Розглянуто основні методологічні принципи, методи, етапи корекційного процесу. Обгрунтовано використання гуманістичного підходу до корекції мотиваційної сфери учіння та підібрано комплекс корекційних завдань для розвитку цієї сфери в молодших школярів із порушеннями слуху.

Проаналізовано розвиток мотиваційної сфери навчання у молодших школярів з порушеннями слуху та групи норми. Описані результати дослідження підтверджують наявність відмінностей у стані сформованості мотиваційної сфери навчання у двох вибірках, а саме: у дітей з порушеннями слуху недостатньо розвинена вузька навчальна мотивація, домінує ігрова та широка соціальна мотивація.

Викладено теоретико-методологічні засади дослідження мотиваційної сфери учіння в молодших школярів. Висвітлено особливості психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку із порушеннями слуху в процесі учіння. Розглянуто емпіричне дослідження психологічних особливостей мотиваційної сфери учіння в молодших школярів із порушеннями слуху. Подано результати впровадження програми розвитку мотиваційної сфери учіння в молодших школярів із порушеннями слуху й їх інтерпретацію.

Увагу приділено проблемі розвитку мотиваційної сфери навчання у молодших школярів з порушеннями слуху. Розкрито зміст поняття мотиваційної сфери навчання як комплексу мотиваційного, емоційно-вольового, морально-ціннісного складників, що спонукають і спрямовують пізнавальну діяльність, визначають її успішність. Надано узагальнену характеристику особливостей психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку з порушеннями слуху в процесі навчання. З'ясовано психологічні особливості мотиваційної сфери їх навчання та групи норми, розкрито динаміку змін складників цієї сфери від I до IV класів. Визначено психолого-педагогічні умови розвитку мотиваційної сфери навчання. Розроблено й апробовано програму, спрямовану на розвиток мотиваційної сфери навчання у молодших школярів з порушеннями слуху в контексті гуманістичного підходу й експериментально доведено її ефективність.

Розглянуто актуальні питання основних напрямів немедичної психотерапії як професійної діяльності та процесу психологічної допомоги. Надано уявлення про класичні напрями психотерапії, такі як психоаналіз, поведінкова, кліент-центрована, тілесна, інтерперсональна психотерапія, гештальт-терапія та інші. Розкрито сучасні напрями психотерапевтичного знання з чотирьох точок зору (суть психотерапії, генеза неврозу, техніки психотерапії та результат психотерапевтичного впливу).

Розкрито основні напрями немедичної психотерапії як професійної діяльності та процесу психологічної допомоги. Розглянуто класичні напрями психотерапії, такі як психоаналіз, поведінкова, клієнт-центрова, тілесна, інтерперсональна психотерапія, гештальт-терапія та інші. Сучасні напрями психотерапевтичного знання розкрито з чотирьох точок зору (суть психотерапії, генеза неврозу, техніки психотерапії й результат психотерапевтичного впливу). Увагу приділено розвитку умінь та навичок аналізу генези неврозу та психологічним механізмам їх утворення.

Розглянуто проблему психологічної готовності до шкільного навчання дітей із особливими потребами. Зазначено, що готовність до шкільного навчання - багатоаспектне явище, що включає відповідні психологічні, фізіологічні, фізичні й психічні характеристики вікового розвитку дитини, за допомогою яких вона здатна брати участь у систематичному шкільному навчанні. На основі теоретичного узагальнення досліджуваної проблеми з'ясовано низку особливостей психологічної готовності до шкільного навчання: рівень сформованості пізнавальної діяльності, соціально-комунікативних навичок, емоційно-вольової сфери, навчальної мотивації, актуальних знань і уявлень про довкілля. Аналіз загальної та спеціальної літератури показав, що впродовж останніх десятиліть у вітчизняній психології накопичений досить великий досвід діагностики готовності до школи та найбільш гостро це питання постає, коли йдеться про дітей, котрі розвивалися в несприятливих умовах, зокрема за умов слухової депривації. Практичне значення досліджуваної проблеми зумовлено і тенденцією скорочення термінів навчання у спеціальній школі, і спрямованістю освіти на інтегроване навчання. За допомогою методик "Розвиток дрібної моторики", "Розвиток просторової орієнтації, координації рухів", "Ведуча рука", "Порівняй за формою", "Переплетені лінії", "Впізнавання фігур", "Що зайве?", "Знайти пару", "Яке обличчя?", "Палички та рисочки?", "Школа", "Погано-добре", "Профіль соціального розвитку дитини" виявлено особливості інтелектуальної, мотиваційної, емоційно-вольової, комунікативної готовності дітей із порушеннями слуху. Показано, що діти з порушеннями слуху характеризуються достатнім рівнем розвитку емоційно-вольової готовності до шкільного навчання; різнорідністю мовленнєвої готовності, що полягає в різних рівнях оволодіння словниковим запасом, діалогічним і зв'язним мовленням; вторинні відхилення, які виникають унаслідок слухової депривації, виступають причиною своєрідності розвитку сенсорики і мислення; найбільш значимими є соціальні мотиви; ігрові мотиви; мотиви, пов'язані із зовнішньою атрибутикою шкільного життя.