Визначено провідну роль українських народних рухливих ігор у системі фізичного виховання дітей дошкільного віку. Науково обгрунтовано методику їх проведення та вплив на стан здоров'я, рухову підготовленість і фізичний розвиток дітей віком 5 - 6 років.

Визначено провідну роль українських народних рухливих ігор у системі фізичного виховання дітей дошкільного віку, розроблено класифікацію, науково обгрунтовано методику їх проведення та вплив на стан здоров'я, рухову підготовленість і фізичний розвиток дітей. Виявлено зміни, що відбуваються в процесі розвитку рухів дитини під впливом переважаючого застосування рухливих ігор, визначено роль і місце гри в процесі фізичного виховання дітей. Основний акцент дослідження полягає в тому, що формування основних рухів дітей старшого дошкільного віку може здійснюватися не лише за допомогою прямого навчання на заняттях, а й на прогулянках, під час ранкового прийому, та поза дошкільною установою. У процесі фізичного виховання старших дошкільників рухлива гра виступає не лише як засіб фізичного виховання, а і як метод розвитку основних рухів. Найбільш успішно в процесі опосередкованого навчання формуються такі природні рухи, як ходьба, біг, стрибки в довжину з місця, у результаті яких відбувається покращання показників рухової підготовленості. У грі є всі необхідні умови для виявлення життєвої позиції дитини.

Для України як незалежної держави непересічного значення набувають проблеми формування національної системи освіти та виховання дітей. Національна система виховання не буде ефективною без розв'язання проблеми фізичного виховання, яке базується на традиціях української народної фізичної культури (ФК). Народна ФК - невід'ємна складова частини загальної культури нації. Саме тому дослідження традицій української народної ФК повинно допомогти вивчити змінність її форм, засобів і методів, пов'язаних зі зміною соціально-економічних чинників розвитку суспільства та створити передумови для поповнення сучасної теорії та практики фізичного виховання адекватними елементами народної ФК. Проаналізовано основні концептуальні підходи щодо застосування засобів народної ФК у фізичному вихованні дітей старшого дошкільного віку. Узагальнено теоретико-методичні основи зазначених засобів, систематизовано різноманітність народних фізичних вправ, рухливих ігор, розваг, забав.

Охарактеризовано сім'ю як чинник залучення до народної фізичної культури дітей 5 - 6 років; визначено особливості виховання дітей старшого дошкільного віку за умов сім'ї; охарактеризовано сучасний стан виховання дошкільнят батьками. Сім'я є першим і найважливішим інститутом соціалізації дитини. На жаль, більшість батьків змушені займатися "пошуком" засобів існування, тому діти проводять дуже багато часу (9 - 10 год на день) у дошкільних навчальних закладах і, отже, вплив сімейного виховання на формування особистості дитини відіграє значну роль. Повноцінне виховання дошкільника відбувається за умов тісної співпраці сім'ї та дошкільного закладу. Як відомо, сім'я є першим і найважливішим інститутом соціалізації дитини. Якщо вимоги, які пред'являються до дитини в дошкільному навчальному закладі та сім'ї, не узгоджені, то виховання корисних навичок і звичок буде дуже ускладненим. Загальновідомо, що закріплення будь-якого вміння відбувається за багаторазового повторення. Тому дослідження сьогодні є дуже актуальним. Дошкільні установи повинні перетворитись у відкритий соціально-педагогічний комплекс із широкою участю батьків, вихователів і дітей. Ця співпраця взаємопов'язана в інтересах сім'ї та дошкільного закладу.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що на етапі сьогодення спостерігається неналежний стан здоров'я дітей, слабку фізичну підготовленість, що зумовлені низьким рівнем рухової активності. Із метою розв'язання цієї проблеми проводиться активний пошук способів удосконалення фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах. Діти дошкільного віку мають біологічну потребу в рухах, вони отримують насолоду від процесу рухової активності, який потрібно наповнювати різноманітними фізичними вправами й іграми. Позитивні емоції, зацікавленість і задоволення, які викликають у дітей під час рухливої гри, поступово переходять у звичку систематично займатися фізичною культурою. Мета роботи - теоретичне обгрунтування й експериментальна перевірка результативності рухової активності дітей старшого дошкільного віку з використанням українських народних ігор та забав. Методи - аналіз науково-методичної літератури, тестування дітей старшого дошкільного віку, педагогічний експеримент. Правильна організація заняття з фізичного виховання дітей у дошкільному навчальному закладі забезпечує активізацію їх рухової активності, необхідну для поліпшення фізичного стану дитини і її психіки протягом дня. Розроблена нами методика включала українські народні ігри та забави на заняттях фізичного виховання й прогулянках. У структурі рухової активності дітей передбачено чергування ігор різної інтенсивності та спрямованості. Дані експерименту засвідчили, що в експериментальних групах дітей 5- і 6-ти років протягом експерименту значно зросла якість виконання тестових завдань, порівняно з контрольними. Висновки: апробація розробленої методики рухової активності дітей старшого дошкільного віку із використанням українських народних ігор і забав у практиці фізичного виховання дошкільних навчальних закладів показала її ефективність, що підтверджено підвищенням рівня фізичної підготовленості дітей експериментальної групи за всіма фізичними якостями.

Обґрунтовано результативність рухового режиму дітей старшого дошкільного віку з використанням засобів народної фізичної культури. Розроблено класифікацію використання засобів народної фізичної культури у фізичному вихованні дітей старшого дошкільного віку, в основі якої лежать фізичні вправи, що поділяються на фізичні вправи без предметів, з предметами, із засобами пересування, народні рухливі ігри, народні забави та розваги, народні танці, елементи національних видів спорту. Для формування рухового режиму дітей у дошкільних навчальних закладах забезпечувалося проведення засобів народної фізичної культури на заняттях фізичними вправами, індивідуальних заняттях, у самостійній роботі та на прогулянках. У структурі рухового режиму передбачалося чергування фізичних навантажень різної спрямованості та формування позитивного ставлення до фізичної активності за рахунок використання національних ігор та забав. Експериментальна перевірка засвідчила високу результативність формування рухового режиму дітей старшого дошкільного віку з використанням засобів народної фізичної культури, що е основою для її широкого впровадження в практику роботи дошкільних навчальних закладів.