Дана праця належить українському фольклористу, етнографу і літературознавцю Миколі Сумцову. Він аналізує, як пора року, коли молодята беруть шлюб, впливає на їх подальше шлюбне життя, які жертви звикли приносити богам до прийняття християнства молодята, аби забезпечити собі подружнє щастя і т. ін. Особлива увага приділяється караваю, його виготовленню і споживанню, а також іншим символам (як, наприклад, гільце).

Т. 1 : А - І. - 1886. - 536 с.

Т. 1 : А - І. - 1886. - 444 с.

Вниманию читателей предлагается книга известного российского историка, этнографа, юриста и общественного деятеля М.И.Кулишера, посвященная сравнительной этнографии и сравнительной истории культуры. Автор рассматривает племенные отличия, изменения флоры, фауны и климата вследствие влияния культуры, изменение расовых черт. Исследуется первобытная нравственность, вопросы обращения с женщинами, детьми и стариками. Большое внимание уделяется символике в жизни, истории и праве, проявляющейся в форме различных обрядов, обычаев, ритуалов и знаков. Прослеживается история развития торговли и ростовщичества.

«В Ветхом завете был только один храм истинному Богу, в известном смысле служивший единственным храмом всего человечества».Предлагаемая книга известного русского историка, археолога и библеиста Акима Алексеевича Олесницкого (1842-1907) стала первым отечественным изданием, в котором собрана и обобщена вся доступная информация об одном из легендарных символов Древнего Востока - ветхозаветном иерусалимском храме. В основу этого монументального труда легли личные научные изыскания автора на месте храма Соломона в Иерусалиме. Кроме того для своей работы Олесницкий привлёк и тщательно проанализировал огромный объём разнообразной информации по истории и археологии Древнего мира. К своему исследованию автор прилагает наиболее известные реставрации и модели храма с критическими разъяснениями на них. Если, при недостатке данных по археологии храма, трудно сказать чем он был, проще определить, чем он не был. Разделы книги посвящены Скинии Моисея, Храму Соломона, Втором храму Иерусалимскому, Храму еш-Шериф. Издание очень хорошо проиллюстрировано, в книге множество интересных рисунков, схем и планов.

Автор зображує історичний розвиток, етнографічні особливості, релігійний та національний склад Холмщини на поч. 20 ст.

Питання української державности, самостійного політичного буття зв’язане історично з питанням суспільного положення українського демосу сильніше, безпосередніше і тісніше, ніж у котрій іншій національній спільноті

Автор досліджує та аналізує український національний і культурний рух на території Російської імперії у 19 ст.

Віктор Григорович Дубровський (7 червня 1876, Фастів — після 1936) — український лексикограф. Псевдоніми та криптоніми — Д-ий, Баламут Юрко, Рудик Хома, Юрко, Roman. Закінчив Університет Святого Володимира в Києві (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). У 1920-х pоках працював редактором в Інституті української наукової мови ВУАН. У 1930 репресований (за сфабрикованою «справою СВУ») і висланий в Алмати (1932-36), де вдруге був заарештований і висланий у північні райони СРСР. Подальша доля невідома (Вікіпедія). Упорядкував: * «Українсько-російський словник» (1909, перевидання — 1914, 1917, 1918 під назвою «Словник українсько-московський», «Словник московсько-український»), * «Російсько-український технічний словник. З додатком сільськогосподарських термінів» (1925, доп. вид. 1926), * «Словник термінів з обсягу культури та технології цукрових буряків» (1920). * Автор праці «Московсько-українська фразеологія. (Практичний підручник до вивчення української мови)» (1917). Пропонований словник є доповненим перевиданням чи не найкращого дореволюційного словника «Українсько-російський словник» (1909). Словник буде корисним як мовцям так і пересічним українцям.

Автор аналізує становище українців під владою різних держав та в еміграції, на основі чого виводить шляхи боротьби за вільний національний розвиток України.

Дана робота розглядає вплив літератури Ближнього Сходу на літературу українску (зокрема вплив староіранскої художньої творчості) . Праця аналізує маловідомі або призабуті первісні джерела українского життя. За основу дослідження беруться такі фольклорні матеріали, як традиції свят (Коляда, Щедрий вечір, весілля тощо) , вірування і повірки, народні обряди. Виокремлюються символи, в яких найбільше можна простежити вплив ассирійско-вавилонскої та індійскої міфологій.

Книга Костя Левицького досліджує український національний рух у Західній України в 1848-1914 рр.

Книга Костя Левицького досліджує український національний рух у Західній України в 1848-1914 рр.

Написанная на основе непосредственных личных впечатлений книга Стейнбека явилась откликом на резкое обострение социально-экономической ситуации в США в конце 30-х годов. Летом 1937 года многие центральные штаты к западу от среднего течения Миссисипи были поражены сильной засухой, сопровождавшейся выветриванием почвы, «пыльными бурями». Тысячи разорившихся фермеров и арендаторов покидали родные места. Так возникла огромная волна переселенцев, мигрирующих сельскохозяйственных рабочих, искавших пристанища и заработка в долинах «золотого штата» Калифорнии. Запечатлев события и социальный смысл этого «переселения народов», роман «Гроздья гнева» в кратчайшее время приобрел общенациональную славу как символ антикапиталистического протеста, которым была проникнута общественная атмосфера Соединенных Штатов в незабываемую пору «красного десятилетия» Силе и четкости выражения прогрессивных идей в лучшем романе Стейнбека во многом способствует его оригинальная композиция. Эпическому повествованию об испытаниях, выпадающих на долю переселенцев, соответствуют меньшие по объему главы-интерлюдии, предоставляющие трибуну для открытого выражения мыслей и чувств автору. «Гроздья гнева» — боевое, разоблачительное произведение, занимающее выдающееся место в прогрессивной мировой литературе, проникнутой духом освободительных идей. Правдиво воспроизводя обстановку конца 30-х годов, американский писатель сумел уловить характерные для различных слоев населения оттенки всеобщего недовольства и разочарованности

Теоретическая логика, называемая также математической или символической логикой, есть применение формального метода математики к области логики. Она применяет к логике тот же язык формул, который уже издавна употребляется для выражения математических отношений. В настоящее оремя было бы утопией при построении какой-либо математической дисциплины пытаться обойтись лишь обычным языком

Серія 1 : 1. Олена Пчілка. 2. Старицька-Черняхівська. - 64 с.

Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка) (29 липня 1849 - 4 жовтня 1930) Ольга Косач Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова, народилася у червні 1849 року на Полтавщині, місті Гадяч. Вона була донькою Петра Драгоманова, але з роками, ставши відомою письменницею взяла псевдонім Олена Пчілка. Українка за походженням і щира патріотка в душі вона пишалася своїм походженням і привчала дітей шанувати рідну землю, народ і звичаї. Утім, процес "українізації" в родині Олени Пчілки, мати відомої Української поетеси Лесі Українки, відбувався не так уже й просто. Хоча б з огляду на те, що чоловік і батько їхніх шести дітей і в сім'ї і на службі спілкувався російською мовою, щоправда, чисто літературною, а не містечковим суржиком. однак українська мова, українська ідея були йому не чужі. Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна (17.08.1868, м. Київ, — 1941) — письменниця, перекладачка, громадська діячка. Дочка письменника М. Старицького. Навчалася в київській приватній гімназії В. Ващенко-Захарченко. У 1888—1893 рр. брала участь у роботі літературного гуртка «Плеяда». З 1908 р. — член ТУП. З 1912 р. разом із сестрою Марією керувала роботою літературно-мистецького клубу «Родина» в Києві. З 1914 р. співробітничала в Київському комітеті для допомоги українцям-біженцям; працювала сестрою милосердя у військовому шпиталі. З квітня 1917 р. — член Української Центральної Ради. З травня 1917 р. — член президії товариства «Український національний театр». З 1919 р. — заступниця голови Національної ради українських жінок (м. Кам’янець-Подільський). З 1920 р. працювала в установах ВУАН. У 1930 р. заарештована у справі «Спілки визволення України» і тимчасово ув’язнена в м. Харкові; того ж року засуджена до умовного 5-річного строку позбавлення волі й вислана до м. Сталіно (нині Донецьк), де займалася перекладацькою діяльністю. У 1936 р. повернулася до Києва. В липні 1941 р. вдруге заарештована НКВС і вислана до Харкова, звідки вивезена під конвоєм до м. Акмолинська (Казахстан); померла в дорозі. У 1989 р. реабілітована посмертно.