Розглянуто основні фізіологічні механізми функціонування серцево-судинної системи, сучасний стан ренін-ангіотензинової системи (РАС) взагалі та її локальних підсистем під кутом розвитку гіпертензивних станів в організмі та сучасних методів їх лікування. Проаналізовано роль РАС у функціонуванні різних систем організму, розвитку його багатьох патологічних станів, а також наведено результати досліджень у галузі фізіології, патофізіології та фармакології серцево-судинної системи.

Розглянуто термінологію, класифікації, питання діагностики та принципи лікування артеріальних гіпертензій у разі ендокринних захворювань, а також особливості терапії окремих категорій пацієнтів. Викладено питання патогенезу артеріальних гіпертензій у випадку кожної з нозологій, диференційної діагностики, обгрунтування вибору стратегії лікування.

Рассмотрены терминология, классификации, вопросы диагностики и принципы лечения артериальных гипертензий в случае эндокринных заболеваний, а также особенности терапии отдельных категорий пациентов. Изложены вопросы патогенеза артериальных гипертензий в случае каждой из нозологий, дифференциальной диагностики, обоснования выбора стратегии лечения.

Представлено основні, найбільш доступні методи виявлення дисфункції нирок, а також стратегічні аспекти її корекції. Описано особливості визначення величини клубочкової фільтрації, мікро- та макропротеїнурії. Висвітлено стратегію антигіпертензивної терапії для заплбігання прогрессуванню ураження нирок.

Представлены основные, наиболее доступные методы определения дисфункции почек, а также стратегические аспекты ее коррекции. Описаны особенности определения величин клубочковой фильтрации, микро- и макропротеинурии. Освещена стратегия антигипертензивной терапии для предупреждения прогрессирования поражения почек.

Зазначено, що патогенез артеріальної гіпертензії (АГ) - багатокомпонентний процес, який включає збільшення об'єму циркулюючої крові, вазоконстрикцію, гіперактивність симпатичної та ренін-ангіотензин-альдостеронової систем, метаболічні порушення. В рекомендаціях Європейських товариств гіпертензії та кардіологів (EHS-ECS, 2003) наголошено на доцільності комбінування препаратів з різним механізмом дії. У 7-ми рекомендаціях Американського національного комітету (JNC-7, 2003) наголошено, що комбіновану антигіпертензивну терапію слід призначати більшості хворих з рівнем артеріального тиску понад 160/100 мм рт. ст., причому основою комбінації повинні бути тіазидні діуретики. На сьогодні найпопулярнішою є комбінація інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) і діуретика. Відповідно до рекомендацій JNC-7 інгібітори АПФ є препаратами вибору терапії АГ у більшості спеціальних клінічних ситуацій: серцевої недостатності, після інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, цукрового діабету, ураження нирок, церебро-васкулярних ускладнень. Діуретики можна призначати всім хворим з АГ. Ефект цих класів препаратів у відповідних клінічних ситуаціях доведено численними дослідженнями. Таким чином, комбінацію цих класів препаратів можна призначати практично всім хворим з АГ, у тому числі й у разі спеціальних клінічних показань.

Метою дослідження було порівняння відповідності критеріїв ефективності антигіпертензивної терапії за даними офісного вимірювання й амбулаторного моніторування артеріального тиску. Для аналізу використано матеріали багатоцентрового дослідження, що проводилось в Україні у 1998 - 1999 рр. і включало дані щодо 205-ти пацієнтів із м'якою та помірною артеріальною гіпертензією, яким призначався еналаприл. Критеріями ефективності за даними офісного вимірювання вважали досягнення цільового артеріального тиску 140/90 мм рт. ст. і нижче. За даними амбулаторного моніторування терапію вважали ефективною в разі нормалізації середнього добового артеріального тиску (125/80 мм рт. ст. і менше) або середнього денного (135/85 мм рт. ст. і менше). На 12-му тижні дослідження у 45,7 та 49,6 % пацієнтів із достатнім контролем офісного артеріального тиску відмічено підвищений рівень середнього добового та денного відповідно. Лише 6,3 та 5,9 % хворих із нормалізацією середнього добового та денного тиску мали офісний артеріальний тиск вище цільового. Критерій 140/90 мм рт. ст. за офісного вимірювання не забезпечував адекватну оцінку ефективності антигіпертензивної терапії. У пацієнтів, у яких на початку дослідження не відмічалося кореляційного зв'язку між офісним і середньодобовим діастолічним артеріальним тиском, не відбувалася нормалізація середньодобового тиску на тлі терапії, незважаючи на те, що в них вдалося досягти цільового офісного. Під час повторного проведення денного моніторингу й офісного вимірювання артеріального тиску зникала кореляція між величинами систолічного та діастолічного артеріального тиску, одержаними за допомогою вказаних методів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.1-4

Рубрики:

Хвороби серця

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено основні стратегічні положення лікування хворих з артеріальною гіпертензією та ураженням нирок. Особливу увагу приділено застосуванню блокаторів ренін-ангіотензинової системи для запобігання або уповільнення прогресування дисфункції нирок. Окрім результатів світових досліджень, наведено дані авторських досліджень.

Розглянуто питання актуальності для кардіологів і терапевтів методології та інтерпретації визначення стану функції нирок у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Для цього використано матеріали світової літератури та результати власних досліджень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Починаючи з 70-х років XX ст. програми боротьби з артеріальною гіпертензією (АГ) у багатьох країнах дали позитивні результати. Концептуально умовою успіху стала популяційна стратегія впливу, концепція боротьби з інтегральними факторами ризику та розвиток доказової медицини. Перший етап виконання національної Програми в Україні пройшов успішно. Досягнуто позитивної динаміки на медико-соціальному рівні. Знизилася питома вага померлих від судинних уражень мозку в працездатному віці. Збільшилася тривалість життя хворих з мозковими інсультами від 69,6 до 71,3 року, з ІХС і АГ - від 73,6 до 74,6 року, що дозволило запобігти втратам 108 135 потенційних років життя. За п'ять років виконано нормативні показники поширеності АГ. Кількість пацієнтів з виявленою АГ зросла до 10 млн, одночасно виникли проблеми з диспансеризацією. Лише 36,1 % (!) виявлених хворих взято на диспансерний облік. Для осіб працездатного віку цей показник становить 62,6 %. Доцільно вдосконалювати систему через створення регіональних "фондів диспансеризації", які б стали для виконавців стимулом досягнення цільового результату і підвищення ефективності лікування. Друга проблема полягає в удосконаленні терапії пацієнтів з ІХС і АГ. Дуже важливо якнайширше запроваджувати дослідження повного ліпідного спектра крові, рівня електролітів, C-реактивного протеїну та вазоактивних речовин. Існують розбіжності у посмертній діагностиці АГ з супутньою патологією, які необхідно долати через проведення патологоанатомічних досліджень та судово-медичних експертиз. Успіху в подальшому виконанні Програми сприятимуть вивчення міжнародного досвіду і адаптація рекомендацій з лікування АГ до ос

обливостей нашої країни та системи охорони здоров'я.

Оцінено антигіпертензивну ефективність та безпечність застосування фіксованої комбінації амлодипіну (5 мг) і лізиноприлу (5 мг) у хворих з м'якою та помірною есенціальною артеріальною гіпертензією. У 22-х пацієнтів було проведено офісне вимірювання артеріального тиску (АТ), добове моніторування AT, ехокардіографію, біохімічний та загальноклінічний аналіз крові та сечі до і через 8 тижнів після призначення препарату по 1 таблетці на добу. Встановлено, що терапія забезпечила достовірне зниження офісного систолічного АТ на 29 мм рт. ст., діастолічного АТ - на 13,6 мм рт. ст., середньодобового систолічного АТ - на 20,6 мм рт. ст., середньодобового діастолічного АТ - на 8,4 мм рт. ст. Лікування сприяло нормалізації початкового зміненого добового профілю АТ. В усіх пацієнтів добовий профіль АТ, який на початку характеризувався як "non-dipper", під впливом лікування змінився на "dipper". Не спостерігали достовірної динаміки ехокардіографії, негативного впливу лікування на біохімічні та загальноклінічні показники аналізу крові. Терапія була безпечною, небажані реакції були зареєстровані у 22,5 % пацієнтів.

Порівняно дані офісного вимірювання артеріального тиску (АТ), показники добового моніторування АТ (ДМАТ) і дані велоергометричної проби (ВЕМ) у хворих на артеріальну гіпертензію до та на тлі антигіпертензивної терапії (АГТ), оцінено ефективність та адекватність АГТ на основі кожного з цих методів. Обстежено 31 пацієнта з м'якою та помірною АГ. Після обстеження у безмедикаментозний період призначено еналаприл, у разі потреби - у поєднанні з гідрохлоротіазидом. Термін спостереження -12 тиж. ВЕМ і ДМАТ здійснено повторно через 4 і 12 тижнів. У більшості пацієнтів спостережено гіперреактивність АТ за умов фізичного навантаження. На тлі АГТ рівень АТ достовірно зменшився на всіх етапах ВЕМ. Парний кореляційний аналіз свідчить про можливе взаємодоповнювальне значення показників АТ, визначених під час ВЕМ і ДМАТ, для оцінки ефективності АГТ.

Надано обгрунтування стратегії багатокомпонентної антигіпертензивної терапії для поліпшення контролю рівня артеріального тиску. Наведено результати ряду контрольованих досліджень та положення узгоджених рекомендацій з лікування гіпертензії 2003 р. щодо застосування комбінацій антигіпертензивних засобів. Особливу увагу приділено результатам використання та перспективам низькодозових фіксованих комбінацій.

Захворюваність на цукровий діабет стрімко зростає практично в усіх країнах світу, зокрема в Україні. Артеріальна гіпертензія та цукровий діабет є коморбідними захворюваннями, а в разі їх поєднання ризик розвитку серцево-судинних ускладнень набагато збільшується. Через це проблема метаболічної безпечності тривалої антигіпертензивної терапії набуває особливого значення. Метою пропонованої роботи є ознайомлення широкого кола лікарів із сучасним станом питання про генез впливу деяких антигіпертензивних препаратів на обмінні процеси та висвітлення можливостей використання їх на практиці.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-37 + Р410.030-5

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: артеріальна гіпертензія, швидкість клубочкової фільтрації, антигіпертензивні препарати
Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: артеріальна гіпертензія, артерії еластичного та м'язового типу, швидкість поширення пульсової хвилі, лозартан, амлодипін
Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Оцінено ефективність рутинної роботи з диспансеризації хворих на артеріальну гіпертензію протягом одного року та визначено способи її поліпшення. Обстежено 1 260 пацієнтів з підвищеним артеріальним тиском (АТ) - мешканців сіл Черкаської області та м. Черкаси. Усім хворим під час першого та трьох планових повторних обстежень протягом року проводили вимірювання АТ, зросту та маси тіла, анкетування щодо схильності до призначеної терапії, надавали рекомендації щодо зміни способу життя, призначали або коригували медикаментозну терапію, видавали методичні матеріали. Зроблено висновки, що головні причини неефективного лікування - недостатня агресивна антигіпертензивна терапія (низькі дози препаратів), не завжди правильний вибір препарату (призначення ліків короткої дії), недостатнє застосування ефективних комбінованих препаратів, низька початкова схильність пацієнтів до лікування, яка асоціювалася з гіршим контролем АТ наприкінці дослідження. Надання пацієнту з початково низькою схильністю до лікування письмових рекомендацій у вигляді "Пам'ятки хворого з артеріальною гіпертензією" сприяло істотнішому зниженню рівня АТ.