Розглянуто загальні, спеціальні та галузеві теорії соціології, методи збирання, обробки й аналізу емпіричних даних. Акцентовано увагу на питаннях специфіки соціального знання, його структурі, функціях, з'ясовано місце та роль загальної соціологічної теорії, її співвідношення з іншими елементами. Висвітлено основні терміни та категорії, які використовують соціологи у дослідженнях суспільства та суспільних відносин. Особливу увагу приділено аналізу соціальної стратифікації, соціокультурній системі суспільства, особистості в системі соціальних зв'язків. Описано особливості соціальних інститутів, їх роль у економіці, політиці, освіті, медицині, сім'ї.

Приведены современные представления о фитотерапии неалкогольной жировой болезни печени, показания и противопоказания к использованию фитотерапии при диффузных заболеваниях гепатобилиарной системы. Рассмотрены основные группы гепатопротекторов растительного происхождения и правила их использования у пациентов с хроническими диффузными болезнями неалкогольного и невирусного генеза.

Представлены результаты клинических, биохимических, морфологических исследований, которые позволили выявить у пациентов с неалкогольным и алкогольным стеатогепатитом и патологией билиарного тракта существенные отличия. Клиническими и биохимическими особенностями неалкогольной жировой болезни печени в отличие от алкогольной жировой болезни печени является олигосимптомность течения с преобладанием холестатического, диспептического синдромов, гепатомегалии на фоне мягких проявлений цитолиза и мезенхимального воспаления. Из морфологических признаков для неалкогольного стеатогепатита более характерна лимфоцитарная инфильтрация, а для алкогольного стеатогепатита - лейкоцитарная инфильтрация портальных трактов и очагов некроза.

Вперше вивчено характер порушень гормонально-цитокінового статусу й ендотеліальної функції у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ), обумовлену захворюваннями нирок. Вперше показано роль ендогенних опіоїдів у патогенезі АГ залежно від активності ренін-альдостеронової системи. Встановлено патогенетичний взаємозв'язок активності енкефалінергічної регуляції з гіпо-, нормо-, гіперреніновими формами первинної гіпертензії, що з урахуванням антидіуретичних та антинатрійуретичних властивостей опіатів пояснює та підтверджує об'ємновазоконстрикторний механізм регуляції артеріального тиску в нормі та за гіпертензії. Вперше одержано чітку градацію ниркової патології за активністю реніну плазми. Встановлено, що об'ємні злоякісні процеси (пухлина, гідронефроз нирок, коралоподібний камінь ниркової миски, солітарна кіста, полікістоз нирок), що викликає ішемізацію ниркової паренхіми, протікають із гіперактивністю реніну плазми. З різним ступенем виразності, однак, усі зазначені патологічні процеси супроводжує високий рівень плазмового метіоніненкефаліну (від 2 до 20 рази вище за контрольну групу). Кореляція активності опіоїдної та ренін-альдостеронової систем під час цього вказує на наявність зовсім нових механізмів прогресування та результату ниркової патології, які, можливо, мають загальні ланки з гіперреніновою формою есенційної гіпертензії. Встановлено, що у хворих на АГ, обумовлену захворюваннями нирок, має місце ендотеліальна дисфункція, одним з механізмів якої є порушення цитокінового статусу. Виявлено, що прогресування АГ на фоні захворювань нирок супроводжується збільшенням у сироватці крові концентрації ендотеліну-1, циркулюючих десквамованих ендотеліоцитів, зменшенням величини ендотелій - залежної вазодилатації. Ці зміни корелюють із важкістю та тривалістю АГ.

Висвітлено сучасні погляди на процеси фіброгенезу у пацієнтів із жировою хворобою печінки (ЖХП). Показано, що стеатоз та стеатогепатит є основними тригерами процесу фіброгенезу. Описано сучасні механізми формування фіброзу печінки. Обговорено питання оборотності фіброзу за хвороб печінки, зокрема за ЖХП. Надано основні напрями антифібротичної терапії. Призначення есенційних фосфоліпідів у пацієнтів із стеатозом печінки та стеатогепатитом з явищами фіброзу є доцільним із позиції доказової медицини. До нової генерації гепатопротекторів належить препарат Енерлів, до складу якого входять знежирені соєві фосфоліпіди з максимальним ступенем очищення, а концентрація фосфатидилхоліну становить у середньому 76 % - показник, недосяжний для більшості препаратів есенційних фосфоліпідів, наявних на вітчизняному фармацевтичному ринку. Дифузні хвороби печінки містять пов'язані з мембраною дефекти і можуть перебігати з розвитком фіброзу, тому призначення фосфоліпідів у складі препарату Енерлів можна розглядати як базову терапію у випадку ЖХП.

Дослідження присвячено вирішенню загальної задачі підвищення якості швейних виробів з термочутливих штучних шкір за рахунок удосконалення технологічного процесу дублювання деталей одягу, з урахуванням будови та властивостей штучних шкір. Досліджено механічні властивості сучасних одягових штучних шкір та клейових прокладкових матеріалів, характеристики яких є основою формування пакетів. Розроблено лабораторну установку для дублювання термочутливих матеріалів (УДТМ). Одержано фізичну модель процесу теплопередачі через шари пакета, яка стала основою для проектування процесів дублювання шкіроматеріалів клейовими прокладковими матеріалами з різною температурою плавлення клейового компонента і слугувала як вихідні дані у процесі створення удосконаленої установки для дублювання шкіряних матеріалів (УДШМ). Досліджено специфіку технологічних процесів дублювання деталей шкіряного одягу на трьох видах устаткування. Одержано математичні моделі цих процесів, які дозволяють прогнозувати якість клейового з'єднання та визначати раціональні параметри дублювання. Доведено перспективність застосування розробленої в роботі установки УДТМ для дублювання рулонних матеріалів та удосконаленої установки УДШМ у разі дублювання окремих деталей одягу з штучних шкір.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.5-3 + Р415.202.1

Рубрики:

Хвороби печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.510.11 + Р415.202.1

Рубрики:

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.202.1 + Р413.51

Рубрики:

Ожиріння

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.5 + Р415.202.1

Рубрики:

Хвороби печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж24977 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51 + Р415.202.1 + Р252.654

Рубрики:

Хвороби печінки

Ожиріння

Порушення жирового і ліпідного обміну

Шифр НБУВ: Ж23117 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити особливості змін показників T- та B-клітинного імунітету залежно від індексу маси тіла (ІМТ) у хворих з коморбідним перебігом неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) у поєднанні з ожирінням (ОЖ) та патологією біліарного тракту (БТ). Обстежено 200 хворих з НАЖХП у поєднанні з ОЖ та патологією БТ, у яких під час сонографічного або морфологічного дослідження біоптату печінки було виявлено ознаки стеатозу печінки, в тому числі у 100-а хворих - неалкогольний стеатоз печінки (НАСП), у 100-а - неалкогольний стеатогепатит (НАСТ): з них у 70-т - мінімальну активність процесу за рівнем аланінової трансамінази, у 30-т - помірну активність. Залежно від ступеня збільшення ІМТ всіх хворих з НАСП чи НАСГ у поєднанні з ОЖ було розподілено на три групи: 1 група - надмірна маса тіла; 2 група - ожиріння I ступеня; 3 група - ожиріння II ступеня. Контрольна група складалася з 30-ти практично здорових осіб. Показники T- та B-клітинного імунітету вивчали за допомогою серологічних методів. Встановлено, що у хворих з НАЖХП у поєднанні з ОЖ і патологією БТ захворювання перебігає на фоні зміни показників T- та B-клітинного імунітету (I - IV варіанти порушення імунного статусу у 98 % хворих з НАСП та 99 % пацієнтів з НАСГ). У хворих за клінічних форм НАСП і більш суттєве за НАСГ ця реакція у більшості випадків характеризувалася зростанням кількості циркулюючих у крові лімфоцитів, збільшенням об'єму B-лімфоцитів і T-супресорів. Найбільш глибоке зниження імунного захисту спостерігалося у хворих з ОЖ I та особливо II ступеня. Висновки: у хворих з коморбідним перебігом НАЖХП у поєднанні з ОЖ та супутньою патологією БТ спостерігалися значні зміни показників T- та B-клітинного імунітету, які залежали від збільшення параметрів ІМТ і були більш суттєвими у хворих груп НАСГ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.5 + Р415.202.1

Рубрики:

Хвороби печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51 + Р415.202.1

Рубрики:

Хвороби печінки

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж63141 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.435.1 + Р415.202.1 + Р413.5

Рубрики:

Пухлини печінки

Ожиріння

Хвороби печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51 + Р415.202.1 + Р413.52

Рубрики:

Хвороби печінки

Ожиріння

Хвороби жовчного міхура і жовчних шляхів

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.510.11-5 + Р415.202.1 + Р413.52

Рубрики:

Гепатити

Ожиріння

Хвороби жовчного міхура і жовчних шляхів

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати власних досліджень, що відображають динаміку змін антропометричних і основних біохімічних показників у 100 хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки у поєднанні з ожирінням і патологією біліарного тракту під впливом різних схем лікування. Встановлено сприятливий вплив кожного варіанта лікування на досліджувані показники. У разі комбінованого використання модифікації способу життя, стандартної терапії, урсодезоксихолевої кислоти та аргініну глутамату одержано більш виражене покращання антропометричних показників і функціональної активності печінки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.510.11 + Р415.202.1

Рубрики:

Гепатити

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зроблено огляд даних сучасної літератури і власних досліджень комбінованого використання урсодезоксихолевої кислоти й аргініну глутамату при патології гепатобіліарної системи. Хвороби гепатобіліарної системи (ХГС) сьогодні залишаються серйозною соціально-економічною проблемою охорони здоров'я в усьому світі. Вони посідають значне місце в структурі загальносоматичної патології в клініці внутрішньої медицини. Незважаючи на очевидні успіхи, досягнуті за останні десятиріччя в діагностиці й лікуванні ХГС, до сьогодні деякі питання остаточно не вирішені або є протиріччя з приводу їх лікування. Відомо, що не всі гепатотропні препарати відповідають вимогам до активних компонентів, що патогенетично впливають на ланки патологічних процесів в гепатобіліарному тракті. Обгрунтувати й систематизувати лікування ХГС при такому розмаїтті причин, що викликають ураження, досить важко. Принципи сучасної терапії більшості ХГС передбачають призначення комбінацій лікарських гепатотропних засобів. Одними з найбільш раціональних комбінацій фармакологічних агентів є препарати урсодезоксихолевої кислоти і аргініну глутамату. Дані фармакологічні засоби є препаратами з найбільшою доказовою базою клінічної ефективності, що значно перевищує таку в гепатотропних препаратів інших груп.