Локальну гіпертермію проводили за допомогою апарата "Thermotron-RF-8" (Yamamoto Vinita Co., Ltd., Osaka, Japan). Протипухлинні хіміотерапевтичні препарати вводили одночасно з нагрівом. Усього лікували 61 хворого: 31 (основна група: рак молочної залози - 6, рак шлунка - 7, рак кишечнику - 18) та 30 (контрольна група: 7, 8 і 15 хворих відповідно). Повну або часткову регресію метастазів у печінці відзначено у хворих на рак молочної залози основної та контрольної груп - 33 (повна регресія) і 67 % (часткова регресія) та 14 (повна регресія) і 29 % (часткова регресія) відповідно; на рак шлунка - 28 (часткова регресія) та 0 % відповідно; на рак кишечнику - 11 (повна регресія) і 17 (часткова регресія) та 0 % відповідно. Загальна токсичність була помірною і залежала від дії протипухлинних препаратів та стану вегетативної нервової системи. Тривалість життя хворих на рак кишечнику в основній групі виявилась суттєво більшою (14,8 міс.), ніж у контрольній (6,7 міс.). У хворих на рак молочної залози та шлунка тривалість життя в основних групах не відрізнялась від такої, що спостерігалась у хворих контрольних груп. Таким чином, доведено доцільність термохіміотерапії для лікування хворих на рак кишечнику з метастазами у печінці.

Установлено ефективність використання МЕБІФОНУ в складі протипухлинної хіміотерапії у хворих на рак молочної залози в пізніх стадіях множинними метастазами в кістках. Під час застосування як МЕБІФОНУ, так і препарату порівняння (клодронова кислота) в комплексі з протипухлинною хіміотерапією відзначено зменшення кількості метастазів в кістках, легенях, плеврі, печінці, лімфатичних вузлах та ін. Використання МЕБІФОНУ на тлі протипухлинної хіміотерапії захищає гемопоез, підвищуючи рівень гемоглобіну та вміст лімфоцитів у крові.

Визначено ефективність застосування нового вітчизняного препарату групи біфосфонатів "Мебіфон" у лікуванні хворих на рак молочної або передміхурової залози II - IV стадії з множинними метастазами в кістках. Як препарат порівняння у пацієнтів контрольної групи застосовували клодронову кислоту. Крім основного ефекту лікування (анальгезуюча дія, вплив на уражені кістки) у групі хворих, які одержували "Мебіфон", в ряді випадків спостерігали зменшення кількості метастазів у лімфатичних вузлах, у печінці, плеврі, а також стимулювальну дію препарату на еритро- та лейкопоез. Протягом лікування проявів токсичності "Мебіфон" не відзначено.

Установлено, що новий лікарський препарат "Розчин Церулоплазміну 2 % для ін'єкцій" має більший гемостимулювальний ефект, ніж препарат порівняння, та на відміну від останнього ефективний у дозі (50 мг), не викликає жодних побічних реакцій.

Зазначено, що застосування оригінального вітчизняного бісфосфонату значно покращує якість життя хворих онкологічного профілю з метастазами у кістках пухлин різних локалізацій, зменшує вираженість болю та підвищує фізичну активність пацієнтів. Установлено об'єктивний ефект препарату в разі метастазів у кістках у хворих на рак молочної чи передміхурової залози. Доведено, що препарат сприяє нормалізації рівня кальцію у сироватці крові хворих з метастазами в кістках і зменшенню проявів гемотоксичності у разі його включення у схеми хіміотерапії.

Наведено безпосередні результати лікування з використанням у схемі CFA ліпосомальної форми доксорубіцину 8-ми хворих з резистентним до хіміотерапії (CFA з вільною формою доксорубіцину) місцево-поширеним і метастатичним раком молочної залози.

Наведено експериментальні та клінічні результати вивчення ефективності та токсичності вітчизняного препарату "Мебіфон" ВАТ "Фармак" у порівнянні з іншими широко вживаними бісфосфонатами. Результати аналізу визначили місце препарату "Мебіфон" як препарату для покращання якості життя хворих онкологічного профілю з метастазами у кістках.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1-3

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано дані літератури щодо проблеми резистентного до антрациклінових антибіотиків раку молочної залози (РМЗ). Надано основні механізми формування лікарської резистентності та критерії визначення первинної чи набутої резистентності в клінічній практиці. Ретроспективно проаналізовано застосування індукційної поліхіміотерапії (ПХТ) у 247 хворих на РМЗ для визначення первинної резистентності. Хворим із місцево-поширеним РМЗ призначено 2 - 4 курси ПХТ за схемою CAF та визначено ефект за системою RECIST і ступенем терапевтичного патоморфозу. Наведено дані про зв'язок між первинною резистентністю та віком хворої, мітотичною активністю, рецепторним статусом і ступенем диференціювання пухлин. На базі даних літератури та власних досліджень запропоновано шляхи подолання первинної резистентності.

Досліджено ефективність використання розробленого в ІЕПОР ім. Р. Є. Кавецького НАН України вуглецевого сорбенту при хіміотерапії хворих з метою зменшення ендогенної інтоксикації. У дослідженні взяв участь 71 пацієнт. Хворі одержували хіміотерапію за високоеметогенними режимами. Показано, що застосування ентеросорбенту зменшує еметогенні ефекти, а також стабілізує показники крові та основні біохімічні маркери гепатотоксичності та нефротоксичності.

Зазначено, що сучасна північнонімецька топонімна система (ТС) формувалася у процесі взаємопроникнення різних мов і культур, що мали спільні індоєвропейські корені. Виділено етапи мовної взаємодії між слов'яно-германськими мовно-етнічними групами, а саме: проіндоєвропейський, "праконтактів", "прямих контактів", "постконтактів", інтеграційний. Обгрунтовано твердження щодо існування топонімів слов'янського походження як результату топонімічних проникнень з північнонімецької топонімії, а не як їх запозичення. Охарактеризовано групи північнонімецьких топонімів слов'янського походження у словотвірному аспекті: топоніми, утворені за допомогою семантичного словотворення (лексико-семантичним способом); топоніми, утворені за допомогою афіксального способу (морфологічним способом); гібридні топоніми, утворені шляхом словоскладання (морфолого-синтаксичним способом); мішані топоніми, утворені шляхом словосполучення (лексико-семантичним способом). Виокремлено групи зазначених лексичних одиниць у номінативно-семантичному аспекті: топоніми, які описують місцевий ландшафт; топоніми, мотивацією для яких був фіто-зоологічний світ; топоніми, пов'язані з діяльністю людини.

Мета дослідження - проаналізувати прояви еметогенної токсичності комбінації доксо-рубіцину з циклофосфамідом (АС) у хворих на рак молочної залози (РМЗ), встановити ефективність стандартної антиеметогенної терапії у профілактиці гострих і відстрочених нудоти та блювання та розробити шляхи оптимізації усунення цих проявів. Досліджено хворих на РМЗ, які одержували цитостатичну терапію за схемою АС, з застосуванням опитувальників. Встановлено, що застосування ондансетрону, дексаметазону та метоклопраміду запобігло виникненню гострих нудоти та блюванню у 90,2 % хворих, але цього не достатньо для запобігання відстроченим еметогенним проявам. Додавання апрепітанту на 4-6-ту добу після введення цитостатичних препаратів підвищувало ефективність антиеметогенної терапії. Висновки: доцільно додавати апрепітант до стандартної антиеметогенної терапії з метою запобігання відстроченим нудоті та блюванню після застосування поліхіміотерапії.

Встановлено частоту, з якою відзначають первинно резистентні до антрациклінових антибіотиків пухлини у хворих з місцево-розповсюдженим раком молочної залози, та наведено дані щодо успішного застосування ліпосомального доксорубіцину в схемах неоад'ювантної поліхіміотерапії з метою подолання первинної медикаментозної резистентності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.715.2-52

Рубрики:

Пухлини яєчників

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити вплив ліпосомальної форми доксорубіцину (Dox) на пухлини з фенотипом медикаментозної резистентності та визначити його окремі механізми. Досліджено резистентну до вільної форми доксорубіцину (Dox) карцинома Герена щурів; клітини раку молочної залози людини MCF-7 та її резистентної до Dox сублінії MCF-7/Dox. Застосовано методи експериментальної онкології, культивування клітин, гістологічний, імуноцитохімічний методи, світлову та лазерну конфокальну мікроскопію. Результати: LDox достовірно гальмує ріст резистентного до вільного Dox штаму карциноми Герена та призводить до патоморфозу паренхіми пухлин. Вільний Dox потрапляє в цитоплазму пухлинних клітин шляхом дифузії, ліпосомальний - шляхом ендоцитозу. LDox не індукує експресію P-gp у пухлинних клітинах і таким чином оминає активне виведення з цитоплазми за допомогою цього білка. Висновки: LDox мас переваги у порівнянні з вільною формою цитостатика стосовно накопичення та впливу на злоякісні клітини. Він може тривало акумулюватися як у цитоплазмі, так і у ядрі пухлинних клітин з фенотипом медикаментозної резистентності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ