Подано оригінальну теорію первісного мислення як конкретного метафоричного мислення на чуттєвому рівні. Проаналізовано малі первісні громади зі стійкою соціальною структурою, а також найрізноманітніші явища, що в них відбуваються - правила шлюбу, родинні стосунки, тотемічні позначення, міфологічні уявлення тощо.

Досліджено поняття наукового факту в історичній науці; специфіку об'єкта та процесу пізнання в історії у порівнянні з іншими науковими дисциплінами, роль історичного джерела у дослідженні історичної реальності, процес реконструкції історичної події та її перетворення на науковий факт, зв'язок наукового факту з реальною історичною подією та теорією, перевірка достовірності наукового факту, суть, роль та значення експерименту в історії тощо.

Розглянуто взаємозв'язок нації та культури. Досліджено творчу спадщину П'єра Нора, його працю "Місця пам'яті", опубліковану у Франції в 1980 - 1990-х рр. Проаналізовано цивільно-правові системи, а також питання шлюбного контракту. Обговорено систему вищої освіти в США та розвиток особистості студента. Запропоновано до розгляду проблеми реформи вищої школи. Висвітлено питання комп'ютерного моделювання утворення дефектів на поверхні діелектричних кристалів.

Рассмотрена взаимосвязь нации и культуры. Исследовано творческое наследие Пьера Нора, его работа "Места памяти", опубликованная во Франции в 1980 - 1990-х гг. Проанализированы гражданско-правовые системы, а также вопросы брачного контракта. Обсуждена система висшего образования в США и развитие личности студента. Предложены к рассмотрению проблемы реформы высшей школы. Освещен вопрос компьютерного моделирования образования дефектов на поверхности диэлектрических кристаллов.

Запропоновано розвиваючу технологію формування історичних понять в учнів 9-го класу, розроблену на засадах програмованого та розвиваючого навчання. Наведена технологія забезпечує засвоєння історичних понять у системі на теоретичному рівні узагальнення переважною більшістю учнів, а також підвищує системність та якість знань.

Предложена розвивающая технология формирования исторических понятий у учеников 9-го класса, разработанная на основе положений программного и развивающего обучения. Приведенная технология обеспечивает усвоение исторических понятий по системе на теоретическом уровне обобщения подавляющим большинством учеников, а также повышает системность и качество знаний.

Розкрито суть поняття інтелектуальної формації - сукупності форм та істотного змісту мислення у певний історичний період. Наведено формаційні елементи, зокрема, проблеми, категорії, правила смислу та епістеми, які виявляються під час аналізу історичного джерела.

Раскрыто содержание понятия интеллектуальной формации - совокупности форм и существенного содержания мышления в определенный исторический период. Приведены формационные элементы, в частности, проблемы, категории, правила смысла и эпистемы, открывающиеся при анализе исторического источника.

Систематизовано основні тлумачення історизму у філософській літературі, виявлено відмінності вживання понять "історизм" та "історицизм", проаналізовано специфіку функціонування даних термінів на основі західноєвропейської і марксистської філософських традицій. Показано особливості формування уявлень про історичність на різних етапах розвитку європейського суспільства та механізм становлення принципу історизму як продукту новоєвропейського раціоналізму. Виділено сутнісні характеристики класичної та некласичної парадигми осягнення історичного процесу, оцінено місце і роль в їх структурі принципу історизму. Зазначено, що, починаючи з перших кроків зародження некласичної парадигми, в її межах відбувається переоцінка значення історизму в поясненні суспільного розвитку, а з часом вона набуває форми активної, цілеспрямованої його критики. Розкрито яскраво виражену антиісторицистську спрямованість постмодернізму. Визначено специфічні особливості і основні напрями постмодерністської стратегії критики парадигми всесвітньої історії, побудованої на засадах методології історизму. Обгрунтовано висновок, що постмодерністські намагання заперечити класичну гносеологічну парадигму багато в чому є умовними та штучними і не верифікуються як істинні, тому постмодернізм може розглядатися лише як одна з можливих, історично обмежених пізнавальних стратегій в галузі методології історії.

Освещены проблемы методологии российской истории. Изложена концепция истории в русской философии. Проанализированы мифы и легенды российской истории.

Висвітлено проблеми самоорганізації історичного процесу в методологічному аспекті нових наукових синергетичних досягнень. Відзначено, що генезис ідеї самоорганізації історичного процесу має певну традицію в історії класичної та посткласичної філософії. Розкрито вихідні основи соціальної системної організації. Описано специфіку детермінації та самодетермінації соціальних систем. Викладено положення самоорганізації та автономії соціальних новоутворень в процесі їх історичного розвитку. Проаналізовано розподіл за функціональними ознаками зовнішніх та внутрішніх системоутворюючих факторів історії, встановлення їх логічного розшарування. Визначено нові специфічні шляхи розв'язання міжсистемних соціальних конфліктів на базі використання діалогових систем як факторів самоорганізації історії, головні фактори самоорганізації сучасного українського суспільства, принципи перебудови соціальних систем та методи їх реалізації, а також їх зв'язок з прогнозуванням саморозвитку історичних систем державнолокального та цивілізаційноглобального рівнів. Розкрито механізм самоорганізації історичного процесу.

Здійснено філософсько-історичний аналіз проблеми переоцінки цінності історії та співвідношення історицизму й історизму в контексті сучасної методології. Доведено зв'язок сучасних концепцій множинності та відкритості історії, в яких має місце критика лінеарних моделей історичного розвитку, з історицистськими проектами К.Маркса та Ф.Ніцше. Історицизм поставлено як критичне, драматичне поєднання теорії та практики, що позначає "злам метафізики" та "переоцінку всіх цінностей". Висвітлено дискурсивну стратегію історицизму, орієнтовану на "відкритість іншому". Підкреслено, що історизм, як методологічний принцип вивчення історії, не можна відокремити від історицизму, бо він так само є ціннісним баченням історії. Втім, істори(ци)зми К.Маркса та Ф.Ніцше презентують нове мислення, що полягає у прагненні змінити світ відповідно до "природи" людини, яку кожний з них розуміє по-різному.

Розглянуто теоретико-методологічні засади вивчення історичного процесу. Проаналізовано вітчизняні та зарубіжні концепції проведення наукових історичних досліджень. Висвітлено сучасний стан та перспективи розвитку теорії та методології української історіографії. Досліджено співвідношення категорій історичного факту, джерела, події, явища, буття, реальності, досвіду, пам'яті, ролі мас і особи в історії. Встановлено значення історичного методу у структурі наукових досліджень. Показано можливості використання методів гуманітарних та природничих (точних) наук у дослідженні історичного процесу. Розглянуто характерні особливості, організаційні аспекти та структуру різних видів наукових праць. Наведено стислий термінологічний словник і крилаті вислови, пов'язані з теорією та практикою історичного пізнання.

Рассмотрены теоретико-методологические основы изучения исторического процесса. Проанализированы отечественные и зарубежные концепции проведения научных исторических исследований. Освещены современное состояние и перспективы развития теории и методологии украинской историографии. Исследовано соотношение категорий исторического факта, источника, события, явления, бытия, реальности, опыта, памяти, роли масс и личности в истории. Определено значение исторического метода в структуре научных исследований. Показаны возможности использования методов гуманитарных и естественных (точных) наук в исследовании исторического процесса. Рассмотрены характерные особенности, организационные аспекты и структура различных видов научных исследований. Приведен краткий терминологический словарь и крылатые выражения, связанные с теорией и практикой исторического познания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т010.4

Рубрики:

Специфіка історичного пізнання (гносеологічні проблеми історичного дослідження)

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т010.4

Рубрики:

Специфіка історичного пізнання (гносеологічні проблеми історичного дослідження)

Шифр НБУВ: В342281/Вип. 28 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Освещена интерпретация всемирной истории на основе концепции взаимопроникновения культур, проанализировано развитие социальных и культурных традиций, описаны процессы, с помощью которых различные навыки и технологии распространялись от одной культуры к другой, что привело к изменениям в структуре власти и социальной организации. Рассмотрены эпоха доминирования Среднего Востока (до 500 г. до н.э.), вопросы возникновения в регионе космополитической цивилизации в 1700 - 500 г. до н.э., становления периферийных цивилизаций в Индии, Греции и Китае, евразийского культурного развития (500 г. до н.э. - 1500 г. н.э.), в частности, экспансии эллинизма в 500 - 146 гг. до н.э., завершения формирования евразийской ойкумены в 500 г. до н.э. - 200 г. н.э., натиска варваров в 200 - 600 г. н.э., возрождения Среднего Востока в 600 - 1000 гг. н.э., развития Дальнего Запада в 1000 - 1500 гг. Значительное внимание уделено эпохе правления Запада с 1500 г. до современного периода.

Розкрито сутність та розглянуто завдання філософії історії, висвітлено головні етапи її розвитку, зокрема, в античний період, добу Середньовіччя, епоху Просвітництва, наприкінці ХІХ - ХХ ст. Проаналізовано формування історичної свідомості української нації, філософську ідею єдності людства та історичного процесу, заперечення існування єдиної логіки та етапів всесвітньо-історичного процесу, місце та роль людини в історії. Описано культурно-цивілізаційну модель типології історичних систем, лінійні та циклічні моделі історії.

Раскрыта сущность и рассмотрены задания философии истории, освещены главные этапы её развития, в частности, в античный период, эпохи Средневековья, Просветительства, конце ХІХ - ХХ ст. Проанализированы формирование исторического сознания украинской нации, философская идея единства человечества и исторического процесса, отрицание существования единой логики и этапов всемирно-исторического процесса, место и роль человека в истории. Описаны культурно-цивилизационная модель типологии исторических систем, линейные и циклические модели истории.

Здійснено спробу окреслити сучасні погляди на ритміку історії, критично їх переглянути та визначити умови застосування методології аналізу історичних подій і прогнозування їх можливого майбутнього розвитку, в тому числі прогнозування історичного розвитку України.

Наведено соціально-філософський підхід до проблеми критеріїв об'єктивної історіографії (ІГ). Показано, що спільні висловлювання ІГ не виводяться безпосередньо з одиничних висловлювань спостереження та складають найціннішу частину теоретичного осмислювання світу. Стверджено, що проблема найбільш адекватно формулюється в межах світогляду сучасного матеріалізму. Зроблено висновок, що критерії об'єктивної ІГ (несуперечливість, підтверджуваність, ефективність) мають науково-ідеологічний характер.

Розроблено концепцію еволюції рівнів і форм історичного пізнання у контексті сучасної постнекласичної науки. Здійснено комплексну характеристику предмету та методів історичного пізнання. Проаналізовано розвиток історичної науки, досліджено зміни рівнів і форм історичного пізнання постнекласичного періоду та на етапі становлення постмодерного (інформаційного) суспільства. Виокремлено передтеоретичний та теоретичний рівні історичного пізнання та розглянуто його основні форми: міф, опис, теологічну інтерпретацію, філософію історії, наукову історіографію. Встановлено їх гносеологічну амбівалентність і взаємодоповнюваність. Доведено, що філософія історії постнекласичного періоду є невід'ємною частиною сучасного історичного пізнання і суттєво впливає на визначення його предмету та методів. Розкрито міждисциплінарний характер предмету постнекласичного історичного пізнання та здійснено його сегментацію.

На підставі узагальнення літературних джерел проаналізовано проблеми розвитку історичного пізнання часів середньовіччя (V - XV ст.), висвітлено генезу наукової парадигми історичного процесу у різних типах середньовічного історизму. Запропоновано варіанти теологічних періодизацій суспільного розвитку, проаналізовано циклічно-поступальний характер моделей історичного процесу.

На основе обобщения литературных источников проанализированы проблемы развития исторического познания времен средневековья (V - XV вв.), освещен генезис научной парадигмы исторического процесса в разных типах средневекового историзма. Предложены варианты теологических периодизаций общественного развития, проанализирован циклически-поступательный характер моделей исторического процесса.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю951.101.3 + Ю958(4УКР) + Т010.4

Рубрики:

Психологія націй (етнічна психологія)

Специфіка історичного пізнання (гносеологічні проблеми історичного дослідження)

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Освещена проблема феноменологии истории в аспекте трансформации основания логики истории и культуры, субстанциального противоречия феноменологии духа и науки логики, а также антиномичных пределов логического, волевого и чувственного пространства становления человека. В контексте проблемы логических оснований современной дезинтеграции культуры рассмотрены новые аспекты превращенных форм и их современных трансценденций в пространстве взаимоопосредствований противоречий феноменологических явлений культуры.