Проведено огляд фармакологічних препаратів (прокінетичних засобів), які за умови виникнення уповільненої перистальтики на фоні та внаслідок різних захворювань, на різних рівнях та за допомогою різних механізмів здатні посилювати рухливу, перш за все, пропульсивну активність ШКТ. Проведено аналіз впливу на різні органи та системи таких препаратів як "Домперидон", "Цизаприд", "Тегасерод", "Мозаприд", "Ітоприд", "Грелін".

Проведен обзор фармакологических препаратов (прокинетических средств), которые при условии возникновения замедленной перистальтики на фоне и вследствие различных заболеваний, на разных уровнях и с помощью различных механизмов способны усиливать двигательную, прежде всего пропульсивную активность ЖКТ. Проведен анализ действия на различные органы и системы таких препаратов как "Домперидон", "Цизаприд", "Тегасерод", "Мозаприд", "Итоприд", "Грелин".

Розглянуто діагностику зовнішньостравохідних виявів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), серед яких виділяють ротоглоткові, респіраторні, псевдокардіальні та кардіальні симптоми й синдроми. Як фармакологічний тест і для пробної терапії під час ГЕРХ рекомендовано використовувати парієт (рабепразол) по 40 мг на добу протягом 10 - 14 діб.

Розглянуто механізми та причини розвитку "жирової печінки". Описано клінічну картину, можливості діагностики, терапевтичні напрямки в лікуванні алкогольного стеатозу, стеатогепатиту, неалкогольної жирової хвороби печінки.

Проаналізовано переваги та недоліки інгібіторів протонної помпи (ІПП), які призначають для лікування кислото- й H. pylori-залежних хвороб. Ефективність терапії ІПП значно залежить від рівня pH, а саме від ступеня та стійкості пригнічення кислоти шлункового соку. На сьогодні найбільшого клінічного та патогенетичного ефектів можна очікувати від оригінальних препаратів нових поколінь - "Контролок" (пантопразол), "Парієт" (рабепразол), "Нексіум" (езомепразол). Завдяки мінімальній кількості побічних дій, хорошому перенесенню та наявності двох форм (ін'єкційної та таблетованої) частіше надають перевагу контролоку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.16-3

Рубрики:

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна). Вірусні гепатити А, В, С та інші

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено основні механізми дії різних препаратів вісмуту, що їх призначають для лікування захворювань, асоційованих з H. pylori. Показано переваги колоїдного субцитрату вісмуту - де-нолу у порівнянні з іншими сполуками вісмуту. Наведено альтернативні схеми антигелікобактерної терапії на основі де-нолу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-52

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: Helicobacter pylori-негативная язвенная болезнь, терапия, препараты висмута
Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.204.6-52

Рубрики:

Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Простежено механізми дії лактулози (препарату "Нормазе") під час лікування закрепу, системної печінкової енцефалопатії, дисбіозів. Зроблено висновок про його високу ефективність.

Ключ. слова: Helicobacter pylori, "недигестивные" заболевания, ишемическая болезнь сердца, ревматоидный артрит, заболевания бронхолегочной системы, цирроз печени, заболевания кожи, синдром Шегрена
Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.213

Рубрики:

Біологічні патогенні чинники

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: Helicobacter pylori, экстрагастральная патология
Індекс рубрикатора НБУВ: Р41-13 + Р264.939

Рубрики:

Внутрішні хвороби

Інші види патогенних бактерій

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В огляді наведено дані про молекулярні події, причетні до стеатозу печінки і неалкогольного стеатогепатиту. Синтез жирних кислот у печінці незалежно регулюється інсуліном і глюкозою за допомогою активації ліпогенезу зв'язаними з мембраною медіаторами транскрипції - білка, який зв'язується з регуляторним елементом стеролу-1с і білка, що зв'язується з карбогідрат-відповідним елементом. Третім фактором транскрипції, причетним до розвитку стеатозу печінки, визнано рецептор, який активується проліфератором пероксисом. Багато таких факторів можна об'єднати в дві великі категорії: фактори, які викликають підвищення окиснювального стресу і експресії прозапальних цитокінів.

Описано основні принципи лікування хронічного вірусного гепатиту B (ХВГ B), узагальнено підходи до терапії, представлено групи лікарських препаратів, що використовуються для лікування даного захворювання, а також розглянуто перспективні напрямки фармакотерапії ХВГ B.

Неалкогольну жирову хворобу печінки все більше визнають як загальне захворювання печінки, що є виявом метаболічного синдрому - поєднанням у різних варіаціях ожиріння, інсулінорезистентності, цукрового діабету II типу, гіпертензії та гіперліпідемії. Неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) є розвиненою формою ураження печінки, яка має ризик прогресування у фіброз, цироз і термінальну стадію хвороби. Розглянуто патофізіологію прогресування НАСГ, зосереджено увагу на сучасних дослідженнях, в яких обговорюється участь прозапальних цитокінів в інсулінорезистентності, запаленні та фіброзі, роль перекисного окиснення ліпідів в ураженні печінки, факторів, залучених у метаболізм ліпідів, а також вплив деяких лікарських засобів у окисненні жирних кислот.

Надано сучасні погляди на фізіологію рухової функції жовчовивідних шляхів, а також на патогенетичні механізми, що призводять до її порушення. Проаналізовано існуючі фармакологічні засоби корекції біліарної дисфункції як патогенетичної, так і симптоматичної спрямованості.

Наведено дані про вплив вживання алкоголю на розвиток серцево-судинної патології (ССП): артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця (ІХС), застійної серцевої недостатності. Вживання алкогольних напоїв асоційоване зі зростанням артеріального тиску і ризиком розвитку артеріальної гіпертензії. З іншого боку, низка епідеміологічних і експериментальних досліджень свідчить про зниження ризику ІХС в разі вживання алкоголю у малих та помірних дозах. Розглянуто вплив виду алкогольних напоїв, доз і характеру їх вживання на ризик ІХС. Показаний вплив генетичних чинників у розвитку ССП, асоційованої із вживанням алкоголю.

Ключ. слова: атеросклероз, артериальная гипертензия, ишемическая болезнь сердца, маркеры воспаления, цитокины, фибриноген, С-реактивный белок, курение, ожирение, полиморфизм генов
Індекс рубрикатора НБУВ: Р410-1

Рубрики:

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В случае применения слабительных средств беременными врачи должны, прежде всего, придерживаться самых высоких стандартов безопасности, которые гарантировали бы нормальное развитие плода. Препаратом выбора для лечения запоров у беременных является "Дуфалак", действующей основой которого является дисахарид лактулозы. Дуфалак имеет комплексное положительное воздействие на организм беременных. Применение дуфалака в дозе 30 мл в сутки в течение 15-ти суток приводит к увеличению частоты дефекаций (более, чем 3 раза в неделю) у 89 % беременных, а у 87 % женщин стул приобретает нормальную консистенцию. Препарат не имеет побочных эффектов.

Головний напрям у лікуванні неалкогольного стеатогепатиту пов'язаний із корекцією ожиріння, інсулінорезистентності, контролем гіперліпідемії. Показано ефективність гемфіброзилу, безафібрату, орлістату, препаратів із цитопротекторними властивостями, пробіотиків, антибіотиків; препаратів, які підвищують чутливість до інсуліну, а також інгібіторів ренін-ангіотензинової системи.

Вірусне навантаження і генотип вірусу за HCV не корелюють зі ступенем фіброзу, хоча ці чинники впливають на противірусну терапію. Імовірність виникнення і швидкість прогресування тяжких ускладнень коливається в широких межах і залежить не тільки від ефективності терапії, а й від імунного статусу пацієнта. Показано роль поліморфізму лейкоцитарного антигена в розвитку хронічного HCV. Імунний статус залежить, передусім, від генетичних чинників, тому імуногенетичні аспекти визначають особливість розвитку і прогресування вірусного гепатиту. Поліморфізм гена інтерлейкіну 1 бета і його рецептор істотно впливає на імуномодулювальну терапію. Застосування інтерферону альфа в період гострої фази є ефективним щодо запобігання хронічному гепатиту. Епоетин альфа поліпшує якість життя і рівень гемоглобіну в разі анемії. За HBV-інфекції визначальне значення має фенотип хазяїна. На відміну від HCV прогресування фіброзу за HBV значно більше корелює з генотипом вірусу.