Індекс рубрикатора НБУВ: Р62-323.7 + Р410.1-433.71

Рубрики:

Невропатологія

Хвороби серця

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч517.130.4

Рубрики:

Вплив занять боксом на організм

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Создана индивидуальная прогностическая модель для определения риска возникновения нарушений сердечно-сосудистой деятельности у больных с последствиями травм нижних конечностей. Проведено комплексное обследование 211-ти больных (мужчин) в возрасте от 20-ти до 60-ти лет с дефектами костей, ампутационными культями, ложными суставами нижних конечностей с помощью изучения характера травмы и особенностей течения послетравматического периода, социально-экономических условий и образа жизни, электрокардиографии, исследования состояния вегетативной нервной системы, антропометрических показателей, психологического состояния, комплексного биохимического исследования липидного, углеводного обмена, системы гемостаза. На основе полученных данных с использованием комбинационного анализа разработана таблица прогнозирования. Количественная оценка суммарного влияния факторов риска в баллах (патах) стала основой создания модели, в соответствии с которой каждый больной был отнесен к одной из трех прогностических групп (благоприятного, сомнительного и неблагоприятного прогноза).

Изучены социально-экономический статус и образ жизни больных с травмами нижних конечностей и их влияние на состояние сердечно-сосудистой деятельности. По результатам проведенного иследования, факторы, влияющие на развитие сердечно-сосудистых заболеваний, по силе влияния располагались в следующем порядке: возрастные особенности, вредные привычки, особенности питания, образовательный ценз и социальное положение, наследственность, семейные отношения, жильё и производственные факторы.

Оценено функциональное состояние кровообращения, показатели перекисного окисления липидов и системы гемостаза в динамике у больных хроническим посттравматическим остеомиелитом. Проведены функциональные исследования у 176-и больных методами электрокардиографии, эхокардиографии, тетраполярной реографии, сегментарной реографии конечностей, термографии. Состояние системы гемостаза оценено по результатам аутокоагуляционного теста, протромбиновому времени, показателю эуглобулинового фибринолиза, уровню фибриногена А и Б. У больных остеомиелитом отмечены изменения биоэлектрической активности сердца, нарушение общей и местной гемодинамики, накопление в плазме крови продуктов липидной пероксидации и угнетение факторов антиоксидантной защиты, коагулопатия. После операции и в процессе восстановительного лечения зарегистрирована благоприятная динамика отмеченных показателей с постепенной их нормализацией в периоде реадаптации. Наиболее информативным и доступным для выполнения в лаборатории оказалось содержание МДА. Его повышение указывает на необходимость включения в комплексную терапию посттравматического остеомиелита препаратов антиоксидантного действия.

Хронічна ревматична хвороба серця (ХРХС) протягом тривалого часу посідає основне місце в структурі інвалідності населення України. Мета дослідження - визначення клініко-функціональних ознак функції кровообігу у хворих на ХРХС для оцінки обмежень життєдіяльності в практиці медико-соціальної експертизи. Обстежено 180 хворих на ХРХС віком 40 - 65 років. Виявлено достовірні відмінності в групах хворих, які дозволяють сформулювати клініко-функціональні діагностичні маркери порушення функції кровообігу для об'єктивізації оцінки ступеня обмеження їх життєдіяльності, визначення групи інвалідності та розробки реабілітаційних програм.

Розглянуто методологічні аспекти реабілітації хворих та інвалідів. Представлено особливості термінології, питання, що стосуються організації реабілітаційного процесу (цілі, принципи, види реабілітації, показання до медичної реабілітації та потреба в ній; задачі та варіанти професійної реабілітації, особливості соціальної, психологічної, фізичної реабілітації; реабілітаційні послуги та заходи, засоби реабілітації інвалідів; стадії реабілітаційної технології, реабілітаційний прогноз, оцінка реабілітаційного потенціалу хворого шляхом співвіднесення його реабілітаційного діагнозу з клініко-реабілітаційною групою; підходи до оцінки ефективності реабілітації). Викладено організаційні основи створення реабілітаційної системи, принципи формування та розвитку державної служби реабілітації інвалідів, функціональні обов'язки відомств, які до неї входять, класифікація реабілітаційних установ, рівні організації реабілітаційної допомоги, схема заходів щодо оцінки стану хворих в залежності від потужності реабілітаційної установи тощо. Висвітлено законодавче поле реабілітації, проведено порівняльний аналіз чинного законодавства України з питань реабілітації інвалідів з міжнародним законодавством.

Подано клінічну характеристику вроджених вад серця (ВВС). Наведено принципи медико-соціальної експертизи під час ВВС. Висвітлено особливості медико-соціальної реабілітації інвалідів внаслідок ВВС. Викладено програму клініко-експертної діагностики ВВС.

Досліджено церебральну гемодинаміку (ЦГ) та ліпідний обмін у 178-ми хворих на цукровий діабет II типу. Виявлено значні патологічні зміни ЦГ, які виражаються в порушенні авторегуляції судин головного мозку, судинного тонусу, кровонаповнення, ускладненні венозного відтоку, та порушення ліпідного обміну, особливо у хворих на цукровий діабет з гіпертонічною хворобою. Накопичення атерогенних ліпопротеїнів призводить до більш раннього розвитку атеросклерозу, в тому числі і судин головного мозку, що зумовлює більш частий розвиток ішемічного інсульту.

Досліджено питання організації реабілітації в провідних країнах світу (Німеччині, Франції, Швейцарії та ін.). Наведено організаційно-правові засади медичної реабілітації, визначення та концепцію реабілітації, порядок її призначення, структури реабілітації, контроль якості, джерела фінансування. Здійснено порівняння системи медичної реабілітації в Україні з розвинутими країнами. Вивчено напрямки й проблеми впровадження системи реабілітації в нашій державі.

В Україні з 2007 р. відбувається процес формування ІПР інвалідам, але якість роботи не аналізувалась. Існує необхідність в оцінці потреб інвалідів з хворобами системи кровообігу (ХСК) в заходах медико-соціальної реабілітації (МСР), які сформовані фахівцями МСЕК на даний час. Мета роботи - аналіз досвіду роботи МСЕК по формуванню ІПР та визначення потреб інвалідів з хворобами системи кровообігу (ХСК) в різних видах реабілітації. Проведено аналіз 53 412-ти ІПР інвалідів із ХСК (шифр J00-J99, крім J60-J69, J71-J83) за даними 22-х областей України. Використано статистичний, аналітичний, мета-аналіз за даними ІПР. Виявлено, що потреба інвалідів з ХСК в медичній реабілітації склала 93,44, фізичній - 43,40; професійній та трудовій - 33,84; психолого - педагогічній - 10,39; соціально-побутовій - 2,54 %; потреба у технічних засобах реабілітації (ТЗР) - 19,43 %. Одержані дані свідчать про наявність різноманітних потреб інвалідів з ХСК в заходах МСР та існуючу на даний час недооцінку ролі методів фізичної, психологічної, соціальної, ТЗР в усуненні обмежень життєдіяльності, для соціальної адаптації, покращання якості життя інвалідів з ХСК. Це потребує удосконалення організаційної та методичної роботи МСЕК під час формування ІПР.

Традиційно в офіційній статистичній звітності дається аналіз первинної інвалідності, в той же час повторній інвалідності не приділяється уваги. Мета роботи - вивчення рівня та структури первинної та повторної інвалідності у разі патології внутрішніх органів. Проведено аналіз первинної та повторної інвалідності дорослого населення у разі патології внутрішніх органів (серцево-судинної, легеневої, шлунково-кишкової, сечовидільної системи) в 22-х областях України за 2011 - 2013 рр. Використовувалися мета-аналіз офіційної звітності та додаткових даних інформаційної бази МСЕК, статистичний, аналітичний методи, метод експертних оцінок. Показники інвалідності розраховувалися залежно від класу хвороб, віку, групи інвалідності. Виявлено, що рівень первинної інвалідності внаслідок патології внутрішніх органів за 3 роки знизився з 8,81 до 7,59 із позитивною динамікою за класами хвороб системи кровообігу, органів дихання та травлення; рівень повторної інвалідності знизився з 26,65 до 20,28 з позитивною динамікою за всіма класами внутрішніх хвороб. Темп зниження рівня повторної інвалідності був повільнішим, ніж первинної інвалідності, що сприяє нагромадженню неповнофункціональних осіб в суспільстві. Виявлені особливості первинної та повторної інвалідності у разі патології внутрішніх органів є важливими для планування організаційних заходів профілактики інвалідності та реабілітації інвалідів, доцільним є внесення показників повторної інвалідності в офіційну статистичну звітність.

Розглянуто сучасні теоретичні та практичні питання медико-соціальної реабілітації інвалідів військової служби та учасників антитерористичної операції (АТО) на Сході України. Проаналізовано законодавчо-нормативні документи з медико-соціальної допомоги військовослужбовцям - учасникам та інвалідам бойових дій. Узагальнено досвід щодо надання послуг з медичної, психологічної, соціальної, професійно-трудової та інших видів реабілітації військовослужбовців, які втратили здоров'я внаслідок проведення АТО на Сході нашої країни, а також досвід зарубіжних країн з питань реабілітації військовослужбовців, що стали інвалідами внаслідок локальних військових конфліктів. Досліджено шляхи розвитку системи медико-соціальної реабілітації інвалідів військової служби та учасників АТО. Запропоновано типову схему побудови реабілітаційного центру для комплексної реабілітації інвалідів військової служби та бойових дій. Наведено перелік нормативно-правових документів, які можуть бути корисними для вирішення питань медико-соціальної реабілітації інвалідів військової служби та учасників АТО.

За даними літератури, патологію внутрішніх органів має кожен п'ятий поранений. Після проведення першого етапу лікування виникають питання подолання функціональних порушень та обмежень життєдіяльності, встановлення інвалідності та здійснення реабілітаційних заходів, які необхідні для відновлення соціального статусу постраждалих. Цим питанням в літературі не приділялось відповідної уваги. Мета роботи - визначення наслідків ураження внутрішніх органів в учасників антитерористичної операції (АТО) та їх соціальні наслідки. Проведено аналіз контингенту учасників АТО, що проходили освідчення на медико-соціальних експертних комісіях (МСЕК) в 2014 р. у 18-ти областях України. Використано дані медико-експертної документації, інформаційних баз даних МСЕК. Із загального контингенту постраждалих наслідки ураження внутрішніх органів виявлено у 9,8 %. В їх числі постравматичні ураження черевної порожнини, грудної клітини, хвороби органів травлення, органів дихання, серцево-судинні захворювання, які призвели до порушення функцій організму помірного та вираженого ступеню, що стало підставою для встановлення групи інвалідності у 59,3 % постраждалих. Для відновлення соціального статусу постраждалих були складено індивідуальні програми реабілітації. Висновки: підхід до визначення інвалідності у учасників АТО має будуватись з урахуванням специфічних особливостей даної групи захворювань та на загальних принципах МСЕ. Для відновлення соціального статусу постраждалих необхідні реабілітаційні заходи з урахуванням виду та ступеня обмежень життєдіяльності.

В огляді розглянуто особливості та складові соціальної реабілітації колишніх військовослужбовців, в першу чергу - учасників антитерористичної операції (АТО), які стали інвалідами, її зв'язок з соціальним захистом, соціальною роботою і соціальним обслуговуванням. Наведено об'єкти діяльності, функції та специфічні прийоми роботи спеціаліста із соціальної роботи, його відмінності від соціального працівника. Розглянуто особливості співпраці державних інституцій з громадськими організаціями. Наведено приклади діяльності деяких регіональних відділень соціальної підтримки учасників АТО та їх сімей.

Антитерористична операція (АТО), що відбувається на Сході України, призводить до суттєвих соціальних наслідків, серед яких одним з найсерйозніших є інвалідизація працездатного населення. Мета дослідження - дослідити контингент інвалідів-учасників АТО внаслідок бойової травми, який сформувався в областях України в 2015 р. Проведено аналіз контингенту учасників АТО з наслідками бойової травми, які проходили освідчення на медико-експертних комісіях (МСЕК) 20 областей України в 2015 р. та були визнані інвалідами. Використано дані медико-експертної документації, інформаційної бази Центрів і Бюро МСЕ областей. Методи дослідження: мета-аналіз, статистичний, аналітичний, метод експертних оцінок. Встановлено, що в 2015 р. на МСЕК звернулося 2159 осіб, які постраждали внаслідок травм та поранень в АТО, з них 1401 визнано інвалідами. Більшості постраждалих визначено III групу інвалідності. Основною інвалідизуючою патологією були травми голови, кінцівок, політравма, травма ока та орбіти, периферичних нервів, опіки.

Мета роботи - визначити потреби учасників антитерористичної операції з інвалідністю внаслідок бойових травм в технічних засобах реабілітації. Досліджена діяльність медико-соціальних експертних комісій по формуванню індивідуальних програм реабілітації учасникам антитерористичної операції з інвалідністю внаслідок бойових травм в 19 областях України за 2016 рік, розраховані показники потреб в технічних засобах реабілітації в залежності від віку, важкості інвалідності, регіональної належності. Виявлено, що в структурі призначень заходів медико-соціальної реабілітації учасникам антитерористичної операції з інвалідністю внаслідок бойових травм рекомендації щодо забезпечення технічними засобами реабілітації склали 3,8 %. Загалом було призначено 752 засоби, в середньому на 1 особу припадало 0,35. Найбільшою була потреба у засобах пересування та протезних виробах, за віком та важкістю інвалідності - у осіб молодого віку та представників і групи інвалідності, за регіонами - у Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях, а також при наслідках політравми та травм кінцівок. Висновки: оцінка потреб учасників антитерористичної операції з інвалідністю внаслідок бойових травм в технічних засобах реабілітації може служити організаційно-методичною основою для удосконалення системи медико-соціальної реабілітації таких осіб як в цілому, так і на регіональному рівні.

Представлено літературні дані про сучасні тенденції реабілітації хворих та інвалідів, необхідний обсяг медико-соціальної реабілітації інвалідам з основною інвалідизуючою патологією. Розглянуто основні види реабілітаційних послуг відповідно до патології. Охарактеризовано роботу МСЕК України по формуванню індивідуальної програми реабілітації (ІПР) при основних інвалідизуючих захворюваннях, яка свідчить про неповне виявлення потреб інвалідів у заходах медико-соціальної реабілітації, низький обсяг використання послуг із психолого-педагогічної, соціально-побутової реабілітації, технічних засобів реабілітації, виробів медичного призначення, значні розбіжності в показниках в областях за однєю й тією ж патологією, невисокий рівень ефективності реабілітації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР)297 + С5*423.3 + Х819(4УКР)153

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Соціологія

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: ВА819297 Пошук видання у каталогах НБУВ