Проведено комплексне історико-джерелознавче дослідження документальної спадщини відомого українського громадсько-політичного діяча, публіциста, редактора та дипломата Ф. П. Матушевського. Висвітлено основні етапи життєвого шляху цієї особистості, з'ясовано джерельну значимість його науково-популярних, літературознавчих і публіцистичних праць для дослідження історії українського національного руху, подій громадського, політичного, культурного життя та літературного процесу України початку XX ст. З'ясовано, що його епістолярну спадщину можна вважати самостійним комплексом джерел, у якому зафіксовано цінні відомості про події життя України 1890 - 1910-х рр., а також сюжети, що дозволяють більш повно відтворити біографію автора листів. Проаналізовано рукописні копії щоденника Ф. П. Матушевського, його значення для вивчення історії діяльності Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Греції (1919 - 1920 рр.) і політичної діяльності автора. Розкрито його внесок в історію національного та культурно-просвітницького руху України даного періоду та у міжнародний імідж держави.

Проаналізовано комплекс публікацій Ф. П. Матушевського, присвячених постаті та творчості Т. Г. Шевченка. Визначено інформаційний потенціал і характерні особливості статей. Розкрито погляди автора щодо формування творчого генія та світогляду відомого українського поета та його значення для вітчизняної літератури та національного руху другої половини XIX ст.

Дослідженням на теоретичному рівні з'ясовано, що в комплексі заходів соціальної адаптації осіб із церебральним паралічем провідне місце займають фізичні вправи. Водночас підходи до формування організаційного, змістового й контрольно-діагностичного рівнів їх рухової діяльності з використанням цих засобів дотепер не відображають досягнень галузевої науки, що засвідчує необхідність подальших досліджень у цьому напрямі.

Висвітлено сучасне бачення перебігу, профілактики та лікування синдрому діабетичної стопи (СДС). Розглянуто матеріали та методи дослідження. Доведено ефективність використання реамберину у хворих із СДС. Проаналізовано ефективність програми профілактики СДС та ампутацій у хворих на цукровий діабет. Охарактеризовано зміни у системі регуляції агрегатного стану крові у венах нижніх кінцівок хворих на ускладнені форми СДС. Подано протоколи надання медичної допомоги хворим із СДС та хворим з діабетичною нейропатією.

Обгрунтовано та узагальнено заходи профілактики гнійно-некротичних ускладнень синдрому діабетичної стопи, що стосуються індивідуального навчання догляду за стопами пацієнтів групи ризику по синдрому діабетичної стопи та поради щодо врахування певних вимог під час вибору взуття, які допоможуть уникнути швидкого прогресування гнійно-некротичного процесу та запобігти високим ампутаціям.

Проаналізовано досвід лікування 169-ти пацієнтів з грижами стравохідного отвору діафрагми, у 27-ми з них мали місце бронхолегеневі ускладнення. Надано рекомендації щодо консервативного лікування та профілактики післяопераційних ускладнень.

Представлено результати експериментального дослідження люмінесцентних властивостей стінок різних відділів кишок. Виявлено, що вони змінюються залежно від стану життєздатності, але відрізняються значною індивідуальною варіабельністю. У зв'язку з цим розроблено методику стандартизації результатів, що дозволяє застосовувати такі дослідження для визначення стану кишкової стінки.

Наведено сучасні уявлення про патогенез діабетичної полінейропатії, знання і узагальнення якого є необхідною складовою етіопатогенетичного лікування даної патології.

Описано історичні етапи становлення кафедри хірургії та урології Буковинського державного медичного університету. Наведено біографічні дані видатних учених, які працювали на кафедрі в різні роки. Подано наукові досягнення працівників кафедри та напрямки роботи в практичній охороні здоров'я.

Здійснено джерелознавчий аналіз комплексу листів Ф. П. Матушевського до М. С. Грушевського. Визначено інформаційну цінність і значення цих кореспонденцій.

The source analysis was carried out for the complex of letters of F. P. Matushevsky to M. S. Hrushevsky. The significance and informational value of the correspondence is observed.

Лікування гнійно-некротичних процесів шкіри та м'яких тканин і нині залишається актуальним. Часто ускладнення лікування зумовлені полірезистентністю мікроорганізмів до антибактеріальних засобів, хронізацією процесу, неспецифічними запальними процесами м'яких тканин небактеріального походження, супутньою патологією. Розглянуто правила використання антибактеріальних засобів та чинники, які необхідно враховувати у призначенні антибактеріальної терапії.

Мета дослідження - покращання результатів хірургічного лікування хворих із травматичними ушкодженнями печінки шляхом запобігання ранніх післяопераційних гнійно-запальних ускладнень за допомогою розсмоктувальних полімерних шовних матеріалів і включення в комплекс лікувальних заходів внутрішньотканинного електрофорезу антисептиків. Роботу виконано в експерименті на 40 дорослих собаках. Установлено, що застосування вікрилу для зашивання травматичних дефектів печінки є обгрунтованим і доцільним, сприяє попередженню розвитку гнійних ускладнень, забезпечує адекватні умови для загоєння рани печінки.

Внутрішньоартеріальне введення озонвмісного фізіологічного розчину у хворих на ішемічно-гангренозну форму синдрому стопи діабетика, виконане за методикою Сельдінгера, сприяє зниженню рівня глікемії та потенціює позитивний лікувальний ефект комплексного лікування зазначеної категорії пацієнтів. Стимуляція функціональної активності макрофагів під впливом озону, а також наявність деструктивних змін у таких клітинах без некротизуючих ушкоджень може бути пояснена включенням механізму апоптозу як позитивного фактора в регуляції місцевого гомеостазу на завершенні запальної (ексудативної) фази ранового процесу.

На підставі вивчення клінічних результатів дії озону розчиненого у фізіологічному розчині та введеного внутрішньоартеріально хворим із синдромом стопи діабетика, встановлено позитивний вплив його застосування. Вивчення наслідків дії локальної озонотерапії у поєднанні з вакуумною місцевою терапією на процеси репарації в післяопераційній рані хворим, які оперовані з синдромом діабетичної стопи, надало змогу встановити, що у пацієнтів основної групи, у порівнянні з контрольною групою, швидше відбувалася нормалізація рівня глюкози крові. Підтверджено, що впровадження такого комплексу лікувальних заходів у пацієнтів з синдромом діабетичної стопи покращує клінічний стан хворих, стабілізує вуглеводний обмін і стимулює процеси біоенергетики в організмі хворих на синдром діабетичної стопи.

Внутрішньоартеріальне введення озонвмісного фізіологічного розчину у хворих на ішемічно-гангренозну форму синдрому стопи діабетика, виконане за методикою Сельдінгера, сприяє зниженню рівня глікемії та потенціює позитивний лікувальний ефект комплексного лікування зазначеної категорії пацієнтів. Стимуляція функціональної активності макрофагів під впливом озону, а також наявність деструктивних змін у таких клітинах без некротизуючих ушкоджень може бути пояснена включенням механізму апоптозу як позитивного фактора в регуляції місцевого гомеостазу на завершенні запальної (ексудативної) фази ранового процесу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.865.7-5

Рубрики:

Хірургічна патологія стопи і пальців

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ