Обстежено чоловіків, які мали типові клінічні та ЕКГ-ознаки клімактеричної кардіопатології, в другій групі - стенокардію ІІ - ІІІ функціонального класу з перенесеним інфарктом міокарда, також обстежено групу хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), що переважно виявлялася в порушеннях ритму серця та вираженою шлуночковою екстрасистолією. Вивчено вплив статевих стероїдних гормонів на стан ліпідного обміну та розвиток ІХС у хворих з клімактеричними порушеннями. Зазначено, що найбільш виразні порушення гормонального балансу спостережено в групах хворих з супутніми порушеннями ритму серця; продемонстровано, що зміна фізіологічних концентрацій тестостерону, естрадіолу та прогестерону створює передумови для розвитку дисліпопротеідемії.

Обследованы пациенты-мужчины, которые имели типичные клинические и ЭКГ-признаки климактерической кардиопатии, в другой группе - стенокардию ІІ - ІІІ функционального класса с перенесенным инфарктом миокарда, также обследована группа больных с ишемической болезнью сердца (ИБС), проявляющейся преимущественно нарушениями ритма сердца в виде желудочковой экстрасистолии. Изучено влияние половых стероидных гормонов на состояние липидного обмена и развитие ИБС у больных с климактерическими нарушениями. Наиболее выраженные нарушения гормонального баланса наблюдались в группах больных с сопутствующими нарушениями ритма сердца. Отмечено, что изменение физиологических концентраций тестостерона, эстрадиола и прогестерона создает предпосылки для развития дислипопротеидемии.

Наведено дані про вплив антиангінальних препаратів на клінічний перебіг стенокардії та показники гемодинаміки у 81-го хворого з супутнім інсулінонезалежним цукровим діабетом. Антиангінальний ефект досягнено у більшості хворих. Крім скорочення нападів стенокардії та зменшення кількості вжитих таблеток нітрогліцерину у хворих відзначалося збільшення толерантності до фізичного навантаження. Препарати не виявляли суттєвого негативного впливу на показники гемодинаміки й вуглеводний обмін.

Приведены данные о влиянии антиангинальных препаратов на клиническое течение стенокардии и показатели гемодинамики у 81-го больного с сопутствующим инсулиннезависимым сахарным диабетом. Антиангинальный эффект был достигнут у большинства больных. Кроме уменьшения приступов стенокардии и снижения числа принимаемых таблеток нитроглицерина у больных наблюдали увеличение толерантности к физической нагрузке. Препараты не оказывали существенного отрицательного влияния на показатели гемодинамики и углеводный обмен.

Висвітлено сучасні погляди на питання лікування гіпертрофічної кардіоміопатії. Показана роль сучасних методів інструментальної діагностики, таких як ЕхоКГ, ЕКГ, ангіографія, які використовуються для контролю за ефективністю терапії. Відзначено ефективність використання бета-адреноблокаторів - верапамілу, аміодарону, дизопіраміду. У разі рефрактерності до лікарських засобів хворим показано хірургічне лікування - миотомія або міоектомія. Перспективним методом є проведення ресинхронізаційної терапії. За високого ризику раптової смерті хворим встановлюють дефібрилятор-кардіовертер, що імплантується. Особливо він показаний хворим за наявності стійкої шлуночкової тахікардії, синкопальних станів, вираженої гіпертрофії лівого шлуночка.

Відзначено важливість застосування нестероїдних протизапальних препаратів і колхіцину як препаратів першої лінії для купірування гострого подагричного артриту, а також дієтотерапії, призначення алопуринолу, урикозуричних засобів для тривалого лікування подагри. За хронічної гіперурикемії рекомендовано використання препаратів, які підвищують розчинність сечової кислоти у сечі хворих на нефролітіаз.

Отмечено важность применения нестероидных противовоспалительных средств и колхицина как препаратов первой линии для купирования острого подагрического артрита, а также диетотерапии, назначения аллопуринола, урикозурических средств для длительного лечения подагры. При хронической гиперурикемии рекомендовано использование препаратов, которые ощелачивают мочу у больных нефролитиазом.

Наведено сучасні підходи до діагностики та лікування кардіоренального синдрому. Описано механізми розвитку ниркової дисфункції у хворих з серцево-судинними захворюваннями. Відзначено важливість призначення інгібіторів АПФ, аліскірену для лікування пацієнтів з кардіоренальним синдромом.

Приведены современные подходы к диагностике и лечению кардиоренального синдрома. Описаны механизмы развития почечной дисфункции у больных с сердечно-сосудистыми заболеваниями. Отмечены важность назначения ингибиторов АПФ, алискирена в лечении пациентов с кардиоренальным синдромом.

Описано сучасний стан проблеми розвитку хронічної серцевої недостатності у жінок і розглянуто особливості її лікування. Показано, що важливе значення під час лікування жінок мають АПФ, бета-адреноблокатори, блокатори рецепторів до ангіотензину ІІ. Призначення дігоксину потребує контролю за проведенням лікування. Амлодипін переважно показаний хворим з діастолічною серцевою недостатністю неішемічного генезу.

Описано современное состояние проблемы развития хронической сердечной недостаточности у женщин и рассмотрены особенности ее лечения. Показано, что важное значение при лечении женщин, страдающих хронической сердечной недостаточностью, имеют ингибиторы АПФ, бета-адреноблокаторы, блокаторы рецепторов ангиотензина ІІ. Назначение дигоксина требует тщательного контроля за проведением лечения. Амлодипин показан при диастолической сердечной недостаточности неишемического генеза.

Зазначено, що міофасціальні та больові прояви дегенеративно-дистрофічного процесу хребта сприяють прогресуванню дискогенної радикулоішемії та супроводжуються пригніченням оксидантно-антиоксидантної системи, метаболічного й енергетичного обміну, дисбалансом цитокінів. Цей патологічний процес є патогенетичною ланкою розвитку й прогресування нейрогенного запалення і радікулоішемії. Включення в комплексну терапію пентоксифіліну хворим 1-ї групи та мельдонію хворим 2-ї групи сприяло підвищенню антиоксидантного захисту, поліпшенню мікроциркуляції та зменшенню клінічних проявів нейрогенного запалення.

Отмечено, что миофасциальные и болевые проявления дегенеративно-дистрофического процесса позвоночника способствуют прогрессированию дискогенной радикулоишемии и сопровождаются угнетением оксидантно-антиоксидантной системы, метаболического и энергетического обмена, дисбалансом цитокинов. Этот патологический процесс является патогенетическим звеном развития и прогессирования нейрогенного воспаления и радикулоишемии. Включение в комплексную терапию пентоксифиллина больным 1-й и мельдония - 2-й группы способствовало повышению антиоксидантной защиты, улучшению микроциркуляции и уменьшению клинических проявлений нейрогенного воспаления.