Висвітлено гіпотезу про те, що Жовква є унікальним прикладом пізньоренесансного містобудування і була побудована наприкінці XVI ст. як приватне місто-резиденція за функціонально-просторовою схемою "ідеального міста". Місто має частково збережену автентичну розпланувальну структуру доби ренесансу та низку архітектурних пам'яток, пов'язаних із нею. Теоретична реконструкція схеми первісного історичного розпланування середмістя і замку надає можливість висловити гіпотезу про її схожість з проектами міст, що опубліковані в трактаті італійського архітектора XVI ст. П. Катанео "Чотири книги про архітектуру".

Описано нововіднайдені фрагменти поліхромних розписів на верхніх ярусах південно-східної башти замку в Поморянах. Розписи виявлено на зовнішній стіні башти. Поліхромні розписи збережені фрагментарно. Вони творили малярську декорацію тинькованих стін замку у двох верхніх рівнях башти. Датувати розписи можна орієнтовно XVII ст. Віднайдений фрагмент розпису на зовнішній північні стіні замку в Язлівці значно скромніший за розмірами, але багатший кольористично. Декорування зовнішніх стін замків поліхромними розписами є рідкістю в Україні. Запропоновано врятувати та законсервувати віднайдені фрагменти розписів.

Проаналізовано будівельні матеріали та архітектурні деталі, отримані під час археологічних розкопок на Високій Гірці в Холмі (сьогодні Хелм, Польща), в районі комплексу резиденції короля Данила Романовича з 13 ст. Домінують тесані блоки з каменю глауконітиту та вапняку. Глауконітитовий камінь у великій кількості знайдено в розкопах. Він слугував будівельним матеріалом для стін у формі тесаних блоків. Такі блоки можна поділити на дві групи: 1 - блоки у формі паралелепіпеда обтесані та шліфовані з усіх сторін; 2 - блоки у формі, наближеній до паралелепіпеда, які тесано та шліфовано лише з лицевої сторони; а решта сторін мають ламану поверхню та груботесану. Особливістю є те, що ці блоки часто використовувалися повторно у пізніших будівлях. Глауконітитовий камінь зустрічаємо також у формі архітектурних деталей із різьбленими елементами. У результаті археологічних досліджень виявлено сьогодні близько 50 таких деталей. Частина з них (близько 20 деталей) належить до так званої колекції П. Покришкіна - з розкопів виконаних у 1911 - 1912 рр. у південній частині гірки. Решта деталей виявлені розкопками останніх 8 років. Усі ці архітектурні деталі можемо поділити на кілька груп: найчисельніша група - це профільовані наріжні блоки з півваликом (їх налічуємо 8 і ще 5 - у розкопах Покришкіна); інша група - це профільовані наріжні блоки з четвертною викружкою, півваликом і вертикальними тягами (1 блок і ще 3 таких блоки у колекції Покришкіна); криволінійні профільовані блоки з четвертною викружкою, яких знайдено 3; вони були частиною архівольта арки перспективного порталу. Аналіз архітектурних форм цих деталей надає змогу зробити висновки про їхню приналежність до таких частин будівель замку: песпективного порталу, обрамлення вікон і дверей, карнизи, колони, капітелі та ін. Штучний камінь виступає у вигляді цегли та глазурованої плитки, а також значних безформних мас застиглого камяного тіста, що вказують на залишки процесу виготовлення. Матеріали штучні - білі, зелені та різнобарвні. Вони доповнюють застосовані тут галицькі алебастри та зелений глауконіт із Холма. Була проведена експертиза білих матеріалів. Їх діагностували за допомогою мікроскопа SEM і рентгенографії. Крім того, проведено хімічний аналіз мікрострукутри за допомогою мікроскопа SEM із модулем EDS. Проведена експертиза показала, що матеріали, про які йдеться, виготовлялися за іншими технологіями, ніж керамічні, але подібні до тих, що використовуються для виготовлення силікатних матеріалів у наш час. Як сировину використовували крейду та біогенний кремнезем, отриманий із хвоща. Процедура скам'яніння проводилася в гідротермальних умовах. У результаті був отриманий матеріал, структурно схожий на мармур. Успішне виготовлення штучних матеріалів, уможливило реалізацію ідейних структур, побудованих під явним впливом стилю Тосканської школи 13 ст.

Висвітлено гіпотезу про те, що Жовква є унікальним прикладом пізньоренесансного містобудування і була побудована наприкінці XVI ст. як приватне місто-резиденція за функціонально-просторовою схемою "ідеального міста". Місто має частково збережену автентичну розпланувальну структуру доби ренесансу та низку архітектурних пам'яток, пов'язаних із нею. Теоретична реконструкція схеми первісного історичного розпланування середмістя і замку надає можливість висловити гіпотезу про її схожість з проектами міст, що опубліковані в трактаті італійського архітектора XVI ст. П. Катанео "Чотири книги про архітектуру".

Описано нововіднайдені фрагменти поліхромних розписів на верхніх ярусах південно-східної башти замку в Поморянах. Розписи виявлено на зовнішній стіні башти. Поліхромні розписи збережені фрагментарно. Вони творили малярську декорацію тинькованих стін замку у двох верхніх рівнях башти. Датувати розписи можна орієнтовно XVII ст. Віднайдений фрагмент розпису на зовнішній північні стіні замку в Язлівці значно скромніший за розмірами, але багатший кольористично. Декорування зовнішніх стін замків поліхромними розписами є рідкістю в Україні. Запропоновано врятувати та законсервувати віднайдені фрагменти розписів.

Проаналізовано будівельні матеріали та архітектурні деталі, отримані під час археологічних розкопок на Високій Гірці в Холмі (сьогодні Хелм, Польща), в районі комплексу резиденції короля Данила Романовича з 13 ст. Домінують тесані блоки з каменю глауконітиту та вапняку. Глауконітитовий камінь у великій кількості знайдено в розкопах. Він слугував будівельним матеріалом для стін у формі тесаних блоків. Такі блоки можна поділити на дві групи: 1 - блоки у формі паралелепіпеда обтесані та шліфовані з усіх сторін; 2 - блоки у формі, наближеній до паралелепіпеда, які тесано та шліфовано лише з лицевої сторони; а решта сторін мають ламану поверхню та груботесану. Особливістю є те, що ці блоки часто використовувалися повторно у пізніших будівлях. Глауконітитовий камінь зустрічаємо також у формі архітектурних деталей із різьбленими елементами. У результаті археологічних досліджень виявлено сьогодні близько 50 таких деталей. Частина з них (близько 20 деталей) належить до так званої колекції П. Покришкіна - з розкопів виконаних у 1911 - 1912 рр. у південній частині гірки. Решта деталей виявлені розкопками останніх 8 років. Усі ці архітектурні деталі можемо поділити на кілька груп: найчисельніша група - це профільовані наріжні блоки з півваликом (їх налічуємо 8 і ще 5 - у розкопах Покришкіна); інша група - це профільовані наріжні блоки з четвертною викружкою, півваликом і вертикальними тягами (1 блок і ще 3 таких блоки у колекції Покришкіна); криволінійні профільовані блоки з четвертною викружкою, яких знайдено 3; вони були частиною архівольта арки перспективного порталу. Аналіз архітектурних форм цих деталей надає змогу зробити висновки про їхню приналежність до таких частин будівель замку: песпективного порталу, обрамлення вікон і дверей, карнизи, колони, капітелі та ін. Штучний камінь виступає у вигляді цегли та глазурованої плитки, а також значних безформних мас застиглого камяного тіста, що вказують на залишки процесу виготовлення. Матеріали штучні - білі, зелені та різнобарвні. Вони доповнюють застосовані тут галицькі алебастри та зелений глауконіт із Холма. Була проведена експертиза білих матеріалів. Їх діагностували за допомогою мікроскопа SEM і рентгенографії. Крім того, проведено хімічний аналіз мікрострукутри за допомогою мікроскопа SEM із модулем EDS. Проведена експертиза показала, що матеріали, про які йдеться, виготовлялися за іншими технологіями, ніж керамічні, але подібні до тих, що використовуються для виготовлення силікатних матеріалів у наш час. Як сировину використовували крейду та біогенний кремнезем, отриманий із хвоща. Процедура скам'яніння проводилася в гідротермальних умовах. У результаті був отриманий матеріал, структурно схожий на мармур. Успішне виготовлення штучних матеріалів, уможливило реалізацію ідейних структур, побудованих під явним впливом стилю Тосканської школи 13 ст.

Давні міські укріплення є одним із специфічних видів оборонної архітектури. Разом із будівлями замків, кварталів міської житлової забудови, монастирських комплексів і польових оборонних споруд вони формували особливий вид архітектурно-містобудівних об'єктів. Під час їх будівництва часто поєднувалося вміння як архітектора, будівельника, так і військового інженера. Не так багато об'єктів міської оборонної архітектури дійшло до нашого часу. Тому кожен збережений сьогодні фрагмент міських оборонних мурів, земляних фортифікацій, як правило, є цінним документом своєї епохи та потребує дбайливої охорони та збереження. Міські фортифікації (на відміну від укріплень замків чи фортець) були об'єктами першочергових ліквідацій у процесі розвитку міст. Їх збереглося в Україні справді дуже мало, тому їх збереження та вивчення є справою надзвичайної ваги. Львів є унікальним містом на карті України власне з погляду розвитку міських укріплень. Виконано аналіз відображення об'єктів і пам'яток оборонного будівництва в науково-проектній документації "Історико-архітектурний опорний план міста Львова". Висвітлено дані про етапи розвитку укріплень Львова. Увагу звернено на залишки фортифікаційних споруд, які збереглися в археологічній формі. Їх виявлення, збереження та консервація і відзнакування є важливим завданням для сучасних містобудівних проектів. Висловлено гіпотези про окремі досі неідентифіковані елементи фортифікаційних споруд XVII - XVIII ст. Зроблено висновок щодо необхідності проведення спеціального наукового дослідження з детальної реконструкції всіх етапів розвитку оборонних поясів довкола середмістя та передмість Львова.