Описано основні моменти підготовки комп'ютерів та комп'ютерних класів до роботи, послідовні етапи роботи з операційною системою, основні команди вводу та виводу інформації, елементи програмування на різних версіях мови Бейсик для початківців. Висвітлено також досвід застосування модульно-рейтингової оцінки знань студентів.

Експериментальними дослідженнями підтверджено доцільність застосування методу дублювання зі створенням додаткового тиску.

Вивчено стан кісткової тканини щелеп, що є важливим для створення коректного методу забирання нижньої щелепи за автопсії. Для видалення нижньо-щелепної кістки провели ковніроподібний розтин вздовж верхнього краю ключиці до переднього краю трапецеподібних м'язів і два допоміжні - від основного розтину до соскоподібних відростків скроневих кісток. М'які тканини відсепаровували до скронево-нижньощелепних суглобів. Нижньощелепну кістку відділяли від фіксованих до неї м'язів. Видалену нижню щелепу розміщували в кюветі, яку заповнювали дублювальним матеріалом. Одержане негативне зображення форми щелепи заповнювали швидкотверднучою пластмасою. Проводили очищення та полірування пластмасового аналогу щелепи. Протез вкладали в місце дефекту й зашивали м'які тканини. Цей метод простий і дешевий у виконанні, дозволяє уникнути порушення естетики в лицьовій і шийній ділянках.

Изучено состояния костной ткани челюсти является важным для создания корректного метода изъятия нижней челюсти при аутопсии. Для удаления нижне-челюстной кости произвели воротообразный разрез вдоль верхнего края ключицы до переднего края трапециевидных мышц и два вспомогательных - от основного разреза до сосцевидных отростков височных костей. Мягкие ткани отсепаровывали до височно-нижнечелюстных суставов. Нижнечелюстную кость отделили от фиксированных к ней мышц. Удаленную нижнюю челюсть помещали в кювет, который заполняли дублирующим материалом. Полученное негативное изображение формы челюсти заполняли быстротвердеющей пластмассой. Проводили чистку и полировку пластмассового аналога челюсти. Протез вкладывали на место дефекта и зашивали мягкие ткани. Этот метод простой и дешевый в работе, позволяет избежать нарушения эстетики лицевых и шейных участков.

Розглянуто історію й етапи становлення львівської стоматологічної школи (ЛУШ) як університетської медичної освіти в Україні. Проаналізовано діяльність стоматологічного факультету й його кафедр за сучасних умов. Охарактеризовано видатні особистості в історії розвитку львівської медицини, які зробили вагомий внесок у становлення та розвиток ЛСШ, зокрема, Л.М. Кузьменка, М.П. Павловського, Л.А. Луцик, Г.С. Чучмая.

Рассмотрены история и этапы становления львовской стоматологической школы (ЛСШ) как университетского медицинского образования в Украине. Проанализирована деятельность стоматологического факультета и его кафедр в настоящий период. Охарактеризованы выдающиеся личности в истории развития львовской медицины, которые внесли весомый вклад в становление и развитие ЛСШ, в частности, Л.Н. Кузьменко, М.П. Павловского, Л.А. Луцик, Г.С. Чучмая.

Висвітлено життєвий шлях, творчу, наукову та педагогічну діяльність професора Є.В. Гоцка - багатолітнього декана стоматологічного факультету та завідувача кафедри хірургічного стоматології Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького. Наведено бібліографічні описи наукових праць вченого та список літературних джерел про нього.

Освещены жизненный путь, творческая, научная и педагогическая деятельность профессора Е.В. Гоцка - многолетнего декана стоматологического факультета и заведующего кафедрой хирургической стоматологии Львовского национального медицинского университета им. Д. Галицкого. Приведены библиографические описания научных трудов ученого и список литературных источников о нем.

Зазначено, що ефективність ортопедичного лікування залежить від точності встановлення діагнозу та правильності вибору конструкції зубного протеза в повній відповідності з анатомо-топографічними особливостями будови кісткової тканини щелеп, стану слизової оболонки (СО) альвеолярного гребеня. Відомі на даний час методи вимірювання товщини м'яких тканин альвеолярного відростка є травматичними та полягають у проколюванні СО. Запропонований метод полягає у вимірюванні товщини СО на верхівці гребеня альвеолярного відростка (АВ) за ортопантомограмою, а також на вестибулярній та оральній поверхнях АВ за трансверзальними зрізами.

Функциональная эффективность ортопедических конструкций зависит от морфофункционального состояния опорных тканей. Редукция костного ложа, каторая наступает вследствие потери зубов, формирует разные формы альвеолярных отростков, что усиленно влияет на стабилизацию и ретенцию съемных зубных протезов и возможность использования имплантации. Для диагностики состояния костной ткани (КТ) в беззубых областях нижней челюсти использовались рентгенографическое и макрогистологическое исследования костных фрагментов. Установлены общие закономерности строения КТ нижней челюсти. В обеих случаях наблюдается уменшение плотности губчатой кости и нарастание остеопоротических изменений от 5 до 7 зуба. Обнаружено две формы костных фрагментов. Структура КТ беззубой нижней челюсти значительно отличается от структуры челюсти с дефектами зубных рядов. Изучение особенностей структуры нижнечелюстной кости при частичной и полной потере зубов будет способствовать усовершенствованию клинических методик изготовления съемных и несъемных ортопедических конструкций.

Зазначено, що під час вибору найбільш прийнятної конструкції часткового знімного протеза необхідно вирішувати проблему функціонального розподілу жувального навантаження між опорними зубами та протезним ложем. Обстежено пацієнтів з частковою та повною відсутністю зубів на нижній щелепі. З них 1-а група - пацієнти з однобічними та двобічними кінцевими дефектами зубного ряду, 2-а - пацієнти з включеними дефектами зубного ряду, 3-я - пацієнти з повною відсутністю зубів. Всім пацієнтам виготовлено капи за допомогою методу пресування з термопластичної листової пластмаси. На внутрішній поверхні капи у ділянках відсутніх зубів створювали заглиблення, які заповнювали рентгенконтрастним матеріалом. Капу накладали у ротовій порожнині пацієнта та проводили ортопантомографію та цифрові трансверзальні зрізи. Вивчення рентгенограм показало наявність певних закономірностей у товщині слизової оболонки альвеолярного гребеня нижньої щелепи у бічних ділянках щелепи.

Під час вибору конструкцій зубних протезів часто не враховується стан кісткової тканини в ділянці опорних зубів і ігноруються заходи для усунення та профілактики змін в оточуючих зуб тканинах. Для забезпечення надійного та тривалого функціонування ортопедичних конструкцій у хворих із порушенням щільності кісткової тканини необхідний комплексний підхід, який передбачає корекцію змінених процесів кісткового ремоделювання.

Викладено дані про життєвий шлях, професійну та науково-педагогічну діяльність відомого європейського вченого, багаторічного керівника Інституту стоматології у Львові, професора А.Цєшинського (1882 - 1941). Його наукові роботи з рентгенстоматології (перший у світі атлас із рентгенстоматології), пародонтології, антропостоматології, а також знеболювання у стоматології (зокрема, поєднання новокаїну з адреналіном) і вдосконалення навчального процесу у стоматології одержали світове визнання. За опрацювання нового напрямку у стоматології - статичної черепно-лицьової та черепно-мозкової конструкції та її впливу на роботу жувального апарату - його відзначено найвищою в світі стоматологічною нагородою - Золотою медаллю Міллера.

Для забезпечення надійного та тривалого функціонування ортопедичних конструкцій у хворих із порушенням щільності кісткової тканини необхідний комплексний підхід, який передбачає корекцію змінених процесів кісткового ремоделювання. Результати ортопедичного лікування хворих оцінювали за допомогою клінічних, рентгенологічних і лабораторних методів діагностики. На всіх етапах диспансерного спостереження реєстрували динаміку показників кальцій-фосфорного обміну, маркерів кісткового метаболізму у хворих різних груп.

Фундаментальні дослідження останніх років дозволили встановити суттєву роль у регулюванні процесів ремоделювання кісткової тканини не тільки антирезорбційних і остеотропних препаратів (альфакальцидолу, остеохіну), але й антиоксидантів. Разом з тим, участь вільнорадикального окиснення і його взаємозв'язок з видом ортопедичної конструкції має велике значення для вибору ортопедичного лікування, а застосування антиоксидантів і остеотропних препаратів дає можливість скорегувати високий рівень цих процесів. Застосування профілактичного комплексу після проведеного протезування зумовило ефективнішу утилізацію продуктів пероксидації, оптимізацію функціонування антиоксидантного захисту, особливо у пацієнтів з мостоподібними протезами. Профілактичний ефект був максимально виражений на 30 день після протезування у всіх пацієнтів, а у випадку використання мостоподібних протезів - носив пролонгований характер і навіть забезпечував покращання досліджуваних параметрів у порівнянні з такими до протезування.

Обгрунтовано нові підходи до надання стоматологічної ортопедичної допомоги, зокрема, розроблено концептуальні засади комплексного лікування хворих із частковою втратою зубів. Визначено вікові особливості будови кісткової тканини альвеолярних відростків, досліджено її морфологічну перебудову у випадку відсутності зубів і після протезування різними видами ортопедичних конструкцій. Вивчено стан показників кісткового метаболізму та цитокінів залежно від щільності кісткової тканини у хворих із частковою відсутністю зубів. У пацієнтів з різними видами зубних протезів визначено особливості окисно-відновних процесів, які характеризують стан прооксидантно-антиоксидантної системи. Математично обгрунтовано конструкції комбінованого зубного протеза на підставі комп'ютерної моделі напружено-деформованого стану системи "протез - опорний зуб-пародонт" залежно від ступеня атрофії альвеолярного відростка. Для корекції метаболічних процесів у тканинах протезного ложа розроблено комплекс лікувально-профілактичних заходів та оцінено його ефективність.

За допомогою математичного моделювання визначено напружено-деформований стан тканин пародонта опорних зубів під час застосування часткового знімного протеза. Створена об'ємна модель складалася з фрагменту нижньої щелепи, опорного зуба, протезної конструкції. Навантаження 400 Н прикладали до оклюзійної поверхні штучних зубів знімного протеза.

Вивчено ефективність поєднаного застосування ентеросгелю і біологічно активної домішки OsteoPlus у схемі медикаментозного лікування хворих з травматичними переломами нижньої щелепи. Встановлено їх оптимізуючий вплив на перебіг репаративного остеогенезу, який реалізується нормалізацією рівня кальцію в сироватці крові, підвищенням рівня лужної фосфатази і зниженням рівня оксипроліну.

Розглянуто особливості вибору ортопедичної конструкції залежно від напружено-деформованого стану кісткової тканини (КТ) альвеолярного відростка методом математичного моделювання. Створена об'ємна модель містила фрагмент нижньої щелепи, який складався з компактної та губчастої КТ, опорних зубів, протезної конструкції. Навантаження 400 Н було прикладене до опорних зубів та проміжної частини протеза.

Створено тривимірну математичну модель, яка складалася із фрагмента нижньої щелепи, слизової оболонки протезного ложа, опорного зуба, протезної конструкції. Навантаження 400 Н прикладали до оклюзійної поверхні штучних зубів знімного протеза. Виявлено, що місце прикладання сили має безпосередній вплив на напружено-деформований стан тканин протезного ложа. Зокрема, найменші напруження і деформації у слизовій оболонці виникали під час навантаження на 6 зуб, а в кістковій тканині - на 5 зуб. Найбільші напруження і деформації спостерігалися під час дії навантаження на усі штучні зуби пластинкового протеза. У ділянках максимальних напружень з часом виникатимуть атрофічні процеси, що призводитиме до невідповідності внутрішньої поверхні знімного протеза протезному ложу, і за відсутності своєчасної корекції - посилення атрофії альвеолярного відростка та перевантаження опорних зубів і, як наслідок, необхідності заміни ортопедичної конструкції.

Мета роботи - вимоги до лікаря загальної практики - сімейної медицини як до фахівця по 21 лікарській спеціальності ставить завдання належного рівня його вишколу, що потребує відповідного комплексного механізму державного управління вишколом лікаря загальної практики - сімейної медицини та його безперервного професійного розвитку в контексті реформування системи охорони здоров'я та євроінтеграції України. Наповнення змісту цього механізму є предметом і метою цього дослідження. Методи: статистичний та порівняльний аналіз, спостереження, графічний, оцінка економічного ефекту, оцінка якості надання допомоги населенню та задоволеності населення обслуговуванням. До механізму державного управління вишколом лікаря загальної практики - сімейної медицини загалом належить система економічних, мотиваційних, організаційних, політичних, правових засобів цілеспрямованого впливу органів державного управління. Він складається з політичного (для дієздатності держави), організаційного (для досягнення відповідних цілей та виконання завдань і функцій державного управління в певній сфері), інституційного механізмів тощо. Висновки. Головна мета комплексного механізму державного управління вишколом лікаря загальної практики - сімейної медицини полягає в забезпеченні якості медичної допомоги, тобто сукупності характеристик, що підтверджують відповідність наданої медичної допомоги потребам пацієнта, сучасному рівню розвитку медичної науки і практики.

Сучасна стоматологія зробила суттєвий прорив у забезпеченні високого рівня надання спеціалізованої допомоги. Завдяки новітнім фотополімерним матеріалам можливості стоматолога-терапевта часто прирівнюються до рівня естетичної реставрації в ортопедичній стоматології. Разом із цим нерідко стоматолог-терапевт застосовує фотополімери у випадках, коли є прямі показання для ортопедичного лікування. Унаслідок такого вільного підходу до застосування фотополімерів для реставрації страждають відновлювані зуби та їх пародонт. Украй актуальним на сьогодні є відновлення оклюзійного рельєфу в пацієнтів з патологічним прикусом. Найчастіше це стосується відновлення анатомічної форми вітальних зубів, особливо молярів, оклюзійна поверхня яких зруйнована на 60 %, і депульпованих молярів з ушкодженням 70 - 80 % жувальної поверхні. Така реставрація, особливо із застосуванням скловолоконних штифтів, потребує детального аналізу та оцінки доцільності її проведення й віддалених результатів лікування.