Індекс рубрикатора НБУВ: Л669-3

Рубрики:

Ветеринарні лікарські речовини та препарати

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Узагальнено результати проведення виробничого випробування апіфітопрепарату "Прана" на базі 8-ми господарств чотирьох регіонів України. Розроблено схеми застосування препарату та доведено його високу терапевтичну ефективність у процесі лікування респіраторних захворювань тварин.

Ключ. слова: апіфітопрепарати, біологічно активні сполуки, антимікробна активність
Індекс рубрикатора НБУВ: Р282.113

Рубрики:

Окремі біохімічні продукти лікарських рослин в фармації

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано наукові засади біотехнології апіфітопрепаратів ветеринарного призначення. Розглянуто біохімічну роль та синергізм дії біологічно активних фракцій каротиноїдів, токоферолів і фенольних сполук з апіфітосировини в процесах адаптації різних організмів до несприятливих умов існування. Досліджено зміни в обміні речовин у розвитку захворювань незаразної етіології органів травлення та дихання тварин. Показано, що патогенез захворювань незаразної етіології органів дихання та травлення тварин супроводжується зростанням рівня продуктів перекисного окиснення ліпідів, змінами в обміні основних класів органічних сполук і зниженням вмісту в крові вітамінів А, Е і каротиноїдів, а це обумовлює використання антиоксидантів як адаптогенів і коректорів метаболізму у лікуванні тварин. Наведено рекомендації щодо оцінки якості та стандартизації апіфітопрепаратів у формі мазей.

Індекс рубрикатора НБУВ: П821.219.325

Рубрики:

Вакцини проти хвороб, характерних для свиней

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив формальдегіду та тіомерсалу у складі інактивованих вакцин проти пастерельозу кролів на морфологічні показники крові. Обгрунтовано вибір таких морфологічних показників крові, як кількість лейкоцитів, еритроцитів та лімфоцитарно-псевдоеозинофільний індекс (ЛПІ) для проведення дослідження. Встановлено взаємозв'язок між концентраціями хімічних компонентів у складі ветеринарних імунобіологічних засобів та зміною показників ЛПІ й кількістю лейкоцитів крові кролів. Обгрунтовано використання у майбутніх дослідженнях показника ЛПІ як додаткового критерію оцінки якості інактивованих вакцин для визначення порогових значень нешкідливості хімічних сполук у їх складі як на стадії розробки нових препаратів, так і їх практичного застосування.

Предложено применение метода биоиндикации для прогнозирования содержания тяжелых металлов в агро- и биоценозах при использовании меда пчелиного. Метод основан на использовании коэффициентов перехода тяжелых металлов в последовательной цепочке почва - растение-медонос - мед пчелиный для определения содержания токсикантов в почве и соцветиях растений-медоносов.

Наведено результати розробки специфічних праймерів для індикації РНК вірусу інфекційного бронхіту курей серотипу Массачусетс за допомогою методу зворотно-транскриптазної полімеразної ланцюгової реакції. Відпрацьовано умови проведення ампліфікації. Визначено оптимальну температуру відпалу праймерів.

Підбито підсумки багаторічної науково-дослідної роботи з розробки ветеринарних препаратів на базі продуктів бджільництва та лікарських рослин. За результатами біохімічних, біофармацевтичних, технологічних досліджень і на підставі практичної апробації у господарствах упроваджено дві біологічні субстанції, одну мазеву основу та шість апіфітопрепаратів цілеспрямованої дії ветеринарного призначення.

Подведен итог многолетней научно-исследовательской работы по разработке ветеринарных препаратов с использованием продуктов пчеловодства и лекарственных растений. По результатам биохимических, биофармацевтичних, технологических исследований и на основании практической апробации в хозяйствах внедрено две биологически активные субстанции, одна мазевая основа и шесть апифитопрепаратов целенаправленного действия ветеринарного назначения.

Розроблено та перевірено аналітичні характеристики діагностичного набору з використанням методу полімеразної ланцюгової реакції для виявлення вірусу репродуктивно-респіраторного синдрому свиней, а саме: чутливість, відтворюваність, специфічність.

Розглянуто практику вирощування й використання лікарських рослин. Увагу приділено лікарським рослинам, які застосовуються під час порушення серцево-судинної системи. Подано інформацію про хвороби шлунка і кишок. Охарактеризовано лікарські рослини, які застосовуються у разі гострого гастриту та виразкової хвороби шлунка (сичуга) з підвищеною кислотністю шлункового соку. Висвітлено імунодефіцитний стан молодняку продуктивних тварин і його лікування. Розглянуто лікарські рослини, які застосовуються у разі гіповітамінозів. Обгрунтовано лікувальну та профілактичну ефективність розробленого рослинного препарату фітопанк у разі дисфункції травного апарату імунної системи.

Синтезовано праймери для проведення ізотермічної ампліфікації кДНК вірусу пташиного грипу Н5N1. Розроблено склад реакційної суміші та встановлено оптимальну температуру проведення ізотермічної ампліфікації нуклеїнових кислот. Оптимальною температурою є 59 C. Запропонований склад реакційної суміші та умови проведення реакції будуть в подальшому використані для розробки експрес-методу діагностики пташиного грипу.

Виділено й охарактеризовано польовий ізолят збудника європейського гнильцю бджіл - Streptococcus pluton, який використано для відпрацювання методики визначення in vitro протибактеріальних властивостей препаратів, що містять наноматеріали. Виявлено in vitro протибактеріальні властивості нанопрепарату шумерське срібло, який містить у своєму складі надчисті цитрати активних срібла з концентрацією 500 мг/л і міді - 500 мг/л. Показано, що діаметр зони затримки росту Streptococcus pluton складає 21 мм у разі застосування засобу у початковій концентрації і 18 мм - у розведенні 1:1. Обгрунтовано необхідність спрямування подальших досліджень на встановлення не токсичних концентрацій для бджіл та оптимальних доз протимікробної активності засобу шумерське срібло по відношенню до збудників бактеріальних хвороб бджіл.

Викладено найінформативніші методи та прийоми біотехнології. Представлено основні об'єкти біотехнології, методи клітинної, тканинної, ензиматичної інженерії та сучасні технологічні генно-інженерні підходи. Показано можливості та переваги використання на виробництві результатів практичного поєднання фундаментальних і прикладних біотехнологічних досліджень. Особливу увагу приділено екологічній і промисловій біотехнології, кріозбереженню, нанобіотехнології, а також питанням біобезпеки та державного регулювання генно-інженерної діяльності.

Викладено найінформативніші методи і прийоми біотехнології. Представлено основні об’єкти біотехнології, методи клітинної, тканинної, ензиматичної інженерії та сучасні технологічні генно-інженерні підходи. Показано можливості і переваги використання на виробництві результатів практичного поєднання фундаментальних та прикладних біотехнологічних досліджень. Особливу увагу приділено екологічній та промисловій біотехнології, кріозбереженню. нанобіотехнології, а також питанням біобезпеки і державного регулювання генно-інженерної діяльності. Описано продукти біотехнології та блок-схеми їх виробництв, біотехнологію виробництва білкової продукції, біотехнологію виробництва амінокислот. Звернено увагу на біотехнологію рекомбінантних білків: гормони росту, інсулін, інтерферони, вакцини; біотехнологію виробництва вітамінів.

Підвищений вміст сахарози акацієвого меду пов'язаний із впливом двох факторів, які стримують інтенсивність процесу розщеплення дисахариду. З одного боку, це недостатня інвертазна активність глоткових залоз у робочих бджіл, а з іншого - нектар складається переважно з сахарози. Відповідно до ДСТУ 4497:2005, мед натуральний з акації білої має містити сахарози не більше, ніж 10 %, але дуже часто пасічники порушують технологію проведення медозбору та відкачують недостатньо зрілий продукт. Такий мед не допускається до реалізації. Для уникнення цих наслідків необхідно використовувати ензимний препарат інвертази на стадії процесу дозрівання нектару, що надасть можливмсть отримати продукт із меншою масовою часткою сахарози. Цей препарат інвертази використовують як харчову добавку кондитерської промисловості, як технологічний засіб для виробництва інвертованого сиропу з розчинів сахарози. Проте інформації щодо застосування штучної інвертази та її впливу на розщеплення дисахариду у бджільництві в друкованих джерелах недостатньо. Досліджено способи введення ензимного препарату в організм бджіл за переробки нектару. Встановлено дози застосування нативної та іммобілізованої інвертази у бджільництві. Експериментально встановлено, що найефективнішим способом внесення інвертази є додавання ензиму безпосередньо до комірок стільників перед розміщенням їх до гнізда для заповнення нектаром. Застосування 0,2 % сухої сироватки молока у сиропі стабілізує і пролонгує дію ензиму у стільниках. Оптимальною дозою внесення ензиму у стільники є 2 - 3 мг на 50 мг сиропу з вмістом 0,2 % сухої сироватки молока.

Мета роботи - дослідження впливу біотехнологічних чинників, таких як видовий склад медоносів та чистопородність сімей на етологію бджіл під час збирання нектару. Породну приналежність бджіл визначали за комплексом таких ознак: візуальним методом - за поведінкою, кольором і рисами опушення тіла; якісними фізіологічними - печатка меду, злобливість, рійливість та біоморфометричними показниками. Облік щоденного медозбору проводили методом контрольної сім'ї, зважуючи вулики на вагах після закінчення льоту бджіл, а одержаного товарного меду - зважуванням відібраних із гнізда медових стільників до й після відкачування з них продукту. Дослідження проведено на українських степових бджолах, вивчаючи ці ознаки. Відзначено такі найтиповіші екстер'єрні риси їх породної приналежності, а саме: довжина хоботка від 6,34 до 6,44 мм, кубітальний індекс у межах 2,17 +- 0,04 - 2,61 +- 0,05, дискоїдальне зміщення 76 - 100 %, форма краю воскового дзеркальця 68 - 96 % випуклих випадків. Проаналізовано видовий склад медоносних рослин у типових умовах медозборів Лісостепової зони України та їхній внесок у загальний медозбір протягом усього пасічницького сезону. Конвеєрне цвітіння медоносних рослин починається з лісового різнотрав'я, верб, садових культур, озимого ріпаку. Влітку основними об'єктами збору меду є біла акація, липа, гречка, соняшник. За сприятливих погодних умов сукупно ці медоноси забезпечують безперервний приріст запасів корму в середньому по 200 - 400 г за день. У медозбірних умовах, що досліджувалися, сильні бджолині сім'ї збирали до 20 кг товарного меду з білої акації, 15 - 17 кг з липи, 9 - 10 кг з озимого ріпаку, 12 - 15 кг із гречки та 11 - 13 кг із соняшника. Показано, що кількісні характеристики накопичення меду у бджолиному гнізді залежать від низки біотехнологічних чинників. Основними показниками, які впливають на етологію бджіл при збиранні нектару, є чистопородність та видовий склад медоносної бази. Результати проведених досліджень слугують підгрунтям для подальших досліджень етології української степової породи бджіл під час медозбору, її популяризації та використання на великих пасіках (понад 100 сімей) згідно з планом породного районування в умовах Лісостепової зони України.

Викладено найінформативніші методи і прийоми біотехнології Представлено основні об'єкти біотехнології, методи клітинної, тканинної, ензиматичної інженерії та сучасні технологічні генно-інженерні підходи. Показано можливості і переваги використання на виробництві результатів практичного поєднання фундаментальних та прикладних біотехнологічних досліджень. Особливу увагу приділено екологічній та промисловій біотехнології, кріозбереженню, нанобіотехнології, а також питанням біобезпеки і державного регулювання генно-інженерної діяльності.

Для забезпечення бджолярської галузі медоносними угіддями доволі важливим є наявність значного різноманіття природних та культивованих сировинних рослин у певному регіоні. В цьому відношенні перспективними медозборами є штучні та природні лісові насадження, які широко поширені на території Середнього Лісостепового Придніпров'я, за рахунок значної участі широкого спектра медоносних рослин. Насамперед, проаналізовано участь нектароносних та пилконосних рослин зі списку деревних і чагарникових видів лісових насаджень цієї території. З цією метою було використано матеріали лісовпорядкування, загальна площа лісових насаджень цієї території сягає 251 341,3 га, з яких 245 209,7 га (97,56 %) займають нектароносні та пилконосні рослини. Так, із видового складу лісотвірних порід, який нараховує 54 види деревних та чагарникових медоносних рослин, основними сировинними видами є Robinia pseudoacacia (26 406,0 га, 10,51 %) та Tilia cordata (1868,8 га, 0,74 %). Вони забезпечують основний продуктивний медозбір із природних медоносів. Окрім того, в насадженнях виявлена участь інших видів (Pinus sylvestris (116 592,9 га, 46,39 %), Quercus robur (60 049,7 га, 23,89 %), Fraxinus excelsior (7835,5 га, 3,12 %) та ін.), які можуть бути джерелами медозбору незначних кількостей нектару та пилку. Лісові насадження з наявними видами деревних, чагарникових і трав'янистих видів рослин є різного ступеня цінності як сировинні угіддя для бджільництва. Внаслідок аналізу сировинної цінності лісових угідь за типами лісу в екологічних умовах Середнього Лісостепового Придніпров'я із 62 типів лісу, поширених на дослідженій території, виявлено 8 найбільш цінних угідь. До них належать свіжі грабова (32 871,8 га, 13,08 %) та кленово-липова (15 144,4 га, 6,03 %) діброви, грабова судіброва (9334,3 га, 3,71 %), сухі кленово-липова (12 810,9 га, 5,10 %) та грабова (3585,2 га, 1,43 %) діброви, свіжий (2056,4 га, 0,82 %) та вологий (1410,4 га, 0,56 %) липово-дубово-сосновий сугруди, волога кленово-липова діброва (714,8 га, 0,28 %). Наведений блок деревних та чагарникових видів лісових екосистем є перспективним джерелом нектару та пилку.

У монографії викладено сучасні результати наукових розробок ННЦ «Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича» зі створення внутрішньо породного типу українських степових бджіл з підвищеною гігієнічною поведінкою; нових типів карпатської породи бджіл; дослідження основних критеріїв оцінювання і оптимізації кормової бази бджільництва; визначення закономірностей біологічних аспектів заготівлі білкового корму медоносними бджолами; застосування біологічно активних сполук з продуктів бджільництва і рослин у медицині, функціональному харчуванні і тваринництві; контролювання якості та безпечність продукції бджільництва; оздоровчих заходів за ноземозу медоносних бджіл. Проаналізовано основні етапи розвитку бджільництва, персональний внесок видатних діячів у становлення галузі, розвиток бджільництва як науки, сучасний рівень підготовки кваліфікованих спеціалістів. Структуровано нормативно- правову базу стосовно створення, функціонування та управління пасічним господарством, наведена науково- методологічна основа селекційно-племінної роботи та регулювання ветеринарного забезпечення галузі бджільництва.