На сторінках даного випуску розглянуто наступні питання - проблема становлення популярних християнських культів в Україні; публічність як домінанта культурної традиції (Волинь другої половини XVI ст.); середньовічна традиція слова, мови та книги в творах Іоана Вишенського; лук та рушниця в лицарській символиці українського козацтва: парадокси козацької ідеології і проблема східного впливу; біблійна генеалогія в етногенетичних концепціях польських та українських літописців і хроністів та ін.

Розглядається Архів Коша Запорозької Січі - унікального, історичного джерела, пам'ятки української писемності XVIII століття; в якому всебічно і комплексно відобразився останній сорокарічний період існування запорозького козацтва. Документи охоплюють життя Запорожжя в усіх його проявах: господарську, соціально-правову діяльність, культуру, побут, міжнародні зв'язки, а також адміністративні заходи Запорозького уряду. Частина документів пов'язана з переходом Війська під протекторат Росії у 1734 році. Дуже цінну інформацію містять атестати, видані Кошем, які висвітлюють біографічні відомості про запорожців, їхню службу в куренях і походах за період 1671-1771 рр. Окремо подано документи щодо організації церковної справи на Запорожжі, автономії запорозької церкви.

Досліджено значення Вестфальського миру 1648 р. у становленні сучасного міжнародного права. Вперше у вітчизняній літературі підготовка і проведення Вестфальського конгресу розглядається не як виключно західноєвропейський феномен, а як наслідок взаємних зв'язків і взаємодії лабільної системи держав того історичного періоду. Невід'ємною складовою частиною тієї системи держав були також Московська і Польсько-Литовська держави, Запорозьке козацтво, Кримське ханство, Балканські держави, Османська імперія та ін. Підписання Оснабрюцького і Мюнстерського договорів як складових Вестфальського миру оцінюється як закономірний початок сучасного міжнародного права, а також як процес становлення європейського та світового правопорядку. Містяться додатки, які включають переклади російською і українською мовами найсуттєвіших положень Оснабрюцького і Мюнстерського договорів, а також їх повний німецький переклад з латинської мови, що став основою наукового дослідження.

Розповідається про відомих державних, військових, літературних діячів, біографії і справи яких у певній мірі пов'язані з Нікополем і Нікопольщиною: Григорій Потьомкін, Олександр Пушкін, поет Жуковський, гусар Денис Давидов, полководець Олександр Суворов. Автор розповідає про своїх земляків, про славні сторінки історії Запорозької Січі, нагадує про забуті, напівзабуті та маловідомі факти і події стосовно цього краю.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)4-294.1

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто місце та роль Волині у визвольній боротьбі українського народу в 1648 - 1657 рр., плани Б.Хмельницького щодо цього регіону, обставини й умови їх реалізації. Волинь, як і решта західноукраїнських земель, посідала досить помітне місце у державницьких планах Б.Хмельницького. Саме завдяки поширенню державницьких планів щодо цих земель, визвольний процес набрав загальноукраїнського характеру.

Зроблено спробу показати розвиток Збройних сил України від княжих часів до сьогодення і роль у даному процесі українського повстанства. Розглянуто структуру війська княжих часів (XI - XIV ст.), його стратегію, визначено діяльність полководців. Досліджено основи побудови Збройних сил українського козацтва (XVI - XVIII ст.), а також головне завдання українського козацького війська Б.Хмельницького. Відзначено видатних полководців даної доби. Наведено факти про знищення Запорізької Січі та запровадження в Україні московського адміністративного устрою. Розглянуто пластунський та січовий рухи в Україні (кінець XIX - початок XX ст.). Наведено історичні дані стосовно повстанського руху Півдня України, а також збройних сил України у періоди національно-визвольної революції та громадянської війни, тоталітарного режиму. Показано передісторію створення Збройних сил незалежної України, її законодавчу базу, роди військ.

Висвітлено актуальні питання теорії та історії держави і права, державного управління, адміністративного, конституційного, міжнародного, цивільного, підприємницького, аграрного, екологічного, кримінального, а також кримінально-процесуального права. Основну увагу приділено історіографії соціально-правового устрою Київського князівства у складі Великого Князівства Литовського, правовим аспектам відносин Війська Запорозького з Російською державою у період гетьманування І.Мазепи та діяльності української політичної еміграції першої половини XVIII ст., розбудові тогочасного слідчого апарату та створенню перших слідчих органів в Україні після жовтневого перевороту 1917 р.

Відображається політична ситуація і становище українських земель в XIV - на початку XVI ст. Розглядаються державотворчі тенденції діяльності українського козацтва на початковому етапі його існування та елементи державотворення в діяльності Дмитра Вишневецького.

Робота присвячена публікації джерел, які висвітлюють видатну подію в історії українського народу - битву при Жовтих Водах 1648 р., першу значну перемогу української повстанської армії Б.Хмельницького у Національно-визвольній війні 1648-1658 рр., спрямованій проти колоніального гніту Речі Посполитої. Публікація охоплює як нововиявлені в архівах, переважно польських, так і видані раніше вітчизняними та зарубіжними археографами тексти джерел (документальних матеріалів, наративів), які стосуються також деяких подій історії Запорозької Січі, Кримського ханства, конкретних населених пунктів Південної України, насамперед, фортеці Кодак.

Досліджено українсько-молдавські економічні зв'язки середини XVII ст. Значну увагу приділено торгівлі Львова з Молдавією. Висвітлено питання Військового скарбу та реконструкції потенційного бюджету держави Війська Запорозького. Обгрунтовано економічну та політичну візію Гетьмана Богдана Хмельницького.

Досліджено проблему розвитку політичних відносин керівництва Війська Запорозького з офіційними Москвою та Варшавою у контексті пошуку ним способів легітимації політико-соціального статусу козацтва як повноправного політичного народу. Детально проаналізовано діяльність Ю.Хмельницького, І.Брюховецького та П.Тетері. Основну увагу приділено Переяславсько-Московському договору 1654 р., українсько-польській угоді 1658 р., політичним і соціальним передумовам Чорної ради, а також міжусобній боротьбі на Правобережній Україні 1663 - 1664 рр.

Агрокультура українського козацтва розглядається в контексті ідей геніальної роботи українського вченого ХIX ст. Сергія Подолинського про працю на землі та розподіл сонячної енергії, яка є єдиним джерелом життя на нашій планеті. Сергій Подолинський доводить величезну, навіть космічну, роль селянства, яке своєю творчою працею на землі нагромаджує й зберігає сонячну енергію. В роботі також досліджуються ідеї Володимира Вернадського - видатного природознавця ХХ ст., який створив вчення про живу речовину та біосферу, що є теоретичним і практичним підгрунтям сучасної екології, та концепцію ноосфери (сфери розуму) - майбутнього періоду розвитку біосфери, пов'язавши в такий спосіб природознавство з історичною наукою.

Досліджено особливості комплектування повстанських формувань під керівництвом Н.Махна у роки громадянської війни (1918 - 1921 рр.). Охарактеризовано соціально-психологічні аспекти соціального управління військовими підрозділами. Значну увагу приділено вихованню та навчанню козаків у Війську Запорозькому наприкінці XVI - початку XVII ст., українській етнопедагогіці, а також взаємовідносинам України та НАТО.

Розглянуто питання стосовно виникнення, території та заселення Кальміуської паланки (округу) козаків-запорожців, про їх заняття й звичаї, значення козацьких традицій у національному відродженні українського народу. Висвітлено сучасний стан Кальміуської паланки та необхідність законодавчої підтримки процесу відродження українського козацтва.

Висвітлюються історико-політичні та духовні передумови виникнення й розвитку Києво-Могилянської Академії (КМА). Вперше в українській історіографії оцінюється роль києво-могилянців у відродженні Української держави, досліджуються їх зв'язки з козацтвом, гетьманською державою. Розкрито характер і значення діяльності митців і вихованців КМА (Г.Сковороди, І.Борецького, П.Могили, І.Галятовського та інших) у єднанні українських земель. Значну увагу приділено показу участі діячів і вихованців академії у поглибленні інтеграції України у загальнослов'янському і світовому культурному процесі.

Висвітлено історію, бойові традиції та побут окремих козацьких формувань Південної України, створених після руйнації Запорозької та Задунайської Січі: Грецького (Албанського), некрасівських козаків, Кримського Татарського, Бузького, Катеринославського, Чорноморського, Усть-Дунайського Буджацького, Азовського, а також Дунайського (Новоросійського). Детально проаналізовано адміністративний устрій, військову службу, соціально-економічні складові життя козаків і причини ліквідації зазначених формувань.

Дослідження присвячене окремим аспектам історії козацтва на півдні України в останній чверті XVIII ст. Доведено, що після зруйнування Запорозької Січі регіон продовжував залишатися осередком козацьких традицій. Разом з тим, створення низки козацьких формувань у 70-80-х р. XVIII ст. повинно було допомогти російській армії здобути перемогу у випадку нової війни з Туреччиною та поставити населення регіону під пильний нагляд російської цивільної й військової адміністрації.

Відображено історичні умови виникнення, територіальний, адміністративний та військовий устрій Азовського козацького формування, його соціально-економічний розвиток, ліквідацію війська та переселення азовців на Кубань. Вміщені документи дають можливість для достовірної реконструкції історичної реалії Азовського козацького війська.

Досліджено завершальний етап державотворчої діяльності українського козацтва у XVI ст. На підставі різноманітних опублікованих документів і архівних джерел акцентовано увагу на наявність у діях козаків тенденцій запровадження на контрольованих територіях органів своєї власної юрисдикції, встановлення регулярного податку на користь козацького війська та контролю за його виплатою. Розглянуто повстання проти польсько-шляхетського панування в Україні у 1591 - 1593 і 1594 - 1596 рр.