Визначено стани тонусу детрузора - гіпо- та гіперкінетичний. Досліджено та науково обгрунтовано призначення стимулюючої методики для пацієнтів з гіпокінетичним тонусом детрузора. Розроблено нову частотно амплітудну характеристику гальмівної методики для лікування пацієнтів з гіперкінетичним тонусом детрузора. Доведено, що ефективність лікування хворих гіперактивним сечовим міхуром залежить від визначення тонусу детрузора та методу лікування. Встановлено, що за цього найбільш ефективним є комплексне застосування електростимуляції та М-холінолітиків.

Представлена оценка биоэлектрической активности различных структур органов мочевыделительной системы в норме и при некоторых патологических состояниях функционального и органического генеза с помощью электромиографии (ЭМГ). Комбинированное использование ЭМГ и урофлоуметрии в диагностике нейрогенных расстройств мочеиспускания с целью определения адекватной тактики терапии у пациентов при сходной клинической картине.

Представлен обзор специальных методов обследования пациентов с патологией нижних отделов толстой кишки и нижних отделов мочевыводящей системы.

Наведено методи діагностики хворих з поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки. Встановлено, що для виключення у пацієнтів органічних захворювань нирок, сечовивідних шляхів, травного тракту та центральної нервової системи вони повинні бути всебічно досліджені урологом, неврологом, гастроентерологом, рентгенологом. Установлено, що електроміографічне та урофлоуметричне дослідження відображають функціональний стан нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки, є об'єктивним критерієм для діагностики, причин виникнення та патофізіологічних механізмів формування поєднаної патології.

Наведено результати лікування хворих гіперактивним сечовим міхуром з гіпотонічним тонусом детрузора та поєднаною патологією дистальних відділів товстої кишки. Оцінювання ефективності проводили за допомогою електроміографії. Встановлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки за їх поєднаної патології. Комплексне консервативне лікування пацієнтів даної категорії є ефективним.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування хворих гіперактивним сечовим міхуром (ГСМ) з гіперкінетичним тонусом детрузора (ГТД) та поєднаною нейрогенною патологією дистального відділу товстої кишки (ДВТК). Комплексна діагностика та лікування проведено 70 хворим ГСМ з ГТД та ДВТК. З них 33 чоловіки, середній вік яких становив 42,7 +- 2,2 року з тривалістю захворювання 13,4 +- 1,2 міс і 37 жінок, середній вік яких становив 44,5 +- 2,3 року, а тривалість захворювання - 16,7 +- 1,6 міс. Усім хворим з метою діагностики та контролю ефективності лікування до початку, після першого, третього, шостого курсів проводили урофлоуметрічне (УФМ) та електроміографічне (ЕМГ) дослідження сечового міхура, та ДВТК та їх сфінктерного апарату. Консервативна терапія включала проведення електростимуляції за гальмівною методикою. Оцінювання ефективності результатів лікування пацієнтів ГСМ з ГТД та поєднаною нейрогенною патологією ДВТК проводили за допомогою аналізу динаміки зміни скарг, даних опитувальників, урофлоуметрії, електроміографії. Заключения: одержані дані надали змогу розробити та оптимізувати методи лікування хворих ГСМ з ГТД та поєднаною нейрогенною патологією ДВТК.

Наведено результати лікування хворих з поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів і дистального відділу товстої кишки за гіпотонічним типом з електроміографічним контролем. Дані електроміографічних досліджень дозволили розробити і оптимізувати методи лікування залежно від тонусу нервово-м'язових структур нижніх сечових шляхів і дистальних відділів товстої кишки. Проведене консервативне лікування пацієнтів даної категорії за допомогою електростимуляції за стимулюючою методикою є ефективним, забезпечує позитивний ефект в 87,1 % випадків.

Представлено результати діагностики та лікування пацієнтів з поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів та дистального відділу товстої кишки за гіпотонічним типом. Оцінювання ефективності проведено за допомогою аналізу динаміки зміни скарг, даних опитувальників, урофлоуметрії, електроміографії. Одержані дані дозволили розробити та оптимізувати методи лікування хворих з поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів та дистального відділу товстої кишки за гіпотонічним типом.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування хворих з гіперактивним сечовим міхуром (ГАСМ) і гіпокінетичним тонусом (ГКТ) детрузора (м'яза - виштовхувача сечі) та поєднаною нейрогенною патологією дистального відділу товстої кишки (ДВТК). Проведено комплексну діагностику та консервативне лікування хворих із ГАСМ і ГКТ детрузора та поєднаною патологією ДВТК - 36 жінок і 32 чоловіків. Середній вік жінок становив 44 роки, чоловіків - 40 років. Тривалість захворювання у жінок становила 20 міс, у чоловіків - 23 міс. Оцінювання ефективності проведено за допомогою електроміографії. Встановлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів і ДВТК за їх поєднаної патології. Консервативне лікування пацієнтів даної категорії з допомогою електростимуляції за гальмівною методикою було ефективним. Комплексне консервативне лікування хворих з гіперактивним сечовим міхуром і гіпотонічним тонусом детрузора та поєднаною патологією ДВТК є ефективним, що підтверджується електроміографічним контролем за результатами лікування.

Наведено результати лікування пацієнтів з гіперактивним сечовим міхуром з гіперкінетичним тонусом детрузора та патологією дистальних відділів товстого кишечнику. Оцінювання ефективності проводили за допомогою електроміографії. Встановлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстого кишечнику за поєднаної патології. Консервативне лікування за допомогою електростимуляції за гальмівною методикою пацієнтів даної категорії є ефективним.

Представлено результати діагностики та лікування пацієнтів з поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів та дистального відділу товстої кишки за гіпотонічним типом. Оцінювання ефективності проведено за допомогою аналізу динаміки зміни скарг, даних опитувальників, урофлоуметрії, електроміографії. Одержані дані дозволили розробити та оптимізувати методи лікування хворих з поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів та дистального відділу товстої кишки за гіпотонічним типом.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування хворих з гіперактивним сечовим міхуром (ГАСМ) і гіпокінетичним тонусом (ГКТ) детрузора (м'яза - виштовхувача сечі) та поєднаною нейрогенною патологією дистального відділу товстої кишки (ДВТК). Проведено комплексну діагностику та консервативне лікування хворих із ГАСМ і ГКТ детрузора та поєднаною патологією ДВТК - 36 жінок і 32 чоловіків. Середній вік жінок становив 44 роки, чоловіків - 40 років. Тривалість захворювання у жінок становила 20 міс, у чоловіків - 23 міс. Оцінювання ефективності проведено за допомогою електроміографії. Встановлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів і ДВТК за їх поєднаної патології. Консервативне лікування пацієнтів даної категорії з допомогою електростимуляції за гальмівною методикою було ефективним. Комплексне консервативне лікування хворих з гіперактивним сечовим міхуром і гіпотонічним тонусом детрузора та поєднаною патологією ДВТК є ефективним, що підтверджується електроміографічним контролем за результатами лікування.

Наведено результати лікування пацієнтів з гіперактивним сечовим міхуром з гіперкінетичним тонусом детрузора та патологією дистальних відділів товстого кишечнику. Оцінювання ефективності проводили за допомогою електроміографії. Встановлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстого кишечнику за поєднаної патології. Консервативне лікування за допомогою електростимуляції за гальмівною методикою пацієнтів даної категорії є ефективним.

Мета дослідження - підвищення ефективності діагностики та лікування жінок із гіперактивним сечовим міхуром, поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів і дистального відділу товстої кишки. У дослідження були включені 73 жінки. Під час оцінювання симптомів клінічних проявів і даних ЕМГ та УФМ визначено дві групи хворих: перша - жінки з підвищеним тонусом нервово-м'язових структур (НМС) за гіперкінетичним типом; друга - жінки з підвищеним тонусом НМС за гіпокінетичним типом. У першій групі обстежено 37 жінок, середній вік яких становив 44,5 +- 2,3 року, а тривалість захворювання - 16,7 +- 1,6 міс. У другу групу дослідження ввійшли 36 жінок, середній вік яких становив 43,4 +- 2,1 року, а середня тривалість захворювання - 19,7 +- 1,5 міс. Проведене лікування засвідчило клінічно високу ефективність застосування електростимуляції залежно від стану тонусу НМС нижніх сечових шляхів і дистального відділу товстої кишки, що підтверджено даними УФМ та ЕМГ. Одержані дані надали можливість розробити та оптимізувати методи лікування жінок з гіперактивним сечовим міхуром, поєднаною нейрогенною патологією нижніх сечових шляхів і дистального відділу товстої кишки.

Наведено результати лікування хворих з поєднаною нейрогенною патологією (ПНГП) нижніх сечових шляхів (НСШ) і дистального відділу (ДВ) товстої кишки. Мета дослідження - підвищення ефективності лікування жінок з ПНГП НСШ і ДВ товстої кишки. Всі хворі з ПНГП нижніх відділів сечовивідної системи і нижніх відділів товстої кишки проходили комплексне обстеження з використанням як загальноприйнятих, так і спеціальних методів діагностики. У групу дослідження ввійшли 30 жінок, середній вік яких становив 41,8 +- 2,1 року, середня тривалість захворювання - 18,4 +- 1,6 міс. Оцінювання ефективності проводили за допомогою клінічних та уродинамічних досліджень. Одержані результати були підставою для обгрунтування принципів диференційованого лікування хворих з ПНГП і ДВ товстої кишки, що надало можливість підвищити ефективність лікування. Наведені дані клінічних та уродинамічних досліджень надали можливість розробити та оптимізувати методи лікування залежно від стану тонусу нервово-м'язових структур НСШ і ДВ товстої кишки.

Наведено результати лікування хворих із гіперактивним сечовим міхуром (ГАСМ), гіпокінетичним тонусом детрузора та поєднаною нейрогенною патологією (ПНГП) дистального відділу товстої кишки (ДВТК). Мета дослідження - підвищення ефективності лікування хворих із ГАСМ, гіперкінетичним тонусом детрузора (м'яза-виштовхувача сечі) та ПНГП ДВТК. Комплексну діагностику та консервативне лікування проведено хворим із ГАСМ, гіпотонічними тонусом детрузора та поєднаною патологією ДВТК (36 (53 %) жінок і 32 (47 %) чоловіки). Середній вік жінок становив 45 років, чоловіків - 41,5 року. Середня тривалість захворювання у жінок - 19,7 +- 1,5 міс і 22,4 +- 1,8 міс у чоловіків. Після завершення шести курсів лікування у групі чоловіків відзначали покращання стану хворих. Зафіксовано, що полакіурія зменшилась до 7,9 +- 1,1 разу на день (68,4 %), ніктурія - до 1,5 +- 0,1 разу (80 %), імперативні позиви до 2,3 +- 0,1 разу на добу (87 %), нетримання сечі до 1,1 +- 0,1 разу (63,6 %). Після завершення шести курсів лікування у групі жінок фіксували значне покращання як клінічних, так и лабораторних результатів електроміографії та урофлоуметрії хворих. Зафіксовано, що полакіурія зменшилась до 8,2 +- 0,9 разу на день (76,8 %), ніктурія - 1,7 +- 0,01 разу (88,2 %), кількість імперативних позивів зменшилась до 2,4 +- 0,1 разу на добу (87,5 %), нетримання сечі - до 1,5 +- 0,1 разу (80 %). Зроблено висновки, що для виключення органічних захворювань нирок, сечовивідних шляхів, травного тракту та центральної нервової системи особи, у яких діагностовано нейрогенну патологію нижніх сечовивідних шляхів і ДВТК, повинні бути всебічно обстежені за допомогою урологічних, неврологічних, рентгенологічних, електроміографічних, уродинамічних методів.

Наведено результати діагностики та лікування жінок з поєднаною нейрогенною патологією (ПНГП) нижніх сечових шляхів (НСШ) і дистального відділу товстої кишки (ДВТК). Мета дослідження - підвищення ефективності лікування жінок з ПНГП НСШ і ДВТК. У групу дослідження ввійшли 30 жінок, середній вік яких становив 41,8 +- 2,1 року, середня тривалість захворювання - 18,4 +- 1,6 міс. Усі хворі проходили комплексне обстеження з використанням як загальноприйнятих, так і спеціальних методів діагностики. Після завершення шести курсів лікування хворих даної групи фіксували значне покращання як клінічних результатів, так і результатів електроміографії. Одержані результати стали підставою для обгрунтування принципів диференційного лікування хворих із ПНГП НСШ і ДВТК, що надало можливість підвищити ефективність терапії.

Наведено результати досліджень функціонального стану нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки за нейрогенної патології. Встановлено, що електроміографія та уродинамічне дослідження відображають функціональний стан нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки, є об'єктивним критерієм для діагностики, вивчення причин та патофізіологічних механізмів формування поєднаної патології. Клінічно, електроміографічно, уродинамічно виділено 4 основні групи хворих з нейрогенною патологією нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки. Одержані результати були основою для обгрунтування принципів диференційного підходу до лікування хворих.

Мета дослідження - підвищення ефективності лікування жінок із поєднаною нейрогенною патологією (ПНГП) нижніх сечових шляхів і дистального відділу товстої кишки. У дослідження були включені 30 жінок, оцінювання ефективності лікування яких проводили за допомогою клінічних та електроміографічних обстежень. Установлено, що електроміографія відображає функціональний стан сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки у випадку їх поєднаної патології. Отримані результати були підставою для обгрунтування принципів диференційованого лікування хворих із ПНГП нижніх сечовивідних шляхів і дистальних відділів товстої кишки, що надало можливість підвищити ефективність лікування. Зроблено висновок, що консервативне лікування пацієнтів даної категорії за допомогою електростимуляції є ефективним.

Встановлено причинно-наслідковий взаємозв'язок між наявністю дегенеративно-дистрофічних змін попереково-крижового відділу хребта та станом іннерваційних процесів, які забезпечують та впливають на функцію акту сечовипускання та дефекації. Подальшого розвитку набуло вивчення патогенетичного механізму розладів нижніх сечовивідних шляхів та дистального відділу товстої кишки на основі врахування анатомо-функціональних особливостей із спільною їх інервацією, характеру інерваційних процесів, що їх обумовлюють і проявляються обгрунтовано доведеними змінами тонусу детрузора та сфінктера сечового міхура у вигляді чотирьох варіантів. Запропоновано комплексний діагностичний підхід щодо диференційованого топічного виявлення ланок та характеру порушення іннерваційних процесів по забезпеченню функціонального стану анатомічних структур, призначених для підтримки накопичувальної та видільної спроможності сечового міхура та дистального відділу товстої кишки. Виявлені особливості клінічного перебігу нейрогенних розладів у хворих із поєднаною патологією нижніх відділів сечовивідної системи та дистального відділу товстої кишки залежно від статі та віку з урахуванням визначених варіантів функціонального порушення тонусу зазначених анатомічних структур. Патогенетично обрунтовано концептуальні принципи лікування хворих з нейрогенними розладами сечовипускання, якими передбачено цілеспрямований вплив за запропонованими схемами на нормалізацію тонусу детрузора, стінки дистального відділу товстої кишки та їх сфінктерного апарату залежно від ступеня їх порушень за типами тонічного стану. Обгрунтовано комплексний системний підхід до діагностично-лікувального процесу при наданні спеціалізованої допомоги хворим із нейрогенними розладами нижніх сечовивідних шляхів поєднаними із дисфункцією дистального відділу товстої кишки, суть якого полягає в послідовному диференційованому визначенні функціонального стану нервово-м'язових структур детрузора, стінки дистального відділу товстої кишки та їх сфінктерного апарату із деталізацією видів порушень в їхньому взаємозв'язку, як основи вибору індивідуалізованих програм корекції, спрямованих на його відновлення з оцінкою результативності.