Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.627.016.1-3

Рубрики:

Менінгіти у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено огляд літератури щодо результатів клінічних, генетичних та експериментальних досліджень, особливостей патогенезу розвитку нейроінфекцій. Обговорено перспективи подальших досліджень з вивчення основних механізмів виникнення нейроінфекцій та можливого впливу на їх формування.

  Скачати повний текст

Розкрито зміст поняття мігрені. Розглянуто особливості клініки, критерії діагностики, методи лікування та профілактики первинних цефалгій і епізодичних синдромів асоційованих з мігренню, які переважно зустрічаються у дітей. Наведено алгоритми діагностики, лікування та профілактики головного болю.

Наведено аналітичний огляд світової літератури; висвітлено актуальність, сучасні погляди на патогенез, клініку, діагностичні критерії соматоформних розладів у дітей і підлітків та соціальне значення цих захворювань. Розглянуто ключові рекомендації щодо лікування і профілактики соматоформних розладів у дітей та підлітків згідно з останніми світовими рекомендаціями, заснованими на доказовій медицині.

Проведено аналітичний огляд світової літератури, у якій висвітлено актуальність, сучасні погляди на патогенез, клініку, діагностичні критерії соматоформних розладів у дітей і підлітків та соціальне значення цих захворювань. Розглянуто методи лікування і профілактики соматоформних розладів у дітей та підлітків згідно з останніми світовими рекомендаціями, заснованими на принципах доказової медицини.

Проведено аналітичний огляд світової літератури, у якій висвітлено епідеміологію, етіологію, сучасні погляди на патогенез, клініку, діагностичні критерії депресивного розладу в дітей та підлітків, а також пов'язану з ним суїцидальну поведінку та соціальне значення цього захворювання і його наслідків. Розглянуто ключові рекомендації з лікування й профілактики депресії в дітей та підлітків згідно з останніми Європейськими та Американськими рекомендаціями, що грунтуються на позиції доказової медицини.

Проведено аналітичний огляд світової літератури, у якій висвітлено епідеміологію, етіологію, сучасні погляди на патогенез, клініку, діагностичні критерії депресивного розладу в дітей та підлітків, а також пов'язану з ним суїцидальну поведінку та соціальне значення цього захворювання і його наслідків. Розглянуто ключові рекомендації з лікування та профілактики депресії в дітей і підлітків згідно з останніми європейськими й американськими рекомендаціями, що грунтуються на позиції доказової медицини.

Надано результати ретроспективного дослідження поширеності й клінічних особливостей мігрені та епізодичних синдромів, що можуть бути асоційовані з мігренню, на основі аналізу 9469 історій хвороби дітей віком до 18 років, які лікувались у неврологічному, гастроентерологічному й ендокринологічному відділеннях Хмельницької обласної дитячої лікарні за період 2010 - 2014 рр. Під час дослідження додатково до визначення окремої патології з епізодичним перебігом і відсутності органічних змін при обстеженні використовувався критеріальний підхід для діагностики захворювань мігренозного спектра на основі Міжнародної класифікації головного болю III перегляду ((МКГБ-III; beta version) за 2013 рік. Під час аналізу було виявлено 155 історій хвороби (65 хлопчиків і 90 дівчаток), симптоми в яких збіглися з критеріями діагнозу мігрені та епізодичних синдромів, що можуть бути асоційовані з мігренню. Отримані дані свідчать про дуже низький рівень діагностики даної патології (0,21 % від усіх неврологічних діагнозів). Після використання критеріального підходу частка їх у структурі неврологічної патології зросла до 4,67 %. Типові симптоми мігрені часто інтерпретуються в межах діагнозу "вегетосудинна дистонія". У структурі діагнозу вегетосудинної дистонії мігрень становила 15,5 %. Практично відсутня була діагностика періодичних синдромів, асоційованих із мігренню. Виявлено, що синдром циклічного блювання й абдомінальна мігрень часто можуть приховуватися під діагнозом "ацетонемічний синдром" або "функціональна диспепсія". При використанні критеріїв МКГБ-III (beta version) у структурі функціональної диспепсії синдром циклічної блювоти становив 2,8 %, а абдомінальної мігрені - 7,6 %. У структурі первинного ацетонемічного синдрому частка синдрому циклічного блювання була значною - 23,4 %.

Проведене дослідження показало наявність астенічного синдрому (АС) різного ступеня вираженості в структурі тривожно-депресивного розладу і його вплив на соціальне функціонування та працездатність хворих. З метою корекції АС у пацієнтів до комплексної терапії тривожно-депресивного розладу було включено препарат тризипін лонг 750 мг, завдяки чому у хворих основної групи у порівнянні з контрольною групою достовірно швидше досягався регрес клінічних проявів астенії, що сприяло покращанню функціональної активності та більш швидкій стабілізації вегетативних порушень.

Мета роботи - проаналізувати сучасні особливості викладання курсу неврології в лікарів-інтернів за фахом "Загальна практика - сімейна медицина" на кафедрі неврології та нейрохірургії факультету післядипломної освіти (ФПО) Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, визначити проблемні питання і перспективи подальшого розвитку. Навчальний процес на кафедрі відбувається згідно з програмою навчання в інтернатурі за спеціальністю "Загальна практика - сімейна медицина", де курсу неврології відведено 72 навчальних години. Для покращання засвоєння матеріалу і якості викладання на кафедрі використовують різноманітні інноваційні інтерактивні методики, а саме: розбір хворого в невеликій групі лікарів-інтернів (по 2 - 3 чоловіки), кейс-методику (активного проблемно-ситуаційного аналізу), brainstorming (метод імозкового штурмуі) та інші. Найкращим у процесі викладання є поєднання не одної методики, а одночасно декілька, залежно від ситуації. На кафедрі широко використовують сучасні мультимедійні технології та презентації, де лекційний матеріал подається тезисно, наочно і максимально спрощено з акцентом на найбільш необхідну в практичній діяльності інформацію. Використанням на кафедрі новітніх технологій викладання та подання матеріалу сприяє оволодінню всіма необхідними знаннями з неврології в практичній діяльності майбутнього сімейного лікаря та їх використання на користь суспільства. Висновки: для якісного педагогічного процесу в системі післядипломної освіти та підвищення його ефективності за сучасних умов необхідна постійна розробка та впровадження інноваційних методів викладання з використанням світового досвіду. Для покращання засвоєння матеріалу за умов великого інформаційного навантаження слід використовувати сучасні мультимедійні технології та різноманітні педагогічні методики, які підвищують якість навчального процесу та засвоєнню поданої інформації.

Мета роботи - дослідити особливості клінічних проявів соматоформних розладів (СР) з боку кардіореспіраторної системи (КРС) і больових та неспецифічних СР (БНСР), а також зв'язок їх виникнення з афективними станами у дітей підліткового віку. Обстежено 48 дітей із СР з боку КРС і 41 дитину з СР з БНСР. Середній вік дітей становив 14,1 +- 4,72 року; хлопців було 52,8 % (n = 47), дівчат - 47,2 % (n = 42). Для дослідження тривоги використовували тест Спілбергера. Для діагностики депресії використовували запитальник дитячої депресії M. Kovacs (1992). Достовірність оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента. СР із боку КРС найчастіше виявлявся у хлопців (58,3 %) переважно сільської місцевості (62,5 %). Найчастіше СР із боку КРС у хлопців проявлявся транзиторним підвищенням АТ (100 %), головним болем (75 %) і серцебиттям із переважанням тахікардії (75 %), тоді як у дівчат достовірно частіше зустрічалась стомлюваність (71,4 %) і гіпотензія з синкопальними станами (57,1 %). У 29,2 % дітей із СР з боку КРС виявлено депресію і в 87,5 % дітей виявлено клінічно виражену тривогу. БНСР хворіли переважно діти раннього підліткового віку - 23 (56,1 %), які найчастіше (82,9 %) проявлялись неспецифічними стійкими больовими синдромами (головним болем, артралгіями, синдромом фіброміалгії, болем у спині тощо), друге рангове місце посіли терморегуляторні порушення (43,9 %) та астенічний синдром (34,2 %). Серед хворих на БНСР у 48,8 % дітей була діагностована депресія і у 95,1 % - виразна тривога. Встановлено, що депресивні порушення, а також тривожні розлади можуть бути одним із ключових факторів виникнення СР у дітей і проявлятись різноманітними соматичними "масками" у вигляді функціональних розладів органів і систем, стійкими больовими синдромами, ускладнюючи діагностику та ефективність лікування. Найчастішим проявом депресії у хворих на СР з боку КРС і БНСР була ангедонія (64,3 і 65,0 % відповідно). Рідше ключовим симптомом депресії був знижений настрій (7,1 і 5,0 % відповідно). Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом установи. На проведення досліджень було отримано поінформовану згоду батьків дітей (або їхніх опікунів). Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Мета роботи - дослідити особливості клінічних проявів соматоформних розладів (СР) з боку кардіореспіраторної системи (КРС) і больових та неспецифічних СР (БНСР), а також зв'язок їх виникнення з афективними станами у дітей підліткового віку. Обстежено 48 дітей із СР з боку КРС і 41 дитину з СР з БНСР. Середній вік дітей становив 14,1 +- 4,72 року; хлопців було 52,8 % (n = 47), дівчат - 47,2 % (n = 42). Для дослідження тривоги використовували тест Спілбергера. Для діагностики депресії використовували запитальник дитячої депресії M. Kovacs (1992). Достовірність оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента. СР із боку КРС найчастіше виявлявся у хлопців (58,3 %) переважно сільської місцевості (62,5 %). Найчастіше СР із боку КРС у хлопців проявлявся транзиторним підвищенням АТ (100 %), головним болем (75 %) і серцебиттям із переважанням тахікардії (75 %), тоді як у дівчат достовірно частіше зустрічалась стомлюваність (71,4 %) і гіпотензія з синкопальними станами (57,1 %). У 29,2 % дітей із СР з боку КРС виявлено депресію і в 87,5 % дітей виявлено клінічно виражену тривогу. БНСР хворіли переважно діти раннього підліткового віку - 23 (56,1 %), які найчастіше (82,9 %) проявлялись неспецифічними стійкими больовими синдромами (головним болем, артралгіями, синдромом фіброміалгії, болем у спині тощо), друге рангове місце посіли терморегуляторні порушення (43,9 %) та астенічний синдром (34,2 %). Серед хворих на БНСР у 48,8 % дітей була діагностована депресія і у 95,1 % - виразна тривога. Встановлено, що депресивні порушення, а також тривожні розлади можуть бути одним із ключових факторів виникнення СР у дітей і проявлятись різноманітними соматичними "масками" у вигляді функціональних розладів органів і систем, стійкими больовими синдромами, ускладнюючи діагностику та ефективність лікування. Найчастішим проявом депресії у хворих на СР з боку КРС і БНСР була ангедонія (64,3 і 65,0 % відповідно). Рідше ключовим симптомом депресії був знижений настрій (7,1 і 5,0 % відповідно). Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом установи. На проведення досліджень було отримано поінформовану згоду батьків дітей (або їхніх опікунів). Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Наведено сучасні уявлення про механізми виникнення больового синдрому, його клінічні прояви та різновиди згідно з останніми опублікованими даними Міжнародної асоціації з вивчення болю. Оскільки в клінічній практиці найбільш часто зустрічається ноцицептивний тип болю або його комбінації з невропатичним і ноципластичним болем, було проведено аналіз ефективності його лікування з використанням нестероїдних протизапальних засобів, особливо модифікованого неселективного інгібітору циклооксигеназ декскетопрофену (Сертофен), та ефективності останнього в лікуванні гострого больового синдрому порівняно з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Під час різноманітних досліджень було встановлено, що одноразові та повторні дози декскетопрофену трометамолу забезпечують ефективне знеболювання при лікуванні гострого больового синдрому різного походження та ступеня тяжкості, а також мають сприятливий профіль безпеки та переносимості, що обумовлює його широке використання як на стаціонарному, так і на амбулаторному рівні, включаючи використання у поліморбідних пацієнтів.

Розглянуто питання сталого розвитку економіки та підприємництва, співпраці освіти, науки, бізнесу та громадських інституцій у контексті цілей сталого розвитку. Зауважено, що однією з передумов сталого майбутнього є інноваційний розвиток технологій та енергетична безпека, зокрема на особливу увагу заслуговують технології захисту навколишнього середовища та переробки відходів. Увагу приділено соціокультурним питанням сталого розвитку, зокрема акцентовано на впровадженні концепції кліматичної нейтральності в діяльність закладів освіти. Розглянуто зелене будівництво у відновленні України; імплементацію екологічних норм ЄС в законодавство України як елемент сталого екологічного розвитку. Запропоновано екологічні підходи при виборі полімерної матриці для композитних екрануючих покриттів.