроблено та впроваджено лікувально патогенетичний комплекс корекції виявлених порушень, застосування якого дозволило знизити частоту акушерських і перинатальних ускладнень у даної категорії вагітних.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.56

Рубрики:

Фізіологія і патологія менструального циклу

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Внаслідок проведеного клініко-біохімічного дослідження у вагітних із затримкою внутрішньоутробного розвитку і росту плода виявлено значне зниження концентрації в крові, тканинах матки та плаценти мікроелементів заліза і міді. Проаналізовано дані літератури й отримані результати та встановлено, що зменшення концентрації заліза і міді в крові, тканині матки та плаценти вагітних спричиняють затримку росту м'язових волокон матки під час гестації, що є однією з причин розвитку хронічної внутрішньоутробної гіпоксії та гіпотрофії плода.

У результаті комплексного обстеження вагітних з хронічною фетоплацентарною недостатністю та затримкою розвитку плода виявлено порушення гемодинаміки у фетоплацентарному комплексі, зміни антиоксидантного та цитокінового статусу організму жінок.

Проведено морфологічне дослідження плацент жінок з чинниками ризику щодо виникнення хронічної плацентарної недостатності (ХПН). Встановлено, що морфологічні зміни плацент поглиблюють розуміння патогенезу ХПН, що необхідно для профілактики захворювань неонатального періоду.

Проведено морфологічне дослідження плацент у жінок з чинниками ризику виникнення хронічної плацентарної недостатності (ХПН). Встановлено, що провідною ланкою у виникненні ХПН є порушення гемомікроциркуляції.

На підставі вивчення системи антиоксидантного захисту та цитокінового статусу вагітних з хронічною фетоплацентарною недостатністю та затримкою розвитку плода описано патогенетичні аспекти даної патології. Обгрунтовано застосування препарату "Coenzyme compositum" у комплексному лікуванні хронічної фетоплацентарної недостатності, що сприяє зниженню частоти акушерської та перинатальної патології.

Надано дані аналізу літератури щодо сучасних поглядів профілактики та лікування генітального ендометріозу. Все це дає можливість лікарю акушеру-гінекологу правильно зорієнтуватись і вибрати необхідне лікування цієї патології.

Проведено обстеження 24-х жінок із верифікованим діагнозом синдрому полікістозних яєчників. До контрольної групи увійшли 10 практично здорових жінок. У всіх жінок визначено рівні лютеїнізуючого гормону, фолікулостимулювального гормону, прогестерону, естрадіолу, пролактину, 17-альфагідроксипрогестерону, тестостерону, андростендіону, дегідроепіандростерону та кортизону в сироватці крові за допомогою методу імуноферментного аналізу. У жінок з синдромом полікістозних яєчників встановлено достовірне зростання співвідношення лютеїнізуючого/фолікулостимулювального гормонів в 2,4 раза та рівня тестостерону і андростендіону в 1,9 та 2,5 разів відповідно у порівнянні з контрольною групою. Дана патологія характеризується значними гормональними змінами, що вимагає застосування патогенетично обгрунтованого лікування синдрому полікістозних яєчників.

Застосування технології інтерактивного навчання дозволяє викладачу зв'язати його навчальну діяльність і міжособистісне пізнавальне спілкування. У процесі діалогового навчання студенти вчаться критично мислити, зважувати думки, приймати продумані рішення, брати участь в дискусіях.

Проведено вивчення можливої ролі T1T2 поліморфізму гена рецептора прогестерону PROGINS в розвитку передменструального синдрому (ПМС). Установлено асоціацію T1T1-генотипу з підвищеним ризиком розвитку набрякової та тяжкої форм захворювання. Носії алеля T2 мали в 3,0 разу менший ризик виникнення набрякової форми ПМС і в 1,71 разу - тяжкої форми у порівнянні з контрольною групою. Одержані результати підтвердили роль генетичних факторів, а саме варіацій гена рецептора прогестерону PROGINS у патогенезі ПМС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.5-37

Рубрики:

Фізіологія і патологія статевої і ендокринної функцій жіночого організму

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено вивчення рівня статевих гормонів сироватки крові у жінок з передменструальним синдромом. Даний нейроендокринний синдром характеризується гормональними змінами лютеїнової фази менструального циклу - гіпопрогестеронемією, яка особливо виражена за набрякової форми захворювання, гіперпролактинемією у жінок з цефалгічною формою, тенденцією до гіпоестрогенемії, а також достовірно збільшеним рівнем фолікулостимулювального гормону в обох фазах циклу за всіх форм захворювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.56

Рубрики:

Фізіологія і патологія менструального циклу

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено вивчення психоемоційного стану у 200-т жінок із передменструальним синдромом за шкалами самооцінки тривоги та депресії В. Зунга. Встановлено, що для даної категорії пацієнтів характерним є підвищені рівні тривоги та депресії в лютеїновій фазі менструального циклу, які були найбільш вираженими в осіб із нейропсихічною, цефалгічною та кризовою формами захворювання.

Лікування передменструального синдрому (ПМС) на сьогодні залишається дискутабельним питанням та вимагає індивідуального диференційованого підходу. Вивчено оцінки ефективності диференційованого лікування різних форм ПМС. Об'єктом дослідження були 200 жінок репродуктивного віку з діагнозом ПМС, яким в залежності від форми та тяжкості захворювання призначали комбіновані естроген-гестагенні препарати з дроспіреноном, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, екстракт Прутняка звичайного або традиційне лікування. Традиційна терапія є достатньо ефективна для корекції психологічних та соматичних проявів у хворих з легким перебігом нейропсихічної та набрякової форм ПМС та недостатньо результативна у цих хворих з тяжким перебігом та осіб з цефалгічною та кризовою формами захворювання. Диференційоване лікування нейропсихічної та набрякової форм з призначенням комбінованих оральних контрацептивів, що містять дроспіренон, та застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну у хворих цефалгічною та кризовою формами ПМС суттєво сприяють зниженню інтенсивності та нівелюванню симптомів захворювання порівняно із традиційною терапією. Препарати рослинного походження на основі екстракту плодів Прутняку звичайного є ефективними щодо корекції симптомів у жінок з легким перебігом нейропсихічної форми. Висновок: лікування хворих ПМС має носити індивідуальний диференційований характер в залежності від клінічної форми та тяжкості захворювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.56

Рубрики:

Фізіологія і патологія менструального циклу

Шифр НБУВ: Ж24388 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Передменструальний синдром (ПМС) - один з найбільш поширених нейроендокринних розладів у гінекології. Діагностика цієї патології, яка б охопила багатогранність всієї клінічної картини захворювання, залишається дискутабельною. Робота присвячена вивченню інтенсивності клінічних симптомів перебігу різних форм ПМС. Об'єктом дослідження були 200 жінок репродуктивного віку з діагнозом ПМС. Для діагностики захворювання використано менструальний дистрес-опитувальник Р. Муса. Контрольну групу становили 50 жінок без діагнозу ПМС. Висновок: менструальний дистрес опитувальник Р. Муса є тим методом діагностики, який дозволяє оцінити не тільки наявність, але й інтенсивність певного симптому ПМС.

Проведено вивчення впливу диференційованого лікування на психофункціональний стан у 200-т хворих на передменструальний синдром (ПМС). Встановлено, що терапія хворих ПМС має носити індивідуальний диференційований характер залежно від клінічної форми та тяжкості захворювання. Запропоноване лікування нейропсихічної та набрякової форм ПМС з призначенням комбінованих оральних контрацептивів, що містять дроспіренон, застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну в пацієнтів з цефалгічною та кризовою формами та препаратів екстракту плодів прутняку звичайного в осіб із легким перебігом нейропсихічної форми ПМС сприяє більш ефективній корекції показників психофункціонального стану хворих, ніж традиційна терапія.

Проведено клінічне дослідження щодо вивчення ефективності та переносимості лікарського засобу грандазол у порівнянні з комбінацією лікарських засобів левофлоксацину гемігідрат і орнідазолу для профілактики гнійно-запальних ускладнень (ГЗУ) після проведення гінекологічних операцій. Дослідження проведено на 78 пацієнтках, що знаходились на стаціонарному лікуванні, які були рандомізовані в групи у співвідношенні 1:1. Результати проведених досліджень свідчать про достатню ефективність та добру переносимість грандазолу. Встановлено суттєве зменшення суб'єктивних та об'єктивних симптомів, прискорення часу загоєння післяопераційної рани та відсутність ГЗУ у 100 % пацієнток у разі застосування досліджуваного лікарського засобу.