Розглянуто проблему реалізації алгоритму пошуку оптимальних рішень у процесі вирощування сільськогосподарських культур. Проблему пов'язано з формалізацією процесу подання знань. Запропоновано схему машинної процедури коригування рішень під час реалізації динамічної моделі за рахунок змін на кожному кроці ітерації, що прискорює одержання рішень.

Розглянуто один з можливих підходів щодо створення алгоритму технології. Організація інформації у вигляді таблиць - зручний засіб подання технологічних знань. На підставі подібних форм побудовано моделюючий алгоритм проектування.

Обговорено підходи щодо організації інформаційних масивів утворення банків даних (БД) у системах автоматизованого планування технологій. Визначено схеми побудови і вимоги до БД та її складових. Обов'язковою умовою структурної побудови БД має бути відокремлення БД від програмного продукту.

Розглянуто питання цукровиробництва, проаналізовано біологічні особливості буряків, висвітлено історію їх вирощування і походження, етапи селекції. Наведено ботанічну характеристику, класифікацію видів буряків, описано їх морфологічні ознаки, специфіку живлення, фотосинтезу, генетичні особливості. Викладено методи селекції, спрямовані на одержання високопродуктивних сортів і гібридів з цінними технологічними якостями. Висвітлено технологію переробки буряків на цукрових заводах.

Рассмотрены вопросы производства сахаропроизводства, проанализированы биологические особенности свёклы, освещены история их выращивания и происхождения, этапы селекции. Приведены ботаническая характеристика, классификация видов свёклы, описаны их морфологические свойства, специфика питания, фотосинтеза, генетические особенности. Изложены методы селекции, направленные на получение высокопродуктивных сортов и гибридов с ценными технологическими качествами. Освещена технология переработки свёклы на сахарных заводах.

Приведены результаты анализа литературных данных об иммунологических серологических методах, которые можно в будущем использовать для количественного и качественного анализа белковых препаратов. Приведены наиболее перспективные для такого анализа схемы иммуноферментного и иммунофлуоресцентного анализа, представлен их общий принцип и приведены основные методологические подходы для конструирования подобных аналитических тест-систем. Представлены данные о новых полусинтетических и химически модифицированных биотехнологических лекарственных средствах, для которых необходимо унифицировать метод количественного и качественного анализа. Приведен перечень проблем и задач, решение которых необходимо для унификации методов анализа высокомолекулярных лекарственных средств.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.74 + Р281.7/9

Рубрики:

Діуретичні (сечогінні) засоби

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Проведено вивчення прооксидантно-антиоксидантного балансу сироватки крові, гомогенатів печінки, плаценти та тканин матки у вагітних самиць щурів при плацентарній дисфункції, викликаній введенням тетрахлорметану (ТХМ). Встановлено, що у вагітних самиць щурів з ТХМ плацентарною дисфункцією знижується ферментативна та неферментативна надійність антиоксидантних систем, активізується вільнорадикальне окиснення у всіх тканинах матково-плацентарного комплексу.

Вперше проведено системне фітохімічне вивчення біологічно активних речовин лусок цибулі ріпчастої сортів Буран, Халцедон та Золотистий, що культивуються на території України. Встановлено в них наявність і кількісний вміст вуглеводів, амінокислот, полісахаридів, флавоноїдів, гідроксикоричних кислот, дубильних речовин, кумаринів, сапонінів, хлорофілів, каротиноїдів, жирних кислот, макро- та мікроелементів. З лусок цибулі ріпчастої в індивідуальному стані виділено 26 сполук: 3 похідні коричної кислоти, 1-шу похідну бензойної кислоти, 4 похідні кумарину, 13 флавоноїдів, 2 тритерпеноїди ,1 стерин та 2 хлорофіли. Вперше визначено наявність і кількісний вміст 17-ти амінокислот, 21-го макро- та мікроелемента та 23-х жирних кислот. Вперше одержано сухий екстракт з лусок цибулі ріпчастої, визначено кількісний вміст основних груп біологічно активних речовин і встановлено його виражену протимікробну дію.

Проведено аналітичний огляд літературних джерел про сучасне застосування цибулі ріпчастої в медицині, фармації, косметології та народному господарстві. Наведено ботанічну характеристику, розповсюдженість, хімічний склад, класи біологічно активних сполучень, фармакологічну активність, використання препаратів на основі цибулі ріпчастої в офіційній та народній медицині, гомеопатії. В результаті проведеного дослідження лушпиння та цибулин сортів Альбіон та Золотистий встановлена наявність 20-ти макро- і мікроелементів, серед яких у лушпинні сорта Золотистий - в найбільшій кількості.

В обзоре литературы поднимается проблема современного использования лука репчатого в медицине, фармации, косметологии и народном хозяйстве. Приведена ботаническая характеристика, распространение, использование, химический состав, классы биологически активных соединений, фармакологическая активность, использование препаратов на основе лука репчатого в официальной и народной медицине, гомеопатии. В результате проведенного исследования шелухи и луковиц сортов Альбион и Золотистый установлено, что в исследуемом сырье содержится 20 макро- и микроэлементов, при этом максимальное их количество содержится в шелухе сорта Золотистый.

Індекс рубрикатора НБУВ: П215.2-31,025

Рубрики:

Цукровий буряк

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Під час вивчення гострої токсичності комплексу біологічно активних речовин (БАР) з трави герані болотної ознак токсичної дії на організм тварин не виявлено. Однак при тривалому введенні навіть у низьких дозах його пролонгована дія може призвести до розвитку інтоксикації внаслідок накопичення в організмі, метаболічних змін, порушення гомеостазу. Тому було доцільним дослідження можливої небезпеки для здоров'я за тривалого введення. Мета дослідження - вивчення загальнотоксичної дії комплексу БАР з трави герані болотної в хронічному експерименті. Дослідження хронічної токсичності проводили на щурах протягом 6 місяців. Вибір показників грунтувався на загальнотоксикологічних параметрах: визначенні загального стану щурів, дослідженні показників периферичної крові, вимірюванні артеріального тиску та ЕКГ, вивченні біохімічних маркерів функціонального стану печінки та екскреторної функції нирок. За умов 6-місячного введення комплексу БАР з трави герані болотної в різних дозах загибелі тварин не відмічали. Їх загальний стан (зовнішній вигляд, поведінка, рухова активність) не змінився. До кінця експерименту маса щурів збільшилася на 43,0 % у контрольній групі та на 43,7 - 45,8 % у дослідних групах тварин, що свідчить про відсутність негативного впливу комплексу БАР з трави герані болотної на процеси трофіки. Відсутність токсичного впливу досліджуваного екстракту підтверджували показники клінічного та біохімічного аналізу крові, величини яких не відрізнялися від вихідних даних та показників тварин контрольної групи. Незначні коливання вмісту окремих видів лейкоцитів знаходилися в межах фізіологічних значень. При вивченні функціонального стану серцево-судинної системи встановлено, що тривале застосування комплексу БАР з трави герані болотної не викликало змін з боку артеріального тиску та ЕКГ. Показники діурезу дослідної групи не відрізнялися від вихідних даних контрольної групи. Таким чином, комплекс проведених досліджень з вивчення хронічної токсичності комплексу БАР з трави герані болотної на щурах протягом 6-місячного введення дозволив встановити відсутність його токсичної дії.

Мета роботи - вивчити можливу взаємодію гліоксирену (нової сечогінної субстанції - похідного 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти) з нирковими рецепторами мінералокортикостероїдів; з'ясувати можливу роль дофаміноподібного впливу у реалізації ниркових ефектів гліоксирену, а також провести дослідження ефективності одночасного застосування інгібіторів дофамінових рецепторів та гліоксирену. В експерименті на щурах вивчено взаємодію гліоксирену з периферичними нирковими рецепторами дофаміну через вплив субстанції на діурез в умовах блокади таких рецепторів домперидоном (блокатором периферичних рецепторів дофаміну) дозою 50 мг/кг. Визначались діурез, екскреція натрію і калію впродовж 2 год. Досліджено вплив гліоксирену на рецептори мінералокортикоїдів на тлі часткової блокади цих рецепторів спіронолактоном перорально дозою 20 мг/кг. Досліджено водний діурез, екскреція натрію і калію за 2 год. Встановлено стимуляцію гліоксиреном водного діурезу внаслідок посилення ниркового кровотоку, активація натрійурезу внаслідок пригнічення реабсорбції натрію в результаті впливу на епітелій канальців нефрону, стимуляцію натрійурезу і зниження калійурезу внаслідок пригнічення секреції альдостерону в надниркових залозах. Висновки: гліоксирен має властивості агоніста ниркових рецепторів дофаміну, оскільки спричиняє ниркові ефекти, властиві дофаміну і пов'язані з активацією периферичних дофамінових рецепторів. Гліоксирен не є антагоністом ниркових рецепторів альдостерону.

Мета роботи - вивчити можливу взаємодію гліоксирену (нової сечогінної субстанції - похідного 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти) з нирковими рецепторами мінералокортикостероїдів; з'ясувати можливу роль дофаміноподібного впливу у реалізації ниркових ефектів гліоксирену, а також провести дослідження ефективності одночасного застосування інгібіторів дофамінових рецепторів та гліоксирену. В експерименті на щурах вивчено взаємодію гліоксирену з периферичними нирковими рецепторами дофаміну через вплив субстанції на діурез в умовах блокади таких рецепторів домперидоном (блокатором периферичних рецепторів дофаміну) дозою 50 мг/кг. Визначались діурез, екскреція натрію і калію впродовж 2 год. Досліджено вплив гліоксирену на рецептори мінералокортикоїдів на тлі часткової блокади цих рецепторів спіронолактоном перорально дозою 20 мг/кг. Досліджено водний діурез, екскреція натрію і калію за 2 год. Встановлено стимуляцію гліоксиреном водного діурезу внаслідок посилення ниркового кровотоку, активація натрійурезу внаслідок пригнічення реабсорбції натрію в результаті впливу на епітелій канальців нефрону, стимуляцію натрійурезу і зниження калійурезу внаслідок пригнічення секреції альдостерону в надниркових залозах. Висновки: гліоксирен має властивості агоніста ниркових рецепторів дофаміну, оскільки спричиняє ниркові ефекти, властиві дофаміну і пов'язані з активацією периферичних дофамінових рецепторів. Гліоксирен не є антагоністом ниркових рецепторів альдостерону.

Представлено збірник, до якого увійшли тексти наукових доповідей з проблем музейної справи, збереження та популяризації культурного надбання, що були представлені в рамках наукової конференції "Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій", яка проходила у рамках XXIX Сумцовських читань.