У книзі наведені списки районів і передмість Києва так, як їх називали в середині ХІХ ст. Перераховано річки й озера в самому місті та за його межами, а також острови, мости, фонтани. Пойменовано площі, вулиці, церкви, цвинтарі, казенні та громадські будівлі в кожній з частин. Крім того, не забуто назви сіл і хуторів навколо Києва, заводів тощо. У кінці книги дано таблицю із зазначенням відстані між деякими об'єктами.

Оренштайнові книжкові серії “Народний декляматор”, “Коляди і щедрівки”, “Образкові книжки”, “Січові співанки” були також загальновизнаним вкладом около нашу літературу, адже приміром “Народний декляматор” – перша з такої низки книжок, около котрій було зібрано найкращі поезії тогочасних українських ліриків на “всі оказії”. Відомими положение межами Галичини стали прекрасно видрукувані праці “Атляс географічний” та вагомий науковий доробок Мирона Кордуби “Перший книга в українській мові”.

ИЗ ПРЕДИСЛОВИя К ПЕРВОМУ ИЗДАНИЮ Теория функций действительного переменного является одним из наиболее важных предметов, изучаемых на физико-математических факультетах высших педагогических учебных заведений. С понятиями множества, действительного числа, функции, предела, непрерывности функции, измерения множеств, которые составляют содержание этого предмета, учитель постоянно встречается в своей работе. Нельзя вести преподавание школьного курса математики на необходимом научном уровне, не зная основ теории функций действительного переменного, идеями которой теперь пронизаны все области математики. При составлении настоящего учебника автор придерживался существующей программы курса, однако имеются и некоторые отступления. В главу, посвященную теории точечных множеств, включены понятие точки конденсации и относящиеся к нему теоремы. Все это было в программе курса до недавнего времени. В главе о функции рассматриваются некоторые свойства непрерывных функций на ограниченном замкнутом множестве. Эти вопросы содержатся в программе государственных экзаменов по математике, хотя в программе курса теории функций действительного переменного прямо и не указаны. В главе об измерении множеств вместо меры множества по Жордану более подробно рассматривается мера множества по Лебегу. Это дало возможность включить в учебник понятие интеграла Лебега, что существенно обогащает курс, увеличивая его объем весьма незначительно. Кроме того, без понятий меры и интеграла по Лебегу трудно дать сколько-нибудь ясное представление о результатах исследований ученых нашей страны, трудами которых главным образом и создана теория функций действительного переменного. ПРЕДИСЛОВИЕ КО ВТОРОМУ ИЗДАНИЮ По объему материала второе издание книги мало отличается от первого издания. Глава II дополнена параграфом, в котором рассматриваются операции над действительными числами. В главе V вместо сложной теоремы о кривых Пеано дан пример построения таких кривых. Там же приводится канторово определение кривой. Подверглись переработке и доказательства некоторых теорем. Скачать с depositfiles

Мемуари Костя Панківського присвячено діяльності Українського центрального комітету у 2-ій пол. 1940-х рр. за межами України

У словнику зібрано, історично, географічно і номенклатурно визначено, простежено в розвитку і взаємозв'язках з іншими утвореннями, етимологізовано та оформлено в лексикографічних статтях (їх понад 700) топонімікон, зафіксований до початку XIV ст. давньоруськими літописами у південній частині Київської Русі та на суміжних територіях (в межах УРСР). Для дослідників — лінгвістів, істориків, географів, етнографів, усіх, хто цікавиться питаннями походження власних географічних назв.

У словнику зібрано, історично, географічно і номенклатурно визначено, простежено в розвитку і взаємозв'язках з іншими утвореннями, етимологізовано та оформлено в лексикографічних статтях (їх понад 700) топонімікон, зафіксований до початку XIV ст. давньоруськими літописами у південній частині Київської Русі та на суміжних територіях (в межах УРСР). Для дослідників — лінгвістів, істориків, географів, етнографів, усіх, хто цікавиться питаннями походження власних географічних назв.

З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне. До таких належить «Кобзар», книга, яку народ український поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів. Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання. Хоча більшість поезій написані поза межами рідного краю, наскрізно струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя далеч українських степів. На випадкових аркушиках паперу та в захалявних книжечках поетова рука прихапцем, покрадьки записувала рядки, що стануть дорогими для цілого народу, донесуть до нього крізь усі перепони віщі і вічні слова.

Роман видатного польського письменника Генрика Сенкевича (1846-1916) написаний у формі щоденника молодої людини з аристократичної сім’ї. Герой роману багатий, одержав чудову освіту, відрізняється неабияким розумом, але внутрішня спустошеність стоїть на заваді застосуванню його здібностей. Ювелірна витонченість психологічного аналізу, переконливо представлений процес засудження героєм власних хиб і хворобливого стану цілої суспільної верстви, багатство образної системи і мовностильових засобів,- всі ці моменти зумовили успіх роману як у Польщі, так і поза її межами.

Історія кожної країни та її народу розвивається не ізольовано, а у взаємозв'язках з іншими країнами і народами. Цей процес охоплює різні сфери розвитку суспільства. Важливим є те, що події, які відбуваються в тій чи іншій країні, знаходять своєї сприйняття й за її межами. Врахування та належна оцінка цих подій дають можливість визначити спільне і специфічне у них. Щоб досягнути наукових результатів у дослідженні історичних проблем, необхідно спиратися на використання фактичного матеріалу, почерпнутого з різних джерел. Події, які відбулися та відбуваються в Україні, знаходять своє відображення й у зарубіжних джерелах, їх відповідне наукове використання, безперечно, сприятиме висвітленню ряду проблем історії України. З різних причин в умовах тоталітарного режиму було до краю обмежено можливості використовувати історичні джерела, які зберігаються у зарубіжних країнах, а також опубліковану там літературу. Нині ситуація докорінно змінилася.

Ч. 1. - 569 с.

Дотеперішні дослідники творчости Василя Стефаника переважно вбачали в ньому оборонця покривджених соціальною несправедливістю галицьких селян, абож, спираючися на писання другого, вже повоєного періоду його творчости, - борця за національне визволення. Проте такі традиційні інтерпретації недостатні і не можуть вже нас сьогодні задовільнити. Часто витворюється враження, що деякі критики намагалися втиснути мистецьку індивідуальність письменника у Прокрустове ложе власних естетичних уподобань, а передусім - політичних переконань, нехтуючи не раз ориґінальним світом його своєрідної творчої уяви. Щойно коли усвідомимо собі глибоко полісмисловий характер Стефаникових творів, зможемо відкрити в них вселюдські перспективи, їхню універсальну вартість. Одна з головних вад традиційних інтерпретацій полягає в тому, що вони не розглядають дорібку Стефаника на тлі духовости його власної, себто сучасної йому европейської доби. стефаник був емоційно глибоко зв'язаний з українським селом, з якого він вийшов, але водночас його світогляд був співзвучний з тим світоглядом, що оволодів Европою на переломі 20 сторіччя, себто з течією екпресіонізму. Цей експресіоністичний світогляд наближував Стефаника до передових літературних і мистецьких кіл Заходу, але відчужував його від тогочасної галицької інтеліґенції, якій часто було важко зрозуміти його творчість. Велич творчости Стефаника саме в тому, що він зумів створити синтезу національного первня з уселюдським, отже, поєднати любов до української людини з модерним світоглядом та з модними на той час засобами мистецького вияву. Точніше: він прищепив експресіонізм на український ґрунт, втілив його в українську народну тематику, до того ж надихав його чаром української природи та фольклору. В межах цієї праці не було можливості вичерпно розглянути всі твори Стефаника, в яких проявляються характеристичні риси його експресіоністичної манери. Завдання звужено до деяких вибраних творів і проблем, до висвітлення спорідненості письменника з естетичним та етичним світоглядом тогочасної мистецької епохи, не забуваючи її передових мистців, теоретиків і письменників, а далі до аналізи Стефаникових стилістичних засобів і структури його творчого вияву.

В монографии впервые систематически изложены формулы Карлемана, позволяющие восстанавливать значения голоморфных в области функций по их значениям на части границы области. Рассмотрены различные обобщения этих формул. Отражены их первые приложения: «внутренние» (к задачам аналитического продолжения в теории функций) и «внешние» (к теоретической и математической физике, экстраполяции и интерполяции сигналов с финитным спектром Фурье). Книга предназначена для математиков и физиков-теоретиков, интересующихся комплексным анализом, а также для специалистов по обработке сигналов.

В жовтні 1985 року в Оттавському університеті в Канаді відбувся симпозіюм української поезії в діяспорі під назвою „Поза традиції”. Ініціятором його була Ірина Макарик, поетеса, професор англійської літератури в тому ж університеті. Симпозіюм виявив не тільки разючу відмінність цієї поезії від поезії попередніх періодів, але й від ідеологічно заанґажованої поезії в Україні. Отож і виникла ідея створити на цьому ґрунті антологію. Після симпозіюму упорядники цієї антології вирішили укладати її за такими критеріями: включити в неї тільки поезію, яка творилася поза межами Радянського Союзу; обмежити її до поетичної творчости останнього чверть-століття; включити в неї тільки тих поетів, які вийшли „поза традиції”, тобто які манерою свого голосу, письма, чи новаторського світобачення поширили параметри української поезії. Ці критерії, як і треба було очікувати, з одного боку, забезпечили за антологією певну поетичну когерентність, але, з другого боку, вилучили з неї багато добрих „традиційних’’ поетів -- поетів, які писали і пишуть на Україні, та поетів, що впродовж останніх двох десятиріч, в силу різних причин, не писали поезії. Саме тому ця антологія не претендує на всебічність та історичну вичерпність. Упорядники вибрали 68 поетів із 368 імен за зовсім іншими критеріями. їм, коли можна так висловитись, ішлося про горизонтальне, а не про вертикальне представлення української поезії в діяспорі.