Досліджено процес становлення здатності першокласників до спільної діяльності у ситуаціях невизначеності. Уточнено психологічні дефініції поняття невизначеності у контексті вікової та педагогічної психології. Показано, що ситуація невизначеності є чинником актуалізації та структурування спільної діяльності, відтак і фактором особистісного становлення першокласника. Створено й апробовано систему методичних прийомів оптимізації процесу виховання готовності до спільної діяльності на початковому етапі шкільного навчання. Наведено нові діагностичні методики, спрямовані на виявлення особливостей групової взаємодії. Запропоновано також спосіб визначення рівня адаптованості першокласника до ситуацій невизначеності.

Визначено закономірності становлення психологічної думки в Україні. Досліджено функціональну спрямованість етнокультурних домінант та іх рефлексію в українській психологічній думці. Розглянуто в широкому соціокультурному та етнопсихологічному контексті передумови становлення і процес розвитку психологічної науки в Україні. Досліджено в історичному аспекті психологічна спадщина Г. С. Сковороди через призму діалогічності української культури та формування концептуальних засад психології особистості у вітчизняній думці другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Здійснено історико-психологічну реконструкцію особливостей переживання людиною довготривалої депривації, становлення морально-ціннісної сфери та засадничі принципи реконструкції етнопсихогенези українського народу. Розглянуто становлення феномену героїки в українській етнокультурній свідомості.

Вперше систематизовано психологічну феноменологію етичної свідомості. Поглиблено знання про вікову періодизацію становлення особистості в онтогенезі. Описано структурно-функціональні характеристики етичної та моральної свідомості, зокрема стадіальності їх становлення. Розроблено й апробовано методологічні засади дослідження виявів етичної свідомості. Проведено, завдяки використанню розробленої методики, формувальні заходи з метою розвитку етичної свідомості підлітків, студентів й осіб раннього зрілого віку. Здобуті у ході дослідження дані доповнюють і розширюють наукові уявлення про структуру свідомості особистості, зокрема про місце в ній етичної та моральної свідомості; про процес самоактуалізації, що є визначальним у становленні етичної свідомості особистості; про змінність вікової періодизації в історичному й соціально-психологічному контекстах.

Розглянуто історичні передумови, особливості та специфіку провідних ідей в українській психологічній думці. Обгрунтовано визначальні концепції розвитку психологічної думки в Україні. Вивчено ідею суб'єктивної активності в концепції Г. С. Костюка. Проаналізовано внесок І. О. Сікорського у розвиток вікової та педагогічної психології. Досліджено проблеми становлення української індигенної психології у 1999 - 2011 рр. З'ясовано динаміку політичних настановлень молоді в Україні з 1991 до 2013 рр.

Теоретично узагальнено й емпірично досліджено соціально-психологічні особливості самообмеження особистості в умовах професійної кризи. Розкрито соціально-психологічну специфіку самообмеження особистості в умовах професійних криз, відповідно до їх типології та дихотомічності проявів самообмеження (негативних, позитивних) у професійній діяльності. Встановлено способи реалізації та регулювання механізму самообмеження в умовах професійної кризи. Визначено взаємозв’язок проявів самообмеження особистості з психологічним віком особистості та часовими децентраціями в умовах професійної кризи. Розроблено й апробовано комплекс соціально-психологічних заходів, спрямованих на оптимізацію практик самообмеження та подолання професійних криз особистості, які включають методи корекції сприйняття психологічного часу та часових децентрацій, розвиток навичок управління часом, як необхідної умови самоорганізації особистості. Запропоновані заходи корекційного впливу враховували тип професійної кризи, гендерні відмінності та ґрунтувалися на раціональному оцінюванні набутого досвіду особистості та розвитку особистісної рефлексії, усвідомленні та прийнятті досвіду відторгнення. В цілому корекційні заходи позитивно вплинули на вирішення проблеми професійних криз особистості та подолання негативних форм її самообмеження.