За допомогою методів рентгенографії та магнітно-резонансної томографії вивчено варіанти будівлі поперекового відділу хребта пацієнтів з міжхребетним остеохондрозом. Для аналізу відібрано 27 пацієнтів трьох типів статури: астенічної, нормостенічної та гіперстенічної. Встановлено особливості будови та рівня дистрофічних поразок хребта у осіб різних соматотипів.

Представлены морфологические показатели тела спортсменов 13 - 14 лет и их изменения под воздействием занятий велосипедным мотокроссом по методике тренировки ДЮСШ г. Купянск. В ходе двухлетнего педагогического исследования установлено достоверное увеличение габаритных размеров тела подростков под влиянием физических нагрузок, специализирующихся в гонке "Классик".

На экспериментальном материале методами макро- и микроскопии исследованы изменения зон крепления фиброзного кольца межпозвонкового диска к апофизам тел позвонков в условиях гипо- и гиперкинезии. Установлено, что в условиях гипокинезии повреждения зоны крепления фиброзного кольца к апофизам тел позвонков сочетается с отеком тканей межпозвонкового диска и расхождением волокон фиброзных пластинок. В условиях физических перегрузок именно зона инсерционного аппарата является местом особо высоких структурных повреждений фиброзного кольца. Обсуждена направленность повреждения инсерционного аппарата межпозвонкового диска для разработки профилактических программ.

Изучено изменение уровня кровоснабжения тел позвонков и межпозвонковых дисков в условиях динамических нагрузок. Работа выполнена на 90 белых крысах-самцах, которые бежали с электронным счетчиком длины бега в течение 20 и 90 дней. Показано, что длительный бег способствует снижению уровня кровоснабжения отделов тел позвонков, пограничных с дисками. Изменения сопровождаются активацией процессов резорбции костных структур позвонков, врастанием в диски сосудов и нарушением их структурной целостности. Умеренные динамические нагрузки, напротив, активировали кровоснабжение позвонков при сохранении структуры дисков.

На основе собственных и литературных данных проанализированы анатомо-биомеханические перестройки тела человека, направленные на обеспечение вертикального положения. Обсуждена роль перестройки скелета и скелетных мышц для достижения этих целей. Среди таких перестроек необходимыми являются биомеханически рациональное формообразование скелета, направленное на его адаптацию к восприятию сил гравитации, приобретение структурных особенностей, которые входят в ряд необходимых таксономических индикаторов прямохождения. Важнейшей антигравитационной системой тела прямоходящего человека являются скелетные мышцы. Особую роль в сохранении вертикального положения позвоночника играют паравертебральные мышцы, которые обеспечивают устойчивость позвоночного столба и выступают в функциональном единстве с другими мышцами. Антигравитационными структурами являются также ряд мышц, определяющих соответствие сегментов тела человека вертикальным нагрузкам. Все эти мышцы требуют особого внимания в связи с хроническими перегрузками, особенно в спорте.

Подано теоретичне узагальнення та розв'язання наукової біологічної задачі - структурних перебудов поперекових міжхребцевих (MX) дисків у віковому аспекті за різних умов рухової активності щурів з позицій системного підходу - у зв'язку з перебудовами вентрального відділу хребта. Вперше в експерименті показано залежність вікових та адаптаційних змін MX дисків від перебудов суміжних структур вентрального відділу хребта: апофізів тіл хребців, апофізарного хряща, кровопостачання субхондральних відділів тіл хребців. Встановлено вікові особливості структурних перебудов поперекових MX дисків за різних умов рухової активності на органному, тканинному, клітинному та субклітинному рівнях. Вперше в експерименті доведено зв'язок перебудов MX дисків з рівнем кровопостачання тіл хребців. Доведено, що за умов тривалих динамічних навантажень деформуються дорсальні відділи апофізів тіл хребців, затримуються процеси їх осифікації, ущільнюються дорсальні відділи MX дисків, строюються умови для протрузії та пролабування MX диска. Вперше запропоновано об'єктивні морфологічні критерії оцінки оптимальних і граничних режимів фізичного навантаження на MX диски. Встановлено вікові закономірності реакції MX дисків на різні режими динамічного навантаження й умови гіпокінезії. Проведено порівняння перебудов MX дисків за умов гіпер- та гіпокінезії. Встановлено, що за умов гіпокінезії перебудови диска починаються з драглистого ядра, а за умов динамічних фізичних перенавантажень - з перебудови зони фіксації MX диска до тіл хребців з подальшим порушенням даного зв'язку.

На основе литературных и собственных данных проанализированы анатомо-биомеханические перестройки тела человека, направленные на обеспечение вертикального положения. Обсуждена роль перестройки скелета и скелетных мышц для достижения этих целей. Среди таких перестроек необходимыми являются биомеханически рациональное формообразование скелета, направленное на его адаптацию к восприятию сил гравитации, приобретение структурных особенностей, которые входят в ряд необходимых таксономических индикаторов прямохождения. Важнейшей антигравитационной системой тела прямоходящего человека являются скелетные мышцы. Особую роль в сохранении вертикального положения позвоночника играют паравертебральные мышцы, которые обеспечивают устойчивость позвоночного столба и выступают в функциональном единстве с другими мышцами. Антигравитационными структурами является также ряд мышц, определяющих соответствие сегментов тела человека вертикальным нагрузкам. Все эти мышцы требуют особого внимания в связи с хроническими перегрузками, особенно в спорте.

Цель работы - изучить структурные перестройки межпозвоночных дисков и смежных структур позвоночника крыс и возможности их сохранения в условиях длительных динамических нагрузок в эксперименте. Исследование выполнено в эксперименте с 90 крысами-самцами линии Wistar, с применением тренировочного бега в линейном тредбане в течение 20 и 90 дней. На гистотопографических срезах, после инъекции в дугу аорты животных тушь-желатиновой массы, подсчитано количество капиллярных клубочков в субхондральных отделах тел позвонков. Методами стандартной гистологии изучены структурные изменения метафизарных хрящей, апофизов тел позвонков и межпозвонковых дисков поясничного отдела позвоночника. Определены режимы бега, вызывающие повреждение различных структур позвоночника и, напротив, повышающие их надежность. Выводы: установлено, что с возрастом количество кровеносных сосудов в телах позвонков и капиллярных клубочков в их субхондральных отделах постепенно снижается, что сопровождается уплотнением межпозвонкового диска и сопредельных структур. Различные по интенсивности и продолжительности физические нагрузки вызывают соответствующее изменение количества кровеносных сосудов в позвонках и, как следствие, уровня их кровоснабжения.

Мета роботи - вивчити в віковому аспекті структурні зміни поперекових міжхребцевих дисків та суміжних структур хребта щурів при обмеженні рухової активності для з'ясування закономірностей їх перебудови в умовах експериментальної гіпокінезії. Дослідження виконано в експерименті на щурах-самцях лінії Вістар різного віку. Режим гіпокінезії досягався утриманням тварин у клітках малого об'єму, що обмежувало рух. Методи дослідження включали морфометрію, макро- і мікроскопію, методи стандартної гістології з забарвленням препаратів гематоксилін-еозином і пикрофуксином по Ван Гизону, а також статистичний аналіз отриманих даних. Визначено, що обмеження рухомості сприяло зміні всіх відділів хребетно-рухового сегмента. Змінюється форма і лінійні розміри міжхребцевих дисків, знижується рівень його дифузного живлення з боку тіл хребців. Висновки: встановлено, що відсутність механічної стимуляції міжхребцевих дисків, в режимі експериментальної гіпокінезії, знижує рівень метаболізму в клітинах, стримує процеси адаптивного ремоделювання тканин і сприяє порушенню інтактних структур.

Мета роботи - визначити вплив тривалих динамічних навантажень на зміни активності ізоферментів лактатдегідрогенази (ЛДГ) у клітинах міжхребцевих дисків (МХД) у віковому аспекті. Дослідження виконано на самцях щурів лінії Вістар трьох вікових груп: 1, 3 і 12 міс. Усього в дослідах спостерігалися 90 тварин дослідної серії та 90 тварин контрольної серії. Динамічні навантаження створювалися бігом у горизонтальному тредбані. За допомогою гістохімічних методів проведено аналіз змін активності ізоферментів ЛДГ у клітинах МХД щурів лінії Вістар після 20- і 90-добового експериментального бігу. Експериментально встановлено, що зміни активності ізоферментів ЛДГ залежать від віку тварин і тривалості динамічних навантажень. Відзначено зниження у клітинах МХД активності ЛДГ-1 і ЛДГ-2 ізоферментів, але підвищення активності ЛДГ-3 і ЛДГ-4 ізоферментів. Виявлені вікові особливості зміни активності ферментів запропоновано використовувати як гістохімічний тест для об'єктивної оцінки ступеня руйнівної дії тривалого бігу на волокнистий хрящ МХД.

Мета роботи - вивчення можливостей розширення консервативних способів корекції склепінь стопи з урахуванням анатомічних особливостей їх будови, оскільки на ранніх стадіях придбаних деформацій стопи її патологічна установка, зазвичай, зумовлена змінами м'яких тканин: шкіри, зв'язкового апарату та м'язів. В експериментальному обстеженні брало участь 48 студентів ХДАФК віком від 18 до 20 років чоловічої статі. Проведено обстеження представників 4-х спортивних спеціалізацій, по 12 спортсменів у кожній групі: "футбол", "важка атлетика", "баскетбол, волейбол", "дзюдо, самбо, тхеквондо". Проведено оцінку висоти стояння поздовжнього склепіння на підставі розрахунку "подометричного індексу" (Індекс Фрідланда). Проведено оцінку стану поздовжнього та поперечних склепінь стопи методом плантометрії. Оцінка метричних показників стопи проводилася на початку обстеження та після навчання студентів методикам ручної корекції стопи: згідно з методикою релаксації м'язів стоп за K. Lewit [11] і Г. Іванічевим [2]. При цьому проводилася ауторелаксація спазмованих м'язів стопи та гомілки з використанням методики "пальцевих вправ" впливу на точки болючих м'язових ущільнень підошовної та тильної поверхонь стопи. Відзначено зміну склепінь стопи двох типів (різка та помірна плоскостопість) у спортсменів спеціалізацій: "футбол", "баскетбол, волейбол", "дзюдо, самбо, тхеквондо", та помірну плоскостопість у спортсменів спеціалізації "важка атлетика". Надано рекомендації щодо консервативних методів корекції порушень будови стопи. Отримані дані свідчать, що у разі консервативних способів корекції склепінь стопи відзначаються позитивні суб'єктивні зміни. Однак цього впливу недостатньо, щоб зберегти структуру стопи за постійних її перевантажень. Оскільки спортсмени мають розвинений м'язово-зв'язковий апарат, що міцно утримує склепіння стопи та забезпечує щільне прилягання кісток стопи одна до одної, особливо важливо застосування консервативних способів корекції склепінь стопи до 20 - 25-річного віку, тобто до часу припинення росту кісток.