Зазначено, що географічні інформаційні системи - сучасна інформаційна технологія є методом, який може використовуватися для оцінки епідемічного процесу. Використання географічних інформаційних систем (ГІС) в епідеміологічному аналізі різних захворювань значно підвищує його ефективність, глибину і точність та дозволяє проводити просторовий (картографічне районування) і терміновий (періоди) аналізи. Важливою особливістю ГІС є можливість проводити багатофакторний аналіз під час вивчення епідемічних та епізоотичних процесів. Оскільки в ГІС об'єднані ідеї математичного та картографічного моделювання, вони реалізуються у поточному, ретроспективному та проспективному аналізі, що дозволяє прогнозувати захворюваність на визначених територіях.

Указано, что географические информационные системы - современная информационная технология, являющаяся методом, который может использоваться для оценки эпидемиологического процесса. Использование географических информационных систем (ГИС) в эпидемиологическом анализе различных заболеваний значительно повышает его эффективность, глубину и точность и позволяет проводить пространственный (картографическое районирование) и временной (периоды) анализ. Важной особенностью ГИС является возможность проводить многофакторный анализ при изучении эпидемических и эпизоотических процессов. Поскольку в ГИС соединены идеи математического и картографического моделирования, они реализуются в текущем, ретроспективном и проспективном анализе, что позволяет прогнозировать заболевание на определенных территориях.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.68-3 + Р413.301.11-3

Рубрики:

Лептоспірози

Диспепсії

Шифр НБУВ: Ж16691 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.2-3

Рубрики:

Хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж16691 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На сучасному етапі розвитку епідемічного процесу найбільш ефективною та економічно доцільною стратегією боротьби з гепатитом В визнано вакцинопрофілактику. У 1997 - 1998 р. проведено вакцинацію медичного персоналу (700 чоловік) Головного військового клінічного госпіталю МО України проти гепатиту В з використанням генно-інженерної вакцини з вмістом 10 мкг HBsAg у одній дозі з використанням різних схем вакцинації. Обстеження через 5 років показало, що у щеплених медичних працівників клінічних випадків гепатиту В не виявлено протягом усього періоду спостереження. Встановлено, що епідемічний процес серед нещепленого персоналу підтримується на високому рівні. У ході роботи визначено залежність рівня імунітету від обраної схеми вакцинації. Схему щеплень 0 - 1 - 6 міс. варто розглядати стандартною і використовувати у випадку планової вакцинації медичних працівників, схему 0 - 1 - 2 міс. можна розглядати альтернативною та використовувати у випадку необхідності екстреної профілактики. Зниження питомої частки щеплених з захисним рівнем антитіл до 50 % через 5 років свідчить про необхідність проведення ревакцинації. Показано, що генно-інженерна вакцина є високоефективною для специфічної профілактики гепатиту В серед медичного персоналу і характеризується епідеміологічною та імунологічною ефективністю.

На современном этапе развития эпидемического процесса наиболее эффективным и экономически целесообразным методом борьбы с гепатитом В признана вакцинопрофилактика. В 1997 - 1998 г. 700-м медицинским работникам Главного военного клинического госпиталя МО Украины проведена вакцинация против гепатита В генно-инженерной вакциной с содержанием 10 мкг HBsAg в одной дозе с применением разных схем вакцинации. Обследование через 5 лет показало, что у привитых медицинских работников клинических случаев гепатита В не выявлено в течение всего периода наблюдения. Установлено, что эпидемический процесс среди непривитого персонала поддерживается на высоком уровне. В ходе работы выявлена зависимость уровня иммунитета от выбранной схемы вакцинации. Схему прививок 0 - 1 - 6 мес. следует считать стандартной и использовать в случае плановой вакцинации медицинских работников, схему 0 - 1 - 2 мес. можно рассматривать альтернативной и использовать в случае необходимости экстренной профилактики. Снижение количества привитых с защитным уровнем антител до 50 % через 5 лет требует проведения ревакцинации. Показано, что генно-инженерная вакцина является высокоэффективной для специфической профилактики гепатита В среди медицинского персонала и характеризуется эпидемиологической и иммунологической эффективностью.

Описано випадок тяжкого перебігу тропічної малярії, виявлений в терапевтичному відділенні. Обговорено значення епідеміологічного анамнезу в діагностиці цього захворювання.

Освещен случай тяжелого течения тропической малярии, выявленный в терапевтическом отделении. Обсуждено значение эпидемиологического анамнеза в диагностике этого заболевания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514-3

Рубрики:

Інфекційні хвороби

Шифр НБУВ: Ж16691 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано розподіл еритроцитних антигенів систем АВО та резус-фактора у 53-х хворих на токсоплазмоз дітей і 56-ти здорових дітей. За результатами досліджень встановлено, що максимальна частота антигенів В (ІІІ), Rh (+) для хворих на токсоплазмоз, які можуть слугувати маркерами відносної схильності до розвитку токсоплазмозу і статистично вагоме зниження частоти 0 (І), Rh (+), Р (-) свідчить про стан відносної резистентності до розвитку маніфестного токсоплазмозу. Статистично значимі закономірності щодо накопичення самостійно окремих антигенів системи MN і Р та сироваткового гаптоглобіну серед хворих і здорових дітей не виявлено.

Представлены результаты анализа распространения эритроцитных антигенов системы АВО, резус-фактора и гаптоглобина у 53-х больных и 56-ти здоровых детей. При обследовании выявлено, что у больных детей отмечается достоверное накопление антигенов В (III) та Rh (+), которые могут служить маркерами риска возникновения манифестного токсоплазмоза. Ассоциация антигенов 0 (I) Rh (+) может быть маркером относительной резистентности возникновения манифестного токсоплазмоза. При анализе многокомпонентных ассоциаций эритроцитных антигенов и гаптоглобина выявлено 9 таких гаплотипов с ведущим антигеном В (III), которые достоверно чаще встречаются у больных, чем у здоровых лиц.

Висвітлено дані про можливі етіологічні чинники інфекційного мононуклеозу і проблеми його діагностики в Україні та Києві. В 2001 - 2003 рр. захворюваність в Києві тримається на рівні 8,6 - 9,1 на 100 000 населення. Зростання захворюваності на інфекційний мононуклеоз може бути пояснено не тільки збільшенням сприйнятливих осіб на тлі зниження імунологічної реактивності різного генезу, але й поліпшенням діагностики. Складність діагностики зумовлена пізнім розгортанням повної клінічної картини, що робить неможливим діагностувати інфекційний мононуклеоз у ранні терміни хвороби. Інфекційний мононуклеоз - поліетіологічне захворювання, пов'язане переважно з герпесвірусами. Визначення етіології має велике прогностичне значення.

Представлены данные о возможных этиологических факторах инфекционного мононуклеоза и проблемах его диагностики в Украине и Киеве. В 2001 - 2003 г. заболеваемость в Киеве держится на уровне 8,6 - 9,1 на 100 000 населения. Возрастание заболеваемости инфекционным мононуклеозом объясняется не только увеличением чувствительных лиц на фоне снижения иммунологической реактивности разного генеза, но и улучшением диагностики. Сложность диагностики обусловлена поздним развитием полной клинической картины, что делает невозможным диагностировать инфекционный мононуклеоз в ранние сроки болезни. Инфекционный мононуклеоз - полиэтиологическое заболевание, связанное преимущественно с герпесвирусами. Определение этиологии имеет большое прогностическое значение.

Проаналізовано захворюваність на кір у дорослих за останні 12 років в Україні та Києві. Наведено клінічні особливості перебігу кору у дорослих. Зроблено підсумок, що обмежена за часом тривалість ефективного поствакцинального захисту проти кору та відсутність ревакцинації дорослих призвели до зміщення захворюваності на старші вікові групи, найбільш частим ускладненням кору у дорослих є реактивний панкреатит. Визначення рівня діастази сечі, як маркера панкреатиту, має бути включеним до обов'язкового плану обстеження хворих на кір.

Проанализирована заболеваемость корью за последние 12 лет у взрослых в Украине и Киеве. Даны клинические особенности течения кори у взрослых. Сделан вывод о том, что ограниченная во времени длительность эффективной поствакцинальной защиты против кори и отсутствие ревакцинации взрослых привели к смещению заболеваемости на старшие возрастные группы, наиболее частым осложнением кори у взрослых является реактивный панкреатит. Определение уровня диастазы мочи, как маркера панкреатита, должно быть включено в обязательный план обследования больных корью.

Відзначено зростання випадків завезення малярії в Україну, викликаної стійкими до протималярійних препаратів штамами плазмодіїв. На даний час в Україні не ліцензовано сучасні протималярійні препарати. Застосування мефлохіну виявилося ефективним у лікуванні паразитоносійства триденної та тропічної малярії в інкубаційному періоді. Необхідно вживати термінових заходів щодо обстеження осіб, які прибувають з ендемічних районів, забезпечувати сучасними хіміопрофілактичними та лікувальними засобами.

Указано, что в последние годы отмечается увеличение завозных случаев малярии в Украине, которое вызвано стойкими к противомалярийным препаратам штаммами плазмодий. В данное время в Украине не лицензированы современные противомалярийные препараты. Использование мефлохина оказалось эффективным при лечении паразитоносительства трехдневной и тропической малярии в инкубационном периоде. Необходимо внедрять срочные мероприятия по обследованию лиц, которые прибывают из эндемических районов, обеспечивать современными химиопрофилактическими и лечебными средствами.

За статистичними даними протягом 2002 р. в Україну було виявлено 95 випадків завезеної малярії. Відсутність настороженості щодо малярії, іноді ігнорування даних епідеміологічного анамнезу, нечіткість перших клінічних ознак хвороби сприяють пізньому специфічному обстеженню хворого і пізній госпіталізації. Проаналізовано якість догоспітальної діагностики та причини діагностичних помилок, а також порушено проблеми реєстрації протималярійних засобів у країні.

По статистическим данным в течение 2002 года в Украину было выявлено 95 случаев завезенной малярии. Отсутствие настороженности по малярии, иногда игнорирование данных эпидемиологического анамнеза, нечеткость первых клинических признаков болезни способствуют позднему специфическому обследованию больного и поздней госпитализации. Проанализированы качество догоспитальной диагностики и причины диагностических ошибок, а также затронуты проблемы регистрации противомалярийных средств в стране.

Наведено дані про обстеження 65-ти дітей віком від 11-ти місяців до 12-ти років з гострими кишковими інфекціями, що супроводжуються з токсикозом. Матеріалом дослідження була периферична кров, взята на висоті токсикозу в момент надходження дитини в стаціонар. Виявлене зниження споживання Т4 лімфоцитами у хворих розцінено як ланку патогенезу гострої кишкової інфекції, що свідчить про порушення активності обмінних процесів у клітині. У результаті проведеного дослідження встановлено поєднаний потенціювальний вплив фібронектину і тималіну на поглинання тироксину лімфоцитами у хворих на гострі кишкові інфекції, особливо таких, що протікають у тяжкій формі.

Приведены данные обследования 65-ти детей в возрасте от 11-ти месяцев до 12-ти лет с острыми кишечными инфекциями, протекающими с токсикозом. Материалом исследования была периферическая кровь, взятая на высоте токсикоза в момент поступления ребенка в стационар. Выявленное снижение поглощения Т4 лимфоцитами у больных расценивается как звено патогенеза острой кишечной инфекции, что свидетельствует о нарушении активности обменных процессов в клетке. В результате проведенного исследования установлено совместное потенциирующее влияние фибронектина и тималина на потребление тироксина лимфоцитами у больных острыми кишечными инфекциями, особенно тяжелой формой.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.85-3

Рубрики:

Сепсис

Шифр НБУВ: Ж16691 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Охарактеризовано варіанти сучасного клінічного перебігу вірусних гепатитів, ознаки, біохімічні дослідження, інструментальні тести, які у порівнянні з іншими варіантами вірогідно відмінні. На сучасному етапі перебіг вірусних гепатитів поділено з урахуванням ступеня тяжкості на 21 варіант. З метою підвищення ефективності лікування проведено оптимізацію медикаментозних засобів і заходів за різних варіантів перебігу вірусних гепатитів. Можливості комплексної експертної системи, створеної в клініці, дозволяють лікарю покращити діагностику та лікування хворих.

Обсуждены особенности течения вирусных гепатитов на современном этапе, приведены данные о наличии 21-го варианта течения вирусных гепатитов с учетом степени тяжести. Очерчены признаки, лабораторные и инструментальные, которые позволяют диагностировать различные варианты вирусных гепатитов. В целях улучшения лечения проведена оптимизация медикаментозных средств и методов при разных вариантах течения вирусных гепатитов. Возможности комплексной экспертной системы, созданной в клинике, позволяют врачу улучшить диагностику и лечение больных.

Показано, що антигени рогового шару як мішені для аутоантитіл, сприяють відторгненню епідермісу, з якими з організму виводяться агенти, що ухиляються від імунного нагляду. У випадку бешихи таким агентом є бета-гемолітичний стрептокок групи А. За псоріазу він невідомий, однак на його внутрішньоклітинну персистенцію побічно вказують експресія антигенів рогового шару епідермісу в мембранні структури, а також IgG- та IgA-антитіла, які залишаються, як і у разі бешихи, після виснаження антигенами рогового шару нормального епідермісу.

В результате исследований показано, что антигены рогового слоя выступают как мишени при аутоиммунных реакциях, роль которых при роже, псориазе и в норме - отторжение эпидермиса и выведение антигенов эндогенного и экзогенного происхождения, включая те, носителями которых являются агенты, уклоняющиеся от иммунного надзора. При роже таким агентом является бета-гемолитический стрептококк группы А, и эти процессы нарушаются в связи с присутствием и активностью возбудителя заболевания, индукцией аутоиммунных реакций de novo и участием в этих реакциях не только IgG-, но и IgM-, а также IgA-аутоантител. При псориазе аналогичные аутоиммунные реакции вызваны экспрессией антигенов рогового слоя в наружные мембраны эпидермальных клеток и косвенно указывают на то, что эта иммунопатология при псориазе может быть вызвана активностью персистирующего внутриклеточного неизвестного инфекционного агента.

Розглянуто питання імунної відповіді організму дитини на вірус Епштейн - Барр і можливість прогнозувати розвиток ускладнених форм цієї інфекції, роль цитокінів у разі неадекватного імунного захисту та хронізації інфекції. Визначення цитокінового профілю проведено в 11-ти пацієнтів з ускладненими формами Епштейн - Барр вірусної інфекції та у 10-ти дітей з нормальною імунною відповіддю на вірус Епштейн - Барр. Під час вивчення ІЛ-1 в сироватці та для порівняння Епштейн - Барр вірусної інфекції з іншою патологією з ускладненим перебігом обстежено додатково групу дітей з активними проявами атопічного дерматиту. Зроблено висновок, що схильність до розвитку активних форм Епштейн - Барр вірусної інфекції залежить від стану вродженого імунітету, від рівня продукції макрофагами ІЛ-1 чи ІЛ-12, а також рівня гамма-ІФН.

Рассмотрены вопросы иммунного ответа организма ребенка на вирус Эпштейн - Барр и возможность прогнозировать развитие осложненных форм этой инфекции, роль цитокинов при неадекватной иммунной защите и хронизации инфекции. Определение цитокинового профиля проведено у 11-ти пациентов с осложненными формами Эпштейн - Барр вирусной инфекции и у 10-ти детей с нормальным иммунным ответом на вирус Эпштейн - Барр. При изучении ИЛ-1 в сыворотке и для сравнения Эпштейн - Барр вирусной инфекции с другой патологией с осложненным течением обследована дополнительно группа детей с активными проявлениями атопического дерматита. Сделан вывод о том, что склонность к развитию активных форм Эпштейн - Барр вирусной инфекции зависит от состояния врожденного иммунитета, от уровня продукции макрофагами ИЛ-1 или ИЛ-12, а также уровня гамма-ИФН.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.2-3

Рубрики:

Хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж16691 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані щодо динаміки основних показників імунітету у наркоспоживачів, хворих на парентеральні вірусні гепатити. Досліджено чутливість мононуклеарів крові до токсичного впливу сурогатів опію та морфіну. Показано, що у наркоспоживачів має місце Т-клітинний імунодефіцит хелперного типу, найбільш значущий у разі мікст-гепатитів В + С + D. Показано, що одним з механізмів імуносупресії опіатів є висока цитотоксичність сурогатів опію та значних доз морфіну.

Представлены результаты изучения непосредственного влияния опиатов на клеточное звено иммунной системы и состояние иммунного гомеокинеза при парентеральных микст-гепатитах у наркопотребителей. Исследована чувствительность мононуклеаров крови к токсическому влиянию суррогатов опия и морфина. Показано, что у наркопотребителей имеет место Т-клеточный иммунодефицит с супрессией хелперного типа и высокими показателями циркулирующих иммунных комплексов, наиболее выраженный при микст-гепатитах В + С + D. Показано, что одним из механизмов иммуносупрессии опиатов является высокая цитотоксичность суррогатов опия и значительных доз морфина.

Обстежено 348 дорослих хворих з HCV-інфекцією або з підозрою на неї за допомогою ІФА та ПЛР методів маркерної діагностики. Найбільш важливим й вірогідним методом специфічної діагностики HCV-інфекції є ПЛР, що дає найменшу кількість помилкових результатів. При цьому у хворих з підтвердженим діагнозом ВГС кількість негативних результатів найнижча (2,86 %). Значна кількість (26,5 %) псевдопозитивних результатів ПЛР на RNA HCV у плазмі хворих, у яких надалі ВГС було виключено, потребує подвійного додаткового обстеження їх у ПЛР на разі двічі негативних результатів ІФА ІІ покоління. Велика кількість псевдопозитивних результатів ІФА ІІ покоління для визначення загальних anti-HCV у хворих, в яких надалі HCV-інфекцію було остаточно виключено, у порівнянні з результатами визначення відповідних Ig M та Ig G у цих же осіб, дозволяють не рекомендувати повторні дослідження за допомогою ІФА ІІ покоління. Підсумовуючи отримані дані, враховуючи відомі рекомендації запропоновано схему обстеження хворих у разі підозри на HCV-інфекцію.

Проанализированы собственные результаты обследования при помощи различных методов ИФА и ПЦР 348-ми взрослых больных с подозрением на ВГС. Наиболее информативным и специфическим методом ее диагностики оказалась ПЦР, которая дала наименьшее количество как ложноположительных (26,5 %), так и ложноотрицательных (2,86 %) результатов. Определение соотношения специфических Ig M и Ig G при первичной диагностике HCV-инфекции рационально как для дифференциации острого и хронического ВГС, так и для подтверждения положительных и отрицательных результатов ПЦР. На достоверность результатов ПЦР для определения RNA HCV не влияет наличие острого и хронического ВГВ, HGV-инфекции. Использование только одних методов ИФА 2 поколения не достаточно как для подтверждения, так и для исключения HCV-инфекции. На основе проведенных исследований усовершенствована схема обследования больных с подозрением на HCV-инфекцию.

Наведено дані про інфекційні захворювання в Україні у 2003 р. У порівнянні з 2002 р. відзначено зниження захворюваності на черевний тиф, сальмонельози, дифтерію (на 44,6 %), кір (на 94,5 %), краснуху (на 87,6 %), вірусний гепатит А - на 7,05 % і В - на 21,39 %, лептоспіроз - на 50,38 %, сифіліс - на 14,58 %, рикетсіози - на 52 випадки. Протягом 2003 р. не реєструвались захворювання, спричинені диким штамом поліовірусу. Водночас відзначено погіршення епідемічної ситуації щодо наявності гастроентероколітів, коклюшу, кліщового бореліозу, малярії, хвороби, викликаної вірусом імунодефіциту людини, грипу. Висвітлено основні проблеми забезпечення епідемічної безпеки населення.

Приведены данные по инфекционной заболеваемости в Украине в 2003 г. По сравнению с 2002 г. отмечено снижение заболеваемости брюшным тифом, сальмонеллезами, дифтерией (на 44,6 %), корью (на 94,5 %), краснухой (на 87,6 %), вирусными гепатитами А - на 7,05 % и В - на 21,39 %, лептоспирозом - на 50,38 %, сифилисом - на 14,58 %, риккетсиозами - на 52 случая. В течение 2003 г. не регистрировались заболевания, вызванные диким штаммом полиовируса. Одновременно отмечено ухудшение эпидемической ситуации по гастроэнтероколитам, коклюшу, клещевому боррелиозу, малярии, заболеваниям, вызванным вирусом иммунодефицита человека, гриппу. Отмечены основные проблемы обеспечения эпидемической безопасности населения.