Изучена эффективность использования лазеропунктуры в комплексном лечении 80-ти больных с впервые выявленным туберкулезом легких. Результаты исследования показали, что при включении в комплекс лечения лазеропунктуры достоверно ускоряются исчезновение интоксикационного и бронхолегочного синдромов, прекращается бактериовыделение, уменьшаются сроки закрытия полостей распада, улучшаются показатели функции внешнего дыхания.

Начато разработку методики локального фитоценотического мониторинга. На фитоценотическом трансекте апробированы основные подходы к качественному и количественному анализу ценопопуляций моховых, травяных, кустарничковых и древесных видов.

Вивчено ефективність лазеропунктури як патогенетичного методу лікування. Установлено, що її застосування показано всім хворим на туберкульоз легень, у тому числі з резистентністю мікобактерій до антимікобактеріальних препаратів, починаючи з першого місяця лікування. Зазначено, що протипоказань для даного методу не виявлено. Доведено, що включення лазеропунктури в комплексне лікування хворих на вперше виявлений туберкульоз легень дозволяє підвищити ефективність проведеного лікування, покращати переносимість хіміотерапії та скоротити термін стаціонарного лікування.

Наведено результати досліджень ділових ЗМІ за умов міждержавних конфліктів, іміджмейкінгу українського політикуму через маркетингові комунікації у галузі політичних PR. Досліджено періодизацію та сутність технологій соціалізації особистості, увагу приділено розробці соціально-комунікаційних технологій, подоланню кризових ситуацій у клубній культурі. Запропоновано соціально-комунікаційний підхід до теоретичного вивчення телерепортажу як інструменту інмутації сприйняття реальності засудженими. Розкрито теоретичні основи дослідження менеджменту формування творчого колективу в телевізійних ЗМІ. Розглянуто українську проторекламу, її сутність, витоки, функції в історичному аспекті аналізу рекламних комунікацій. Висвітлено історію та сучасність преси України.

Досліджено листяні мохи Шацького національного природного парку та вивчено особливості їх розподілу за головними типами субстрату. Виділено екологічні групи за відношенням до головних чинників середовища. На досліджуваній території виявлено п'ять типів життєвих форм мохів: дернисті, подушкові, килимові, плетивні та дендроїдні.

Узагальнено сучасні підходи до організації навчання учнів молодшого шкільного віку засобами музейної педагогіки. Проаналізовано психолого-педагогічні аспекти взаємодії та форми організації навчання молодших школярів у музейному середовищі, з урахуванням особливостей розвитку їх пізнавальних інтересів та навичок спілкування.

Представлено історію формування бріологічного гербарію Державного природознавчого музею НАН України. Його основою стали збори мохоподібних А. С. Лазаренка. Унаслідок декількох бріологічних експедицій в Українські Карпати, на Волинське Полісся та Крим бріологічний гербарій у 1947 - 54 рр. поповнювався найбільш інтенсивно. Значний внесок у біологічні колекції гербарію, здійснила К. О. Улична. На основі зборів, представлених у гербарії, було підготовлено низку кандидатських дисертацій, наукових статей, фундаментальних наукових праць. Проаналізовано представлення зразків видів мохоподібних, занесених до Червоної книги України. У гербарії зберігаються 181 зразок 32 видів. Окрім зразків із території України, наявні також види з території Росії, Білорусі, Азербайджану, Казахстану, Польщі, Фінляндії, що надійшли за обміном. Усі червонокнижні види з території України належать до чотирьох категорій рідкісності (1 зниклий, 5 зникаючих, 17 рідкісних і 6 вразливих). Серед колекторів зазначені: В. М. Мельничук, К. О. Улична, М. П. Слободян, А. С. Лазаренко, А. Жмуда, А. Реман, Ф. Левіна, О. Т. Кузярін, О. Мриц. Інформація про зразки видів з ЧКУ вноситься до вебресурсу ДПМ НАНУ Центр даних з біорізноманіття "Біорізноманіття України".

Розглянуто історію створення та формування бріологічного гербарію Державного природознавчого музею НАН України. Наведено колекторів та вчених-ботаніків, що формували основний науковий фонд бріологічного гербарію, серед яких А. С. Лазаренко, К. О. Улична, В. М. Мельничук, М. П. Слободян та інші. Надано перелік зразків мохоподібних, що внесено до Червоної книги України. Описано рідкісні зразки (серед них дублети та ексикати) з територій інших країн, а також зразки, що датуються кінцем 19 сторіччя.

Розглянуто роль природознавчого музею у навчально-виховному процесі й інтеграції дітей з вадами зору у активне суспільно-культурне життя. Розроблено освітню програму для дітей із вадами зору - "Музей дітям: природа на дотик", основу якої складають заняття із зоології, ботаніки й екології. Програма створена на базі музею із залученням спеціалістів Львівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 100 I - III ступенів. Описано основні етапи впровадження програми та основні засоби для її проведення.

Увагу приділено мохоподібним лісових рослинних угруповань карпатської частини басейну р. Дністер. Виявлено бріологічне наповнення флористичного складу лісових угруповань, що відносять до 13-ти різних флористичних асоціацій. Установлено, що найвище видове різноманіття характерне для угруповань асоціації Abieti-Picetum (montanum), а видовий спектр асоціацій хвойних лісів союзу Piceion abietis найбільше відрізняється за своїм складом від бріофлори асоціацій мішаних і листяних лісів. Визначено, що у більшості лісових асоціацій кількісно переважають види, що є геліосціофітами та мезофітами (за відношенням до умов освітлення та вологості). Знайдено представники мохоподібних, що можуть бути індикаторами автохтонності лісів на регіональному рівні, сталості екологічних умов лісових угруповань. Шляхом досліджень доведено, що бріокомпонент старовікових лісів є багатшим, а особливе місце займає група епіксильних видів. Виявлено біоценотичні зв'язки мохоподібних і представників орнітофауни, які використовують мох у гніздобудуванні. Розроблено рекомендації стосовно моніторингу та збереження ценопопуляцій мохоподібних і лісових угруповань.

Досліджено проблеми формування комунікативної готовності майбутніх військових пілотів до взаємодії під час міжнародних миротворчих операцій у процесі наземної підготовки. Терміносполучення витлумачено як складне динамічне й системне утворення особистості, що інтегровано відображається в меті, предметі, способах миротворчих інтеракцій, якості зворотного зв'язку між суб'єктами процесу миротворення та складається із ціннісно-мотиваційного‚ когнітивного, операційно-діяльнісного, емоційно-вольового й самооцінного компонентів, а також професійно важливих якостей. Визначено компоненти комунікативної готовності майбутніх військових пілотів до взаємодії під час міжнародних миротворчих операцій. Розроблено, обгрунтовано й експериментально перевірено необхідні педагогічні умови формування комунікативної готовності майбутніх військових пілотів до взаємодії під час міжнародних миротворчих операцій: накопичення потенціалу професійно-комунікаційної надійності через акцентоване розширення змісту виокремлених дисциплін наземної підготовки відібраними кейсами миротворчих завдань; інтенсивне застосування в аудиторній та позааудиторній навчальній діяльності еволюційно усталених полікультурних патернів англійської мови, що підтверджені досвідом успішних миротворчих операцій; використання комплексної моделі безаварійної експлуатації авіаційної техніки під час тренажерної підготовки, змістовою домінантою якої є перманентне відпрацювання бінарних вправ взаємодії з фахівцями миротворчого контингенту. Обгрунтовано модель формування комунікативної готовності майбутніх військових пілотів до взаємодії під час міжнародних миротворчих операцій.