Оповідання М. Коцюбинського «В путах шайтана» (1899) в багатьох своїх аспектах традиційне – тут вельми ретельно, з мальовничою етнографічною колоритністю, часом навіть з виразними натуралістичними подробицями відтворено побутові картини кримськотатарського приморського села наприкінці ХІХ століття. Етнографічна достовірність, виразність портретних та пейзажних штрихів не означена безпосередньо оповідачем, голос якого важливий, але вкрай ненав’язливий і ніби відсунутий на другий план, а подається крізь призму внутрішнього сприйняття персонажів, насамперед кримськотатарської дівчини Емене. Емене сягнула того віку, коли треба думати про заміжжя. Відтак згідно зі своїм статусом вона повинна, коли не зайнята роботою, сидіти вдома й не виходити за межі двору, а коли раптом має з’явитися гість чоловічої статі, про що звичайно сповіщає спеціальний вхідний дзвоник. зникати у своїй кімнаті чи принаймні, як доводиться потрапляти гостеві на очі (як-от при частуванні), запинатися чадрою. Необхідність дотримуватися суворих традиційних приписів та природні для юного віку поривання (цікавість до навколишнього світу, потреба в спілкуванні, мрійливість) вступають у конфлікт, який становить основу тієї емоційної напруги, яка надає епічному письму М. Коцюбинського і глибокої драматичної тривожності, і зворушливої ліричної схвильованості.

Сер. 2 : Ковры. - 1912. - 24 с.

Дана публікація є монографією українського фольклориста, етнографа, літературознавця та громадського діяча Миколи Федоровича Сумцова. Видання присвячене Слобожанщині і є своєрідним підсумком його багаторічної плідної роботи з історико-географічного вивчення Слобідської України. Це дослідження — спроба вченого першим зробити історичний огляд життя слобожан, починаючи з їхнього походження і закінчуючи розвитком культури, обрядами і звичаями.

Одним із найважливіших питань літературної концепції В.Винниченка та І.Буніна є проблема осмислення життєвого потоку загалом, пошук і виявлення визначальних закономірностей становлення й розвитку індивідуального характеру. Становлення "душевної біографії" героїв відбувається через поступовий розвиток логічного ланцюга, через послідовну зміну значущих елементів:

В своїй роботі і керуванні боротьбою стоїть Комуністична Партія на ґрунті того розуміння всього процесу розвою людського суспльства і початого переходу від ладу капіталістичного до ладу комуністичного, як його дано наукою Маркса, – історичним (або діялєктичним) матеріялізмом.

Олександр Корнійович Мицюк (1883—1943) — український юрист, економіст і соціолог, громадський діяч. У 1906 р. О. Мицюк — один із засновників Української партії соціалістів-революціонерів. Група громадських діячів України — М. Шаповал, П. Христюк, М. Залізняк, О. Мицюк проголосили про її створення, але далі її існування й діяльність до 1917 р. не простежується. У 1915 р. О. Мицюк — один із організаторів Юнацької спілки (ЮС) — безпартійної молодіжної організації у підросійській Україні, яка виступала за автономію України. За Директорії — міністр внутрішніх справ (з 26 грудня 1918 р. по 12 лютого 1919 р.).[1] Після відставки уряду в лютому 1919 р. О. К. Мицюк прибув на Поділля і розпочав плідну організаційну роботу з питань кооперації. Швидко адаптувавшись до місцевих умов, він провів низку організаційних заходів, започаткував Вінницький і Кам'янецький «Господарсоюзи» (головою правління останнього працював до вимушеної еміграції в кінці 1920 р.).[2] В кінці 1920 емігрував до Чехословаччини. Відразу по тому включився в громадську роботу. З 1921 О. Мицюк — дієвий член Українського громадського комітету у Чехословаччині. Згодом займається науковою та просвітницькою роботою. Він — професор Української господарської академії і Українського вільного університету, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Активно співпрацює з українськими виданнями за кордоном. У 1929 р. в місячнику «Розбудова нації» виходить стаття професора Мицюка «Фашизм». В ній він підкреслює невмістність назви «фашизму», якою охрестили український націоналізм його противники. Уже в цій першій статті, присвяченій аналізу фашизму як суспільно-політичної течії, автор доходить висновку про його подібність до більшовизму[

Дана публікація є навчальним посібником для культурно-освітніх установ та аматорських гуртків. Вона розглядає головні чинники існування аматорського театру, основні принципи та умови його роботи, починаючи від його працівників до технічних особливостей (облаштування сцени, освітлення, грим, костюми). Матеріал викладений так, що дає можливість крок за кроком осягнути, що ж власне таке театр і з чого він починається. Також підручник містить приклади із класичних п'єс (таких як “Шельменко-денщик”), допоміжні малюнки та схеми (як у розділі про побудову сцени).

Директор Всенародної бібліотеки України (нині – Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського) розповідає про історію створення установи та її завдання, характеризує роботу кожного з 11 відділів, а також книжковий фонд за мовними та іншими показниками та шляхи його формування. С. П. Постернак підкреслює важливість надсилання обов'язкових примірників до книгозбірні. Особливу увагу він приділяє ролі читальної зали. Окремий розділ присвячено Вінницькій філії. У додатку – Статут бібліотеки.

Дана робота розглядає вплив літератури Ближнього Сходу на літературу українску (зокрема вплив староіранскої художньої творчості) . Праця аналізує маловідомі або призабуті первісні джерела українского життя. За основу дослідження беруться такі фольклорні матеріали, як традиції свят (Коляда, Щедрий вечір, весілля тощо) , вірування і повірки, народні обряди. Виокремлюються символи, в яких найбільше можна простежити вплив ассирійско-вавилонскої та індійскої міфологій.

У представленій публікації сформульовані досягнення Всенародної Бібліотеки України за 5 років її існування (від 15 серпня 1918 р. до 1 січня 1924 р.). Розглядається рівень збагачення її книжкового фонду за ці роки та періоди його упорядкування, формування структурних відділів установи, організація видачі книг додому для робітників-киян, створення публічної читальні та поступове поліпшення умов її роботи та інші аспекти бібліотечної справи.

Представлений матеріал описує роботу єврейських друкарень в Україні у XIX ст. Зокрема розглядається зменшення їх кількості, відмова друкувати тексти, що порушують канони іудаїзму. В той же час збільшилася цензура над єврейськими книгами, їх переслідування. Розповідається про заборону ввезення єврейських книг з-за кордону, поширення тільки матеріалів російського виробництва, надрукованих під чітким наглядом т. зв. Сендарину — вищого органу, що складався з євреїв.

Ця книга, як усі видання Українського наукового інституту книгознавства (УНДІК), цікава гостротою своєї проблематики. Видання присвячено видатному бібліотекознавцю М. О. Рубакіну. Вона зачіпає тему, яку він розробляв ще на зламі ХІХ–ХХ ст., – читачівство. Коротко, у форматі брошури, окреслено форми організації та методи роботи Кабінету вивчення книжки та читача при УНДІК: залучення широких народних мас до читання за принципом індивідуального підходу, вивчення впливу книжки на читача.

Книга містить багато корисного матеріалу щодо організації роботи клубу в цілому, техніки виготовлення гасел і плакатів, а також театрально-декоративного оформлення.

У даному матеріалі розглядається необхідність класифікації літератури за соціальним призначенням — наприклад, книги для робітників, для селян, для піонерів, для комсомольців тощо. Розповідається про сферу використання цієї класифікації, як у видавництвах, для планування видавничої роботи та організаційного регулювання книжкової продукції, так і для практичного використовування бібліографії, аналізується їх безпосередній зв'язок.

З пропозиції Державного Видавництва України Технічний відділ ІУНМ прийняв на редагування технічні та застосовані терміни словника військової термінології, якого упорядкували С. та О. Якубські. Для переведення цієї роботи відділ обрав комісію в складі: члена відділу Д. В. Панкевича, філолога відділу Ю. Г. Кондрачука та автора словника С. В. Якубського. Ця комісія розпочала свою роботу 1 лютого 1927 року її закінчила 15 травня 1927 року, відбувши 44 засідання. Технічні та застосовані терміни військового словника комісія перевірила та погодила з термінами, що їх ухвалили різні секції відділу, і ці терміни в словникові позначено зіркого, а решту термінів загальномовного характеру комісія не редагувала, і їх подано в словникові на підставі наукових матеріялів за відповідальністю авторів словника С. та О. Якубських. Зважаючи на те, що українська технічна термінологія, а військова особливо, малодосліджена, терміни, що їх зредагував Технічний відділ, треба вважати за проекти військової української термінології, яка згодом буде досліджена та вдосконалена. Тому президія Технічного відділу прохае читачів подавати на адресу відділу (Київ, бульвар Шевченка, 14, Технічний відділ ІУНМ) свої поради та зауваження до зредагованого матеріялу. Всі поради та зауваження Технічний відділ прийме з подякою та й використає їх у дальшому виданні фаховою військово-морського словника.

Робота відомого подільського історика-краєзнавця Юхима Сіцінського. У даній книзі автор описує своєрідний характер монументального будівництва Поділля. Особлива увага звертається на церковну архітектуру регіону (церкви, костьоли, синагоги тощо) та елементи оборонних споруд, що використовувалися у ній. Також розглядається специфіка топографічного розміщення подільських замків, досліджується пов’язаність планової структури будови із часом її заснування.

Дане видання являє собою збірку основних питань та відповідей, пов'язаних з використанням у бібліотеках предметного каталогу. Вони розглядають саму сутність каталогу, переваги користування ним, його необхідність у бібліотечній справі. Описується специфіка праці з каталогом (особливості його складання), основні правила його використання та інші аспекти введення предметного каталогу в бібліографічну роботу.