Благонадійні в 1940-х чи 1950-х роках підручники, романи, опери, картини нібито безнадійно застаріли, а грізні викривальні постанови ЦК КПРС «у галузі культури» припали пилом. Та все-таки події, що їх аналізує канадський історик з Університету Вікторії Сергій Єкельчик, сьогодення стосуються безпосередньо. Утверджені за тих часів концепції дружби народів СРСР та українсько-російського братерства чинні у політичному дискурсі дотепер. Ба більше, зужиті ідеологеми тяжіють і над найзатятішими опонентами всього «совєтського» в сучасній Україні: ті також вірять в об’єктивне існування нації як органічної спільноти й так само уявляють історію як природний лінійний розвиток нації на шляху до здобуття державности (тільки справжньої, а не у формі «Української РСР»). Концепція «возз’єднання» України з Росією 1654 року вже великою мірою скомпрометована, але й далі живе поняття «возз’єднання» всіх українських етнічних земель у складі Української РСР протягом 1939–1945 років, – а саме сталінські ідеологи вперше описали ці події такою мовою. Цю книжку, що її вперше надрукувало видавництво Торонтського університету у 2004 році, присвячено репрезентаціям минулого в українській науці та культурі сталінського часу. Автор підважує стереотипні уявлення про сталінізм як всеохопну й дієву диктатуру й на основі численних архівних джерел аналізує обмеженість і часту неефективність державного контролю над культурою, важливу роль української інтеліґенції у виробленні радянської моделі історичної пам’яті та можливість «прочитати» ідеологічно витримані твори в українському патріотичному дусі. Було би спрощенням думати, доводить Сергій Єкельчик, що тогочасні російсько-українські стосунки – однобічний диктат «старшого брата». Вони насправді становили складну систему контролю, компромісів і конвенцій, до якої активно залучалися тогочасні українські інтелектуали. Попри твердження цілої пострадянської української історіографії, сталінський варіянт української культури не був результатом придушення «природних» національних почуттів місцевої інтеліґенції. Республіканська бюрократія та інтеліґенція, які інтерпретували туманні, проте потужні сиґнали з Кремля, були, як запевняє дослідник, головними гравцями у формуванні сталінської історичної уяви, а шістдесятники підхопили відновлення національного наративу не тому, що були вродженими націоналістами, а тому, що виросли в сталінській імперії пам’яті, а ця імперія не змогла виробити ненаціональної версії минулого.

У підручнику викладено теоретичні і практичні основи інтелектуальної власності в обсязі, передбаченому навчальною програмою відповідного курсу аудиторних занять для студентів, які опановують професію менеджера, маркетолога, економіста, підприємця, з метою формування відповідних фахових компетенцій. Розглядаються основи розвитку раціоналізаторства і винахідництва, технічної творчості, охорони об’єктів інтелектуальної власності в Україні, порядок проведення патентних досліджень та оформлення заявок на винаходи, промислові зразки, товарні знаки і заяв на раціоналізаторські пропозиції. Висвітлюються питання правових відносин авторів, патентування винаходів за кордоном, патентна документація та міжнародна класифікація винаходів. Наводяться зразки оформлення правових документів на об’єкти інтелектуальної власності.

Дисертація присвячена дослідженню процеса становлення, розбудови та функціонування урядової пропагандистсько-інформаційно-пресової служби доби української революції та визвольних змагань 1917-1920 рр. Проведено комплексне дослідження та аналіз урядової інформаційно-видавничої діяльності означеного періоду. З’ясовано, що урядові чинники надавали важливого значення проблемі пропаганди української ідеї та інформаційної роботи в масах, про що свідчать законодавчі акти та створення відповідних урядових структур та відповідної інфраструктури інформаційної діяльності, але в силу як об’єктивних, так і суб’єктивних причин створити систему урядового інформування не змогли, що і стало однією з причин поразки визвольних змагань. Ці процеси були характерними для урядів усіх державних формацій 1917-1920 рр. Ключові слова: інформаційна діяльність, громадська думка, зовнішнє інформування, урядова преса, агітаційно-пропагандистська робота, видавнича справа, інформаційна політика, цензура.

Т. 1 : Мистецтво первісної доби та стародавнього світу. - 2008. - 710 с.

У підручнику висвітлюються такі основні проблеми, як предмет, об’єкти та структура джерелознавства, його значення і завдання. Розкриваються поняття «історичне джерело», природа, класифікація, наукова критика джерел, шляхи, засоби і прийоми встановлення їх достовірності, сучасні методи здобуття максимальної джерельної інформації. Значну увагу приділено характеристиці основних груп джерел з історії України, даються методичні рекомендації щодо їхнього використання у науковій та педагогічній практиці Для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів. В учебнике освещаются такие основные проблемы, как предмет, объекты и структура источниковедения, его значение и задания. Раскрываются понятия «исторический источник», природа, классификация, научная критика источников, пути, средства и приемы установления их достоверности, современные методы получения максимальной родниковой информации. Значительное внимание уделено характеристике групп источников из истории Украины, даются методические рекомендации относительно их использования в научной и педагогической практике. Для студентов гуманитарных специальностей высших учебных заведений

У навчальному посібнику розглянуто сучасне законодавство та його практичне застосування у сфері авторського права і суміжних прав в Україні. Поряд зі змістом та умовами виникнення права інтелектуальної власності у цій сфері, способами розпоряджання майновими правами на об’єкти авторського права і суміжних прав, висвітлено питання колективного управління правами суб’єктів авторського права та суміжних прав, а також порядок захисту прав у випадку їх порушення. Посібник базується на чинному українському законодавстві у сфері авторського права і суміжних прав та практиці його застосування з урахуванням зарубіжного досвіду.

Посібник призначений студентам вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю 7(8).000002 «Інтелектуальна власність»; фахівцям організацій колективного управління майновими правами у сфері авторського права та суміжних прав; юристам практикам, які займаються питаннями захисту прав інтелектуальної власності; студентам та науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів, а також усім, кого цікавлять різні аспекти сфери охорони авторського права та суміжних прав.

У навчальному посібнику розглянуто сучасне законодавство та його практичне застосування у сфері авторського права і суміжних прав в Україні. Поряд зі змістом та умовами виникнення права інтелектуальної власності у цій сфері, способами розпоряджання майновими правами на об’єкти авторського права і суміжних прав, висвітлено питання колективного управління правами суб’єктів авторського права та суміжних прав, а також порядок захисту прав у випадку їх порушення. Посібник базується на чинному українському законодавстві у сфері авторського права і суміжних прав та практиці його застосування з урахуванням зарубіжного досвіду. Посібник призначений студентам вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю 7(8).000002 «Інтелектуальна власність»; фахівцям організацій колективного управління майновими правами у сфері авторського права та суміжних прав; юристам-практикам, які займаються питаннями захисту прав інтелектуальної власності; студентам та науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів, а також усім, кого цікавлять різні аспекти сфери охорони авторського права та суміжних прав.

  Текст у форматі PDF 4.65 Мб

  Текст у форматі PDF 13.62 Мб

В бібліографії представлені статті, монографії, збірники з історії філософії, видані в Україні за вказаний період. Цей період відрізняється від попередніх в історико-філософських дослідженнях відсутністю ідеологічного тиску, що дало можливість дослідникам більш правдиво і об’єктивно висвітлювати історію філософії, особливо українську. Одначе є сподівання і надія, що за цим послідують бібліографічні дослідження з історії філософії інших періодів. Даний матеріал не претендує на повноту списку всіх праць з історії філософії, виданих в Україні за цей період. В основному це пов’язано з відсутністю ценралізованого постачання книжок у бібліотеки. Є припущення, що до цієї праці буде чимало критичних зауважень, які будуть цінним внеском у спільну справу. Робота може стати потрібною фахівцям, аспірантам, студентам, усім, хто цікавиться історією філософії.

В бібліографії представлені статті, монографії, збірники з історії філософії, видані в Україні за вказаний період. Цей період відрізняється від попередніх в історико-філософських дослідженнях відсутністю ідеологічного тиску, що дало можливість дослідникам більш правдиво і об’єктивно висвітлювати історію філософії, особливо українську. Одначе є сподівання і надія, що за цим послідують бібліографічні дослідження з історії філософії інших періодів. Даний матеріал не претендує на повноту списку всіх праць з історії філософії, виданих в Україні за цей період. В основному це пов’язано з відсутністю ценралізованого постачання книжок у бібліотеки. Є припущення, що до цієї праці буде чимало критичних зауважень, які будуть цінним внеском у спільну справу. Робота може стати потрібною фахівцям, аспірантам, студентам, усім, хто цікавиться історією філософії.

Сборник содержит результаты исследований сотрудников КФ ТИГ ДВО РАН и некоторых других организаций, выполненных на территории небольшого о. Старичков и в прилегающих к нему прибрежных водах Авачинского залива. Представленные в настоящем сборнике работы посвящены изучению морской и наземной биоты этого острова, являющегося с 1981 г. особо охраняемой природной территорией – памятником природы регионального значения «Остров Старичков». Сборник предназначен для экологов, биологов, специалистов природоохранных организаций, преподавателей и студентов высших и средних учебных заведений биологического профиля.

Для відображення різнобічної діяльності підприємств і організацій з метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю, використовують три види господарського обліку: оперативний, бухгалтерський і статистичний. Кожен із них має свої завдання, об’єкти обліку, способи одержання та опрацювання інформації і виконує свою роль у здійсненні функцій, покладених на господарський облік у країні. Оперативний (оперативно-технічний) облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями та процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою керівництва ними в міру їх здійснення. Так, за допомогою оперативного обліку здійснюється контроль за виконанням договорів поставки товарноматеріальних цінностей, використанням робочого часу, обладнання і техніки, випуском та реалізацією продукції тощо.

У науково-навчальному виданні “Вибори та виборчі системи. Європейські стандарти та досвід для утвердження демократії в Україні” аналізуються політичні вибори, виборча демократія, виборчий процес та виборчі системи. У роботі подано розгорнуту характеристику об’єктивним індикаторам демократичних виборів, структурі, елементам та типам виборчих систем, їх перевагам та недолікам, головним процедурам виборчого процесу, технікам ”виборчої інженерії”, способам протидії незаконному впливу на волевиявлення виборців, формам прямої демократії. Робота буде корисною для науковців, студентів, державних сдужбовців та працівників органів місцевого самоврядування, а також для усіх, хто цікавиться електоральною політикою.

  Текст у форматі PDF 8.00 Мб

Ларрі Вульф досліджує витоки концептуального поділу Європи на Східну та Західну, що його спершу винайшли мандрівники та мислителі доби Просвітництва, а відтак уречевили картографи та політики. Перш ніж з’явитися на мапі, Східна Європа постала в свідомості людини Просвітництва, констатуючись у процесах входження, заволодіння, уявляння, картографування, звернення і залюднення, що були результатом химерних поєднань уяви, інтересу та об’єктивного факту. Цей інтелектуальний продукт XVIII сторіччя пережив епоху свого народження і, збігшись із геополітичними реаліями XX сторіччя, породив культурно-філософські аномалії, наслідки яких не подолано досі.

Останнім часом істотно зросли, загострилися дискусії навколо двох ключових особистостей революційної доби (1917 –1920 рр.) – В. Винниченка і С. Петлюри. В пропонованій книзі паралельно викладені факти їх біографій, громадсько-політичної, державницької, художньотворчої діяльності. Знайомлячись із ними, будь-хто зможе порівняти двох діячів за ступенем обдарування, рівнем інтелекту, широтою ерудиції, життєвими принципами, вчинками, поведінкою, оцінити внесок кожного у справу українського відродження, державотворення, національної суспільно-політичної думки, науки і культури. Це дасть об’єктивну основу для того, щоб суперечки навколо постатей В. Винниченка і С. Петлюри набули граничної предметності, конкретності, фактологічно-документальної переконливості, а запропоновані висновки сприймались читачами не на віру, а могли бути підтверджені, чи, навпаки, спростовані всією сукупністю добутої інформації, наявних аргументів. Для науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історією.

У монографії на основі архівних джерел, опублікованої фахової літератури аналізується діяльність центральних і регіональних товариств від початку ХХ ст., які досліджували пам’ятки старовини, у тому числі і об’єкти воєнної історії. Висвітлюються воєнні події періоду середньовічної історії, раннього нового, нового і новітнього часу та їх відображення у пам’ятках. Розглядається діяльність дер- жавних інституцій, громадські ініціативи, актуальні питання охорони і збереження пам’яток у незалежній Україні. Значна увага приділена «Зводу пам’яток історії та культури України»—одному із найбільш масштабних державних проектів у культурній галузі, його ролі у нагромадженні наукових знань з історії України, охороні і збереженні культурного надбання в сучасних умовах. Видання розраховане на фахівців з історії України, усіх, хто цікавиться воєнною історією і вболіває за долю історико-культурної спадщини України