Розглянуто теоретичні засади психосоматичної медицини, а також особливості розробки психосоматичних взаємозв'язків. Описано діагностичні методи з використанням психологічних тестів. Викладено схему комплексної терапії психосоматичних розладів на підставі поєднання психотерапії, психофармакотерапії та психогігієни. Проаналізовано особливості лікування порушень сну.

Рассмотрены теоретические основы психосоматической медицины, а также особенности разработки психосоматических взаимосвязей. Описаны диагностические методы с использованием психосоматических расстройств на основе объединения психотерапии, психофармакотерапии и психогигиены. Проанализированы особенности лечения нарушений сна.

Описано особливості психічних і психосоматичних розладів у пацієнтів з метаболічним синдромом Х (МСХ). Викладено характеристики соціально-психологічної, виробничої та родинної дезадаптації як предикторів та триггерів даного синдрому. Проаналізовано взаємодію психотерапії й психофармакології на різних етапах становлення неповного та повного МСХ, наведено схеми та методи лікування даних розладів.

Описаны особенности психических и психосоматических расстройств у пациентов с метаболическим синдромом Х (МСХ). Представлены характеристики социально-психологической, производственной и семейной дезадаптации как предикторов и триггеров данного синдрома. Проанализировано взаимодействие психотерапии и психофармакологии на разных этапах становления неполного и полного МСХ, приведены схемы и методы лечения данных расстройств.

Разработан и предложен проект положения об отделении пограничных состояний и соматоформных расстройств, который рекомендован как основа при создании подобных отделений в регионах.

Зазначено, що з кожним роком у світі зростає кількість психосоматичних розладів, однак не вироблено своєчасних заходів подолання цієї проблеми. У клінічній медицині все більше стверджується погляд, що коло суто "тілесних" порушень скорочується.

Образ жизни современного человека непосредственно определяет рост заболеваемости метаболическим синдромом X (MSX). Это подтверждается данными литературы и результатами исследований. Проведенный анализ диагностических маркеров метаболического синдрома X в группе из 316-ти пациентов позволил выделить ряд психотерапевтических "мишеней" и сформулировать принципы лечения. Основной акцент делается на активной трансформации актуальной жизненной стратегии больного.

Комплексно досліджено психічні та психосоматичні розлади у пацієнтів з метаболічним синдромом X (МСХ). Систематизовано етіопатогенетичні закономірності їх формування. Визначено клініко-феноменологічні особливості цих розладів. Розроблено та впроваджено ефективні комплексні методи діагностики та терапії психічних і психосоматичних розладів у пацієнтів з МСX. Обстежено 136 пацієнтів з неповним МСX, 128 - з повним синдромом X та 52 особи - без ознак МСX (контрольна група). На підставі результатів клінічного експерименту запропоновано альтернативну теоретичну модель патогенезу МСX і доведено необхідність визначення психосоціальних чинників його формування. Проведено комплексний клініко-феноменологічний аналіз психічних і психосоматичних розладів у пацієнтів з МСX і системний аналіз виробничої та родинної дезадаптації та особистісних девіацій. Науково обгрунтовано, розроблено та впроваджено комплексну програму біопсихосоціальної корекції психічних і психосоматичних розладів у пацієнтів з МСX, яка враховує зміну актуальних життєвих стратегій пацієнтів з підвищенням якості життя.

На підставі аналізу та систематизації широкого кола джерел, більшість з яких вперше введено до наукового обігу, досліджено виникнення та розвиток благодійництва у Харкові у другій половині XIX - на початку XX ст. Визначено основні тенденції та особливості благодійної діяльності, спрямованої на допомогу малозабезпеченим верствам населення. Вивчено пріоритетні напрямки, форми та методи надання благодійної допомоги. Розкрито механізм створення, діяльності та фінансування державних, станових, приватних і громадських благодійних установ і закладів. Встановлено результативність благодійних заходів, спрямованих на підтримку нужденних. Виявлено рівень взаємодії державної, громадської та приватної опіки. Доведено, що розвиток благодійництва у Харкові у досліджуваний період досяг значного рівня та відбувався у тісному зв'язку з загальними тенденціями розвитку благодійної справи в імперії, але відрізнявся власними регіональними особливостями.

В рамках многоосевого подхода к диагностике психических расстройств разработана "Мультимодальная карта обследования психосоматического пациента", содержащая в себе несколько отдельных диагностических блоков. Последующей статистической и аналитической обработке подвергаются данные общей информации, семейного и социального состояния, описания и модального анализа существующих проблем, биологических факторов, психологического тестирования по отобранным методикам. Пилотное исследование 11-ти пациентов свидетельствует о достаточной валидности разработанной карты, что позволяет продолжить исследование.

Зазначено, що формування больової поведінки у пацієнтів із хронічним болем залежить від взаємодії ряду біологічних, психологічних і соціальних факторів, серед яких переважає емоційний стан пацієнтів. Внаслідок багатофакторного характеру суб'єктивного сприйняття болю та індивідуальної реакції на нього у деяких пацієнтів із хронічним больовим синдромом (ХБС) формується специфічна больова поведінка, що перешкоджає процесу одужання та подовжує його. Проведено оцінювання предикторів формування больової поведінки у пацієнтів із ХБС залежно від наявності супутніх психічних розладів, таких як великий депресивний розлад (ВДР), генералізований тривожний розлад (ГТР) і тривожно-депресивний розлад (ТДР). Проаналізовано соціально-демографічні характеристики та особливості болю у 135 пацієнтів із ХБС неонкологічного генезу і непсихотичними психічними розладами (НПР) з використанням шкали DIRE. Встановлено, що соціально-демографічні характеристики й окремі особливості ХБС суттєво не впливали на формування больової поведінки. Наявність НПР (БДР, ГТР, ТДР) у підшкалі факторів ризику шкали DIRE достовірно корелює з больовою поведінкою. Загальна оцінка шкали DIRE у зворотній інтерпретації також свідчить про тенденцію до формування больової поведінки (БДР 11,7; ГТР 11,8; ТДР 11,3 vs ХБС 19,0). Результати дослідження вказують на доцільність діагностики НПР (БДР, ГТР, ТРД) у пацієнтів із ХБС для визначення ризику формування больової поведінки, в тому числі шляхом розширення інтерпретації даних шкали DIRE.

Висвітлено проблему розвитку соціальної компетентності вчителя початкової школи у післядипломному педагогічному процесі, викладено соціокультурні чинники її розвитку. Розкрито поняття громадянської та політичної компетентності освітян. Розглянуто духовні характеристики соціально-професійної, духовної компетентності педагога у взаємодії зі школярами. Увагу приділено питанням формування правової, інноваційної компетентності педагога як умови розвитку його творчого потенціалу. Висвітлено питання інновації у розумінні інформаційно-аналітичної як складової соціальної компетентності вчителя початкової школи за умов трансформації українського суспільства.

Тривожні розлади (ТР) часто поєднуються із соматичними захворюваннями. Соматичні прояви тривоги можуть маскувати наявність соматичної хвороби, що утруднює її ранню діагностику. Клінічні прояви соматичних порушень можуть бути подібними до соматичних симптомів тривоги, маскуючи вже ТР, погіршуючи загальний перебіг хворобливого стану і якість життя пацієнта. З метою клінічної верифікації здорової тривоги, тривожних реакцій і ТР використовують класифікаційні критерії Міжнародної класифікації хвороб-10, DSM-5 і певний алгоритм тестування: шкала самооцінки тривоги; чотиривимірний опитувальник для оцінки дистресу, депресії, тривоги та соматизації 4DSQ; госпітальна шкала тривоги та депресії HADS; шкала тривоги Гамільтона тощо. Терапія ТР відповідно до міжнародних стандартів є поєднанням фармакотерапії та психотерапії, причому психотерапію навіть низької інтенсивності вважають першою лінією терапії за ТР. Провідними методами психотерапії вважають когнітивно-поведінкову терапію та прогресивну релаксацію, але дієві багато інших психотерапевтичних підходів. Стандарти доказової медицини для психофармакотерапії ТР як першої лінії рекомендують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН) і прегабалін. Саме прегабалін доцільно застосовувати як терапію першої лінії у пацієнтів з інтелектуальною недостатністю, а також за терапевтичної резистентності до СІЗЗС, СІЗЗСН. З урахуванням позитивного впливу на сон, соматичні компоненти тривоги і больовий синдром його можна рекомендувати до широкого застосування у пацієнтів із тривогою у загальномедичній практиці. Пацієнтам із ТР не слід призначати бензодіазепіни або нейролептики в разі відсутності специфічних клінічних причин.

Охарактеризовано особливості медико-психологічної допомоги жінкам, які перенесли первинний психотичний епізод. Проаналізовано особливості деформації материнсько-дитячої взаємодії та сімейного функціонування в родинах жінок, хворих на параноїдну шизофренію та її психологічна корекція. Досліджено клініко-психопатологічні особливості депресивних порушень у хворих на шизофренію. Висвітлено роль соціально-терапевтичного середовища в ефективності лікування первинного психотичного епізоду. Представлено психокорекцію та профілактику психічної дезадаптації у родичів хворих із первинним психотичним епізодом і перевірено їх ефективність.

Розглянуто питання професійної комунікації лікаря з пацієнтом, родиною хворого, у медичному середовищі (з колегами); чинники, що впливають на встановлення та підтримання контакту з пацієнтом у процесі лікувально-діагностичної взаємодії, достатнього для досягнення лікувальних цілей. Увагу приділено тактиці та стратегії у типових ситуаціях лікувально-діагностичної взаємодії, у тому числі коли пацієнти мають особистісні особливості, демонструють ознаки психічного стресу, неадаптивну поведінку. Наведено шляхи профілактики та подолання медичних конфліктів; принципи спілкування з родиною хворого. Розглянуто організацію робочого часу лікаря з позицій тайм-менеджменту, значення професійного розвитку та психологічних компетенцій для виконуваної діяльності; шляхи та засоби профілактики професійної дезадаптації та емоційного вигоряння.

Узагальнено та систематизовано сучасний світовий досвід із надання невідкладної допомоги хворим на розлади психіки, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин. Приділено особливу увагу юридичним аспектам надання невідкладної допомоги в Україні, застосуванню методів фізичного обмеження та ізоляції. Розглянуто клінічну картину невідкладних станів та наведено сучасні схеми їх лікування.

Узагальнено та систематизовано сучасний світовий досвід із надання допомоги хворим на депресивні розлади. Приділено особливу увагу епідеміології та етіопатогенезу депресії. Розглянуто основні теорії формування депресивних розладів. Продемонстровано можливість їх інтеграції. Розглянуто клінічні особливості та діагностику депресії за клінічними шкалами, а також діагностику окремих депресивних розладів відповідно до класифікацій МКХ-К DSМ-5 та МКХ-11. Наведено сучасні схеми їх лікування, у тому числі у випадках появи резистентності до терапії.

Запропоновано діагностичні підходи до курації пацієнтів загальносоматичної та психіатричної практики в умовах сучасного агресивного соціуму. Проаналізовано проблеми гіподіагностики психічних розладів у пацієнтів соматичної практики, особливо за наявності одного або кількох хронічних неінфекційних захворювань. Наведено та пояснено представленість психосоматичних розладів у класифікаціях МКХ-10, DSM 5 та МКХ-11. Описані методи обстеження психосоматичного пацієнта, що дозволяють визначити його схильність до розвитку психосоматичного розладу, верифікувати наявність та ступінь виразності тривоги, ПТСР, депресії, суїцидальних тенденцій, безсоння, болю, втоми, когнітивного дефіциту, порушень міжособистісних відносин тощо. Представлено також оцінку життєстійкості та потреб у реабілітації; надано шкали для визначення тривоги та депресії в постінсультних пацієнтів із вадами комунікації. Представлено методи визначення якості життя психосоматичних пацієнтів,зокрема, розроблені авторами посібника. Окремий підрозділ присвячено діагностиці синдрому емоційного вигоряння. Наведені матеріали дозволяють провести всебічну оцінку основних психопатологічних феноменів задля обґрунтованої подальшої розробки стратегії і тактики комплексної терапії.