Розкрито специфіку політичного самовизначення старшокласників як відображення особливостей юнацької самосвідомості, проаналізовано політичну освіту як чинник їх політичної соціалізації. Наведено характеристики соціально-психологічних чинників ефективності даного самовизначення юнацтва.

Раскрыта специфика политического самоопределения старшеклассников как отражение особенностей юношеского самосознания, проанализировано политическое образование как фактор их политической социализации. Приведены характеристики социально-психологических факторов эффективности данного самоопределения юношества.

Узагальнено результати емпіричного дослідження групової норми (ГН) в студентських групах, метою якого було виявлення функцій ГН, умов оптимізації нормативного впливу більшості і меншості, чинників, які сприяють збереженню і розвитку ГН.

Досліджено теоретичні моделі, що розкривають процес формування групових норм як основних структурних компонентів групи. В лабораторних дослідженнях виявлено залежність конформної поведінки від цілого ряду чинників, серед яких: індивідуально-особистісні характеристики, особливості спільної діяльності, групові чинники, гендерна різниця конформної поведінки, вікові особливості, етнопсихологічне пояснення ступеня конформності тощо.

Теоретико-емпіричне дослідження групових норм не буде повним і не матиме практичного значення, якщо не буде з'ясовано, які чинники сприяють їх збереженню і розвитку. Представлено результати емпіричного дослідження зазначених чинників.

Дисертаційне дослідження присвячено вивченню психологічних детермінант діалогового спілкування у педагогічній діяльності, теоретично обгрунтовано і експериментально виявлено психологічні чинники, що детермінують стильові особливості педагогічного спілкування. Показано взаємозв'язок між стильовими особливостями педагогічного спілкування і особливостями системи ціннісних орієнтацій вчителя, розвитком у нього емпатії та рівнем ригідності пізнавальних процесів. Розроблено і апробовано методику формування у майбутніх вчителів підготовленості до діалогічності спілкування з учнями.

Проведено теоретико-методологічний аналіз категорії "групова норма" (ГН) в соціальній психології (СП), а також порівняльний аналіз вітчизняного та закордонного досвіду вивчення ГН у СП. Визначено місце ГН у загальному процесі соціального нормотворення. Наведено моделі формування і розвитку ГН, теорії їх збереження, сучасні підходи до аналізу ГН як соціально-психологічного феномену. Висвітлено соціально-психологічні особливості нормативного впливу у групі, визначено умови впливу більшості та меншості, чинники збереження та розвитку ГН, кроскультурних показників в емпіричному режимі.

Розглянуто соціально-психологічну природу групової норми в контексті її змістовно-функціональної проблематики та мотиваційного навантаження. Запропоновано системно-концептуальну модель групового нормотворення в студентських групах. Визначено сукупність показників поліфункціональності групової норми, що дозволяють одержати цілісне уявлення про досліджуваний феномен. Показано взаємозв'язок групової норми та соціальної реальності, креативності та нормативного впливу. Розглянуто специфіку ціннісно-нормативного регулювання поведінки особистості у групі та механізми нормативного самовизначення індивіда. Виявлено соціально-психологічні умови та чинники нормативного групового впливу. Обгрунтовано соціально-психологічні засоби оптимізації нормотворчих процесів у студентських групах.

Визначено особливості особистісної диференціації та соціально-психологічних засобів корекції аутоагресивної поведінки молоді. Здійснено систематизацію структурно-функціональних особливостей і провідних детермінант аутоагресивної поведінки молоді в умовах сучасного соціуму. Визначено соціально-психологічну специфіку типологізації проявів аутоагресивної поведінки молоді відповідно до рівня (високого, підвищеного, заниженого, низького) суїцидального ризику і його індикаторів (емоційних, когнітивних, соціальних). Виокремлено критерії оцінки соціально-психологічних особливостей особистісної диференціації та конфігурації змістовних характеристик аутоагресивної поведінки молоді з урахуванням індикаторів суїцидального ризику. Запропоновано та доведено ефективність диференційованої соціально-психологічної програми корекції аутоагресивної поведінки молоді в умовах сучасного соціуму, побудованої на принципах еквівалентності, системності, перспективності, диференційованого прогнозування, динамічності та на засадах когнітивно-поведінкового, ресурсного і рефлексивного підходів.

Визначено структурно-динамічні особливості та соціально-психологічні засоби корекції неконструктивних життєвих стратегій в сім'ї. Виокремлено диференціально-діагностичні критерії та показники конструктивності життєвих стратегій подружжя (від стадії їх сприйняття до стадії цілепокладання). Систематизовано структурно-динамічні особливості неконструктивних життєвих стратегій подружжя. Розроблено та доведено ефективність соціально-психологічної програми корекції неконструктивних життєвих стратегій подружжя, спрямованої на оптимізацію стосунків подружжя на етапах вибору життєвих стратегій (на основі їх особистісної ідентифікації), конструювання і презентації (реалізації). Ефективність реалізації програми забезпечено принципами її побудови (системності, динамічності, перспективності, диференційованості, орієнтації на особистісне сприйняття) та функціонування, а також відповідністю форм і методів консультативної, психокорекційної та психотерапевтичної роботи. Виокремлено диференціально-діагностичні критерії та показники конструктивності життєвих стратегій подружжя (від стадії їх сприйняття до стадії цілепокладання). Визначено й систематизовано структурно-динамічні особливості неконструктивних життєвих стратегій подружжя. Розроблено та доведено ефективність соціально-психологічної програми корекції неконструктивних життєвих стратегій подружжя, спрямованої на оптимізацію стосунків подружжя на етапах вибору життєвих стратегій (на основі їх особистісної ідентифікації), конструювання і презентації (реалізації). Ефективність реалізації програми забезпечено принципами її побудови та функціонування, а також відповідністю форм і методів консультативної, психокорекційної та психотерапевтичної роботи.

Визначено соціально-психологічний зміст феномену професійного здоров’я фахівців медичної галузі. Розкрито структурні складові (емоційно-вольова, когнітивно-оцінна, компетентнісно-поведінкова) професійного здоров’я фахівців медичної галузі та їх змістовно-критеріальне наповнення. Виокремлено емпіричні показники ступенів сформованості (високого, середнього, низького) складових професійного здоров’я відповідно до особливостей їх функціонування у фахівців-медиків. Визначено соціально-психологічні чинники збереження професійного здоров’я фахівців медичної галузі на різних його рівнях. Розроблено та доведено ефективність інтегрованої соціально-психологічної програми збереження професійного здоров’я фахівців медичної галузі, реалізованої з позицій системного, суб'єктно-діяльнісного, особистісно-компетентнісного та інтегративного підходів із задіянням емоційно-оцінної, інструментальної, інформаційної соціальної підтримки і комплексу інноваційних соціально-психологічних технологій особистісної та міжособистісної спрямованості, впроваджену у блоках системної інтеграції особистості; емоційної саморегуляції; розвитку навичок саморегуляції; соціальної адаптації та ефективної комунікації; розширення проактивних поведінкових стратегій.

Розкрито соціально-психологічну специфіку особистісно-професійної адаптації, як системно-інтегрованого поняття, і виявлено її змістовні та динамічні характеристики у фахівців соціономічного профілю. Визначено концептуальні соціально-психологічні основи дослідження особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю (на пізнавально-інтеріоризаційному та продуктивно-діяльнісному етапах їх професіоналізації з урахуванням норми і девіації в професіях соціономічного типу). Розкрито у контексті детермінізму, системності, інтегративності та проектно-квалітативної парадигми управління інноваційними розвитком системи підготовки і перепідготовки фахівців соціономічного профілю на основі полідисциплінарного підходу до процесу безперервної багаторівневої професійної освіти, зокрема її рекурентного характеру, і соціально-психологічного супроводу цього процесу.