Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.

В книге на значительном фактическом материале рассказывается о боевых действиях армии и ополчения, размахе народной войны против захватчиков, прославляется мужество ее героев: П.Багратиона, Н.Раевского, Д.Давыдова, А.Сеславина, Василисы Кожиной, Надежды Дуровой и многих других. Книга содержит множество цветных иллюстраций. Для широкого круга читателей.

В XIX веке героев этой книги называли деловыми людьми. И они действительно делали много полезного не только для себя, но и для общества. Благодаря организаторскому таланту, энергии, смелости и предприимчивости Форда и Карнеги, Кузнецова и Фаберже, Ротшильдов, Дюпонов, Морозовых, Круппов, Морганов и других предпринимателей, в мире были созданы огромные промышленные, торговые и финансовые империи. Их имена, как и результаты труда, давно уже стали нарицательными. Мы говорим о преуспевающем человеке, что он "богат, как Рокфеллер", предпочитаем одноразовые бритвы "Жиллет" и водку "Smirnoff", привычно пользуемся бытовой техникой "Simens" и фотокамерой "Кодак", каждый крупный гастроном сравниваем с "Елисеевским", а швейные машинки - с "Зингером" и до сих пор считаем престижным старый, но надежный "Форд". Эта книга рассказывает о профессиональной и личной судьбе "королей бизнеса", о том, как поднимались они к вершинам деловой карьеры, какими жизненными ценностями дорожили.

У виданні відтворено тексти оригіналу староукраїнською мовою та відомих на сьогодні списків «Пактів і Конституцій законів і вольностей Війська Запорозького», укладених 1710 р. під Бендерами між обраним на гетьманську булаву Пилипом Орликом, з одного боку, та генеральною старшиною і козацтвом – з іншого; наведено їх переклади переклади українською, англійською, німецькою, польською, російською та французькою мовами. Публікація цієї визначної пам’ятки вітчизняної політико-правової думки раннього нового часу супроводжується археографічною передмовою, лінгвістичним аналізом, науковим коментарем, а також факсимільним відтворенням спеціального дослідження видатного історика та правознавця академіка Миколи Василенка (1929), у якому міститься ґрунтовний історико-юридичний аналіз джерела. Розраховано на науковців, викладачів, студентську та учнівську аудиторію, громадський загал.

  Текст у форматі PDF 0.73 Мб

  Текст у форматі PDF 0.78 Мб

  Текст у форматі PDF 3.07 Мб

  Текст у форматі PDF 12.22 Мб

Исследование И. В. Козлика «История моей кафедры (1940–2010)» представляет собой первый систематизированный очерк истории кафедры мировой литературы Прикарпатского национального университета имени Василя Стефаника (Ивано-Франковск, Украина).

Ця наукова монографія присвячена історико-містобудівним дослідженням українських міст, а саме - розробленню науково-проектної документації, яка включає історико-архітектурні опорні плани, визначення меж та режимів використання зон охорони пам'яток, визначення меж та режимів використання територій історичних ареалів. Без такої науково-проектної документації розроблення генеральних планів міст, іншої містобудівної документації не допускається. Ця монографія продовжує серію, започатковану в 2008 р. монографіями "Історико-містобудівні дослідження Чернівців" та "Історико-містобудівні дослідження Одеси". Тут узагальнений досвід Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень щодо розроблення такої науково- проектної документації по містах Василькову Київської області, Ізмаїлу Одеської області, Вінниці, Горлівці Донецької області. Результатами зазначених досліджень є забезпеченість кожного з цих чотирьох міст повним комплектом науково-проектної документації, спрямованої на збереження нерухомої культурної спадщини. Відтак ця монографія може бути методичним орієнтиром при розробленні такої документації по інших історичних містах. Видання розраховане на істориків архітектури та урбаністики, культурологів, істориків, археологів, краєзнавців, мистецтвознавців, музейних працівників, працівників органів охорони культурної спадщини, органів містобудування та архітектури, органів місцевого самоврядування, студентів та викладачів навчальних закладів, активістів Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, а також всіх, хто цікавиться історією та культурною спадщиною України.

У брошюрі здійснено критичний аналіз подій доби гетьмана І.Виговського, описаних автором історичної праці початку XVIII ст., військовим канцеляристом Генерально! військової канцелярії Самійлом Васильовичем Величком та його поглядів на ці події.

На матеріалі історичних джерел Київської Русі, козацьких реєстрів 1581 і 1649 рр., у яких зафіксовані імена, прізвища, прізвиська, географічні назви наших далеких предків, розкривається національний паспорт українців, доводиться, що вони на своїх етнічних землях споконвік автохтонна нація, державотворча спільнота, з притаманним їй прагненням за сприятливих умов відроджувати свою державність. “З синів Володимирових Русь упала, з Хмельницьких за Богдана на ноги повстала”, — твердять сучасники Хмельницького. Висуваються нові аргументи, що автором славнозвісної “Історії русів” були Григорій та його син Василь Политики. Микола Гоголь розглядається як український письменник, що спричинився до національного відродження у XIX ст. Показано гостру критику Тарасом Шевченком “погодінської теорії” про запустіння Наддніпрянщини в XIV-XVІ ст., яку в суверенній Україні намагаються відновити наші сучасні послідовники М. Погодіна і М. Каткова — академіки, доктори наук, публіцисти.

В общей части работы дается всестороннее рассмотрение грибов порядка Agaricales. Приводятся сведения но морфологии и систематике, дается критический разбор работ по филогении, подробно разбираются критерии видов. Приведон обширный материал по экологии агариковых грибов по мировой литературе и исследованиям автора в различных районах СССР. В обзоре агариковых Приморского края дается ареологический анализ видов, их распределение по экологическим группам, рассматривается значение агариковых в природе и хозяйстве. В специальной части описаны 802 вида (из 100 родов и 16 семейств), 25 видов описаны автором как новые для науки (12 из них впервые публикуются в данной работе), приведены 164 вида, не указанные из других районов Союза. Для каждого вида, кроме латинских, дано русское название,указаны условия произрастания, субстрат, время образования плодовых тел. Агариковые грибы имеют большое значение в природе и хозяйстве. Одни из них участвуют в разложении древесного опада и в процессе почвообразования в лесах, другие, весьма многочисленные виды, образуют цикоризы на корнях ценных высокомикотрофных древесных пород. К агариковым относится большинство видов съедобных грибов, многие из них богаты витаминами, особенно из группы В, и содержат различные биологически активные вещества. Изучение агариковых грибов в Советском Союзе, и особенно на Дальнем Востоке, сильно отстало от изученияне только высших растений, но и некоторых групп низших. До пачала наших исследований из Приморского края в работах II. А, Наумова fNaoumoff, 1914), Л. А. Лебедевой (1917), Л. В. Любарского (1934, 193S) и 3. И. Лучник (1938) было опубликовано только 17 видов агариковых грибов. Приморский край, как и весь советский Дальний Восток, был белым пятном в отношении этой чрезвычайно интересной группы гетеротрофных растительных организмов. Материалы для данной работы собраны в период с 1945 по 1963 г. в различных районах Приморского края. Изучалась флора агариковых грибов, закономерности распространения, экология, специализация и сроки развития плодовых тел каждого вида. На осповаппи литературных даппых и личных наблюдений автора па юге Дальнего Востока и в других райопах Советского Союза установлены типы ареалов для обнаруженных в Приморье видов агариковых грибов. В результате проведенных исследований Приморский край в отношении агариковых грибов стал одной из наиболее хорошо изученных территорий СССР. Одновременно удалось значительно пополнить сведения и об агариковых грибах Советского Союза. Они будут использованы при написании Определителя агариковых грибов СССР, составление которого считается первоочередной и неотложной задачей советских агарикологов.

Україна — велика аграрно-промислова держава. Вона має сприятливі природно-кліматичні умови, достатні виробничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Конституція України визнала землю об'єктом права власності Українського народу. Колективно-кооперативні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, спілки селян, селянські (фермерські) і приватні підсобні господарства селян стали суб'єктами права власності на землю сільськогосподарського призначення. У сільському господарстві та економіці України утверджуються нові ринкові економічні відносини і розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах.

Адвокати завжди брали активну участь у громадсько-політич- ному житті українського суспільства. Адвокати першими усвідомлювали, що сила нації визначається не переліком політичних прав, а всім комплексом здобутків у економічній, соціальній, культурній, науковій та інших сферах суспільного життя, вони були творцями української державності. З метою показати цілісну історію адвокатури України від найдавніших часів до сьогодення та окреслити перспективи розвитку її як науки було розпочато Проект «Історія адвокатури України». Впевнені, що його реалізація сприятиме популяризації і утвердженню поваги до професії адвоката та до правників в цілому, а також спонукатиме молоде покоління юристів до досліджень і вивчення унікальної спадщини попередників.

  Текст у форматі PDF 2.30 Мб