Досліджено проблему соціально-педагогічного патронажу сімей з розумово відсталими дітьми. На підставі теоретичного аналізу наукової літератури розкрито специфіку сімейного виховання такої дитини. Розкрито суть і зміст соціально-педагогічного патронажу сімей з розумово відсталими дітьми. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено модель соціально-педагогічного патронажу, структурними елементами якої є цільовий, змістовий, технологічний модуль і модуль взаємодії. За результатами проведеного дослідження розвинуто теоретичний аспект та підвищено рівень практичних умінь організації соціально-педагогічної роботи з розумово відсталими дітьми та їх сім'ями в суб'єктів соціально-педагогічної діяльності (фахівців різного профілю та волонтерів), загальної та педагогічної культури батьків таких дітей, задоволеності розвитком всіх життєво необхідних потреб розумово відсталої дитини.

Розкрито поняття розумової відсталості та класифікацію розумових обмежень. Наведено характеристику специфічних потреб розумово відсталих дітей (РВД). Обгрунтовано організаційно-управлінські та правові основи соціального захисту РВД. Проаналізовано особливості сімейного виховання та організації комплексної допомоги РВД у громаді, роль та функції соціального педагога. Увагу приділено мультидисциплінарній бригаді як формі організації соціально-педагогічної роботи з РВД та їх сім'ями. Описано технології соціально-педагогічної діяльності з використанням в роботі з сім'єю, що виховує РВД.

Розкрито поняття вільного часу, його роль і місце у формуванні та розкритті творчого потенціалу особистості дорослого.

Розкрито соціально-педагогічні проблеми обдарованих дітей; здібності та мотивації обдарованих дітей; консультативну роботу соціального педагога з батьками та обдарованою дитиною.

Розкрито сутність і специфіку соціально-педагогічної роботи з дітьми-інвалідами. Визначено основні напрямки роботи соціального педагога з дітьми, які мають обмежені можливості.

Розглянуто підготовку майбутніх соціальних педагогів до роботи з дітьми з обмеженими можливостями, яка спрямована на: врахування змісту професійної діяльності соціального педагога з дітьми з обмеженими можливостями, що знаходить відображення у змісті соціально-педагогічних дисциплін, поєднанні методів навчання; актуалізацію рефлексивної здатності студентів як суб'єктів фахової підготовки; організацію художньо-творчої діяльності студентів.

Розглянуто засади організації соціально-педагогічної діяльності соціального педагога з підлітками у мікрорайоні загальноосвітнього навчального закладу.

Конфлікти неминучі в усіх сферах суспільного життя, тому винятком не є й підліткове середовище. Підлітковій вік традиційно вважають переходом від дитинства до дорослості. Усе, що стосується розвитку, якісно перебудовується, виникають і формуються нові утворення, що нерідко призводить до виникнення конфліктів з батьками, однолітками, учителями, із самим собою. Для того, щоб сприяти ефективному розв'язанню конфліктних ситуацій в підлітковому середовищі, соціальному педагогові необхідні умови, завдяки яким його діяльність буде більш продуктивною. До загальних умов, які доцільно використовувати соціальному педагогові для розв'язання підліткових конфліктів, слід віднести: формування конфліктологічної компетентності підлітків на основі низки спільно педагогічних принципів та компонентів; участь підлітків у колективних видах діяльності (суспільна корисна діяльність підлітків, участь у волонтерських рухах, спортивна діяльність підлітків, проведення тренінгів у підлітковому середовищі, рольові ігри); організація самовиховання підлітків (аутотренінги, саморегуляція поведінки, самоаналіз, тренінги); взаємозв'язок спільного, диференційного й індивідуального підходів у процесі виховної роботи. Використовуючи зазначені умови, соціальний педагог за певний проміжок часу зможе досягти зниження конфліктності в підлітковому середовищі.

Розкрито основні напрями діяльності соціального педагога з попоредження насильства в сім'ї: робота з дітьми, робота з сім'ями дітей, робота з педагогічним колективом. Робота соціального педагога з попередження насильства в сім'ї передбачає 3 етапи: діагностичний, корекційно-профілактичний, контрольний. На кожному з етапів застосовують різні форми й методи роботи: тести, анкети, складені для виявлення сімейної ситуації, стилю виховання, рівня розвитку комунікативних здібностей і соціальної впевненості в дітей, виділення фактів і причин насильства, визначення сімей, потенційно схильних до насильства, анкетування дорослих, індивідуальна бесіда з дорослими, з кожною дитиною, спостереження за поведінкою дітей, педагогічна просвіта батьків за допомогою бесід, нарад, консультацій, організація спільної діяльності дітей і батьків, індивідуальна робота з дітьми, робота з неблагополучними сім'ями.

Наведено визначення поняття "насильство в сім'ї", розкрито види насильств (фізичне, сексуальне, психологічне, економічне). Запропоновано класифікацію насильства над дітьми за кількома ознаками (залежно від стратегії кривдника; за часом; за тривалістю; за місцем знаходження); охарактеризовано типи жорстокого поводження з дітьми в сім'ї (жорстокі фізичні покарання, фізичні знущання, побиття; дитина є свідком знущань над іншими членами сім'ї; сексуальне насильство, інцест; використання привілеї в дорослих; залякування; погрози; використання громадських установ; ізоляція; емоційне насильство; економічне насильство); розкрито види соціальної профілактики (первинна, вторинна, третинна). Проаналізовано соціально-правові аспекти захисту дітей від насильства в сім'ї.

Розкрито етичні принципи телефонного консультування, основні ролі консультанта під час розмови з клієнтом по телефону, правила і принципи ведення розмови по телефону, кроки, за допомогою яких досягають головної мети телефонного консультування.

Розглянуто теоретичні підходи та соціально-педагогічні технології організації позанавчальної діяльності дітей та молоді. Розкрито педагогічний потенціал "event-технології" та напрями і зміст соціально-педагогічної підтримки дитини в середовищі дитячих громадських об'єднань й організацій, а також діяльність молодіжних організацій як соціально-педагогічний механізм соціалізації дітей і молоді. Охарактеризовано соціально-педагогічний потенціал дитячих і молодіжних об'єднань й організацій (молодіжна субкультура як середовище та результат особистої самореалізації, інтерактивні технології як форма організації діяльності молодіжних об'єднань). Подано методику соціально-педагогічної роботи з дитячими та молодіжними об'єднаннями й організаціями, яка містить методи соціально-педагогічного виховання та моделі роботи в групах.

Розкрито теоретико-методологічні підходи до вивчення соціальної педагогіки. Подано характеристику соціалізації як контексту виховання. Увагу приділено девіації як соціально-педагогічній проблемі. Описано методологію соціально-педагогічних досліджень. Розглянуто основні категорії та принципи соціальної педагогіки, чинники соціалізації, форми прояву девіації. Висвітлено питання соціально-педагогічної віктимології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч312 р3 + С49 р30

Рубрики:

Соціальна педагогіка

Соціальна допомога окремим категоріям населення

Шифр НБУВ: РА450640 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З позицій системного підходу представлено наукове вирішення проблеми професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів і соціальних працівників до роботи із вразливими категоріями населення. Розкрито теоретичні засади професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів і соціальних працівників до роботи із вразливими категоріями населення. Визначено місце соціальної роботи із вразливими категоріями населення в контексті професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів і соціальних працівників. Теоретично обгрунтовано, розроблено й схарактеризовано систему професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів і соціальних працівників до роботи із вразливими кагегоріями населення.

Представлено рекомендації, що містять у собі матеріали, які стануть в нагоді здобувачам вищої освіти другого (магістерського) рівня вищої освіти під час виконання і підготовки до захисту кваліфікаційних робіт. Розглянуто загальні положення, обов'язки наукового керівника і здобувача вищої освіти, вимоги до змісту кваліфікаційної роботи, її структуру, правила оформлення, процедуру підготовки до захисту тощо. Наголошено, що кваліфікаційна робота повинна узагальнювати хоч і невеликий, але самостійний науковий пошук виконавця, а не повторювати чи констатувати загальновідомі істини.

Розкрито сутність і зміст практики в системі професійної підготовки здобувачів вищої освіти, які отримують професійну кваліфікацію "соціальний працівник, соціальний педагог, практичний психолог". Презентовано наскрізну програму з практики зі спеціальності 231 Соціальна робота, освітня програма "Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Практична психологія" для здобувачів першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти.

Представлено методичні матеріали, в яких розкрито наступі теми: реферат як форма самостійної роботи здобувача вищої освіти, вимоги до виконання реферату, курсова робота як вид дослідницької роботи здобувача першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, вимоги до виконання курсової роботи, проєкт як форма випускної кваліфікаційної роботи здобувача першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, вимоги до виконання кваліфікаційної роботи (проєкту), особливості вибору напряму та теми наукового дослідження, визначення предмета й об'єкта, мети та завдань дослідження та інше.