Дана праця належить українському фольклористу, етнографу і літературознавцю Миколі Сумцову. Він аналізує, як пора року, коли молодята беруть шлюб, впливає на їх подальше шлюбне життя, які жертви звикли приносити богам до прийняття християнства молодята, аби забезпечити собі подружнє щастя і т. ін. Особлива увага приділяється караваю, його виготовленню і споживанню, а також іншим символам (як, наприклад, гільце).

Обзор системы концлагерей, сложившейся в СССР к 1930 г. Наиболее подробно рассмотрен лагерь на Соловках. Категории заключенных, прибытие в лагерь, медицинский осмотр. Лагерные командировки, в томч числе штрафные - Овсянка и Секирка. Общие условия жизни (питание, одежда, медицинская помощь, участь женщин). Администрация лагерей. Визит М. Горького на Соловки в 1929 г. Автор - эмигрант, сотрудник ОГПУ, служивший в том числе и на Соловках.

Вільна Академія Пролетарської Літератури (ВАПЛІТЕ) — літературне об'єднання в Україні. Виникла у Харкові, існувала з січня 1925 до 28 січня 1928. Організація стояла на засадах творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західно-європейської культури. Фактичним лідером ВАПЛІТЕ був Микола Хвильовий. Приймаючи офіційні вимоги комуністичної партії, в питаннях літературної політики ВАПЛІТЕ займало незалежну позицію і стояло на засадах творення нової української літератури кваліфікованими митцями, що ставили перед собою вимогу вдосконалення, засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. Лідером організації був Микола Хвильовий, який висунув гасло «Геть від Москви!». Президентами — Михайло Яловий (пізніше Микола Куліш), секретарем — Аркадій Любченко. До складу організації входили: Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Аркадій Любченко, Олесь Досвітній, Микола Куліш, Майк Йогансен, Григорій Епік, Павло Тичина, Іван Сенченко, Олекса Слісаренко, Петро Панч, Микола Бажан, Юрій Яновський, Юрій Смолич, Іван Дніпровський, Олександр Копиленко, Петро Шатун та інші. В 1927 ВАПЛІТЕ видавала журнал «ВАПЛІТЕ», у якому серед інших друкувались: Никифор Щербина та ін. Погляди М. Хвильового зумовили критику ВАПЛІТЕ з боку партійних і державних діячів УРСР. Особливо гострих нападок зазнав твір М. Хвильового «Вальдшнепи». 28 січня 1928 р. було конфісковано вже надруковане 6-те число літературно-художнього двомісячника «ВАПЛІТЕ» «через уміщення другого уривка з «Вальдшнепів» Хвильового, ВАПЛІТЕ змушена була «самоліквідуватися» [1]. Члени ВАПЛІТЕ продовжували літературну діяльність в альманасі «Літературний ярмарок» (1928-29) і організації «Пролітфронт». Члени ВАПЛІТЕ — одні з перших жертв репресій сталінського режиму.

«Вони бояться правди — хай світ почує правду!» — такий епіграф написав український автор Василь Савченко на своїй книжці «Безимлаг», виданій в Авґсбурзі 1948 року. «Вони» — це ті, в кого руки залиті кров'ю мільйонів невинних жертв українського й інших неросійських народів СССР; це ті, що на одній шостій частині світу запровадили таке рабство, якого не бачив світ за часів середньовіччя. Це — большевики, московські імперіялісти, колонізатори. Не зважаючи на те, що російська імперія існує вже більше чотирьох сторіч, а сучасна комуністично-російська система — майже 40 років, світ і до цього часу мало поінформований про жахіття в тюрмі народів — СССР. Навіть тоді, коли протягом 1955–1956 рр. на Захід повернулася численна кількість кол. вояків німецької армії, що потрапили під час другої світової війни до російського полону і, як живі свідки нелюдських знущань у совєтських концтаборах, свідчили про масове народовбивство, арешти і заслання в СССР, — світ далі майже не звернув на те уваги. Знову ж, коли українська еміґрація на Заході, маючи численні свідчення й оригінальні документи від запроторених до совєтських концтаборів українців (напр., з Мордовських концтаборів), закликає вільний західній світ вжити супроти носіїв російського імперіялізму та його допоміжних сил моральних і матеріяльних санкцій, — вільний світ не то що вперто мовчить, але й ще поступово вплутується в коло московської коекзистенції, вишукує шляхи мирних контактів та співпрацює з народовбивцями, а цим самим посередньо сприяє системі невільництва і концтаборів у СССР. Видаючи книжку «Концентраційні табори в Совєтському Союзі», ми хочемо відкрити бодай частину заслони, де як свій, так і чужий читач зрозуміє суть жахливої політики, що її практикує червона Москва на неросійських народах.

Книга Бальдассарри представляет собой по существующее изложение наиболее важных аспектов абстрактной алгебраической геометрии. Эта интереснейшая отрасль современной математики, выросшая на стыке алгебры, топологии и дифференциальной геометрии, тесно связана как своими методами, так и результатами с многими математическими дисциплинами. Отечественная литература по алгебраической геометрии до сих пор крайне бедна. Рассматриваемая монография заполняет поэтому важный пробел в научной литературе. Ее особенность — очень богатое содержание при сравнительно небольшом объеме. Это достигается за счет того, что автор везде, где возможно, жертвует деталями, делая упор на основные идеи.

Панчо Вилью называли мексиканским Робин Гудом. Герой бедняков. Бессердечный злодей, жертвами которого были богачи. Биография этого неоднозначного человека в книге Иосифа Ромуальдовича Григулевича (в нашей стране он больше известен как писатель Иосиф Лаврецкий), автора популярных книг из серии "Жизнь замечательных людей" — "Эрнесто Че Гевара", «Сикейрос», «Миранда», «Боливар», "Сальвадор Альенде", "Уильям З.Фостер" и других.

З приводу 25-ліття від постання ОУН проф. д-р Лев Ребет написав 1954 року публіцистично-критичний нарис п. н. «Світла і тіні ОУН», що друкувалися «підвалами» в тижневику «Український самостійник» у чч. 247 (10. 10. 1954) до 277 (8. 5. 1955). Лев Ребет тоді виконував обов'язки одного з уповноважених проводом ОУН на українських землях, з дорученням «тимчасово перебрати керівництво Закордонних частин ОУН і реорганізувати їх згідно з позиціями проводу ОУН в Україні», і займав становище головного редактора газети «Український самостійник». Хоча Лев Ребет писав свою працю, так би мовити, у вільні хвилини поза безліччу всіляких інших занять та обов'язків, і під тиском кожнотижневого «продовження» в газеті, однак ця праця дає надиво повну та плястичну картину розвитку ОУН на західньоукраїнських землях до другої світової війни, змальовуючи її пізніші кризові ситуації, її боротьбу — невдачі та досягнення, її ідейно-програмову завершеність у 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН, отже під час зудару на наших землях двох імперіялістичних сил — Німеччини і Росії, а далі післявоєнний період на чужині аж до 1954 р. Перечитуючи цю працю, відчуваєш, що автор міг би багато більше розповісти та докладніше з'ясувати різні періоди боротьби ОУН, бож він від постання цієї організації 1929 року брав у ній активну участь і, займаючи важливі або й ключеві становища в організаційній структурі, він співвирішував її долю. Лев Ребет обмежився поданням конечних фактів, найістотніших елементів розвитку, щоб увипуклити загальні контури та політичний зміст дії ОУН. Аналізу проведено послідовно, з виразним прагненням до об'єктивности, і завдяки тому зарисовано синтезу всієї дії ОУН на протязі 25 років. Дуже виразно виступає факт, що ОУН завжди була політичною організацією, що провадила боротьбу проти окупантів з єдиною метою створення самостійної державности України; вона не була партією в звичайному розумінні того слова, зокрема екстремістською партією, що прагнула до зміни режиму; вона ніколи не стала фашистською чи нацистською. Тепер, у 35-ліття постання ОУН, праця Лева Ребета не втратила нічого зі своєї вартости чи актуальности. Навпаки, її цінність для дослідника нашої поточної історії тільки збільшилася, бо вона становить своєрідний документ часу. Вона має вартість і актуальнополітичне значення для кожного, хто не збайдужів до ідеалів, за які боролася ОУН. Під назвою ОУН існують та діють тепер у діаспорі три угруповання, — споріднені, коли мовиться про їхнє коріння, — відмінні, і навіть досить далекі одно від одного, коли йдеться про політичний зміст. Боротьба і досягнення ОУН пов'язується найчастіше з деякими особами, яким приписується непомірно великі заслуги. Так постали леґендарні культи осіб, становлячи, без сумніву, викривлення історичної правди і цим завдано, треба сподіватися, тільки мимовільної кривди всім тим, хто віддали свої сили або й утратили життя під прапором ОУН у боротьбі з ворогом. У праці Ребета натомість дуже виразно сказано, що ОУН була сильна не так заслугами окремих осіб, як скорше вкладом праці та жертвами тисяч відданих ідеї боротьби за державну незалежність. Висування нібито великости окремих осіб ледве чи корисно вплинуло на дальшу долю ОУН. Не маємо сумніву, що в Україні ОУН — це не конче проминулий безслідно етап боротьби за самостійність. Живі свідки цієї боротьби ОУН та й самі учасники її, спогади про збройні очайдушні змагання проти двох імперіялістичних загарбників під час другої світової війни, як і тривання цієї боротьби проти російських більшовиків ще кілька років після війни, а також ідейні позиції ОУН, зокрема ті, що їх схвалено на III Надзвичайному великому зборі 1943 р., відбутому саме в час зудару двох взаємноворожих тоталітаристських сил, з їх підкресленим прагненням до свободи, самовизначення і народоправства — живуть і далі в Україні серед старшого покоління і передаються молодим. Обезчещування ОУН і лайка на її адресу з боку власть імущих у СССР, що тривають по той бік залізної завіси безперестанку, тільки підтверджують, що ідейний зміст ОУН і далі становить істотний чинник сили. Бо з привидами більшовицькі реалісти ніколи не воюють. І з того погляду варто, щоб книжка Л. Ребета дійшла до читача в Україні, щоб він дізнався правди, всієї правди, хоч і не без тіней, але по суті світлої та здорової правди. «Світла і тіні ОУН» — це останнє слово Лева Ребета щодо історії і з'ясування суті ОУН. Скритовбивник Богдан Сташинський, на доручення КГБ, припинив творче та працьовите життя автора цієї книги.

Альфред де Виньи (1797-1863) был уже прославленным писателем, когда вышли в свет его военные повести - "Неволя и Величие солдата" (1835). Последний отпрыск древнего аристократического рода, автор замечательных стихотворений, исторического романа и нескольких драм, он был одним из первых, создавших новые формы литературы, остро современной и общественно значимой. «Неволя и Величие солдата» исследует положение военных, носителей действия, и приходит к выводу, что солдат - жертва общества. Современное государство, а может быть, и всякое государство, делает из солдата гладиатора. Спаситель отечества и палач, проклинаемый и прославляемый в зависимости от обстоятельств, он, так же как поэт, - носитель нравственных идеалов, непонятных и незаметных для хозяев общества - купцов, королей и министров.

Книга рассказывает о последних пяти годах жизни Робеспьера. Это время Великой французской революции, одним из вождей которой был неподкупный и железный якобинец Максимилиан Робеспьер. Перед читателем проходит весь путь Робеспьера-революционера от скромного провинциального адвоката, никому неизвестного депутата собрания, до фактического главы государства и революции, обладающего безграничным авторитетом и властью. Этот путь к вершине революции краток по времени, но необычайно насыщен по напряжению сил, абсолютной и бескомпромиссной отдаче себя общему делу. Читатель почувствует накаленную атмосферу борьбы того времени, узнает соратников и врагов Робеспьера, героев и жертв Великой французской революции 1789-1794 годов.

Серия: Вторая мировая война в исследованиях, воспоминаниях, документах. 1939 г.— июнь 1941 г.— таковы хронологические рамки сборника документов. В эти годы Европа была охвачена пожаром второй мировой войны, развязанной гитлеровской Германией. Одна за другой европейские страны становились жертвой фашистской агрессии. Война неумолимо приближалась к границам СССР. Японские милитаристы, захватив Маньчжурию и значительные районы Китая, усиленно готовили плацдарм для нападения на Советский Союз. Документы сборника, публикуемые впервые, характеризуют напряженную обстановку на рубежах нашей Родины, подготовку фашистской Германии к войне против СССР, мероприятия партии и правительства по укреплению границ. Пограничные войска СССР несли трудную, полную боевых тревог, службу, зорко охраняя государственную границу. Они давали отпор вооруженным провокациям, вели борьбу с шпионами, диверсантами и бандитизмом. Советские пограничники принимали участие в освобождении Западной Белоруссии, Западной Украины, Бессарабии, в советско-финской войне, в боях на Халхин-Голе. В книге показаны героизм и патриотизм пограничников.

Во второй половине 19-го века защита двух коней получила особенно широкое распространение и оказалась в центре теоретических споров. Она становится любимейшим оружием шахматистов, которые с первых же ходов стремятся завладеть инициативой, не останавливаясь перед жертвой пешки. Предлагаемая читателю книга состоит из четырех основных частей, которые подразделяются на самостоятельные варианты (главы). В книге, рассчитанной на шахматистов высокой квалификации, изложены основные разветвления защиты двух коней по состоянию на 1 января 1970 г.

Автор рассказывает о таком важном моменте в шахматной партии, как комбинационный мотив, при котором возможны жертвы фигур, приводит много образцов из практики шахматистов того времени. Книга способствует воспитанию комбинационного зрения. Издание адресовано широкому кругу любителей.

Одна из самых привлекательных сторон шахматной игры - удивительная красота ее идей, комбинаций, жертв. В предлагаемой вниманию читателей книге кандидата исторических наук И.М.Линдера эстетика шахмат рассматривается в широком плане. В ней сделана попытка раскрыть на многих примерах, взятых преимущественно из современной практики, истоки прекрасного в шахматах, приводятся очерки о всех шахматных фигурах, о многовековой эволюции взглядов на идеал красоты в шахматной игре. По просьбе автора многие выдающиеся шахматисты высказали свое мнение по затронутым проблемам, и их ответы публикуются впервые.

В книге мастера П.Кондратьева делается попытка раскрыть одну их интереснейших шахматных тем, которая до сих пор не получила достаточно глубокого освещения. На многочисленных примерах творчества современных гроссмейстеров и мастеров, а также из классического наследия автор показывает роль позиционной жертвы в шахматной партии. Предназначена широкому кругу читателей.

Для меня большая честь познакомить вас с жизнью и творчеством Рабиндраната Тагора. Знакомство самого поэта с вашей страной произошло во время его визита в 1930 году. Память о нем сохранялась с той поры, и облик поэта становился яснее и отчетливее, по мере того как вы все больше узнавали о нем. Таким образом, цель этой книги — прояснить очертания, добавить новые штрихи к портрету поэта. Я рад, что вы разделите со мною радость понимания духовного мира Тагора. В последние годы долгой жизни поэта я был близок с ним и имел счастье узнавать его помыслы, переживания и опасения. Я говорю «опасения», потому что во время нацистского нашествия на вашу страну он в гораздо большей мере был озабочен судьбой вашего народа, чем судьбами союзников в Европе. Каждый день он просил меня читать ему вслух военные сводки, и чем они были безутешнее, тем заметнее было его волнение. Ему невыносима была мысль о том, что нацистский сапог оскверняет землю Советской России (оскверняет — именно это слово он употреблял, потому что советская земля была для него священна — в его представлении именно здесь разгорелся «величайший жертвенный костер в истории», который принес справедливость миллионам эксплуатируемых и осветил путь освобождения для всего мира. Иногда глаза его наполнялись слезами. Как жаль, что он не дожил до тех дней, когда советский народ изгнал захватчиков! Как бы он хотел увидеть этот день, и, без сомнения, он воспел бы вашу победу в замечательных стихах. Этому не суждено было случиться. Однако до самого своего конца он верил, что победа все-таки будет за Советами. Он обладал глубокой, почти фанатической уверенностью, что добро и справедливость обязательно восторжествуют. С этой верой он умер, и в конце концов вера эта была подтверждена историей. Дорогой читатель! Великий дар Тагора своему народу и другим народам мира не только в его бессмертных творениях, но и в не меньшей мере в его неодолимой вере в торжество добра над злом и в светлое будущее человечества.