Висвітлено місце факультетської хірургії в системі підготовки лікаря, особливості обстеження хірургічного хворого з захворюваннями молочної та щитовидної залоз, легень і плеври, артерій. Показано роль анамнезу, клінічних, лабораторних, рентгенологічних, інструментальних методів дослідження в хірургійній клінічній діяльності. Розкрито суть поняття диференційного діагнозу.

Освещены место факультетской хирургии в системе подготовки врача, особенности обследования хирургического больного с заболеваниями молочной и щитовидной железы, легких и плевры, артерий. Показана роль анамнеза, клинических, лабораторных, рентгенологических и инструментальных методов исследования в хирургической клинической деятельности. Раскрыто содержание понятия дифференциального диагноза.

Проаналізовано результати до- та інтраопераційних обстежень і хірургічного лікування 34-х пацієнтів з внутрішніми жовчними норицями. Проведено оцінку діагностичних можливостей ультрасонографії, ендоскопічних та рентгенологічних методів дослідження. Зазначено, що пріоритетними в хірургічному лікуванні є операції з роз'єднання нориць і відновлення прохідності дистальних відділів загальної жовчної протоки.

Проанализированы результаты до- и интраоперационных обследований и хирургического лечения 34-х пациентов с внутренними желчными свищами. Проведена оценка диагностических возможностей ультрасонографии, эндоскопических и рентгенологических методов исследования. Указано, что приоритетными в хирургическом лечении являются операции по отделению свищей и обновлению проходимости дистальных отделов общих желчных протоков.

На базі вивчення топографоанатомічних особливостей щитовидної залози розроблено новий метод хірургічного втручання з урахуванням елементів органної фіксації. Проаналізовано 961 операцію в разі різноманітної тиреоїдної патології, проведену з використанням нового методичного підходу. Зроблено висновок, що ключовим моментом у хірургії щитовидної залози є органна фіксація. Запропонований метод значно полегшує виконання оперативного втручання, зменшує кількість вірогідних ускладнень.

Для імунокорекції хворих з гострою гнійно-септичною патологією застосовували препарати фетоплацентарного комплексу під контролем імунологічного статусу та рівня ендогенної інтоксикації. Встановлено виражену імуностимулювальну дію препарату "Кріокорд-С", його позитивний вплив на перебіг захворювання і наслідки лікування, динаміку ранового процесу.

Наведено результати обстеження 134 хворих на гострий абдомінальний сепсис. Вивчено зміни цитокінового профілю в динаміці лікування. Виявлено позитивний вплив імунокорегувальної терапії на перебіг гострого абдомінального сепсису у різні терміни післяопераційного періоду.

Проведено аналіз хірургічного лікування хворих похилого і старечого віку з патологією щитовидної залози. Хірургічне лікування таких хворих слід проводити після ретельної корекції супутніх захворювань. Методом вибору анестезіологічного забезпечення є комбінований ендотрахеальний наркоз.

Проведено аналіз хірургічного лікування 52 хворих на синдром ступні діабетика із застосуванням тактики відстрочених операцій. Інтенсивна передопераційна підготовка, яка включає корекцію рівня глікемії, антибактеріальну терапію, місцеву гіпотермію, внутрішньоартеріальне введення ліків, сприяє покращанню загального стану хворого, локалізації процесу на ступні, вибору адекватного обсягу оперативного втручання та оптимізації результатів хірургічного лікування.

Проаналізовано віддалені результати операцій на жовчних шляхах залежно від порушень дуоденальної прохідності. Незадовільні результати дренуючих операцій на жовчних шляхах зумовлені порушеннями моторно-евакуаторної функції дванадцятипалої кишки. Запропоновано вибір обсягу операції в разі ускладнень жовчнокам'яної хвороби ставити в залежність від адекватності евакуаторної здатності дванадцятипалої кишки.

Відзначено, що травна функція тонкої кишки через рік після хірургічного лікування хворих на дифузний токсичний зоб, ускладнений ентеральним синдромом, вивчено у 47-ми пацієнтів. У 15-ти із них не проводилася медикаментозна корекція ентеральних розладів, у 32-х пацієнтів у комплекс медикаментозної підготовки включали корекцію ентеральних розладів і ентеросорбцію. У післяопераційному періоді ці пацієнти отримували замісну ентероферментну терапію впродовж 6-ти тижнів. Виявлено, що ентеральні розлади, зумовлені тиреотоксикозом, у частини хворих зберігаються впродовж року і зумовлені ферментативною недостатністю. Адекватне відновлення травної функції тонкої кишки можливе за умов медикаментозної корекції ентеральних розладів і ентеросорбції в до- та післяопераційному періодах.

У 37-ми хворих з патологією щитовидної залози досліджено йодурію перед операцією та в різні терміни після неї. Доведено необхідність проведення терапії препаратами йоду для запобігання післяопераційного рецидиву захворювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.21-5

Рубрики:

Гіпертиреози. Тиреотоксикози

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У 16-ти хворих з гострою гнійно-септичною патологією для імунокорекції застосовували препарати фетоплацентарного комплексу. Встановлено виражену імуностимулюючу дію препаратів "Кріокорд-С" та екстракту плаценти, позитивний вплив на перебіг захворювання і наслідки лікування.

Досліджено депонування йоду та міді в тканинах щитоподібної залози (у вузлі, паранодулярній та контрлатеральній частках) у взаємозв'язку з рівнем металодепонувальних протеїнів, потенційних антиоксидантів і прооксидантних змін у тканинах. Для оцінки тяжкості перебігу патологічного процесу застосовано молекулярні маркери цитотоксичності. Встановлено, що у паранодулярній тканині та вузлі у порівнянні з тканиною контрлатеральної частки залози вміст загального йоду менший на 19,5 %, неорганічного йоду вищий на 82,4 % та загальний вміст міді вищий удвічі. Надлишок міді в зобнозміненій тканині частково депонується в металотіонеїнах. У частці залози, ураженій вузлом, відзначено підвищення у 2 - 3 рази (у порівнянні з контрлатеральною часткою) рівня металотіонеїнів і вільних тіолів і зменшення вмісту відновленого глутатіону. Ознаки цитотоксичності виявлялися у підвищенні рівня вільної активності катепсину Д (на 84,6 та 134,4 % у паранодулярній тканині та вузлі відповідно) і у збільшенні кількості розривів ДНК у вузлі (на 22,6 %). У паранодулярній тканині діапазон варіабельності показників у порівнянні з паренхімою контрлатеральної частки був менший, ніж у вузлі. Відтак, за низького рівня органіфікації йоду та високого вмісту міді у зобнозміненій тканині щитоподібної залози, металотіонеїни можуть забезпечувати частковий компенсаторний вплив на прооксидантні процеси.

Досліджено вміст міді та цинку у тканині щитоподібної залози (ЩЗ) та у її металодепонуючих протеїнах - металотіонеїнах (МТ), а також стан системи антиоксидантного захисту у людей, хворих на йододефіцитний вузловий колоїдний зоб, та осіб, у анамнезі яких не відзначено тиреоїдної патології. При тиреоїдній патології спостерігаються значні прооксидантні зміни у тканині ЩЗ, не зважаючи на високий вміст МТ-SH та глутатіону (у 5 та 2,5 разу вищий, ніж у контролі), а також підвищений вміст міді та низький вміст цинку. МТ частково зв'язують надлишок міді, проте її вміст у незв'язаному вигляді удвічі вищий, ніж у контролі.

Досліджено субклітинний розподіл йоду, стан стрес-залежних систем і рівень молекулярних ушкоджень у вузлі, позавузловій паранодулярній тканині (ПТ) та тканині контрлатеральної частки (ТКЧ) щитовидної залози, не ураженої вузлом. Встановлено нижчий вміст органічного йоду (на 23 та 15 % відповідно) та вищий вміст неорганіфікованого йоду (на 46 та 32 % відповідно) у вузлі та ПТ у порівнянні з ТКЧ. У вузлі і ПТ спостерігали також зменшення вмісту глутатіону, збільшення вмісту металотіонеїнів та металів у їх складі, підвищення активності лактатдегідрогенази та катепсину Д. Проте за низкою характеристик вузол і ПТ відрізняються. У вузлі відзначено узгоджену активацію супероксиддисмутази (на 81 %), каталази (на 99 %) та глутатіонтрансферази (на 212 %), на тлі збільшення вмісту оксирадикалів і посилення фрагментації ДНК. Специфічними характеристиками ПТ є зменшення вмісту оксирадикалів та пригнічення холінестеразної активності. Зроблено висновок про виснаження компенсаторних можливостей гіпертрофованих тиреоцитів у вузлі у порівнянні із ПТ, не зважаючи на певні компенсаторні зміни у стрес-залежних системах.

Исследовали субклеточное распределение йода, состояние стресс-чувствительных систем и уровень молекулярных повреждений в узле, внеузловой паранодулярной ткани (ПТ) и ткани контралатеральной доли (ТКД) щитовидной железы, не пораженной узлом. Установлено более низкое содержание органифицированного йода (на 23 и 15 % соответственно) и более высокое содержание неорганического йода (на 46 и 32 % соответственно) в узле и ПТ по сравнению с ТКД. В узле и ПТ наблюдали также уменьшение содержания глутатиона, увеличение содержания металлотионеинов и металлов в их составе, повышение активности лактатдегидрогеназы и катепсина Д. Однако по ряду характеристик узел и ПТ отличаются. В узле отмечено согласованную активацию супероксиддисмутазы (на 81 %), каталазы (на 99 %) и глутатионтрансферазы (на 212 %), на фоне увеличения содержания оксирадикалов и усиления фрагментации ДНК. Специфическими характеристиками ПТ является уменьшение содержания оксирадикалов и угнетение холинестеразной активности. Сделан вывод об истощении компенсаторных возможностей гипертрофированных тиреоцитов в узле по сравнению с ПТ, несмотря на определенные компенсаторные изменения в стресс-зависимых системах.

The authors have studied the subcellular distribution of iodine, state of stress-responsive systems and level of molecular damage in nodes, paranodulyar tissue (PT), and contrlateral lobe tissue (CLT) unaffected by thyroid node. A lower concentration of organified iodine (by 23 and 15 %, respectively) and higher concentration of inorganic iodine (by 46 and 32 %, respectively) in the node and PT versus CLT have been established. In the node and PT a decreased glutathione content, increased metallothionein level and their metal-binding ability and increased activity of lactate dehydrogenase and cathepsin D were observed. However, the number of nodule characteristics were different from counterpart in PT. It has been noted in the nodule a coherent activation of superoxide dismutase (by 81 %), catalase (by 99 %), and glutathione-transferase (by 212 %) simultaneously with an increased content of oxyradicals and an increased DNA fragmentation. The specific characteristics of the PT included a low level of oxyradicals and cholinesterase activity inhibition. Thus, we may suggest an exhaustion of compensatory capability of hypertrophied thyrocytes in the node - compared with PT - despite some compensatory changes in stress-responsive systems.

Проведено аналіз та систематизацію сучасних наукових даних про автоімунний тиреоїдит. Визначено його місце в структурі захворювань ендокринної системи, основні чинники виникнення та прогресування, роль екологічних факторів, генетичної детермінованості ризику його розвитку. Висвітлено сучасні уявлення про імунологічні механізми, які зумовлюють реалізацію патологічного процесу у разі автоімунного тиреоїдиту. Відзначено роль апоптозу в розвитку цього процесу. Висвітлено сучасні погляди на лікування хворих на автоімунний тиреоїдит.

Проведены анализ и систематизация современных научных данных об аутоиммунном тиреоидите. Определены место аутоиммунного тиреоидита в структуре заболеваний эндокринной системы, основные факторы, определяющие его возникновение и прогрессирование, роль экологических факторов и генетическую детерминированность. Описаны современные представления об иммунологических механизмах, обусловливающих реализацию патологического процесса при аутоиммунном тиреоидите и отмечена роль апоптоза. Представлены современные взгляды на лечение аутоиммунного тиреоидита.

The paper is devoted to the analysis and systematization of the latest scientific data on the problem of etiology and pathogenesis of autoimmune thyroiditis. Much attention is paid to the role of autoimmune thyroiditis in the structure of endocrine diseases, to the major factors defining its occurrence and progression, to the influence of environmental factors and genetic risk determination. Modern conceptions on immunological mechanisms triggering pathological process in autoimmune thyroiditis, and the role of apoptosis was described as well. Presents modern views on the treatment of patients with autoimmune thyroiditis.

Мета роботи: оцінити прогностичну цінність показників порушення мікроциркуляції на першу добу гострого панкреатиту та скласти алгоритм визначення тяжкості захворювання. Обстежено 128 хворих на гострий панкреатит. Визначення зміни амплітуди ендотеліальних коливань під час проведення лазерної доплерівської флоуметрії з оклюзійною пробою надає можливість із високою точністю діагностувати і прогнозувати тяжкість перебігу гострого панкреатиту в першу добу захворювання. Цей метод оцінювання є неінвазивним, простим у використанні і, крім того, дозволяє контролювати ефективність лікування впродовж усього періоду захворювання.

Зазначено, що ендокринна хірургія як самостійна гілка клінічної хірургії досягла високого рівня розвитку в Західній Україні. У ряді клінік надають кваліфіковану хірургічну допомогу населенню на високому рівні з використанням сучасних методів діагностики, операційного лікування та реабілітації хворих. Наукові дослідження відзначаються актуальністю, виконанням на рівні світових стандартів, значущими науковими та практичними результатами.

Проаналізовані випадки нестандартних ситуацій на етапах хірургічного лікування зоба. Встановлено, що в їх структурі переважають тяжкі розлади функції зовнішнього дихання внаслідок травм поворотних нервів і напруженої гематоми шиї. Причинами розвитку нестандартних ситуацій є труднощі інтубації трахеї, верифікації нервів гортані серед тканин операційної рани, порушення технології виконання операції, неповнота доопераційного обстеження. Запропоновано методи запобігання виникненню цих ситуацій та варіанти вирішення.

Зміни тяжкості серцевої недостатності у хворих на токсичний зоб (ТЗ) після хірургічного лікування вивчено недостатньо. Мета роботи - вивчити зміни розладів серцевої діяльності у віддалений період після хірургічного лікування хворих на ТЗ. Дослідження проведено в 48-ми хворих на ТЗ і тиреотоксикоз середньої тяжкості й у 102-х пацієнтів з тяжким тиреотоксикозом. Вивчали розлади серцевої діяльності то її зміни після операції за градацією "добрий", "задовільний", "незадовільний" результати і неефективне лікування. Добрий і задовільний результати хірургічного лікування у групі хворих на тиреотоксикоз середньої тяжкості виявлено в 47-ми (98 %) випадках, а в групі пацієтів з тяжким тиреотоксикозом - у 45-ти (44 %). Встановлено, що незадовільний результат лікуування визначався тяжкістю тиреотоксикозу, його тривалістю, низьким рівнем витривалості до фізичних навантажень за тестом 6-хвилинної ходьби. Висновки: довготривалий тяжкий тиреотоксикоз призводить до розвитку фібриляції передсердь і серцевої недостатності, які в більшості випадків (66 %) після хірургічного лікування токсичного зоба не зазнають зворотних змін.