Аргументовано, що застосування комбінованого та комплексного методів у лікуванні хворих із злоякісними пухлинами прямої кишки, за даними 5-річної виживаності, має перевагу над одним хірургічним лікуванням тільки в разі аденокарциноми, але не у випадку колоїдного раку прямої кишки.

Визначено можливість покращити результати органозберігаючого лікування 121-ї хворої на рак молочної залози шляхом включення в традиційні схеми ад'ювантного лікування рекомбінантного інтерферону альфа-2b: кількість рецидивів зменшилась з 18-ти до 5-ти, кількість виникнення метастазів - з 24-х до 8,3 - і 5-річна виживаність зросла на 4,8 і 11 % відповідно. Наведено інформацію про механізм поліпотентної дії інтерферону, яка обгрунтовує використання цього цитокіну в комплексній терапії хворих онкологічного профілю.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.34-52

Рубрики:

Пухлини прямої кишки

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Під час лікування 131-го хворого на місцево-поширений рак прямої кишки показано, що використання в неоад'ювантному режимі ендолімфатичної поліхіміотерапії (ПХТ) супроводжується підвищенням протипухлинного ефекту у порівнянні з таким у разі системного введення цитостатиків: кількість випадків повної регресії пухлин збільшується на 13,34 %; доповнення такого лікування ендолімфатичною неоад'ювантною інтерферонтерапією підвищує зазначений ефект до 20,4 %. Використання запропонованих схем неоад'ювантної ендолімфатичної ПХТ з включенням інтерферону альфа-2b підвищує можливість проведення радикального хірургічного втручання на 8 - 18 % (відповідно) у порівнянні з такою у хворих, що одержують системну ПХТ.

Установлено, что препараты класса эрбисол способны влиять на кинетику роста солидных опухолей за счет повышения эффекторного противоопухолевого механизма, опосредованного через презентативную функцию макрофагов, NK-клеток и Т-киллеров. Применение препаратов этого класса в комбинации с эндолимфальной полихимиотерапией у больных раком прямой кишки способствует ускорению репаративных процессов в послеоперационной ране, увеличению частоты клинического противоопухолевого эффекта. Установлено также, что применение исследуемых препаратов в комбинации с адъювантной химиотерапией увеличивает общую 3-летнюю выживаемость больных раком желудка; увеличивает медиану выживаемости больных немелкоклеточным раком легкого и длительность стабилизации болезни у больных нерезектабельным и метастатическим раком поджелудочной железы.