Індекс рубрикатора НБУВ: Ф61(2)11"1956" + Т3(4УКР)63-7 + Ш121(4УКР)1

Рубрики:

Комуністичні і робітничі партії

Історія

Мовна політика

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены правительственные решения относительно Украины, строго регламентирующие все стороны общественной жизни, ограничивающие ее суверенитет и не всегда совпадающие с национальными интересами украинского народа. Приведены архивные материалы о непосредственной борьбе сторонников независимой Украины с тоталитарным режимом, описаны методы ее реализации в новых условиях, включая охоту за лидерами движения. Проанализирована динамика роста человеческого потенциала участников движения и усиления их влияния в послевоенные годы восстановления и колективизации. Рассмотрены методы дискредитации движения за самостоятельность Украины в 1950 - 1960-х гг.

Висвітлено динаміку показників науково-педагогічної інтелігенції УРСР в 1945 - 1955 рр. Розглянуто питання підготовки вчителів для шкіл України в 1950 - 1960 рр. Проаналізовано роль ХХ з'їзду КПРС в еволюції радянського комунізму, релігійну політику в Україні середини 1950 - 1960-х рр. на підставі нормативних актів та їх практичної реалізації, проблеми десталінізації в Україні в даний період.

Освещена динамика показателей научно-педагогической интеллигенции УССР в 1945 - 1955 гг. Рассмотрены вопросы подготовки учителей для школ Украины в 1950 - 1960 гг. Проанализированы роль ХХ съезда КПСС в эволюции советского коммунизма, религиозная политика Украины середины 1950 - 1960 гг. на основе нормативных актов и их практической реализации, проблемы десталинизации в Украине в данный период.

Висвітлено історію становлення системи державного терору в Україні за умов більшовицької диктатури, проаналізовано динаміку політичних репресій 1920 - 1950-х рр. Охарактеризовано основні етапи реабілітації громадян, які постраждали від державного терору (середина 1950-х - початок 1960-х рр., друга половина 1960-х - середина 1980-х рр.). Описано механізми відновлення в громадянських правах репресованих, розглянуто форми та методи реалізації реабілітаційних заходів. Досліджено процес формування нормативно-правової бази щодо соціально-правового захисту реабілітованих, визначено межі компетенції центральних і місцевих комісій, проаналізовано діяльність органів прокуратури, суду, держбезпеки, МВС та органів місцевого самоврядування. Розглянуто соціально-політичні проблеми реабілітації жертв політичних репресій за умов формування та розвитку незалежної України. Наведено рекомендації щодо удосконалення положень чинного законодавства про проведення реабілітаційних заходів.

Освещена история становления системы государственного террора в Украине в условиях большевистской диктатуры, проанализирована динамика политических репрессий 1920 - 1950-х гг. Охарактеризованы основные этапы реабилитации граждан, пострадавших от государственного террора (середина 1950-х - начало 1960-х, вторая половина 1960-х - середина 1980-х гг.). Описаны механизмы восстановления в гражданских правах репрессированных, рассмотрены формы и методы реализации реабилитационных мероприятий. Исследован процесс формирования нормативно-правовой базы по обеспечению социально-правовой защиты реабилитированных, установлены границы компетенции центральных и местных комиссий, проанализирована деятельность органов прокуратуры, суда, госбезопасности, МВД и органов местного самоуправления. Рассмотрены социально-политические проблемы реабилитации жертв политических репрессий в условиях формирования и развития независимой Украины. Приведены рекомендации по усовершенствованию положений действующего закондательства о проведении реабилитационных мероприятий.

Розглянуто проблему інтелектуального нонконформізму (НК) в Україні в офіційному дискурсі - текстах преси, документах ідеологічних відділів партії, дискусіях творчих спілок 1960 - 1970-х рр. Досліджуючи, як влада сигналізувала своє ставлення до явища НК, розкрито процеси творення у 1960 - 1970-х рр. офіційного міфу навколо творчої інтелігенції залежно від ідеологічного контексту.

Висвітлено основні форми та методи боротьби громадськості за розширення сфер вжитку української мови в Українській РСР другої половини 50-х - першої половини 60-х років XX ст.

Досліджено розвиток бібліотечної справи в Україні. Проаналізовано нормативно-правові документи, які регулювали діяльність бібліотек у суспільстві, етапи змін законодавчої бази, відображення завдань і напрямів у науковій діяльності бібліотек, шляхи бібліотекознавчих досліджень. Роглянуто принципи загальнодержавного централізованого керівництва управління бібліотеками у межах кожного відомства або організації, що мали свою бібліотечну мережу й основні принципи та напрями комплектування бібліотек літературою з урахуванням запитів читачів і завдань бібліотеки. Досліджено соціальні чинники, що вплинули на роботу бібліотек у різні історичні періоди, а саме: лібералізацію державної політики, появу органів науково-технічної інформації, перегляд економічної, національної, соціальної політики, які відіграли важливу роль у розвитку бібліотечної справи. Відзначено важливість організації обслуговування книгою сільського населення. Висвітлено роботу, проведену бібліотеками щодо залучення читачів і організації відкритого доступу до книжкових фондів. Проаналізовано умови застосування інформаційних технологій у бібліотеках, нові можливості у забезпеченні обміну інформацією в електронному вигляді.

Встановлено, що державно-партійні форми та методи управління професійним мистецтвом постійно вдосконалювалися, пристосовуючись до нових обставин, але завжди були спрямовані на підпорядкування творчості митця ідейно-політичним цілям радянської держави, зокрема, нівеляції національних особливостей українського мистецтва. Показано, що державне управління у сфері професійного мистецтва здійснювалося на засадах визначеної для галузі фінансової системи, яка передбачала принципи матеріального та морального заохочення, ставила митця у залежність від управлінських структур. Виявлено, що творчий процес в УРСР, з одного боку, характеризувався певними успіхами, а з іншого - для нього були характерні тенденції щодо уніфікації професійного мистецтва, збіднення його сюжетів і тематик, що призводило до утвердження у мистецтві лінії на спрощення, а іноді й спотворення реальної дійсності. Доведено, що із зростанням національно-визвольного руху, опір української творчої інтелігенції радянській тоталітарній системі виявився загалом у двох напрямках: мистецькому нонконформізмі та політичному дисидентстві.

Здійснено комплексне дослідження у культурно-історичному та книговидавничому аспектах процесів розвитку і пріоритетних напрямків видавничої діяльності "Карпат" у другій половині XX ст. Охарактеризовано основні етапи його розвитку, виявлено загальнонаціональні та регіональні аспекти діяльності. Здійснено книговидавничий аналіз масиву видань, висвітлено шляхи їх поширення у суспільстві. Виявлено вплив видавничої діяльності "Карпат" на національно-культурні процеси в Україні та за її межами.

У контексті суспільно-політичного життя регіону досліджено процес становлення та розвитку загальноосвітньої школи, який відбувся в умовах зламу традиційно усталеної в краї системи освіти та зумовленого цим протистояння націоналістичного підпілля Організації українських націоналістів, Української повстанської армії і органів радянської влади. За таких умов учительські колективи шкіл упродовж тривалого часу, принаймні в перше повоєнне десятиріччя, були заручниками супротивних сил, змушені були рахуватись з їхніми вимогами щодо змісту і спрямованості навчання. Аналізується політика органів партійно-радянської влади щодо вирішення проблем матеріально-технічної бази шкіл, форм, змісту і методики навчання і виховання, кадрового забезпечення системи освіти, її реорганізації та науково-педагогічного обгрунтування.

Висвітлено становище, наслідки руйнувань та особливості відновлення матеріально-виробничої бази школи за умов повоєнної розрухи та залишкового принципу фінансування освіти. Досліджено вплив етнонаціональної та соціальної політики партійно-державного керівництва на діяльність загальноосвітньої школи. Розкрито вплив голоду 1946 - 1947 рр. на функціонування школи та визначено соціальне становище вчителів та учнів у повоєнні роки. Розглянуто наслідки національної політики партійно-радянського режиму, що зумовили звуження сфери вживання української мови, русифікацію, денаціоналізацію та уніфікацію шкільної освіти. Визначено напрями адміністративно-партійного контролю за діяльністю працівників народної освіти. Висвітлено прояви репресивно-карального механізму влади щодо вчителів та учнів.

Вперше зроблено спробу комплексного дослідження змін у культурно-духовному житті українського села в період хрущовської "відлиги". Проаналізовано основні форми та методи діяльності культурно-просвітницьких закладів у сільській місцевості 1953 - 1964 рр., вивчено принципи роботи сільських бібліотек, становлення кіномережі на селі в зазначений період. Виявлено позитивні та негативні боки розвитку сільської освіти у середині 1950 - початку 1960-х рр. Досліджено зміни, які відбулися у соціально-побутовій сфері українського села. Розкрито налагодження системи ремонтних майстерень, будівництва житла, покращання благоустрою селян. З'ясовано особливості церковно-релігійного життя українського села в період "відлиги", висвітлено роль державного фактора у формуванні нових традицій, звичаїв і свят на селі. Вперше в загальноісторичному дискурсі проаналізовано вплив періоду хрущовської "відлиги" на формування талановитих особистостей за умов українського села.

З використанням документальних матеріалів, архівів центральних та місцевих державних архівосховищ України та Російської Федерації, Служби безпеки України та її обласних управлінь розглянуто основні шляхи реалізації мовної політики України періоду кінця 1950 - 80-х рр. Наведений статистичний матеріал доводить, що русифікація України охопила всі сфери політичного, економічного та культурного життя. Доведено, що значні парадигми у сфері національної культурної політики викликали рішучий опір української інтелігенції, всіх тих, для кого було небайдужим минуле, сьогодення і майбутнє України. Наведено документи з архівно-слідчих справ українських правозахисників, які активно і послідовно включилися в рух за збереження рідної мови.

Досліджено історію виникнення та розвитку наукових знань про загальноосвітні школи, професійно-технічні училища, середні спеціальні та вищі навчальні заклади освіти, що функціонували в Україні у 1950 - 1980 рр. Здійснено періодизацію даного процесу, показано залежність розвитку історіографії від суспільно-політичної ситуації в країні. Виявлено пріоритетні теми кожного періоду та визначено науковий рівень їх висвітлення. Узагальнено досягнення дослідників радянського та пострадянського періодів, а також представників української діаспори та правозахисників. Висвітлено здобутки та вузькі місця в опрацюванні історіографії навчальних закладів освіти. Розроблено рекомендації щодо подальшого поглиблення започаткованих, не досліджених або спотворених тем.

Вперше в українській історіографії комплексно досліджено побут і дозвілля міського населення України в 1950 - 1980-х рр. Розглянуто позитивні та негативні зміни, що відбувались у культурній, соціальній та медичній сферах, а також у матеріально-побутовому обслуговуванні міського населення. Простежено характер українських народних традицій і розкрито ставлення до них радянської влади. Доведено, що переважна більшість, так званих, нових радянських традицій і звичаїв сформувалася на базі традиційної української побутової обрядовості та впроваджувалась переважно шляхом примусу. З'ясовано, що партійно-державна еліта під гаслом формування нової спільності - радянського народу - вела цілеспрямовану боротьбу з народними традиціями, закривала культові споруди, переслідувала віруючих, забороняла проводити релігійні обряди. Розглянуто найбільш поширені форми дозвілля громадян, що мешкали у містах. Виявлено, що жителі міст були позбавлені належних можливостей задовольняти свої інтереси у культурній сфері внаслідок дії партійно-державної цензури, яка визначала зміст і характер духовної продукції, призначеної для поширення у суспільстві.

На підставі вивчення архівних документів і матеріалів, критичного осмислення української та зарубіжної історіографії досліджено суспільно-політичну ситуацію та політику державно-партійного керівництва щодо України у другій половині 1940 - на початку 1950-х рр. Розглянуто форми та методи здійснення політичного контролю, зокрема, щодо діячів літератури, мистецтва та науки, висвітлено їх вплив на розвиток культурного життя в Україні. Зроблено висновок, що ідеологічні кампанії даного історичного періоду були спрямовані проти творчої та наукової інтелігенції як головного носія національної самобутності українського народу та реалізовувались під гаслом "боротьби проти українського буржуазного націоналізму".

Досліджуються проблеми діяльності наукових установ України у часи хрущовської "відлиги", їх матеріально-технічне та фінансове забезпечення, структура наукових кадрів, співробітництво науковців України з їх зарубіжними колегами.

На підставі опублікованої літератури й архівних документів комплексно вивчено проблему ставлення українського суспільства до процесу десталінізації в 1953 - 1964 рр. Уведено диференційований підхід (поділ населення за соціальною, партійною, національною, територіальною ознаками) для дослідження реагування українців на десталінізаційні заходи. Показано динаміку суспільно-політичних настроїв і трансформацію масової свідомості українського населення у процесі проведення зазначеної політики. Розглянуто еволюцію різновидів реабілітаційного процесу (юридичного, політичного, соціального, партійного та публічного). Уточнено статистику реабілітованих осіб в УРСР у період "відлиги". Висвітлено різні підходи до проведення десталінізації, запропоновані Л. Берією, Г. Маленковим і М. Хрущовим.

Досліджено питання зародження кібернетичної науки та її становлення в Україні, створення та розвитку матеріально-технічної та наукової бази, підготовки наукових та технічних кадрів в галузі кібернетики. Визначено вплив досягнень кібернетичної науки на розвиток економіки країни. Проаналізовано основні причини помилок, допущених у процесі розвитку кібернетики в Україні, вказано на наслідки цих прорахунків. Запропоновано власну концепцію розвитку вітчизняної кібернетичної науки.

Досліджено традиції, свята й обрядовість населення Східної України у 1960 - 1985 рр. На підставі аналізу різноманітних історичних джерел, а саме: документів державних органів, статистичних даних, документів поточного діловодства, матеріалів Комісії стосовно радянських традицій, свят і обрядів при Раді Міністрів УРСР, періодичних видань, а також польових етнографічних матеріалів, соціологічного опитування, виявлено етнодемографічні та соціально-економічні чинники розвитку святковості й обрядовості. Як один з чинників розвитку розглянуто політику правлячої партії та радянської держави. Досліджено етапи становлення та принципи діяльності управлінського механізму реалізації свято-обрядотворчої політики. Розглянуто трансформацію сімейно-побутової обрядовості. З'ясовано особливості побутування свят і обрядів. Розглянуто державну політику щодо святковості й обрядовості та рівень її сприйняття у повсякденному житті населення Східної України.