“Серебряный век” русской культуры. Эпоха загадочная, даже мистическая. Мельчайшие детали приобретают вселенское значение, алхимия синтеза творчества и реальности рождает философский камень искусства. Каждая книга — жизнь автора, воплощенная в слове, букве, выборе шрифта, оформлении обложки. Как не бывает на великосветском балу двух дам в одинаковых туалетах, так и книга “серебряного века” каждая в своем: строгий Брюсов, громкий Маяковский, надменный Бальмонт, гениальный Северянин, смиренный Клюев, экзотичный Гумилев…

Едва ли найдется какой-нибудь предмет научного и философского внимания - кроме точнейших: арифметики и геометрии, - где бы так бессмысленно и некрасиво било в глаза противоречие между названием и сущностью, как в Эстетике. Стóит сказать себе, что эстетика имеет дело с красотою, т. е. с идеею, чтобы почувствовать, что эстетике нет дела до музыки.

Энциклопедия метаметафоры - итог шестнадцатилетнего курса лекций по русской поэзии, который я читал в Литературном институте Союза писателей с 1970 по 1986 гг. Сюда входили спецкурсы по творчеству Л.Толстого и Достоевского, аспирантский семинар, курс лекций по истории русской литературы, а также "подпольный" семинар по теории метакода и метаметафоры, проходивший у меня на квартире почти еженедельно на протяжении нескольких лет.

Питер Акройд, чьему перу принадлежит целый ряд жизнеописаний его великих соотечественников, - Чосера, Шекспира, Ньютона, Тернера, - не случайно включил в этот ряд биографию Эдгара Аллана По. В Англии По был признан гораздо раньше и понят гораздо глубже, чем в Америке. Томас Гарди считал По "первым, кто до конца осознал возможности английского языка", а Иейтс не сомневался в том, что По был "величайшим из американских поэтов". Эдгар Аллан По сыграл огромную роль в развитии европейской литературы, став предтечей символизма и сюрреализма, не говоря уже о том, что он заложил основы таких популярных в современности жанров, как фантастика и детектив.

Михаил Михайлович Морозов (1897–1952) — выдающийся советский шекспировед. Его книги и статьи широко используются литературоведами и работниками театра, занимающимися изучением Шекспира и постановкой его пьес. Впервые книга М. М. Морозова «Шекспир» вышла в 1947 году. Настоящее (второе) издание дополнено примечаниями и содержит расширенную библиографию.

У книзі вміщені розвідки, нариси, статті, присвячені пам’яті Т.Г.Шевченка, вказується на місце Кобзаря та його заповітів у долі й літературному доробку відомих українських митців, простежуються особливості творення образу великого Тараса в їхньому художньому ужинку. Книга розрахована насамперед на викладачів та студентів вузів, учителів та школярів, а також на широке коло читачів, які цікавляться шевченкознавчими питаннями.

Дослідження провідного американського славіста вийшло англійською мовою в США в 1982 році і привернуло до себе увагу оригінальністю підходу автора до творчості Шевченка і несподіваними висновками, до яких він приходить у процесі аналізу. Емоційним, політизованим тлумаченням поезії Шевченка Гр. Грабович протиставляє таке, що випливає з позицій структуралістського аналізу. Для нашого читача методологія і теоретична концепція книжки можуть виявитися незвичними. Окремі II положення викличуть полеміку, однак ця праця становить вагомий внесок у сучасне шевченкознавство, засвідчує новий його етап.

Прикладів органічного споріднення індивідуальності поета з народною поезією можна навести безліч, і одним з найяскравіших буде приклад Шевченка. Дана праця є одним з перших ґрунтовних досліджень подібного зв'язку. У роботі аналізуються тексти поезії Тараса Григоровича, розглядається яким чином народна пісня вплинула на їх форму і зміст і з іншої сторони, яким чином Шевченко вплинув на формування народної творчості.

Почну з того, що це не роман. Та навіть і не збірка новел. Це не оповідання і не поезія. Це — текст. У «Процесі» Славоміра Мрожека був такий собі письменник-дивак, який писав прозу, однак його твори були закороткі для роману й задовгі для оповідання. Проза поетична, із сатиричною жил кою. Воно? Я не знаю. У будь-якому випадку, я назвав цей текст «Цього ви не знайдете в Яндексі». Перед тим, як писати передмову, я дав ще глевку текстову масу своєму колєзі, щоб той прочитав і висловив свою думку. «Він незавершений, він нагадує кілька початків декількох романів, у яких немає розв’язки, а є ли ше зачин. Це текст суто для своїх», — сказав мій колєга... Я над цим не замислювався, але, можливо, це якраз те, що мені потрібно? Спочатку в мене з’явився задум зробити цей текст як збірку новелок про людей, які, в принципі, не мали війти в історію, про долі цих людей, сплетіння доль. Ці новелки мали переплітатися, а остання мала бути підсумком усього тексту. Але, тільки-но я розпочав роботу, у мене виникло інше бажання — зробити брудний текст, такий собі напівлітературний вінегрет, ва ріаційний текст, експромт. Такий би я написав у метро або на парах. Він примітивний, він нерозумний, у ньому я щиро не побоявся здатися смішним. Це мій текст, текст мого життя. Це спроба літературного опису моєї сім’ї, моїх колєг, друзів, знайомих, історій із дитинства, це власні роздуми, погляди, висновки, які, в принципі, кожен може зробити для себе сам. Усі персонажі невигадані (вигадані лише імена), вони дійс но живуть і жили, усі події справді відбувалися. Не обійшлось, звичайно, без художніх прикрас, але ж без них цей текст був би лише стенографічним відтворенням подій.

Знаменитая книга стихов "Цветы Зла" классика французской литературы Шарля Бодлера публикуется в переводе прославленного поэта-имажиниста Вадима Шершеневича. Лишь два стихотворения из этого перевода, выполненного в 1933-1940 годах, было опубликовано в журналах при жизни поэта; еще около двух десятков - в 1990-е - 2000-е годы. Между тем "авторский" Бодлер Шершеновича оказался единственным, сохраняющим форму оригинала и притом полностью законченным. Публикация "Цветов зла" осуществляется по авторизованной машинописи.

«Фауст» занимает совсем особое место в творчестве великого поэта. Все лучшее, истинно живое в поэзии и универсальном мышлении Гете здесь нашло свое полное выражение Вступительная статья и комментарии Н.Н.Вильмонта

  Текст у форматі PDF 8.46 Мб

  Текст у форматі PDF 1.74 Мб

Видання презентує перший фаховий українськомовний підручник із теоретичного літературознавства авторства талоновитого філолога Володимира Домбровського (1883-1925). Книжка складається з двох частин, що творять концептуальну цілісність, охоплюючи предмет "Вступ до літературознавства" у теоретичному й історичному аспектах. Книжка адресована насамперед учням старших класів загальноосвітних шкіл і гімназій, гуманітарних ліцеїв і коледжів, студентам, літературознавцям і літературним критикам, широкому загалові дослідників та шанувальників красного письменства.

У монографії досліджується історія розвитку жанру елегії.

Пропоноване видання 1968-го року містить добірку творів українських поетів-романтиків так званого "дошевченківського періоду", тих людей - від Боровиковського, Шпигоцького та Срезневського до Метлинського, Чужбинського і Забіли, кого Михайло Максимович влучно означив як poetae minores, маючи на увазі перш за все відносно незначну артистичну вартість їхніх творів у порівнянні з потужною та художньо довершеною поезією Шевченка. У порівнянні з більш поширеною антологією раннього українського романтизму, що вийшла у 1987 році у серії "Бібліотеки української літератури", яку й зараз не важко знайти, скажімо, на Петрівці, видання 1968 року більш рідкісне. Від його наступника його відрізняє перш за все трохи інша добірка авторів (скажімо, тут є Бодянський та Макаровський, але немає Маркевича, Щоголіва і галицьких романтиків), наявність, окрім поезії, критичних виступів (головно передмов до видань) і листування, а також грунтовна передмова Ієремії Айзенштока, яка вигідно відрізняється від передмови М. Т. Яценка меншою кількістю совєтських штампів та ритуальних фраз